Глава 2
1
У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині.
2
У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом,
3
Симон, прозваний Фассі,
4
Іуда, прозваний Маккавеєм,
5
Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом.
6
Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі,
7
він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище — до рук чужих?
8
Храм його зробився, як муж безславний,
9
дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога.
10
Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його?
11
Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом.
12
І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх.
13
Для чого нам ще жити?
14
І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали.
15
І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви.
16
І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли.
17
І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах.
18
Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами.
19
І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його,
20
то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших.
21
Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови!
22
Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч.
23
Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині.
24
Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника.
25
І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник.
26
І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома.
27
І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною!
28
І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті.
29
Тоді багато (*людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там,
30
самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні.
31
І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю.
32
І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній,
33
і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими.
34
Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього.
35
Тоді поспішили почати битву проти них.
36
Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх,
37
і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас.
38
Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ.
39
Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними;
40
і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі.
41
І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах.
42
Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону.
43
І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них.
44
Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників.
45
І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники,
46
і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських,
47
і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх.
48
Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові.
49
Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті.
50
Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших.
51
Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я.
52
Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність.
53
Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту.
54
Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства.
55
Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем.
56
Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю.
57
Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки.
58
Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо.
59
Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я.
60
Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів.
61
Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть.
62
Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву.
63
Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув.
64
Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь.
65
Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька.
66
А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами.
67
Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обра́зи народу вашого;
68
віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону.
69
І благословив їх і відійшов до батьків своїх.
70
Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем.
