|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Коли минуло дуже небагато часу, Лісій, опікун і родич царя, намісник царський, з великим засмученням переносячи те, що сталося, | По мaлэ же весьмA врeмени лmсjа, намёстннкъцарeвъ и3 ср0дникъ и3 къ дэлHмъ пристaвникъ, ѕэлw2 тsжцэ сносS бы6вшаz, |
|
2
|
2
|
| зібрав до вісімдесяти тисяч піхоти і всю кінноту, і вирушив проти юдеїв з наміром зробити місто їхнє місцем проживання еллінів, | собрaвъ ѓки џсмьдесzтъ тhсzщъ и3 конники вс‰, пріи1де на їудeєвъ, помышлsz ќбw грaдъ є4ллинwмъ њбитaлище, |
|
3
|
3
|
| храм обкласти податком, подібно до інших язичницьких капищ, а священноначалля зробити щорічно продажним. | хрaмъ же сребродaненъ сотвори1ти, ћкоже и3 пр0чіихъ kзы6къ к†пища, и3 по вс‰ лBта продавaти ґрхіерeйство, |
|
4
|
4
|
| Ніскільки не подумав він про силу Божу, понадіявшись на десятки тисяч піхоти, на тисячі кінноти і на вісімдесят слонів. | никaкоже помышлzю б9ію держaву безyмнw ўповaz на тмы6 пэбшцє1въ и3 на тhсzщы к0нникwвъ и3 на џсмьдесzтъ слонHвъ. |
|
5
|
5
|
| Вступивши в Юдею і наблизившись до Вефсури, місця укріпленого, віддаленого від Єрусалима стадій на п’ять, він обложив його. | Вшeдъ же во їудeю и3 прибли1живсz ко веfсyрэ, къ мёсту ќбw крёпкому сyщу, t їеrли1ма же tстоzщему ћкw стjдій пsть, сіE ўтэснsше. |
|
6
|
6
|
| Коли Маккавей і ті, що були з ним, довідалися, що він облягає твердині, то з плачем і сльозами разом з народом благали Господа, щоб Він послав доброго ангела на спасіння Ізраїля. | Е#гдa же познA маккавeй и3 и5же съ ни1мъ рaтующа є3го2 тверды6ни, съ плaчемъ и3 слезaми молsху гDа со всёмъ нар0домъ, бlгaго ѓгGла послaти ко сп7сeнію ї}лz. |
|
7
|
7
|
| Маккавей же, сам перший узявши зброю, переконував інших разом з ним, піддаючи себе небезпекам, допомогти братам; і вони негайно охоче вирушили з ним у похід. | Сaмъ же маккавeй пeрвый взsвъ nрyжіе ўвэщавaше пр0чихъ вкпэ съ ни1мъ бёдство под8sти, є4же помогaти брaтіи своeй: вкyпэ же и3 со ќсeрдмъ ўстреми1шасz. |
|
8
|
8
|
| Коли вони були поблизу Єрусалима, негайно явився проводирем їх вершник у білому одязі, який потрясав золотою зброєю. | Тaмw же, и3 бли1з8 їеrли1ма сyщымъ, kви1сz предводsй и4хъ к0нникъ во nдeжди бёлэ всеoрyжіе злат0е потрzсaющь. |
|
9
|
9
|
| Усі вони разом подякували милосердному Богу, й укріпилися духом, готові знищити не тільки людей, але і лютих звірів і навіть залізні стіни. | Вкyпэ же вси2 благослови1ша млcрдаго бGа и3 ўкрэпи1шасz душaми, не т0чію человёкwвъ, но и3 ѕвэрeй лютёйшихъ и3 стёны жєлёзны сокрушaти сyще гот0ви, |
|
10
|
10
|
| Так прийшли вони, під покровом небесного споборника, з милости до них Господа. | и3дsху во ўстроeніи съ нб7се споб0рника и3мёюще, ми1лующу и5хъ гDу: |
|
11
|
11
|
| Як леви, кинулися вони на ворогів, і уразили їх одинадцять тисяч піших і тисячу шістсот кінних, а всіх інших змусили тікати. | львоwбрaзнw же ўстрэми1вшесz на супостaты, положи1ша t ни1хъ є3ди1нонaдесzть тhсzщъ пэшцє1въ, к0нникwвъ же тhсщу и3 шeсть сHтъ, |
|
12
|
12
|
| Багато хто з них, будучи пораненими, рятувалися роздягненими, і сам Лісій урятувався ганебною втечею. | всёхе же понyдиша бэжaти: мн0зи же t ни1хъ ћзвени нaзи ўцэлёша, и3 сaмъ лmсjа стyднw бэжaвъ спасeсz. |
|
13
|
13
|
| Будучи ж досить розумним і розмірковуючи сам із собою над поразкою, яка трапилася з ним, він зрозумів, що євреї непереможні, тому що всемогутній Бог допомагає їм; тому, пославши до них, | Не без8 ўмa же сhй, размышлsz въ себЁ бhвшее на себE поражeніе и1 ўразумёвъ непобэди1мыхъ бhти є3врewвъ, всемогyщему бGу споб0рствующему и5мъ, послaвъ |
|
14
|
14
|
| запевняв, що він погоджується на всі законні вимоги і переконає царя бути їхнім другом. | ўвэщавaше, ћкw и4мать примири1тисz во всёхъ прaведныхъ и3 ћкw совётуz прекли3 царS, да бyдетъ и5мъ дрyгъ. |
|
15
|
15
|
| Маккавей, піклуючись про користь, погодився на все, що пропонував Лісій; бо цар схвалив усе, що запропонував Маккавей Лісію у листі щодо юдеїв. | Соизв0ли же маккавeй њ всёхъ, њ ни1хже лmсjа молsше, њ полезныхъ радsщь: є3ли6ка бо маккавeй дадE лmсjа на писмЁ њ їудeехъ, соизв0ли цaрь. |
|
16
|
16
|
| Лист же, написаний Лісієм до юдеїв, був такого змісту: «Лісій народу юдейському — радуватися. | Бёша бо пис†ніz їудеємъ пHсланаz t лmсjи, и3мyщаz w4бразъ сицeвъ, лmсjа мн0жеству їудeйску рaдоватисz: |
|
17
|
17
|
| Іоан і Авессалом, вами послані, передавши підписану відповідь, клопотали про те, що було зазначено у ньому. | їwaннъ и3 ґвессалHмъ, и5же п0слани сyть t вaсъ, даю6ща напи1санный tвётъ, прошaста њ назнaменанныхъ въ нeмъ: |
|
18
|
18
|
| Отже, про що потрібно було донести царю, я пояснив, і, що можна було прийняти, на те він погодився. | є3ли6ка u5бо подобaше царю2 предложи1ти, и3звэсти1хъ, и3 ±же бsху прі‰тна, соизв0ли: |
|
19
|
19
|
| Тому, якщо ви будете зберігати добру прихильність до правління, то і на майбутній час я потурбуюсь допомагати вам для блага. | ѓще u5бо въ дёлэхъ вёрность соблюдетE, то2 и3 въ пр0чее покушyсz вин0венъ вaмъ бhти благи1хъ: |
|
20
|
20
|
| Про подробиці ж я доручив як вашим, так і моїм посланим переговорити з вами. | њ си1хъ же подр0бну заповёдахъ си1ма и3 пHсланнымъ t меиє2 побесёдовати съ вaми: |
|
21
|
21
|
| Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, місяця Діоскоринфія, двадцять четвертого дня». | здрaвствуйте. Лёта сто2 четhредесzть nсмaгw, (мцcа) діоскорjнfіа, днE двaдесzть четвeртагw. |
|
22
|
22
|
| Лист же царя був такого змісту: «Цар Антиох брату Лісію — радуватися. | Цaрское же послaніе содержaше сі‰: цaрь ґнті0хъ лmсjи брaту рaдоватисz: |
|
23
|
23
|
| З того часу, як батько мій відійшов до богів, наше бажання те, щоб піддані царства залишалися безтурботними у відправленні справ своїх. | nтцY нaшему въ б0ги премёншусz, мы2 хотsще во цaрствіи сyщихъ безмzтeжныхъ бhти и3 њ свои1хъ прилэжaти, |
|
24
|
24
|
| Коли ж ми почули, що юдеї не погоджуються на почате батьком моїм нововведення еллінських звичаїв, а віддають перевагу власним установленням, і тому просять, щоб дозволено було їм дотримуватися своїх законів; | слhшахомъ їудє1й не соблаговолsющихъ nтцA моегw2 повелёнію, є4же премэни1тисz и5мъ на є4ллинскіz зак0ны, но и3зволsющихъ держaти сво‰ зaпwвэди и тогw2 рaди молsщихъ, да дaруютсz и5мъ закHннаz и4хъ: |
|
25
|
25
|
| то, бажаючи, щоб і цей народ не був потурбованим, визначаємо, щоб храм їхній був відновлений і щоб жили вони за звичаєм своїх предків. | хотsще ќбw и3 семY kзhку без8 мzтeжа бhти, суди1хомъомъ и3 хрaмъ и5мъ возврати1ти и3 жи1ти по прароди1тєлскимъ и4хъ њбhчаємъ: |
|
26
|
26
|
| Отже, ти добре зробиш, якщо пошлеш до них і укладеш мир з ними, щоб вони, знаючи наші наміри, були благодушні і весело продовжували займатися ділами своїми». | блaгw u5бо сотвори1ши, ѓще п0слеши къ ни6мъ и3 десни1цу дaси, ћкw да познавше нaше произволeніе, благодyшни бyдутъ и3 безпечaльнw пребyдутъ ко своемY њхранeнію. |
|
27
|
27
|
| До народу ж лист царя був такий: «Цар Антиох старійшинам юдейським та іншим юдеям — радуватися. | Ко їудewмъ же цaрское послaніе сицево2 бЁ: цaрь ґнті0хъ старёйшинамъ їудє1йскимъ и3 прочымъ їудewмъ рaдоватисz: |
|
28
|
28
|
| Якщо ви здорові, то цього ми і бажаємо: ми також здорові. | ѓще здрaвствуете, да бyдетъ ћкоже х0щемъ, и3 сaми здрaвствуемъ: |
|
29
|
29
|
| Менелай оголосив нам, що ви бажаєте сходити до ваших, які у нас. | и3з8zви2 нaмъ менелaй, ћкw х0щете tшeдше бhти съ вaшими: |
|
30
|
30
|
| Отже, тим, які будуть приходити до тридцятого дня місяця Ксанфика, готова правиця на запевнення їхньої безпеки: | приходsщhмъ ќбw дaже до днE тридесsтагw мцcа занfjка, дади1мъ десни1цу без8 њпасeніz: |
|
31
|
31
|
| юдеї можуть споживати свою їжу і зберігати свої закони, як і раніше, і ніхто з них ніяким чином не буде потурбований за колишні опущення. | є4же ўпотреблsти їудewмъ свои1хъ брaшенъ и3 зак0нwвъ, ћкоже и3 прeжде, и3 ни є3ди1нъ и5мъ ни по є3ди1ному w4бразу стужи1ти и4мать њ содёzнныхъ въ невёдэніи: |
|
32
|
32
|
| Я послав до вас Менелая, щоб він заспокоїв вас. | послaхомъ же и3 менелaа и3мyщаго ўтёшити вaсъ: |
|
33
|
33
|
| Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика». | здрaвствуйте. Лёта сто2 четhредесzть nсмaгw, xанfjка (мцcа), пzтагwнaдесzть днE. |
|
34
|
34
|
| Надіслали до них лист і римляни такого змісту: «Квинт Меммій і Тит Манлій, старійшини римські, юдейському народу — радуватися. | Послaша же и3 ри1млzне къ ни6мъ послaніе и3мёющее сі‰: квjнтъ мeммій и3 тjтъ мaнлій, старBйшины ри1мстіи, лю1демъ їудє1йскимъ рaдоватисz: |
|
35
|
35
|
| Що уступив вам Лісій, родич царя, те і ми підтверджуємо. | њ ни1хже лmсjа ср0дникъ царeвъ соизв0ли вaмъ, и3 мы2 соблаговолsемъ: |
|
36
|
36
|
| А що визнав він за потрібне доповісти цареві, про те, розсудивши негайно, пошліть кого-небудь, щоб ми могли зробити, що для вас потрібно, бо ми вирушаємо в Антиохію. | ґ ±же суди2 предложи1ти царю2, скорёе посли1те кого2 созирaюще њ си1хъ, да ўстaвитъ, ћкоже подобaетъ вaмъ, мы бо и4демъ ко ґнтіохjи: |
|
37
|
37
|
| Тому поспішіть, і пошліть кого-небудь, щоб і ми могли знати, якої ви думки. | сегw2 рaди ўскори1те и3 посли1те нёкіихъ, да и3 мы2 ўвёмы, к0еz є3стE мhсли: |
|
38
|
38
|
| Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика». | Здрaвствуйте. Лёта сто2 четhредесzть nсмaгw, пzтагwнaдесzть днE (мцcа) xанfjка. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
