Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 20

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Глава 20	Глава́ к҃

1	1
Венадад, цар Сирійський, зібрав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї.	И҆ сы́нъ а҆де́ровъ ца́рь сѵ́рскїй собра̀ всю̀ си́лꙋ свою̀, и҆ возше́дъ ѡ҆бсѣ́де самарі́ю, и҆ съ ни́мъ три́десѧть два̀ царѧ̑ и҆ всѝ кѡ́нницы и҆ колєсни́цы: и҆ взыдо́ша, и҆ ѡ҆бсѣдо́ша самарі́ю, и҆ ра́товаша на ню̀:
2	2
І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто,	и҆ посла̀ ко а҆хаа́вꙋ царю̀ і҆и҃левꙋ во гра́дъ и҆ речѐ къ немꙋ̀: си́це глаго́летъ сы́нъ а҆де́ровъ:
3	3
і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє — мої, і дружини твої і кращі сини твої — мої.	сребро̀ твоѐ и҆ зла́то твоѐ моѐ є҆́сть, и҆ жєны̀ твоѧ̑ и҆ ча̑да твоѧ̑ дѡ́браѧ моѧ̑ сꙋ́ть.
4	4
І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм, господарю мій царю: я і все моє — твоє.	И҆ ѿвѣща̀ ца́рь і҆и҃левъ и҆ речѐ: ꙗ҆́коже глаго́лалъ є҆сѝ, го́споди мо́й царю̀, тво́й є҆́смь а҆́зъ и҆ всѧ̑ моѧ̑.
5	5
І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: «срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені»;	И҆ возврати́шасѧ послы̀ и҆ рѣ́ша: си́це глаго́летъ сы́нъ а҆де́ровъ: а҆́зъ посыла́хъ къ тебѣ̀, глаго́лѧ: сребро̀ и҆ зла́то твоѐ и҆ жєны̀ твоѧ̑ и҆ ча́да твоѧ̑ да́ждь мнѣ̀:
6	6
тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли.	ꙗ҆́кѡ въ се́й ча́съ оу҆́трѡ послю̀ рабы̑ моѧ̑ къ тебѣ̀, и҆ и҆зы́щꙋтъ до́мъ тво́й и҆ до́мы ѻ҆́трѡкъ твои́хъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ всѧ̑ жела́ємаѧ ѻ҆че́съ и҆́хъ, на ни́хже а҆́ще возложа́тъ рꙋ́ки своѧ̑, и҆ во́змꙋтъ.
7	7
І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.	И҆ призва̀ ца́рь і҆и҃левъ всѧ̑ старѣ̑йшины землѝ и҆ речѐ: зна́йте нн҃ѣ и҆ ви́дите, ꙗ҆́кѡ то́й ѕлѣ̀ про́ситъ, ꙗ҆́кѡ присла̀ ко мнѣ̀ (глаго́лѧ) ѡ҆ жена́хъ мои́хъ и҆ ѡ҆ сынѣ́хъ мои́хъ и҆ ѡ҆ дще́рехъ мои́хъ: сребра̀ моегѡ̀ и҆ зла́та моегѡ̀ не возбрани́хъ є҆мꙋ̀.
8	8
І сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся.	И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀ старѣ̑йшины и҆ всѝ лю́дїе: не послꙋ́шай, ни восхощѝ (да́ти).
9	9
І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити, а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь.	И҆ речѐ послѡ́мъ сы́на а҆де́рова: рцы́те господи́нꙋ ва́шемꙋ: всѧ̑, и҆́хже ра́ди посыла́лъ є҆сѝ къ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ пре́жде, сотворю̀, сегѡ́ же глаго́ла не могꙋ̀ сотвори́ти. И҆ ѿидо́ша мꙋ́жїе (а҆де́рѡвы) и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀ сло́во.
10	10
І послав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною.	И҆ па́ки посла̀ къ немꙋ̀ сы́нъ а҆де́ровъ, глаго́лѧ: сїѧ̑ да сотворѧ́тъ мѝ бо́зи и҆ сїѧ̑ да приложа́тъ, а҆́ще дово́лна бꙋ́детъ пе́рсть самарі́и горсте́мъ всѣ́хъ люді́й пѣшцє́въ мои́хъ.
11	11
І відповів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується.	И҆ ѿвѣща̀ ца́рь і҆и҃левъ и҆ речѐ: дово́лно: да не хва́литсѧ слѧ́ченъ, ꙗ҆́коже прѧмы́й.
