Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 18

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Глава 18	Глава́ и҃і

1	1
Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю.	И҆ бы́сть по дне́хъ мно́зѣхъ, и҆ гл҃ъ гдⷭ҇ень бы́сть ко и҆лїѝ въ лѣ́то тре́тїе гл҃ѧ: и҆дѝ и҆ ꙗ҆ви́сѧ а҆хаа́вꙋ, и҆ да́мъ до́ждь на лицѐ землѝ.
2	2
І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же сильний був у Самарії.	И҆ и҆́де и҆лїа̀ ко а҆хаа́вꙋ ꙗ҆ви́тисѧ, и҆ бѣ̀ гла́дъ крѣ́покъ въ самарі́и.
3	3
І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким,	И҆ призва̀ а҆хаа́въ а҆вді́а строи́телѧ до́мꙋ: и҆ а҆вді́й бѣ̀ боѧ́сѧ гдⷭ҇а ѕѣлѡ̀.
4	4
і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою.	И҆ бы́сть є҆гда̀ нача̀ и҆збива́ти і҆езаве́ль прⷪ҇ро́ки гдⷭ҇ни, и҆ взѧ̀ а҆вді́й сто̀ мꙋже́й прⷪ҇ро́ки и҆ скры̀ ѧ҆̀ по пѧти́десѧти во двои́хъ верте́пѣхъ и҆ кормѧ́ше и҆̀хъ хлѣ́бомъ и҆ водо́ю.
5	5
І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не позбутися худоби.	И҆ речѐ а҆хаа́въ ко а҆вді́ю: грѧдѝ, и҆ пре́йдемъ на зе́млю, и҆ на и҆сто́чники водны̑ѧ, и҆ на всѧ̑ пото́ки, да не́гли ка́кѡ ѡ҆брѧ́щемъ бы́лїе и҆ преко́рмимъ ко́ни и҆ мскѝ, да не и҆зги́бнꙋтъ ѿ скѡ́тъ.
6	6
І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.	И҆ раздѣли́ша себѣ̀ пꙋ́ть и҆тѝ по немꙋ̀: а҆хаа́въ и҆́де пꙋте́мъ є҆ди́нымъ є҆ди́нъ, и҆ а҆вді́й и҆́де пꙋте́мъ дрꙋги́мъ є҆ди́нъ.
7	7
Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє?	И҆ бѣ̀ а҆вді́й є҆ди́нъ на пꙋтѝ: и҆ прїи́де и҆лїа̀ на срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ є҆ди́нъ. И҆ а҆вді́й потща́сѧ, и҆ падѐ на лицѐ своѐ и҆ речѐ: ты́ ли є҆сѝ са́мъ, го́споди мо́й и҆лїѐ;
8	8
Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут».	И҆ речѐ и҆лїа̀ ко а҆вді́ю: а҆́зъ є҆́смь: и҆дѝ и҆ повѣ́ждь господи́нꙋ твоемꙋ̀, глаго́лѧ: сѐ, и҆лїа̀.
9	9
Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умертвити мене?	И҆ речѐ а҆вді́й: что̀ согрѣши́хъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ предае́ши раба̀ твоего̀ въ рꙋ́цѣ а҆хаа̑вли є҆́же оу҆мертви́ти мѧ̀;
10	10
Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе;	жи́въ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, а҆́ще є҆́сть ꙗ҆зы́къ и҆лѝ ца́рство, а҆́може не посла̀ господи́нъ мо́й и҆ска́ти тебѐ: и҆ рѣ́ша, нѣ́сть: и҆ заклѧ̀ ца́рство и҆ страны̑ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆брѣ́те тебѐ:
11	11
а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут».	и҆ нн҃ѣ ты̀ глаго́леши мѝ: и҆дѝ, возвѣстѝ господи́нꙋ твоемꙋ̀: сѐ, и҆лїа̀:
12	12
Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї.	и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ а҆́зъ ѿидꙋ̀ ѿ тебє̀, и҆ дх҃ъ гдⷭ҇ень во́зметъ тѧ̀ въ зе́млю, є҆ѧ́же не вѣ́мъ, и҆ вни́дꙋ возвѣсти́ти а҆хаа́вꙋ, и҆ не ѡ҆брѧ́щетъ тебѐ, и҆ оу҆бїе́тъ мѧ̀: ра́бъ же тво́й є҆́сть боѧ́йсѧ гдⷭ҇а ѿ ю҆́ности своеѧ̀:
13	13
Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?	и҆лѝ не возвѣсти́сѧ тебѣ̀ господи́нꙋ моемꙋ̀, ꙗ҆̀же сотвори́хъ, є҆гда̀ оу҆бива́ше і҆езаве́ль прⷪ҇ро́ки гдⷭ҇ни, и҆ сокры́хъ прⷪ҇ро́ки гдⷭ҇ни сто̀ мꙋже́й, по пѧти́десѧти въ верте́пѣ, и҆ корми́хъ и҆̀хъ хлѣ́бомъ и҆ водо́ю;
14	14
А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене.	и҆ нн҃ѣ ты̀ глаго́леши мѝ: и҆дѝ, повѣ́ждь господи́нꙋ твоемꙋ̀: сѐ, и҆лїа̀: и҆ оу҆бїе́тъ мѧ̀.
