|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Близько того ж часу Антиох безславно повертався з меж Персії. | ТогH же врeмене ґнті0хъ съ безчeстіемъ возврати1сz t персjды. |
|
2
|
2
|
| Бо він увійшов у так званий Персеполь і мав намір пограбувати храм і оволодіти містом. Тому збігся народ, і взялися за зброю, й Антиох, змушений жителями втікати, повинен був із соромом повернутися назад. | Вни1де бо во грaдъ глаг0лемый персeполь и3 покуси1сz расхи1тити хрaмъ и3 грaдъ њбдержaти: тогw2 рaди мн0жеству ўстреми1вшусz, къ п0мощи nрyжій њбрати1шасz: и1 тaкw случи1сz прогнaному ґнті0ху t градожи1телей со срaмомъ возврати1тисz. |
|
3
|
3
|
| Коли знаходився він біля Екбатани, донесли йому про те, що трапилося з Никанором і з Тимофієм. | Сyщу же є3мY при є3кватaнэ, возвэсти1шасz є3мY содBzннаz при нікан0рэ и3 тімоfeи. |
|
4
|
4
|
| Запалавши гнівом, він думав зігнати на юдеях зло на тих, що змусили його втікати; тому наказав погоничеві колісниці безперестанно гнати і прискорювати подорож, тоді як небесний суд уже йшов слідом за ним. Бо він сказав із зарозумілістю: кладовищем для юдеїв зроблю Єрусалим, коли прийду туди. | Вознeссz же ћростію, мнsше и3 прогнaвшихъ є3го2 ѕл0бу нанести2 на їудє1и: сегw2 рaди повелЁ возни1цэ непрестaннw гонsщему совершaти шeствіе, нбcному судY понуждaющу є3го2, си1це бо гордели1вэ речE: гр0бищное мёсто їудeємъ їеrли1мъ, пришeдъ тaмw, сотворю2. |
|
5
|
5
|
| Але всевидючий Господь, Бог Ізраїлів, уразив його незцілимим і невидимим ударом: як тільки скінчив він ці слова, схопили його нестерпний біль живота і жорстокі внутрішні муки, | Всеви1децъ же гDь бGъ ї}левъ порази2 є3го2 неизцёльною и3 неви1димою ћзвою: и3зрeкшусz бо є3гw2 сл0ву, ѓбіе њб8sтъ є3го2 ўтр0бнаz неизёльнаz болёбзнь и3 гHрькіz внyтрєнніz м{ки, |
|
6
|
6
|
| і цілком праведно; бо він багатьма і надзвичайними муками терзав утроби інших. | ѕэлw2 прaведнэ, ћкw мн0гими и3 стрaнными напaстьми и3нhхъ ўтрHбы мyчи. Џнъ же никaкоже t кичeніz (своегw2) престA: |
|
7
|
7
|
| Але він ніскільки не залишав своєї гордости, і ще більше сповнювався зарозумілости, дихаючи вогнем люті на юдеїв і наказуючи прискорювати подорож. Тоді сталося, що він упав з колісниці, яка неслася швидко, і тяжким падінням пошкодив усі члени тіла. | є3щe же и3 гордhни и3сполнsшесz, nгнeмъ дhшущь ћрости на їудє1и и3 заповёдавъ ўскори1ти шeствіе: случи1сz же и3 пaсти є3мY t колесни1цы со ўстремлeніемъ и3дyщіz, и3 лю1тымъ падeніемъ пaдшему вс‰ ўды пл0ти сокруши1ти. |
|
8
|
8
|
| І той, який тільки що думав з гордости, більш ніж людської, повелівати хвилями моря і думав на терезах зважити висоти гір, повалений був на землю, і несений був на ношах, показуючи всім явну силу Божу, | Џнъ же, и4же мaлw прeжде мнsй волнaмъ мwрски1мъ повелэвaти, t г0рдости пaче человёчи, и3 мёриломъ высотY г0ръ мнsсz и3змёрити, до земли2 смирeнъ на носи1лэ носsшесz, ћвную б9ию си1лу всBмъ показyz: |
|
9
|
9
|
| так що з тіла нечестивця у безлічі виповзала черва, і ще у живого випадали частини тіла від хвороб і страждань; запах же смороду від нього нестерпний був у цілому війську. | ћкw и3 t тэлесE нечести1вагw чeрвію кипёти, и3 живyщу въ болёзнехъ и3 въ мучeніихъ, пл0ти є3гw2 и3зліsтисz t смрaда же є3гw2 и3 гн0z вси2 в0ини гнушaхусz. |
|
10
|
10
|
| І того, який незадовго перед тим мріяв торкатися зірок небесних, ніхто не міг носити через нестерпний сморід. | И# мaлw прeжде небeсныхъ ѕвёздъ касaтисz мнsщаго никт0же можaше носи1ти, смрaда рaди лю1тагw. |
|
11
|
11
|
| Тепер-то, будучи розтрощеним, почав він залишати свою велику гордовитість і приходити до пізнання, коли за покаранням Божим страждання його посилювалися з кожною хвилиною. | Tсю1ду u5бо начA t многіz гордhни своеS преставaти ўsзвленъ и3 въ познaніе приходи1ти (научeнъ) б9іею ћзвою повсечaстнw ўмножее болёзни своеS пріемлz. |
|
12
|
12
|
| Сам не в силах зносити свого смороду, він так говорив: праведно підкорятися Богу, і смертному не слід думати гордовито бути рівним Богу. | И# є3гдA нижE сaмъ смрaда своегw2 терпёти можaше, тaкw речE: прaведно є4сть повинyтисz бGови, и3 смeртну сyщу р†внаz бGови не мyдрствовати г0рдэ. |
|
13
|
13
|
| Нечестивець молив Господа, Який вже не милував його, і говорив: | Молsшесz же сквeрный ко никогдA хотsщему поми1ловати є3го2 вlцЁ, тaкw глаг0лz: |
|
14
|
14
|
| «Святе місто, яке поспішав я зрівняти з землею і зробити кладовищем, оголошую вільним; | стhй ќбw грaдъ, є3г0же тщaхсz пришедъ во прaхъ њбрати1ти и3 мёсто гр0бищное создaти, своб0денъ њстaвлю, |
|
15
|
15
|
| юдеїв, яких вирішив не дозволяти ховати, а викидати разом з дітьми їхніми хижим птахам і звірам, зроблю всіх рівними афінянам; | їудeєвъ же, и5хже хотёхъ нижE погребeніе спод0бите, но пти1цємъ ѕвэрє1мъ на растерзaніе предaти со младє1нцы, всёхъ и5хъ рaвныхъ ґfинewмъ сотворю2: |
|
16
|
16
|
| святий храм, який колись пограбував, прикрашу найкращими дарами, священні сосуди поверну всі, і ще у більшій кількості, і необхідні для жертов витрати буду робити з моїх прибутків; | хрaмъ же с™hй, є3г0же прeжде њгрaбихъ, пред0брыми д†ры ўкрашY, и3 свzщє1нныz сосyды мн0гw б0лше вс‰ воздaмъ, и3 подобaющаz къ жeртвамъ и3ждивє1нію t свои1хъ дох0дwвъ подaмъ: |
|
17
|
17
|
| понад те сам зроблюсь юдеєм, і, проходячи по всякому населеному місцю, буду звіщати силу Божу». | къ си6мъ же и3 їудeаниномъ бhти, и3 всsкое мёсто њбитaемо проходи1ти, и3 проповёдати б9ію держaву и4мамъ. |
|
18
|
18
|
| Але коли болі ніскільки не зменшувалися, бо прийшов уже на нього праведний суд Божий, він, упавши у відчай, написав до юдеїв лист, який мав значення благання, такого змісту: | Но никaкоже престаю1щымъ болёзнемъ, нaйде бо нaнь првdный б9ій сyдъ, њ себЁ tчazвсz, писA ко їудewмъ ниженапи1санное послaніе, молeніz чи1нъ и3мyщее, содержaщее же сі‰: |
|
19
|
19
|
| «Цар і воєначальник Антиох добрим юдеям-громадянам — багато радуватися, і бути здоровими і благоденствувати. | предHбрымъ грaжданwмъ їудewмъ ѕэлw2 рaдоватисz и3 здрaвствовати и3 благодeнствовати, цaрь ґнті0хъ и3 страти1гъ: |
|
20
|
20
|
| Якщо ви здорові з дітьми вашими, і справи ваші йдуть за вашим бажанням, то я воздаю Богу найбільшу подяку, покладаючи надію на небо. | ѓще здрaвствуете и3 ч†да, и3 (и3мBніz) в†шz но мhсли вaмъ сyть, благодарю2 ќбw бGу вели1кимъ благодарeніемъ, на нб7о ўповaніе и3мёz: |
|
21
|
21
|
| Я ж лежу у хворобі і з любов’ю згадую про вашу шанобливість і прихильність до мене. Повертаючись з меж Персії і зазнавши тяжкої хвороби, я за потрібне вважаю подбати про загальну безпеку всіх. | ѓзъ же въ нeмощи лежaщь, вaшу чeсть и3 благопріsтство воспоминaхъ любeзнw: возвращazсz t персjдскихъ мёстъ и3 впaдъ въ болhзнь тsжку, нyжно возмнёхъ попечeніе воз8имёти њ џбщемъ всёхъ ўтверждeніи: |
|
22
|
22
|
| Хоч я не впадаю у відчай і маю повну надію звільнитися від хвороби, | не tчаzвazсz њ себЁ, но ўповaніе мн0го и3мёz и3збэжaти недyга, |
|
23
|
23
|
| але, знаючи, що і батько мій, коли воював у верхніх країнах, оголосив наступника, | зрs же, ћкw и3 nтeцъ м0й, въ нsже временA въ вhшнихъ мёстэхъ воевA, показA и3мyщаго пріsти по нeмъ начaлство, |
|
24
|
24
|
| щоб, коли станеться що-небудь несподіване, або оголошена буде якась незгода, жителі країни знали, кому надане правління, і не бентежилися; | да ѓще что2 проти1вно случи1тсz и3ли2 возвэсти1тсz что2 бёдственно, вёдуще сyщіи по странaмъ, комY влaсть ввёрена, не смутsтсz: |
|
25
|
25
|
| понад те зауважуючи, що навколишні володарі і сусідні з нашою державою спостерігають час і вичікують, який буде кінець, я призначив царем сина мого Антиоха, якого я вже часто під час походів у верхні сатрапії дуже багатьом з вас доручав і представляв; і йому я написав особисто. | къ си6мъ же помышлsю прілежaщихъ могyтникwвъ и3 сосёдей цaрствію врeмене ўсмотрsющихъ и3 слyчаz њжидающихъ, њёzви1хъ сhна моего2 ґнті0ха царeмъ, є3г0же мн0гаши њбходsщь вы6шній сатр†піи мнHгимъ t вaсъ препоручaхъ и3 представлsхъ, писaхъ же къ немY, ±же нижaе пи6сана сyть: |
|
26
|
26
|
| Отже, переконую вас і прошу, щоб ви, пам’ятаючи мої благодіяння взагалі і зокрема, зберегли вашу теперішню прихильність до мене і до сина мого. | молю2 u5бо вaсъ и3 прошY, да п0мнzще благодэ‰ніz во џбще и3 њс0бнw, кjйждо содержитE сyщее благопріsтство ко мнЁ и3 сhну моемY: |
|
27
|
27
|
| Бо я впевнений, що він, ідучи за моїм бажанням, буде поводитися з вами милостиво і людинолюбно». | ўповaю бо, ћкw џнъ кр0тцэ и3 человэколю1бнэ, послёдующь моемY произволeнію, соwбщaтисz вaмъ бyдетъ. |
|
28
|
28
|
| Так цей людиновбивця і богохульник, перетерпівши тяжкі страждання, які заподіював іншим, скінчив життя на чужій стороні у горах найжалюгіднішою смертю. | Мужеубjйца u5бо и3 хyльникъ ѕлBйшаzэ пострадaвъ, ћкоже и3ны6мъ сотвори2, въ стрaнствЁ, на горaхъ бёдною смeртію и3зчезE. |
|
29
|
29
|
| Тіло його привіз Филип, співвихованець його, який, боячись сина Антиохового, відійшов до Птоломея Филопатора в Єгипет. | Пренесe же тёло є3гw2 філjппъ свeрстникъ є3гw2: и4же и3 ўбоsвсz сhна ґнті0хова ко птоломeю філоми1тору во є3гЂпетъ tи1де. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