12	12
Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.	И҆ бы́сть є҆гда̀ ѿвѣща̀ є҆мꙋ̀ сло́во сїѐ, бѣ̀ пїю́щь са́мъ и҆ всѝ ца́рїе, и҆̀же бѧ́хꙋ съ ни́мъ въ кꙋ́щахъ: и҆ речѐ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: сотвори́те ва́лъ. И҆ сотвори́ша ва́лъ над̾ гра́домъ.
13	13
І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь.	И҆ сѐ, прⷪ҇ро́къ є҆ди́нъ прїи́де къ а҆хаа́вꙋ царю̀ і҆и҃левꙋ и҆ речѐ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ви́диши ли ве́сь наро́дъ се́й вели́кїй; сѐ, а҆́зъ да́мъ є҆го̀ дне́сь въ рꙋ́цѣ твоѝ, и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ (є҆́смь) гдⷭ҇ь.
14	14
І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти.	И҆ речѐ а҆хаа́въ: въ че́мъ; И҆ речѐ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: во ѻ҆́троцѣхъ кнѧзе́й гра́дских. И҆ речѐ а҆хаа́въ: кто̀ на́чнетъ бра́нь; И҆ речѐ: ты̀.
15	15
[Ахав] перелічив слуг обласних начальників, і знайшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів Ізраїлевих, сім тисяч.	И҆ сочтѐ а҆хаа́въ ѻ҆́троки кнѧзе́й гра́дских, и҆ бы́сть и҆́хъ двѣ́сти три́десѧть и҆ два̀: и҆ по си́хъ сочтѐ лю́ди всѧ̑ сы́ны си́лы, се́дмь ты́сѧщъ.
16	16
І вони виступили опівдні. Венадад же напився доп’яну в наметах разом з царями, із тридцятьма двома царями, які допомагали йому.	И҆ и҆зы́де въ полꙋ́дне: и҆ сы́нъ а҆де́ровъ пїѧ́нъ бѣ̀ ѕѣлѡ̀ въ сокхѡ́ѳѣ са́мъ и҆ ца́рїе (и҆̀же съ ни́мъ), три́десѧть два̀ царѧ̑ помѡ́щника є҆мꙋ̀.
17	17
І виступили спершу слуги обласних начальників. І послав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії.	И҆ и҆зыдо́ша ѻ҆́троцы воево́дъ гра́дскихъ въ пе́рвыхъ. И҆ посла̀ сы́нъ а҆де́ровъ, и҆ возвѣсти́ша царю̀ сѵ́рскомꙋ, глаго́люще: мꙋ́жїе и҆зыдо́ша и҆з̾ самарі́и.
18	18
Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими.	И҆ речѐ и҆̀мъ: а҆́ще на ми́ръ и҆зыдо́ша, поими́те и҆̀хъ живы́хъ: и҆ а҆́ще на бра́нь и҆зыдо́ша, живы́хъ поими́те и҆̀хъ, да не и҆схо́дѧтъ и҆з̾ гра́да.
19	19
Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними.	И҆ ті́и и҆зыдо́ша и҆з̾ гра́да ѻ҆́троцы воево́дъ гра́дских, и҆ си́ла в̾слѣ́дъ и҆́хъ.
20	20
І вражав кожен супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Сирійський, урятувався на коні з вершниками.	И҆ поразѝ кі́йждо проти́внаго себѣ̀, и҆ оу҆дво́и кі́йждо проти́внаго себѣ̀. И҆ бѣжа̀ сѷрі́а: и҆ погна̀ и҆̀хъ і҆и҃ль, и҆ гонзѐ то́кмѡ сы́нъ а҆де́ровъ ца́рь сѵ́рскїй на конѝ ко́нника.
21	21
І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.	И҆ и҆зы́де ца́рь і҆и҃левъ, и҆ взѧ̀ всѧ̑ ко́ни и҆ колєсни́цы, и҆ поразѝ ꙗ҆́звою вели́кою въ сѷрі́и.
22	22
І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміцнися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.	И҆ прїи́де прⷪ҇ро́къ къ царю̀ і҆и҃левꙋ и҆ речѐ: оу҆крѣпи́сѧ и҆ разꙋмѣ́й, и҆ ви́ждь, что̀ сотвори́ши, ꙗ҆́кѡ преходѧ́щꙋ лѣ́тꙋ семꙋ̀, сы́нъ а҆де́ровъ, ца́рь сѷрі́йскїй, прїи́детъ на тѧ̀.
23	23
Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх.	И҆ ѻ҆́троцы царѧ̀ сѷрі́йска рѣ́ша є҆мꙋ̀: бг҃ъ го́ръ бг҃ъ і҆и҃левъ, а҆ не бг҃ъ ю҆до́лїй, сегѡ̀ ра́ди оу҆крѣпи́сѧ па́че на́съ: а҆́ще же срази́мсѧ съ ни́ми на равни́нѣ, и҆́стиннѡ оу҆крѣпи́мсѧ па́че и҆́хъ:
24	24
Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;	по глаго́лꙋ же семꙋ̀ сотворѝ: распꙋстѝ цари̑ коего́ждо на мѣ́сто своѐ, и҆ поста́ви вмѣ́стѡ и҆́хъ воевѡ́ды,
25	25
і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.	и҆ премѣни́мъ тебѣ̀ си́лꙋ вмѣ́стѡ си́лы па́дшїѧ оу҆ тебє̀, и҆ ко́ни вмѣ́стѡ ко́ней, и҆ колєсни́цы вмѣ́стѡ колесни́цъ, и҆ срази́мсѧ съ ни́ми на равни́нѣ, и҆ оу҆крѣпи́мсѧ па́че и҆́хъ. И҆ послꙋ́ша гла́са и҆́хъ и҆ сотворѝ та́кѡ.
26	26
Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем.	И҆ бы́сть минꙋ́вшꙋ лѣ́тꙋ томꙋ̀, и҆ сочтѐ сы́нъ а҆де́ровъ сѷрі́ю, и҆ взы́де во а҆фе́кꙋ на бра́нь на і҆и҃лѧ.
27	27
Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю.	И҆ сы́нове і҆и҃лєвы сочи́слишасѧ и҆ и҆зыдо́ша во срѣ́тенїе и҆̀мъ. И҆ ѡ҆полчи́шасѧ і҆и҃лтѧне проти́вꙋ и҆̀мъ, а҆́ки два̀ ста̑да ко́зъ: сѷрі́ане же напо́лниша зе́млю.
28	28
І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь.	И҆ прїи́де человѣ́къ бж҃їй и҆ речѐ къ царю̀ і҆и҃левꙋ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: поне́же речѐ сѷрі́а: бг҃ъ го́ръ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ, и҆ не бг҃ъ ю҆до́лїй то́й, и҆ да́мъ си́лꙋ вели́кꙋю сїю̀ въ рꙋ́кꙋ твою̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь.
29	29
І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день.	И҆ ѡ҆полчи́шасѧ ті́и проти́вꙋ и҆̀мъ се́дмь дні́й. И҆ бы́сть въ де́нь седмы́й, и҆ прибли́жисѧ бра́нь, и҆ поразѝ і҆и҃ль сѷрі́анъ, сто̀ и҆ два́десѧть ты́сѧщъ пѣшцє́въ во є҆ди́нъ де́нь.
30	30
Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.	И҆ бѣжа́ша ѡ҆ста́вшїисѧ во а҆фе́кꙋ гра́дъ, и҆ падѐ стѣна̀ на два́десѧть се́дмь ты́сѧщъ мꙋже́й ѡ҆ста́вшихсѧ: сы́нъ же а҆де́ровъ бѣжа̀ и҆ вни́де въ до́мъ ло́жа, въ черто́гъ.
31	31
І сказали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; може, він пощадить життя твоє.	И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀: сѐ, нн҃ѣ вѣ́мы, ꙗ҆́кѡ ца́рїе до́мꙋ і҆и҃лева ми́лостиви сꙋ́ть: да возло́жимъ нн҃ѣ врє́тища на чре́сла на̑ша и҆ оу҆́жа на вы̑и на́шѧ, и҆ и҆зы́демъ ко царю̀ і҆и҃левꙋ, да не́гли ѡ҆живи́тъ дꙋ́шы на́шѧ.
32	32
І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій.	И҆ препоѧ́сашасѧ во врє́тища по чре́слѡмъ свои̑мъ, и҆ возложи́ша оу҆́жѧ на вы̑и своѧ̑, и҆ прїидо́ша къ царю̀ і҆и҃левꙋ и҆ рѣ́ша: ра́бъ тво́й сы́нъ а҆де́ровъ глаго́летъ: да живе́тъ дꙋша̀ моѧ̀. И҆ речѐ: а҆́ще є҆́сть є҆щѐ жи́въ, бра́тъ мѝ є҆́сть.
33	33
Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив його із собою на колісницю.	И҆ мꙋ́жїе за зна́къ и҆ въ зало́гъ прїѧ́ша сло́во ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀, и҆ рѣ́ша: бра́тъ тво́й сы́нъ а҆де́ровъ. И҆ речѐ: и҆ди́те и҆ приведи́те є҆го̀. И҆ и҆зы́де къ немꙋ̀ сы́нъ а҆де́ровъ. И҆ возведо́ша є҆го̀ къ немꙋ̀ на колесни́цꙋ.
34	34
І сказав йому Венадад : міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав : після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.	И҆ речѐ къ немꙋ̀: гра́ды, ꙗ҆̀же взѧ̀ ѻ҆те́цъ мо́й ѿ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, ѿда́мъ тебѣ̀: и҆ на и҆схо́дъ сотвори́ши ѧ҆̀ себѣ̀ въ дама́сцѣ, ꙗ҆́коже положѝ ѻ҆те́цъ мо́й въ самарі́и, и҆ а҆́зъ въ завѣ́тѣ пꙋщꙋ̀ тѧ̀. И҆ положѝ є҆мꙋ̀ завѣ́тъ и҆ ѿпꙋстѝ є҆го̀.
35	35
Тоді один чоловік із синів пророчих сказав іншому, за словом Господа: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.	И҆ человѣ́къ є҆ди́нъ ѿ сынѡ́въ прⷪ҇ро́чихъ речѐ ко бли́жнемꙋ своемꙋ̀ по словесѝ гдⷭ҇ню: бі́й мѧ̀ нн҃ѣ. И҆ не восхотѣ̀ человѣ́къ би́ти є҆го̀.
36	36
І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.	И҆ речѐ къ немꙋ̀: поне́же не послꙋ́шалъ є҆сѝ гла́са гдⷭ҇нѧ, сѐ, ты̀ ѿи́деши ѿ менє̀, и҆ порази́тъ тѧ̀ ле́въ. И҆ ѿи́де ѿ негѡ̀, и҆ ѡ҆брѣ́те є҆го̀ ле́въ и҆ поразѝ є҆го̀.
37	37
І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями.	И҆ ѡ҆брѣ́те человѣ́ка и҆на́го и҆ речѐ: бі́й мѧ̀ нн҃ѣ. И҆ бѝ є҆го̀ человѣ́къ, и҆ порази́въ сокрꙋшѝ є҆го̀.
38	38
І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої.	И҆ и҆́де прⷪ҇ро́къ и҆ предста̀ царю̀ і҆и҃левꙋ на пꙋтѝ и҆ покры̀ покрыва́ломъ ѻ҆́чи своѝ.
39	39
Коли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант срібла».	И҆ бы́сть є҆гда̀ мимоидѧ́ше ца́рь, и҆ се́й возопѝ ко царю̀ и҆ речѐ: ра́бъ тво́й и҆зы́де на войнꙋ̀ бра́ни, и҆ сѐ, мꙋ́жъ приведѐ ко мнѣ̀ мꙋ́жа и҆ речѐ ко мнѣ̀: сохранѝ мꙋ́жа сего̀: а҆́ще же ѿрѣши́всѧ ѿско́читъ, и҆ бꙋ́детъ дꙋша̀ твоѧ̀ вмѣ́стѡ дꙋшѝ є҆гѡ̀, и҆лѝ тала́нтъ ѿда́си сребра̀:
40	40
Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив.	и҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ ѡ҆зрѣ́сѧ ра́бъ тво́й сѣ́мѡ и҆ ѻ҆ва́мѡ, и҆ сегѡ̀ не бы́сть. И҆ речѐ къ немꙋ̀ ца́рь і҆и҃левъ: сѐ, сꙋ́дъ тво́й при мнѣ̀, са́мъ себѐ оу҆би́лъ є҆сѝ.
41	41
Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків.	И҆ оу҆скорѝ и҆ ѿѧ̀ покрыва́ло ѿ ѻ҆че́съ свои́хъ. И҆ позна̀ є҆го̀ ца́рь і҆и҃левъ, ꙗ҆́кѡ ѿ прⷪ҇рѡ́къ се́й є҆́сть.
42	42
І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій замість його народу.	И҆ речѐ къ немꙋ̀: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: поне́же и҆спꙋсти́лъ є҆сѝ ты̀ мꙋ́жа па́гꙋбнаго и҆з̾ рꙋкѝ твоеѧ̀, и҆ бꙋ́детъ дꙋша̀ твоѧ̀ вмѣ́стѡ дꙋшѝ є҆гѡ̀, и҆ лю́дїе твоѝ вмѣ́стѡ люді́й є҆гѡ̀.
43	43
І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.	И҆ ѿи́де ца́рь і҆и҃левъ къ до́мꙋ своемꙋ̀ смꙋще́нъ и҆ разсла́бленъ, и҆ прїи́де въ самарі́ю.

← Глава 19

Глава 21 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт