|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| Після закінчення цих договорів Лісій вирушив до царя, а юдеї зайнялися землеробством. | СодBzннымъ же бhвшымъ завётwмъ си6мъ, лmсjа ќбw tи1де ко царю2, їудeє же въ земледёліи ўпражнsхусz. |
|
2
|
2
|
| Але з місцевих воєначальників Тимофій і Аполлоній, син Генея, так само як Ієронім і Димофон, і зверх того Никанор, начальник Кіпру, не давали їм жити у спокої і безпеці. | T сyщихъ же по мэстHмъ воев0дъ, тімоfeй и3 ґполлHній сhнъ генeовъ, є3щe же їерwиЂмъ и3 димофHнъ, къ си6мъ же и3 нікан0ръ кmпріaрхъ, не њставлsху и5хъ благостоsти и3 въ пок0и бhти. |
|
3
|
3
|
| Іоппійці ж зробили таке безбожне діло: вони запросили юдеїв, які жили з ними, з їхніми дружинами і дітьми сісти у приготовані ними човни, ніби не маючи проти них ніякого зла. | Їoппjане же толи1ко сотвори1ша нечeстіе, ўмоли1вше їудє1й съ ни1ми живyщихъ вни1ти во предстaвлєныz t ни1хъ ладіи6 съ женaми и3 чaды, ѓкибы ни є3ди1нэй враждЁ междY и4ми настоsщей: |
|
4
|
4
|
| Коли ж вони погодилися, бо бажали зберегти мир і не мали ніякої підозри, тоді, за загальним вироком міста, іоппійці, відпливши, потопили їх, не менше двохсот чоловік. | на џбщее же ўставлeніе грaдское и3 си6мъ соизв0лившымъ, ћкw ми1ръ и3мёти хотsщымъ и3 ничт0же подозрёніz и3мyщымъ, tвeзше и5хъ погрузи1ша, сyщхъ не мнёе двY сHтъ. |
|
5
|
5
|
| Коли Іуда довідався про таку жорстокість, звершену над одноплемінниками, оголосив про те тим, що були з ним, | Познaвъ же їyда бhвшую на ср0дники сво‰ жeстокость, возвэсти1въ мужє1мъ и5же съ ни1мъ и3 призвaвъ првdнаго судію2 бGа, |
|
6
|
6
|
| і, закликавши праведного Суддю Бога, пішов проти мерзенних убивць братів його, запалив уночі пристань, і спалив човни, а тих, що збіглися туди, умертвив. | пріи1де на скверноубjйцъ брaтій є3гw2, и3 прист†нища н0щію сожжE, и3 ладіи6 попали2, избёгшихъ же t nгнS заклA. |
|
7
|
7
|
| А оскільки це місце було замкнене, то він відійшов, з наміром знову прийти і знищити всю громаду іоппійців. | Странё же заключeнэ бhвшей tи1де, ћкw пaки пріити2 и3мyщь и3 всE їoппjанъ и3скорени1ти граждaнство. |
|
8
|
8
|
| Довідавшись же, що і жителі Іамнії хочуть так само вчинити з юдеями, які там живуть, | Ўразумёвъ же, ћкw и3 во ґмнjи живyщій хотsтъ њбитaющымъ їудewмъ тёмже w4бразомъ сотвори1ти, |
|
9
|
9
|
| він напав уночі і на іамнитян і запалив пристань з кораблями, так що полум’я видне було в Єрусалимі за двісті сорок стадій. | и3 на їамнjтzнъ н0щію напaдъ, зажжE пристaнище съ кораблsми ћкw kви1тисz зарsмъ nгнS во їеrли1мэ, стaдіzмъ сyщымъ двyмъ стaмъ четhредесzти. |
|
10
|
10
|
| Коли ж вони відійшли звідти на дев’ять стадій, вирушаючи проти Тимофія, то напали на них араби, не менше п’яти тисяч і п’ятисот вершників. | Tтyду же tшeдшымъ дeвzть стaдій, творsщымъ пyть на тімоfeа, срази1шасz съ ни1мъ ґрaвлzнъ мн0жае пzти2 тhсzщъ мужeй и3 кHнникъ пsть сHтъ. |
|
11
|
11
|
| Битва була жорстока, і коли ті, що були з Іудою, за допомогою Божою здобули перемогу, то араби, які потерпіли поразку номади, просили Іуду про мир, обіцяючи доставляти їм худобу і в іншому бути корисними їм. | Бhвшей же крёпцэй брaни, и3 сyщымъ при їyдэ п0мощію б9іею преуспэвaющымъ, нап0льніи ґрaвлzне њдолёни, прошaху t їyды десни1цы себЁ, њбэщaюще и3 пaжить дaти и3 во пр0чіихъ п0льзовати и5хъ. |
|
12
|
12
|
| Іуда ж, розуміючи, що вони дійсно багато у чому можуть бути корисні, погодився укласти з ними мир; уклавши ж мир, вони відійшли у свої намети. | Їyда же ўразумёвъ, ћкw и4стиннw во мн0гихъ nни2 потрeбни, њбэщA ми1ръ содержaти съ ни1ми: взsвше же десни1цу, tид0ша въ кyщы сво‰. |
|
13
|
13
|
| Ще напав він на одне місто з міцним мостом, оточене стінами і населене різними народами, на імення Каспин. | Нападe же и3 на нёкій грaдъ мостaми твeрдъ и3 стэнaми Hграждeнъ, и4же t всsкихъ смёшеныхъ kзhкwвъ њбитaемый, є3мyже и4мz кaспінъ. |
|
14
|
14
|
| Жителі, сподіваючись на міцність стін і запас продовольства, поводилися дуже зухвало, лихословлячи на тих, що були з Іудою, промовляючи хулу на Бога і непристойні слова. | Сyщіи же внутри2 надёющесz на крёпость стёнъ и3 на ўготовлeніе брaшенъ, неради1вw пребывaху, проклинaюще сyщихъ при їyдэ, и3 ктомY хулsще, и3 глаг0люще, ±же не подобaетъ. |
|
15
|
15
|
| Але ті, що були з Іудою, закликавши на допомогу великого Владику миру, Який без стінопробивних машин і знарядь зруйнував Єрихон у часи Ісуса, по-звірячому кинулися на стіну. | Сyщіи же со їyдою призвaвше вели1каго њбладaтелz мjра, и4же без8 nвнHвъ и3 мехaніческихъ nрyдій во временA їисyса разруши2 їеріхHнъ, напад0ша ѕвэроwбрaзнw на стёну. |
|
16
|
16
|
| За допомогою Божою вони взяли місто, і вчинили незліченні убивства, так що прилегле озеро, яке мало дві стадії у ширину, здавалося наповненим кров’ю. | И# взeмше грaдъ б9іею в0лею, безчи1слєнна закл†ніz сотвори1ша, ћкw прилежaщему є4зеру, въ широтY и3мyщему ст†діи двЁ, текyщею (ўбіенныхъ) кр0вію и3сполнену kви1тисz. |
|
17
|
17
|
| Відійшовши звідти на сімсот п’ятдесят стадій, вони прийшли у Харак до юдеїв, називаних тувиїнами; | Tтyду же tшeдше стaдій сeдмь сHтъ пzтьдесsтъ, пріид0ша въ харaкъ, ко глаг0лємымъ тувjинwмъ їудewмъ. |
|
18
|
18
|
| але не застали там Тимофія, який, нічого не зробивши, відійшов з цієї країни, залишивши, втім, у одному місці дуже міцну варту. | И# тімоfeа ќбw на мёстэхъ не достиг0ша, ни є3ди1но дёло соверши1вша t мёстъ tшeдша, њстaвльша же стрaжу въ нёкоемъ мёстэ ѕэлw2 твeрду: |
|
19
|
19
|
| Тому Досифей і Сосипатр, з вождів, які були з Маккавеєм, вирушили і побили залишених Тимофієм у фортеці людей, понад десять тисяч. | досіfeй же и3 сwсіпaтръ сyщіи t воев0дъ, и5же со маккавeомъ, и3зшeдше погуби1ша t тімоfeа њстaвшихъ въ твердhни б0лэе десzти2 тhсzщъ мужeй. |
|
20
|
20
|
| Тоді Маккавей, розділивши своє військо на загони, поставив їх над цими загонами і кинувся на Тимофія, який мав при собі сто двадцять тисяч піших і тисячу п’ятсот кінних. | Маккавeй же ўстр0ивъ вHz сво‰ по полкHмъ, постaви и4хъ над8 полкaми, и3 на тімоfeа п0йде и3мyщаго съ соб0ю сто двaдесzть тhсzщъ пэшє1цъ, кHнникъ же двЁ тhсzщы и3 пsть сHтъ. |
|
21
|
21
|
| Коли довідався Тимофій про наближення Іуди, то відіслав дружин і дітей і решту обозу у так званий Карніон; бо ця фортеця була незручна для облоги і недоступна через тісноту всієї місцевості. | Познaвъ же тімоfeй пришeствіе їyдино, послA жєны2 и3 дёти и3 прHчаz ўготHваніz въ твердhню нарицaемую карнjю: бЁ бо непребори1ма и3 ко всх0ду неудобна рaди тэсноты2 всёхъ мёстъ. |
|
22
|
22
|
| Коли ж показався перший загін Іуди, страх напав на ворогів, і жах охопив їх від явлення Всевидючого: вони кинулися навтіки, пориваючись один туди, інший сюди, так що більшою частиною уражувані були своїми, проколювані вістрям своїх мечів. | Е#гдa же п0лкъ їyдинъ пeрвый kви1сz, и3 бhсть ќжасъ на супостaты и3 стрaхъ t kвлeніz всеви1дzщагw бhвшагw на ни1хъ, въ бёгство ўстреми1шасz є3ди1нъ t другaгw бэжaщь, ћкw мн0жицею t свои1хъ повреди1шасz и3 nрyжіи свои1ми прободaхусz. |
|
23
|
23
|
| Іуда наполегливо продовжував переслідувати, убивав беззаконних, і знищив до тридцяти тисяч чоловік. | Творsше же їyда гонeніе прилёжнw, ўбивaz и3ноплемeнникwвъ, и3 и3зби2 t ни1хъ три1десzть тhсzщъ мужeй. |
|
24
|
24
|
| Сам Тимофій потрапив до рук тих, що були з Досифеєм і Сосипатром, і з великим хитруванням благав відпустити його живим, бо у нього знаходилися багатьох [юдеїв] батьки, а деяких брати, і вони не будуть пощаджені, якщо він помре. | Сaмъ же тімоfeй впaдъ междY сyщихъ со досіfeемъ и3 сwсіпaтромъ, со мн0гимъ ўхищрeніемъ молsше, да жи1въ tпyсти1тсz: занE мн0гихъ ќбw (t їудє1й) роди1телей и3 нёкіихъ брaтію и3мёzше (ў себє2), и3 си6мъ ѕло2 случи1тсz, ѓще ќмретъ. |
|
25
|
25
|
| Коли він багатьма словами запевнив у своїй обіцянці, що поверне їх неушкодженими, вони відпустили його, заради спасіння братів. | Е#гдa же мн0гими словесы2 вэроsтенъ сотвори2 њбётъ, є4же возврати1ти џныхъ неврeдныхъ, пусти1ша є3го2 рaди спасeніz брaтіи. |
|
26
|
26
|
| Потім Іуда пішов проти Карниона й Атаргатиона, і вибив двадцять п’ять тисяч чоловік. | И#зшeдъ же (маккавeй) на карнjю и3 на ґтаргaтію, ўби2 двaдесzть пsть тhсzщъ. |
|
27
|
27
|
| Після перемоги над ними й ураження, Іуда вирушив проти укріпленого міста Ефрона, в якому мав перебування Лісій і безліч різноплемінних: сильні юнаки, які стояли перед стінами, воювали завзято; там же знаходилися великі запаси знарядь і стріл. | По побёдэ же си1хъ и3 погублeніи њбрати2 їyда в0инство и3 на є3фрHнъ, грaдъ твeрдый, въ нeмже живsше лmсjа и3 мн0жество рaзныхъ kзы6къ: ю4нwши же си1льніи стоsще пред8 стэнaми крёпкw противурaтоваху, въ нeмже бёху nр{діz и3 стрёлъ мн0гое ўготовлeніе. |
|
28
|
28
|
| Але вони, закликавши на допомогу Всесильного, Який Своєю могутньою силою зищує ворогів, оволоділи цим містом і побили тих, що були у ньому, до двадцяти п’яти тисяч. | Призвaвше же всеси1льнаго съ держaвою сокрушaющаго рaтныхъ си6лы, взsша грaдъ под8 рyку и3 ўби1ша сyщихъ внyтрь двaдесzть пsть тhсzщъ: |
|
29
|
29
|
| Піднявшись звідти, вони попрямували на місто скіфів, що знаходиться від Єрусалима на відстані шістсот стадій. | и3 tшeдше tтyду ўстреми1шасz на скЂfскій грaдъ, tстоsщь t їеrли1ма стaдій шeсть сHтъ. |
|
30
|
30
|
| Але оскільки юдеї, які жили там, свідчили про прихильність, яку мають до них скіфські жителі, і про лагідне поводження з ними у часи бід: | Њсвидётелствовавшымъ же живyщымъ тaмw їудewмъ њ скЂfскихъ грaжданэхъ, ћкw и3мёютъ къ ни6мъ благопріsтство и3 во временA ѕлополyчнаz кр0тцы пребывaху, |
|
31
|
31
|
| то, подякувавши їм і попросивши і на майбутній час бути прихильними до роду їхнього, вони вирушили у Єрусалим, тому що наближалося свято седмиць. | благодари1вше и5мъ и3 ўмоли1вше, дабы2 и3 въ пр0чее къ р0ду и4хъ благопріsтни бhли, пріид0ша во їеrли1мъ, дню2 вели1кагw прaздника седми1цъ настоsщу. |
|
32
|
32
|
| Після свята, називаного П’ятдесятницею, пішли вони проти Горгія, воєначальника Ідумеї. | По глаг0лемей же пентик0стіи, и3д0ша проти1ву горгjа страти1га їдумeйска. |
|
33
|
33
|
| Виступив же Іуда з трьома тисячами піших і чотирмастами кінних. | И#зhде же съ пэшцы6 треми2 тhсzщьми, и3 кHнникъ четhре ст†, |
|
34
|
34
|
| Коли вони вступили у битву, сталося, що деякі юдеї впали. | и3 сотв0ршымъ брaнь, случи1сz пaсти м†лымъ t їудє1й. |
|
35
|
35
|
| Досифей же, один з тих, що були під начальством Вакинора, вершник, муж сильний, упіймав Горгія і, схопивши його за плащ, волік його сильно, щоб узяти проклятого у полон живим; але один з вершників фракійських наскочив на нього і відсік йому плече, і Горгій утік у Марису. | Досіfeй же нёкто t вакин0ра, к0нный мyжъ и3 крёпокъ, ћтъ горгjю, и3 взeмъ є3го2 за хламЂду, ведsше є3го2 крёпкw, и3 хотsщь прокл‰таго взsти жи1ва, нёкто t fракjйскихъ кHнникъ нападE нaнь и3 рaмо tсэчE, горгjа же и3збэжE во марісY. |
|
36
|
36
|
| Коли ж ті, що були з Ездрином, довго б’ючись, знемогли, Іуда закликав на допомогу Господа, нехай буде Він началовождем у битві. | В0инwмъ же горгjєвымъ на мн0зэ борю1щымсz и3 ўтруждє1ннымъ бhвшымъ, призвaвъ їyда гDа спом0щника, да бyдетъ и3 воев0да брaни, |
|
37
|
37
|
| Почавши вітчизняною мовою піснеспіви гучним голосом, він викликнув і, несподівано кинувшись на тих, що були з Горгієм, повернув їх на втечу. | начaтъ глaсомъ nтeческимъ съ пёсньми в0пль, возопи1въ и3 нечazннэ на вHz горгjєвы напaдъ, въ бёгство и4хъ њбрати2. |
|
38
|
38
|
| Потім Іуда, взявши з собою військо, вирушив у місто Одоллам, і оскільки наставав сьомий день, то вони очистилися за звичаєм і святкували суботу. | Їyда же собрaвъ вHz пріи1де во грaдъ nдоллaмъ: и3 є3гдA седмhй дeнь прміи1де, по њбhчаю њчи1стившесz въ т0мъ мёстэ суббHту прaздноваша. |
|
39
|
39
|
| На другий день ті, що були з Іудою, пішли, як вимагав обов’язок, перенести тіла полеглих і покласти їх разом з родичами у батьківських гробницях. | На ќтріе же пріи1де со свои1ми їyда, да, ћкоже подобaше, тэлесA пaдшихъ в0зметъ и3 со ср0дниками положи1тъ во гробёхъ nтeческихъ. |
|
40
|
40
|
| І знайшли вони в кожного з померлих під хітонами присвячені іамнійським ідолам речі, що закон забороняв юдеям: і стало всім явно, з якої причини вони впали. | Њбрэт0ша же ў коегHждо t ўмeршихъ под8 ри1зами ўбіeнныхъ t дарHвъ јдwлскихъ, ±же во їамнjи, њ ни1хже зак0нъ запрещaше їудewмъ, всBмъ же ћве бhсть, ћкw сеS рaди вины2 тjи пад0ша. |
|
41
|
41
|
| Отже, всі прославили праведного Суддю Господа, який відкриває потаємне, | Вси2 u5бо благослови1вше прaвый сyдъ гд‡ень, ±кw т†йнаz сотвори2 kвлє1на, |
|
42
|
42
|
| і звернулися до молитви, благаючи, нехай буде зовсім згладжений учинений гріх; а доблесний Іуда напучував народ оберігати себе від гріхів, бачачи своїми очима, що трапилося з вини загиблих. | къ молeнію њбрати1шасz моли1вше, да сотворeный грёхъ весьмA и3зглaдитсz: д0бльственный же їyда молsше людjй, да сохранsтъ себE t грэхA, nчи1ма ви1дzще бы6вшаz пaдшихъ за грёхъ. |
|
43
|
43
|
| Зробивши ж збір за числом мужів до двох тисяч драхм срібла, він послав у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх, і вчинив дуже добре і благочесно, думаючи про воскресіння; | И# сотвори1въ t мужeй собрaніе ќтварей, ћкw двЁ тhсzщы дрaхмъ сребрA, послA во їеrли1мъ принести2 за грёхъ (мeртвыхъ) жeртву, пред0брэ и3 благочeстнw творS, њ воскресeніи помышлsz. |
|
44
|
44
|
| бо, якби він не надіявся, що полеглі у битві воскреснуть, то зайве і марно було б молитися за мертвих. | Ѓще бо пaдшымъ востaти не чazлъ бы, и3зли1шно бhло бы и3 всyе њ мeртвыхъ моли1тисz. |
|
45
|
45
|
| Але він помишляв, що тим, які померли у благочесті, уготована велика нагорода, — яка свята і благочестива думка! — Тому приніс за померлих умилостивительну жертву, щоб розрішилися від гріха. | КтомY взирaющь, ±кw во благочeстіи ўс0пшымъ и3зрsднёйшаz ўгот0васz благодaть: |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