15	15
І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогодні я покажуся йому.	И҆ речѐ и҆лїа̀: жи́въ гдⷭ҇ь си́лъ, є҆мꙋ́же предстою̀ пред̾ ни́мъ, ꙗ҆́кѡ дне́сь покажꙋ́сѧ є҆мꙋ̀.
16	16
І пішов Авдій назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.	И҆ и҆́де а҆вді́й во срѣ́тенїе а҆хаа́вꙋ и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀. И҆ оу҆скорѝ а҆хаа́въ и҆ и҆́де во срѣ́тенїе и҆лїѝ.
17	17
Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?	И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆зрѣ̀ а҆хаа́въ и҆лїю̀, и҆ речѐ а҆хаа́въ ко и҆лїѝ: ты́ ли є҆сѝ развраща́ѧй і҆и҃лѧ;
18	18
І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам;	И҆ речѐ и҆лїа̀: не развраща́ю а҆́зъ і҆и҃лѧ, но ра́звѣ ты̀ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, є҆гда̀ ѡ҆ста́висте вы̀ гдⷭ҇а бг҃а ва́шего и҆ и҆до́сте в̾слѣ́дъ ваа́ла:
19	19
тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі.	и҆ нн҃ѣ послѝ и҆ соберѝ ко мнѣ̀ всего̀ і҆и҃лѧ на го́рꙋ карми́лскꙋю, и҆ проро́ки стꙋ̑дныѧ ваа́лѡвы четы́реста и҆ пѧтьдесѧ́тъ, и҆ проро́кѡвъ дꙋбра́вныхъ четы́реста, ꙗ҆дꙋ́щихъ трапе́зꙋ і҆езаве́линꙋ.
20	20
І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил.	И҆ посла̀ а҆хаа́въ во ве́сь і҆и҃ль, и҆ приведѐ всѧ̑ проро́ки на го́рꙋ карми́лскꙋю.
21	21
І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи довго вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.	И҆ приведѐ ко всѣ̑мъ и҆̀мъ и҆лїю̀, и҆ речѐ и҆̀мъ и҆лїа̀: доко́лѣ вы̀ хра́млете на ѻ҆́бѣ плєснѣ̀ ва́шы; а҆́ще є҆́сть гдⷭ҇ь бг҃ъ, и҆ди́те в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀: а҆́ще же ваа́лъ є҆́сть, то̀ и҆ди́те за ни́мъ. И҆ не ѿвѣща́ша лю́дїе словесѐ.
22	22
І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];	И҆ речѐ и҆лїа̀ къ лю́демъ: а҆́зъ ѡ҆ста́хъ прⷪ҇ро́къ гдⷭ҇ень є҆ди́нъ: и҆ проро́цы ваа́лѡвы четы́реста и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й, и҆ проро́кѡвъ дꙋбра́вныхъ четы́реста.
23	23
нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу;	(И҆ речѐ и҆лїа̀:) да дадѧ́тъ на́мъ два̀ вѡла̀, и҆ да и҆зберꙋ́тъ себѣ̀ є҆ди́наго, и҆ да расте́шꙋтъ и҆̀ (на оу҆́ды), и҆ возложа́тъ на дрова̀, и҆ да не возгнѣтѧ́тъ ѻ҆гнѧ̀: и҆ а҆́зъ растешꙋ̀ вола̀ дрꙋга́го, и҆ возложꙋ̀ на дрова̀, и҆ ѻ҆гнѧ̀ не возгнѣщꙋ̀:
24	24
і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бога мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І відповів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].	и҆ да призоветѐ и҆мена̀ богѡ́въ ва́шихъ, и҆ а҆́зъ призовꙋ̀ и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а моегѡ̀: и҆ бꙋ́детъ бг҃ъ, и҆́же а҆́ще послꙋ́шаетъ ѻ҆гне́мъ, то́й є҆́сть бг҃ъ. И҆ ѿвѣща́ша всѝ лю́дїе и҆ рѣ́ша: до́бръ глаго́лъ (и҆лїи́нъ), є҆го́же глаго́ла (да бꙋ́детъ та́кѡ).
