Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 11

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Глава 11	Глава́ а҃і

1	1
І полюбив цар Соломон багато чужоземних жінок, крім дочки фараонової, моавитянок, аммонитянок, ідумеянок, сидонянок, хеттеянок,	И҆ ца́рь соломѡ́нъ бѣ̀ женолюби́въ, и҆ поѧ̀ жєны̀ чꙋжды̑ѧ, и҆ дще́рь фараѡ́ню, мѡаві̑тѧныни, а҆ммані̑тѧныни, и҆ а҆моррє́аныни,
2	2
з тих народів, про які Господь сказав синам Ізраїлевим: «не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів»; до них приліпився Соломон любов’ю.	ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆̀хже ѿречѐ гдⷭ҇ь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: не входи́те въ нѧ̀, и҆ ті́и да не вхо́дѧтъ въ ва́съ, да не ѿвратѧ́тъ дꙋ́шъ ва́шихъ в̾слѣ́дъ і҆́дѡлъ свои́хъ: къ тѣ̑мъ прилѣпи́сѧ соломѡ́нъ люби́ти,
3	3
І було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини його серце його.	и҆ бы́ша є҆мꙋ̀ же́нъ нача́лныхъ се́дмь сѡ́тъ, и҆ подло́жницъ три́ста.
4	4
В часи старости Соломона дружини його схилили серце його до інших богів, і серце його не було цілком віддане Господу Богу своєму, як серце Давида, батька його.	И҆ бы́сть въ вре́мѧ ста́рости соломѡ́ни, и҆ соврати́ша жєны̀ чꙋжді̑ѧ се́рдце є҆гѡ̀ в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆ны́хъ, и҆ не бѣ̀ се́рдце є҆гѡ̀ соверше́нно съ гдⷭ҇емъ бг҃омъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже се́рдце даві́да ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀,
5	5
І став Соломон служити Астарті, божеству сидонському, і Милхому, мерзоті аммонитській.	и҆ хожда́ше соломѡ́нъ в̾слѣ́дъ а҆ста́рта ме́рзости сїдѡ́нскїѧ и҆ в̾слѣ́дъ царѧ̀ и҆́хъ, і҆́дѡла сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ.
6	6
І робив Соломон неугодне перед очима Господа і не цілком ішов за Господом, як Давид, батько його.	И҆ сотворѝ соломѡ́нъ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ не хожда́ше в̾слѣ́дъ гдⷭ҇а, ꙗ҆́коже даві́дъ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀.
7	7
Тоді побудував Соломон капище Хамосу, мерзоті моавитській, на горі, що перед Єрусалимом, і Молохові, мерзоті аммонитській.	Тогда̀ созда̀ соломѡ́нъ высо́ко (ка́пище) хамѡ́сꙋ, і҆́дѡлꙋ мѡа́влю, и҆ царю̀ и҆́хъ, і҆́дѡлꙋ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ, и҆ а҆ста́ртѣ, ме́рзости сїдѡ́нстѣй, на горѣ̀ ꙗ҆́же пред̾ і҆ерⷭ҇ли́момъ:
8	8
Так зробив він для всіх своїх чужоземних дружин, які кадили і приносили жертви своїм богам.	и҆ та́кѡ сотворѝ всѣ̑мъ жена́мъ свои̑мъ чꙋжди̑мъ, ꙗ҆̀же кадѧ́хꙋ и҆ жрѧ́хꙋ і҆́дѡлѡмъ свои̑мъ.
9	9
І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа Бога Ізраїлевого, Який двічі являвся йому,	И҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь на соломѡ́на, ꙗ҆́кѡ оу҆клонѝ се́рдце своѐ ѿ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, и҆ ꙗ҆́вльшагѡсѧ є҆мꙋ̀ два́жды
10	10
і заповів йому, щоб він не тримався інших богів; але він не виконав того, що заповів йому Господь [Бог].	и҆ заповѣ́давшагѡ є҆мꙋ̀ два́жды ѡ҆ словесѝ се́мъ, весма̀ не ходи́ти є҆мꙋ̀ в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆нѣ́хъ, но храни́ти и҆ твори́ти ꙗ҆̀же заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ,
11	11
І сказав Господь Соломону: за те, що так у тебе робиться, і ти не зберіг завіту Мого й уставів Моїх, які Я заповів тобі, Я відторгну від тебе царство і віддам його рабові твоєму;	и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ соломѡ́нꙋ: поне́же бы́ша сїѧ̑ съ тобо́ю, и҆ не сохрани́лъ є҆сѝ за́повѣдїй мои́хъ и҆ повелѣ́нїй мои́хъ, ꙗ҆̀же заповѣ́дахъ тебѣ̀, раздира́ѧ раздерꙋ̀ ца́рство твоѐ и҆з̾ рꙋкꙋ̀ твоє́ю и҆ да́мъ є҆̀ рабꙋ̀ твоемꙋ̀:
12	12
але в дні твої Я не зроблю цього заради Давида, батька твого; від руки сина твого відніму його;	ѻ҆ба́че во дни̑ твоѧ̑ не сотворю̀ си́хъ даві́да ра́ди ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: ѿ рꙋки́ же сы́на твоегѡ̀ ѿимꙋ̀ є҆̀:
13	13
і не все царство відніму; одне коліно дам синові твоєму заради Давида, раба Мого, і заради Єрусалима, який Я обрав.	то́кмѡ всегѡ̀ ца́рства не возмꙋ̀, ски́петръ є҆ди́нъ да́мъ сы́нꙋ твоемꙋ̀ даві́да ра́ди раба̀ моегѡ̀ и҆ і҆ерⷭ҇ли́ма ра́ди гра́да, є҆го́же и҆збра́хъ.
14	14
І підняв Господь супротивника на Соломона, Адера ідумеянина, з царського Ідумейського роду.	И҆ воздви́же гдⷭ҇ь проти́вника на соломѡ́на а҆де́ра і҆дꙋме́анина ѿ сѣ́мене ца́рска во і҆дꙋме́и.
15	15
Коли Давид був у Ідумеї, і воєначальник Іоав прийшов для поховання убитих і побив усю чоловічу стать в Ідумеї, —	И҆ бы́сть є҆гда̀ и҆скоренѝ даві́дъ є҆дѡ́ма, є҆гда̀ и҆́де і҆ѡа́въ воево́да вѡ́й погреба́ти побїє́нныѧ, и҆зсѣчѐ всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ во і҆дꙋме́и:
16	16
бо шість місяців прожили там Іоав і всі ізраїльтяни, доки не знищили всю чоловічу стать в Ідумеї, —	ꙗ҆́кѡ ше́сть мцⷭ҇ъ сѣдѧ́ше та́мѡ і҆ѡа́въ и҆ ве́сь і҆и҃ль во і҆дꙋме́и, до́ндеже и҆збѝ всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ въ і҆дꙋме́и:
17	17
тоді цей Адер утік у Єгипет і з ним кілька ідумеян, що служили при батькові його; Адер був тоді малою дитиною.	и҆ и҆збѣжѐ а҆де́ръ са́мъ и҆ всѝ мꙋ́жїе і҆дꙋме́йстїи ѿ ѻ҆трокѡ́въ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ внидо́ша во є҆гѵ́петъ: а҆де́ръ же бѧ́ше ѻ҆́трочищь ма́лъ.
18	18
Вирушивши з Мадиама, вони прийшли у Фаран і взяли з собою людей з Фарана і прийшли в Єгипет до фараона, царя Єгипетського. [Адер увійшов до фараона, і] він дав йому дім, і призначив йому утримання, і дав йому землю.	И҆ воста́ша мꙋ́жїе и҆з̾ гра́да мадїа́мска, и҆ прїидо́ша въ фара́нъ, и҆ взѧ́ша мꙋже́й съ собо́ю и҆ прїидо́ша къ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ. И҆ вни́де а҆де́ръ къ фараѡ́нꙋ, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ (ца́рь) до́мъ, и҆ пи́щꙋ ѡ҆предѣлѝ є҆мꙋ̀, и҆ зе́млю дадѐ є҆мꙋ̀.
19	19
Адер здобув у фараона велику милість, так що він дав йому за дружину сестру своєї дружини, сестру цариці Тахпенеси.	И҆ ѡ҆брѣ́те а҆де́ръ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма фараѡ́нима ѕѣлѡ̀, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ въ женꙋ̀ сестрꙋ̀ жены̀ своеѧ̀, сестрꙋ̀ ѳекемі́ны бо́лшꙋю.
20	20
І народила йому сестра Тахпенеси сина Генувата. Тахпенеса виховувала його в домі фараоновім; і жив Генуват у домі фараона разом із синами фараоновими.	И҆ родѝ є҆мꙋ̀ сестра̀ ѳекемі́ны а҆де́рꙋ ганива́ѳа сы́на своего̀, и҆ воскормѝ є҆го̀ ѳекемі́на посредѣ̀ сынѡ́въ фараѡ́нихъ, и҆ бѣ̀ ганива́ѳъ посредѣ̀ сынѡ́въ фараѡ́нихъ.
21	21
Коли Адер почув, що Давид спочив з батьками своїми і що воєначальник Іоав помер, то сказав фараонові: відпусти мене, я піду у свою землю.	И҆ а҆де́ръ оу҆слы́ша бо є҆гѵ́птѣ, ꙗ҆́кѡ оу҆́спе даві́дъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆́мре і҆ѡа́въ воево́да во́инствꙋ, и҆ речѐ а҆де́ръ къ фараѡ́нꙋ: ѿпꙋсти́ мѧ, да возвращꙋ́сѧ въ зе́млю мою̀.
22	22
І сказав йому фараон: хіба ти маєш потребу в чомусь у мене, що хочеш іти у свою землю? Він відповів: ні, але відпусти мене. [І повернувся Адер у землю свою.]	И҆ речѐ фараѡ́нъ а҆де́рꙋ: чи́мъ ты̀ не дово́ленъ є҆сѝ оу҆ менє̀; и҆ сѐ, ты̀ про́сишисѧ ѿитѝ въ зе́млю свою̀; И҆ речѐ є҆мꙋ̀ а҆де́ръ: ꙗ҆́кѡ ѿпꙋща́ѧ да ѿпꙋ́стиши мѧ̀. И҆ возврати́сѧ а҆де́ръ въ зе́млю свою̀.
23	23
І підняв Бог проти Соломона ще супротивника, Разона, сина Елиади, який утік від господаря свого Адраазара, царя Сувського,	И҆ воздви́же гдⷭ҇ь проти́вника соломѡ́нꙋ разѡ́на, сы́на є҆лїада́ева, и҆́же оу҆бѣжѐ ѿ а҆дадезе́ра царѧ̀ сꙋ́вска, господи́на своегѡ̀.
24	24
і, зібравши біля себе людей, зробився начальником зграї, після того, як Давид розбив Адраазара ; і пішли вони в Дамаск, і оселилися там, і володарювали в Дамаску.	И҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ мꙋ́жїе, и҆ бѣ̀ воево́да полка̀ мѧте́жнагѡ, є҆гда̀ оу҆бива́ше ѧ҆̀ даві́дъ: и҆ и҆до́ша въ дама́скъ, и҆ сѣдо́ша въ не́мъ, и҆ воцари́шасѧ въ дама́сцѣ.
25	25
І був він супротивником Ізраїлю в усі дні Соломона. Крім зла, заподіяного Адером, він завжди шкодив Ізраїлю і став царем Сирії.	И҆ бѣ̀ стꙋжа́ѧ і҆и҃леви во всѧ̑ дни̑ соломѡ̑ни: сїѧ̑ ѕло́ба а҆де́ра: и҆ ѡ҆тѧгчѝ і҆и҃лѧ и҆ воцари́сѧ въ землѝ є҆дѡ́мстѣй.
26	26
І Ієровоам, син Наватів, єфремлянин з Цареди, — ім’я матері його вдови: Церуа, — раб Соломонів, підняв руку на царя.	И҆ і҆еровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, є҆фра́ѳѧнинъ ѿ сарі́ры, сы́нъ жены̀ вдови́цы, ра́бъ соломѡ́новъ, и҆ воздви́же рꙋ́цѣ на царѧ̀ соломѡ́на.
27	27
І ось обставина, за якої він підняв руку на царя: Соломон будував Милло, лагодив пошкодження в місті Давида, батька свого.	И҆ сїѧ̀ вина̀, ꙗ҆́кѡ воздви́же рꙋ́цѣ на царѧ̀ соломѡ́на: ца́рь соломѡ́нъ созида́ше краегра́дїе и҆ ѡ҆гражда́ше стѣно́ю гра́дъ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀:
28	28
Ієровоам був чоловіком мужнім. Соломон, помітивши, що цей молодий чоловік вміє робити справу, поставив його наглядачем над оброчними з дому Йосифового.	і҆еровоа́мъ же человѣ́къ крѣ́покъ си́лою. И҆ ви́дѣ соломѡ́нъ ѻ҆́трока, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ дѣ́лъ є҆́сть, и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ бремена́ми до́мꙋ і҆ѡ́сифова.
29	29
У той час трапилося Ієровоаму вийти з Єрусалима; і зустрів його на дорозі пророк Ахия силомлянин, і на ньому був новий одяг. На полі їх було тільки двоє.	И҆ бы́сть во вре́мѧ ѻ҆́но, и҆ і҆еровоа́мъ и҆зы́де и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ ѡ҆брѣ́те є҆го̀ а҆хі́а силѡні́тѧнинъ прⷪ҇ро́къ на пꙋтѝ, и҆ совратѝ є҆го̀ съ пꙋтѝ: и҆ бѣ̀ а҆хі́а ѡ҆блече́нъ въ ри́зꙋ но́вꙋ: и҆ (бѣ́ста) ѻ҆́ба є҆ди̑ны на по́ли.
30	30
І взяв Ахия новий одяг, який був на ньому, і роздер його на дванадцять частин,	И҆ взѧ̀ а҆хі́а за ри́зꙋ свою̀ но́вꙋю, ꙗ҆́же бѣ̀ на не́мъ, и҆ раздра̀ ю҆̀ на двана́десѧть жрє́бїй,
31	31
і сказав Ієровоаму: візьми собі десять частин, тому що так говорить Господь Бог Ізраїлів: ось, Я відторгаю царство з руки Соломонової і даю тобі десять колін,	и҆ речѐ і҆еровоа́мꙋ: прїимѝ себѣ̀ де́сѧть жрє́бїй, ꙗ҆́кѡ та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ ѿторга́ю ца́рство и҆з̾ рꙋкѝ соломѡ́ни, и҆ да́мъ тѝ хорꙋ́гвїй де́сѧть:
32	32
а одне коліно^* залишиться за ним заради раба Мого Давида і заради міста Єрусалима, яке Я обрав з усіх колін Ізраїлевих.	и҆ двѣ̀ хорꙋ̑гви бꙋ́дꙋтъ є҆мꙋ̀, раба̀ ра́ди моегѡ̀ даві́да и҆ і҆ерⷭ҇ли́ма ра́ди гра́да, є҆го́же и҆збра́хъ себѣ̀ ѿ всѣ́хъ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ,
33	33
Це за те, що вони залишили Мене і стали поклонятися Астарті, божеству сидонському, і Хамосу, богу моавитському, і Милхому, богу аммонитському, і не пішли путями Моїми, щоб робити угодне перед очима Моїми і дотримуватися уставів Моїх і заповідей Моїх, подібно до Давида, батька його.	зане́же ѡ҆ста́ви мѧ̀ и҆ поклони́сѧ а҆ста́ртѣ ме́рзости сїдѡ́нстѣй и҆ хамѡ́сꙋ и҆ кꙋмі́рѡмъ мѡа̑влимъ и҆ царю̀ и҆́хъ претыка́нїю сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ, и҆ не по́йде по пꙋтє́мъ мои̑мъ, є҆́же твори́ти оу҆гѡ́днаѧ предо мно́ю, ꙗ҆́коже даві́дъ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀:
34	34
Я не беру всього царства з руки його, але Я залишаю його владикою на всі дні життя його заради Давида, раба Мого, якого Я обрав, який дотримувався заповідей Моїх і уставів Моїх;	и҆ не ѿимꙋ̀ ца́рства всегѡ̀ ѿ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀, поне́же защища́ѧ защищꙋ̀ є҆го̀ во всѧ̑ дни̑ живота̀ є҆гѡ̀, даві́да ра́ди раба̀ моегѡ̀, є҆го́же и҆збра́хъ, и҆́же сохранѝ за́пѡвѣди моѧ̑ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ:
35	35
але візьму царство з руки сина його і дам тобі з нього десять колін;	и҆ ѿимꙋ̀ ца́рство ѿ рꙋкѝ сы́на є҆гѡ̀, и҆ да́мъ тѝ де́сѧть хорꙋ́гвїй,
36	36
а синові його дам одне коліно, щоб залишався світильник Давида, раба Мого, в усі дні перед лицем Моїм, у місті Єрусалимі, яке Я обрав Собі для перебування там імені Мого.	сы́нꙋ же є҆гѡ̀ да́мъ двѣ̀ хорꙋ̑гви, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́детъ престо́лъ рабꙋ̀ моемꙋ̀ даві́дꙋ во всѧ̑ дни̑ предо мно́ю во і҆ерⷭ҇ли́мѣ гра́дѣ, є҆го́же и҆збра́хъ себѣ̀ на положе́нїе и҆́мени моемꙋ̀ та́мѡ:
37	37
Тебе Я обираю, і ти будеш володарювати над усім, чого побажає душа твоя, і будеш царем над Ізраїлем;	и҆ прїимꙋ̀ тѧ̀, и҆ воцари́шисѧ, въ ни́хже жела́етъ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ ты̀ бꙋ́деши ца́рь над̾ і҆и҃лемъ:
38	38
і якщо будеш дотримуватися всього, що Я заповідаю тобі, і будеш ходити путями Моїми і робити угодне перед очима Моїми, дотримуючись уставів Моїх і заповідей Моїх, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою й зроблю твій дім міцним, як Я зробив Давиду, і віддам тобі Ізраїля;	и҆ бꙋ́детъ а҆́ще сохрани́ши всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́даю тѝ, и҆ по́йдеши по пꙋтє́мъ мои̑мъ, и҆ сотвори́ши оу҆гѡ́днаѧ предо мно́ю, храни́ти за́пѡвѣди моѧ̑ и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, ꙗ҆́коже сотворѝ даві́дъ ра́бъ мо́й, и҆ бꙋ́дꙋ съ тобо́ю, и҆ сози́ждꙋ тѝ до́мъ вѣ́ренъ, ꙗ҆́коже созда́хъ даві́дꙋ, и҆ да́мъ тѝ і҆и҃лѧ:
39	39
і смирю Я рід Давидів за це, але не на всі дні.	и҆ ѡ҆ѕло́блю ро́дъ даві́довъ за сїѧ̑, но не во всѧ̑ дни̑.
40	40
Соломон же хотів умертвити Ієровоама; але Ієровоам встав і втік у Єгипет до Сусакима, царя Єгипетського, і жив у Єгипті до смерті Соломонової.	И҆ и҆ска́ше соломѡ́нъ оу҆би́ти і҆еровоа́ма. И҆ воста̀ і҆еровоа́мъ, и҆ оу҆бѣжа̀ во є҆гѵ́петъ къ сꙋсакі́мꙋ царю̀ є҆гѵ́петскꙋ, и҆ бѣ̀ во є҆гѵ́птѣ, до́ндеже соломѡ́нъ оу҆́мре.
41	41
Інші події Соломонові й усе, що він робив, і мудрість його описані в книзі діл Соломонових.	И҆ прѡ́чаѧ слове́съ соломѡ́нихъ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сотворѝ, и҆ ве́сь смы́слъ є҆гѡ̀, не се́ ли, сїѧ̑ пи̑сана бы́ша въ кни́зѣ слове́съ соломѡ́нихъ;
42	42
Царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років.	И҆ дні́е, въ нѧ́же ца́рствова соломѡ́нъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ над̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ, четы́редесѧть лѣ́тъ.
43	43
І спочив Соломон з батьками своїми і похований був у місті Давида, батька свого, і став царем замість нього син його Ровоам.	И҆ оу҆́спе соломѡ́нъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми: и҆ погребо́ша є҆го̀ во гра́дѣ даві́да ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ воцари́сѧ ровоа́мъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.

← Глава 10

Глава 12 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт