Глава 3
1
І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.
2
І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.
3
Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;
4
він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;
5
він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.
6
І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.
7
Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;
8
пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,
9
і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.
10
Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.
11
Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.
12
І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.
13
І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,
14
і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське.
15
І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля.
16
Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,
17
які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.
18
Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма;
19
бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила.
20
Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;
21
а ми боремося за душі наші і закони наші.
22
Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.
23
Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.
24
І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.
25
І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.
26
Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.
27
Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;
28
і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність.
29
Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.
30
І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.
31
Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла.
32
А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,
33
також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;
34
і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,
35
щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,
36
і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню.
37
Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни.
38
Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя,
39
і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.
40
Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.
41
Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.
42
Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.
43
І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.
44
І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.
45
Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.
46
Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.
47
І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,
48
розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,
49
і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,
50
і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?
51
Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.
52
І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.
53
Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?
54
І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.
55
Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.
56
І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.
57
Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума.
58
І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.
59
Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.
60
А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!
