|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Братам юдеям у Єгипті — радуватися; брати юдеї у Єрусалимі й у всій країні юдейській бажають щасливого миру. | Брaтіи сyщей во є3гЂптэ їудewмъ рaдоватисz: брaтіz и5же во їеrли1мэ їудeє и3 и5же во странЁ їудeйстэй, ми1ра благaгw: |
|
2
|
2
|
| Нехай благодіє вам Бог і нехай пом’яне завіт Свій з вірними рабами Своїми: Авраамом, Ісааком і Яковом! | и3 да бlгосотвори1тъ вaмъ бGъ и3 да помzнeтъ завётъ св0й и4же ко ґвраaму и3 їсаaку и3 їaкwву рабHмъ свои6мъ вBрнымъ, |
|
3
|
3
|
| Нехай дасть усім вам серце, щоб шанувати Його і виконувати волю Його всім серцем і всією душею! | и3 да дaстъ вaмъ сeрдце всBмъ во є4же чeствовати є3го2 и3 твори1ти хwтёніz є3гw2 сeрдцемъ вели1кимъ и3 душeвнымъ и3зволeніемъ, |
|
4
|
4
|
| Нехай відкриє серце ваше для закону Його і велінь і дарує мир! | и3 да tвeрзетъ сердцA в†ша въ зак0нэ своeмъ и3 въ повелёнщхъ, и3 ми1ръ да сотвори1тъ, |
|
5
|
5
|
| Нехай почують моління ваші і нехай буде милостивий до вас, і нехай не залишить вас під час біди! | и3 да ўслhшитъ моли6твы вaшz и3 ўмили1тсz вaмъ и3 не њстaвитъ вaсъ во врeмz лукaво. |
|
6
|
6
|
| Так нині тут ми молимося за вас. | И# нн7э здЁ є3смы2 молsщесz њ вaсъ. |
|
7
|
7
|
| У царювання Димитрія, у сто шістдесят дев’ятому році, ми, юдеї, писали до вас у скорботі і стражданнях, які спіткали нас у ті роки, як відійшов Іасон і співумисники його від святої землі і царства. | Цaрствующу дими1трію лёта сто2 шестьдесsтъ девsтагw, мы2 їудeє писaхомъ вaмъ въ ск0рби и3 въ г0рести нашeдшей нaмъ въ лётэхъ си1хъ, tнeлэже tступи2 їaсwнъ и3 и5же съ ни1мъ t стhz земли2 и3 цaрства, |
|
8
|
8
|
| Вони спалили ворота і пролили невинну кров. Тоді ми молилися Господу і були почуті, і приносили жертву і семидал, і запалювали світильники, і покладали хліби. | и3 пожг0ша вратA, и3 проліsша кр0вь непови1нну: и3 моли1хомсz гDеви, и3 ўслhшани є3смы2, и3 принес0хомъ жeртву и3 семідaлъ, и3 возжг0хомъ свэти1лники, и3 предложи1хомъ хлёбы. |
|
9
|
9
|
| І нині звершуйте свято кущів у місяці Хаслеві. | И# нн7э прaзднуйте дни6 скинопигjи хаслevа мцcа. |
|
10
|
10
|
| У сто вісімдесят восьмому році, живучи в Єрусалимі й у Юдеї, і старійшини й Іуда — Аристовулу, учителеві царя Птоломея, який походить з роду помазаних священиків, і юдеям, які перебувають у Єгипті, — радуватися і бути здоровими. | Лёта сто2 џсмьдесzтъ nсмaгw, и5же во їеrли1мэ и3 и5же во їудeи, и3 старBйшины и їyда ґрістовyлу ўчи1телю птоломeа царэS сyщему же t помaзанныхъ їерeєвъ р0да, и сyщымъ во є3гЂптэ їудewмъ, рaдоватисz и3 здрaвствовати. |
|
11
|
11
|
| Визволені Богом від великих небезпек, ми урочисто дякуємо Йому, ніби ми є ті, що боролися проти царя, | T вели1кихъ бёдствъ бGомъ сп7сeни, вельми2 благодари1мъ є3мY, ѓки на царS њполчaющщсz. |
|
12
|
12
|
| оскільки Він вигнав тих, що ополчилися на святий град. | Сeй бо и3зведE њполчaющихсz на с™hй грaдъ: |
|
13
|
13
|
| Бо коли цар пішов у Персію і з ним військо, яке здавалося непереможним, вони уражені були у храмі Нанеї через обман, ужитий жерцями Нанеї. | въ персjду бо бhвъ вожд0мъ, и3 при нeмъ нестерпи1маz мнsщаzсz бhти си1ла, посёчени бhша въ кaпищи нанeи, прельщє1ніz ўпотреби1вшымъ жерцє1мъ сyщымъ при нанeи. |
|
14
|
14
|
| Саме, коли Антиох, ніби маючи намір з’єднатися з нею, прийшов на те місце, а друзі, які були з ним, прийшли взяти гроші, як посаг, | Ѓки бо спребывaти хотS є4й, пріи1де на мёсто ґнті0хъ и и5же съ ни1мъ дрyзи, взsтіz рaди срeбреникwвъ под8 и4менемъ вёна: |
|
15
|
15
|
| і жерці Нанеї запропонували їх, і Антиох з небагатьма увійшов усередину храму, — тоді вони зачинили храм, як тільки ввійшов Антиох, | и3 предложи1вшымъ сі‰ жерцє1мъ нанeи, и3 џному вшeдшу съ мaлыми въ притв0ръ кaпища, заключи1вше кaпище, |
|
16
|
16
|
| і, відкривши потайний отвір у склепінні, стали кидати каміння, й уразили проводиря і тих, що були з ним, і, розсікши на частини і відрубавши голови, викинули їх до тих, що знаходилися зовні. | є3гдA вни1де ґнті0хъ, tвeрзше св0да сокровeнную двeрь, метaюще кaменіе поби1ша и3гeмwна и3 сyщихъ съ ни1мъ, и3 раздэли1вше на ќды и3 главы6 tсёкше и3зметaша късyщымъ внЁ. |
|
17
|
17
|
| В усьому благословенний Бог наш, Який віддав нечестивців. | Њ всёхъ блгcвeнъ нaшъ бGъ, и4же предадE нечeствовавшихъ. |
|
18
|
18
|
| Отже, маючи намір у двадцять п’ятий день Хаслева святкувати очищення храму, ми знайшли за потрібне сповістити вас, щоб і ви звершили свято кущів і вогню, подібно до того, як Неємія, побудувавши храм і жертовник, приніс жертву. | Хотsще u5бо прaздновати двaдесzть пsтагw днE мцcа хаслevа њчищeніе цeркве, потрeбно непщевaхомъ и3звэсти1ти вaмъ, да и3 вы2 прaзднуете дeнь скинопигjи и3 nгнS, є3гдA неемjа создaвъ цeрковь и3 nлтaрь, принесE жeртву. |
|
19
|
19
|
| Бо коли батьки наші відведені були у Персію, тоді благочестиві священики, узявши вогонь з жертовника таємно, сховали його у глибині колодязя, який мав безводне дно, і в ньому безпечно зберегли його, оскільки нікому не відоме було це місце. | И$бо є3гдA въ персjду ведsхусz nтцы2 нaши, тогдA жерцы2 боsщщсz бGа взeмше t nгнS nлтaрнагw w4тай, скрhша во ю3д0ль клaдzзz дно2 и3мёюща безв0дное, и3 въ нeмъ соблюд0ша, ћкw всBмъ невёдому бhти мёсту. |
|
20
|
20
|
| Після ж багатьох років, коли угодно було Богу, Неємія, присланий від Перського царя, послав за цим вогнем нащадків тих священиків, які сховали його. Коли ж оголосили нам, що не знайшли вогню, а тільки густу воду, | Преминyвшымъ же лётwмъ мнHгимъ, є3гдA и3зв0лисz бGу, п0сланный неемjа t царS персjдскагw, внyки жерцє1въ сокрhвшихъ послA на взыскaніе nгнS: и3 ћкоже повёдаша нaмъ, не њбрэт0ша nгнS, но в0ду гyсту, |
|
21
|
21
|
| тоді він наказав їм, почерпнувши, принести її; і коли потім приготовані були жертви, Неємія наказав священикам окропити цією водою дрова і покладене на них. | повелЁ и5мъ чeрпати и3 принести2: є3гдa же принесє1на бhша жeртвєннаz, повелЁ жерцє1мъ неемjа покропи1ти вод0ю дровA и3 леж†щаz на ни1хъ. |
|
22
|
22
|
| Коли ж це було зроблено, і настав час, коли засяяло солнце, раніше закрите хмарами, тоді запалився великий вогонь, так що всі здивувалися. | Е#гдa же бhсть сіE, и3 врeмz пріи1де, є3гдA с0лнце возсіS прeжде w4блачно сyщо, возжжeсz џгнь вели1къ, ћкw диви1тисz всBмъ. |
|
23
|
23
|
| Священики ж, доки горіла жертва, звершували молитву, священики і всі; Іонафан починав, а інші приспівували, як і Неємія. | Моли1тву же творsху жерцы2, є3гдA горsще жeртва, и3 жерцы2 и3 вси2 їwнаfaну начинaющу, пр0чымъ же tвэщaющымъ, ћкоже неемjи. |
|
24
|
24
|
| Молитва ж була така: «Господи, Господи Боже, Творче усіх, страшний і сильний, і праведний і милостивий, єдиний Цар і благодійник, | Бё же моли1тва и3мёющи w4бразъ сeй: гDи, гDи б9е, всёхъ тв0рче, стрaшный и3 крёпкій, и3 првdный и3 млcтивый, є3ди1ный цRю2 и3 бlгjй, |
|
25
|
25
|
| єдиний податель усього, єдиний праведний і всемогутній і вічний, Який визволяє Ізраїля від усякого зла, Який обрав батьків і освятив їх! | є3ди1ный дaтелю, є3ди1не првdне и3 вседержи1телю и3 вёчный, сп7сazй ї}лz t всsкагw ѕлA, сотвори1вый nтцы2 и3збр†нны и3 њс™и1вый и5хъ, |
|
26
|
26
|
| Прийми жертву цю за весь народ Твій — Ізраїля, і збережи цей наділ Твій, і освяти його; | прщми2 жeртву за вс‰ лю1ди тво‰ ї}лz и3 сохрани2 чaсть твою2 и3 њс™и2: |
|
27
|
27
|
| збери розсіяння наше, визволи поневолених язичниками, зглянься на принижених і знехтуваних, і нехай пізнають язичники, що Ти Бог наш; | собери2 расточeніе нaше, и3збaви раб0тающихъ kзhкwмъ, на ўничижeниыхъ и3 мeрзкихъ при1зри, и3 да ўвёдzтъ kзhцы, ћкw ты2 є3си2 бGъ нaшъ: |
|
28
|
28
|
| покарай гнобителів і тих, що кривдять нас з гордовитістю, | показни2 наси1лующихъ и3 досаждaющихъ въ гордhни: |
|
29
|
29
|
| насади народ Твій на святому місці Твоєму, як сказав Мойсей». | насади2 лю1ди тво‰ на мёстэ с™ёмъ твоeмъ, ћкоже речE мwmсeй. |
|
30
|
30
|
| Священики співали при цьому урочисті пісні. | Жерцh же поsху пBніz. |
|
31
|
31
|
| Коли ж жертва була спалена, Неємія наказав водою, що залишилася, полити великі камені. | Е#гдa же сгорёша жeртвєннаz, њстaвшею вод0ю неемjа повелЁ кaменіе б0льшее поли1ти. |
|
32
|
32
|
| Як тільки це було зроблено, спалахнуло полум’я, але від світла, що засяяло від жертовника, воно зникло. | Е#гдa же сіE бhсть, плaмень возгорёсz, и3 t nлтарS њблистaвшу свёту, сгорЁ. |
|
33
|
33
|
| Коли ця подія стала відомою, і донесено було цареві персів, що у тім місці, де переселені священики сховали вогонь, виявилася вода, якою Неємія і ті, що були з ним, освятили жертви; | Е#гдa же kвлeна бhсть вeщь, и3 возвэщeно бhсть царю2 пeрсску, ћкw на мёстэ, въ нeмже џгнь скрhша преселeнніи жерцы2, водA kви1сz, tнeлэже неемjа и3 сyщіи съ ни1мъ њчи1стиша жє1ртвы, |
|
34
|
34
|
| цар, після дослідження справи, відгородив це місце, як священне. | њгради1въ же цaрь с™о сотвори2 (мёсто то2), и3скушazй вeщь. |
|
35
|
35
|
| І тим, до кого цар благоволив, він роздавав багато дарів, які сам одержував. | И# и5мже даровaше цaрь, мнHги дaры взимaше и3 преподаsше. |
|
36
|
36
|
| Ті, що були з Неємією, прозвали це місце Нефтар, що означає: «очищення»; багатьма ж називається воно Нефтай. | Прозвa же неемjа и3 и5же съ ни1мъ мёсто то2 нефfaрь, є4же сказyетсz њчищeніе, нарицaетсz же ў мн0гихъ нефfaй. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