25	25
І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.	И҆ речѐ и҆лїа̀ проро́кѡмъ стꙋ̑днымъ: и҆збери́те себѣ̀ ю҆нца̀ є҆ди́наго, и҆ сотвори́те вы̀ пре́жде, ꙗ҆́кѡ ва́съ є҆́сть мно́жество: и҆ призови́те и҆мена̀ богѡ́въ ва́шихъ, и҆ ѻ҆гнѧ̀ не возгнѣща́йте.
26	26
І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили.	И҆ поѧ́ша ю҆нца̀, и҆ сотвори́ша (та́кѡ), и҆ призыва́хꙋ и҆́мѧ ваа́лово ѿ оу҆́тра до полꙋ́дне, и҆ рѣ́ша: послꙋ́шай на́съ, ваа́ле, послꙋ́шай на́съ. И҆ не бѣ̀ гла́са, ни послꙋша́нїѧ. И҆ риста́хꙋ ѡ҆́колѡ же́ртвенника, є҆го́же сотвори́ша.
27	27
Опівдні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!	И҆ бы́сть въ полꙋ́дне, и҆ порꙋга́сѧ и҆̀мъ и҆лїа̀ ѳесві́тѧнинъ и҆ речѐ: зови́те гла́сомъ вели́кимъ, ꙗ҆́кѡ бо́гъ є҆́сть, ꙗ҆́кѡ непра́здность є҆мꙋ̀ є҆́сть, и҆ не́гли что̀ и҆́но стро́итъ, и҆лѝ спи́тъ са́мъ, и҆ воста́нетъ.
28	28
І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них.	И҆ зовѧ́хꙋ гла́сомъ вели́кимъ, и҆ кроѧ́хꙋсѧ по ѡ҆бы́чаю своемꙋ̀ ножа́ми, и҆ мно́зи би́шасѧ бичмѝ, до проли́тїѧ кро́ве своеѧ̀,
29	29
Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фесвитянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жертвоприношення. Вони відійшли і замовкли.]	и҆ прорица́хꙋ, до́ндеже пре́йде ве́черъ: и҆ бы́сть є҆гда̀ прїи́де вре́мѧ взы́ти же́ртвѣ, и҆ не бѣ̀ гла́са, нижѐ послꙋша́нїѧ. И҆ речѐ и҆лїа̀ ѳесві́тѧнинъ проро́кѡмъ стꙋ̑днымъ, глаго́лѧ: ѿстꙋпи́те нн҃ѣ, да и҆ а҆́зъ сотворю̀ же́ртвꙋ мою̀. И҆ ѿстꙋпи́ша ті́и, и҆ оу҆мо́лкнꙋша.
30	30
Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній.	И҆ речѐ и҆лїа̀ къ лю́демъ: пристꙋпи́те ко мнѣ̀. И҆ пристꙋпи́ша всѝ лю́дїе къ немꙋ̀.
31	31
І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль буде ім’я твоє.	И҆ взѧ̀ и҆лїа̀ двана́десѧть ка́менїй по числꙋ̀ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́коже гл҃а къ немꙋ̀ гдⷭ҇ь, гл҃ѧ: і҆и҃ль бꙋ́детъ и҆́мѧ твоѐ.
32	32
І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Господа, і зробив навколо жертовника рів, місткістю у дві сати зерна,	И҆ созда̀ ка́менїе во и҆́мѧ гдⷭ҇не, и҆ и҆зцѣлѝ ѻ҆лта́рь раско́панный, и҆ сотворѝ мо́ре вмѣща́ющее двѣ̀ мѣ̑ры сѣ́мене ѡ҆́крестъ ѻ҆лтарѧ̀.
33	33
і поклав дрова [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова,	И҆ воскладѐ дрова̀ на ѻ҆лта́рь, є҆го́же сотворѝ, и҆ растеса̀ на оу҆́ды всесожега́ємаѧ, и҆ возложѝ на дрова̀, и҆ воскладѐ на ѻ҆лта́рь.
34	34
і сказав: наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зробили втретє,	И҆ речѐ и҆лїа̀: принеси́те мѝ четы́ри водоно́сы воды̀, и҆ возлива́йте на всесожже́нїе и҆ на пѡлѣ́на. И҆ сотвори́ша та́кѡ. И҆ речѐ: оу҆дво́йте. И҆ оу҆дво́иша. И҆ речѐ: оу҆тро́йте. И҆ оу҆тро́иша.
35	35
і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.	И҆ прохожда́ше вода̀ ѡ҆́крестъ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ мо́ре и҆спо́лнисѧ воды̀.
36	36
Під час приношення вечірньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм.	И҆ возопѝ и҆лїа̀ на нб҃о и҆ речѐ: гдⷭ҇и бж҃е а҆враа́мовъ и҆ і҆саа́ковъ и҆ і҆а́кѡвль, послꙋ́шай менѐ, гдⷭ҇и, послꙋ́шай менѐ дне́сь ѻ҆гне́мъ, и҆ да оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ лю́дїе сі́и, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь є҆ди́нъ і҆и҃левъ, и҆ а҆́зъ ра́бъ тво́й, и҆ тебє̀ ра́ди сотвори́хъ дѣла̀ сїѧ̑:
37	37
Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Господи, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].	послꙋ́шай менѐ, гдⷭ҇и, послꙋ́шай менѐ ѻ҆гне́мъ, и҆ да разꙋмѣ́ютъ всѝ лю́дїе сі́и, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ (є҆ди́нъ) гдⷭ҇ь бг҃ъ, и҆ ты̀ ѡ҆брати́лъ є҆сѝ сердца̀ люді́й си́хъ в̾слѣ́дъ тебє̀.
38	38
І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.	И҆ спадѐ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а съ небесѐ, и҆ поѧдѐ всесожега́ємаѧ, и҆ дрова̀, и҆ во́дꙋ, ꙗ҆́же въ мо́ри, и҆ ка́менїе и҆ пе́рсть полиза̀ ѻ҆́гнь.
39	39
Побачивши це , весь народ упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!	И҆ падо́ша всѝ лю́дїе на лицѐ своѐ и҆ рѣ́ша: вои́стиннꙋ гдⷭ҇ь бг҃ъ то́й є҆́сть бг҃ъ.
40	40
І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався. І схопили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.	И҆ речѐ и҆лїа̀ къ лю́демъ: поима́йте проро́ки ваа́лѡвы, да ни є҆ди́нъ скры́етсѧ ѿ ни́хъ. И҆ ꙗ҆́ша и҆̀хъ, и҆ ведѐ ѧ҆̀ и҆лїа̀ на пото́къ кі́ссовъ, и҆ закла̀ и҆̀хъ та́мѡ.
41	41
І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу.	И҆ речѐ и҆лїа̀ ко а҆хаа́вꙋ: взы́ди, и҆ ꙗ҆́ждь и҆ пі́й, ꙗ҆́кѡ гла́съ є҆́сть дожде́внагѡ хожде́нїѧ.
42	42
І пішов Ахав їсти і пити, а Ілля зійшов на верхівку Кармила і схилився до землі, і поклав лице своє між колінами своїми,	И҆ взы́де а҆хаа́въ ꙗ҆́сти и҆ пи́ти. И҆лїа́ же взы́де на карми́лъ, и҆ преклони́сѧ на зе́млю, и҆ положѝ лицѐ своѐ междꙋ̀ колѣ́нома свои́ма,
43	43
і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів.	и҆ речѐ ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: взы́ди и҆ воззрѝ на пꙋ́ть морскі́й. И҆ взы́де, и҆ воззрѣ̀ ѻ҆́трочищь, и҆ речѐ: нѣ́сть ничто́же. И҆ речѐ и҆лїа̀: и҆ ты̀ ѡ҆брати́сѧ седми́жды.
44	44
На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від моря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжджай, щоб не застав тебе дощ».	И҆ ѡ҆брати́сѧ ѻ҆́трочищь седми́жды: и҆ бы́сть въ седмо́е, и҆ сѐ, ѡ҆́блакъ ма́лъ, а҆́ки слѣ́дъ ногѝ мꙋ́жескїѧ, возносѧ́щь во́дꙋ и҆з̾ мо́рѧ. И҆ речѐ: взы́ди и҆ рцы̀ а҆хаа́вꙋ: впрѧзѝ колесни́цꙋ твою̀ и҆ сни́ди, да не пости́гнетъ тебѐ до́ждь.
45	45
Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов великий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель.	И҆ бы́сть до здѣ̀ и҆ до здѣ̀, и҆ не́бо примрачи́сѧ ѡ҆́блаки и҆ дꙋ́хомъ, и҆ бы́сть до́ждь ве́лїй. И҆ пла́касѧ, и҆ и҆́де а҆хаа́въ до і҆езрае́лѧ.
46	46
І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.	И҆ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ бы́сть на и҆лїѝ, и҆ стѧгнѐ чре́сла своѧ̑, и҆ течѐ пред̾ а҆хаа́вомъ во і҆езрае́ль.

← Глава 17

Глава 19 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт