|
Глава 13
|
|
|
1
|
|
| У сто сорок дев’ятому році дійшла чутка до тих, що були з Іудою, що Антиох Евпатор іде на Юдею з безліччю війська | |
|
2
|
|
| і з ним Лісій, опікун і державний правитель, і в кожного еллінське військо, сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста кінних, двадцять два слони і триста колісниць з косами. | |
|
3
|
|
| Приєднався до них Менелай, з великим облудством спонукуючи Антиоха, не заради спасіння батьківщини, але в надії одержати начальство. | |
|
4
|
|
| Але Цар царів викликав гнів Антиоха на злочинця, і коли Лісій пояснив, що Менелай був винуватцем усіх зол, то він наказав відвести його у Берію і за тамошнім звичаєм умертвити. | |
|
5
|
|
| У тому місці знаходиться вежа у п’ятдесят ліктів, наповнена попелом; у ній було знаряддя, що оберталося навколо і спускалося у попіл. | |
|
6
|
|
| Туди завжди скидають на загибель винного у святотатстві або того, хто перейшов міру інших зол. | |
|
7
|
|
| Такою от смертю довелося померти нечестивому Менелаю і не мати поховання у землі, — і дуже справедливо. | |
|
8
|
|
| Бо якщо він учинив багато гріхів проти вівтаря Господнього, якого вогонь і попіл були святі, то й одержав смерть у попелі. | |
|
9
|
|
| Тим часом цар, який озлобився у своїх задумах, продовжував похід, маючи намір заподіяти юдеям біди гірші за ті, які були за батька його. | |
|
10
|
|
| Коли довідався про це Іуда, то повелів народу день і ніч закликати Господа, щоб Він і нині, як і колись, явив їм Свою допомогу у небезпеці позбутися закону і батьківщини і святого храму, | |
|
11
|
|
| і щоб народ, який тільки-но трохи заспокоївся, не віддав у поневолення злохульним язичникам. | |
|
12
|
|
| Усі одностайно виконали це, і впродовж трьох днів із плачем і постом і колінопреклонінням безперестанно молилися милосердному Господу; тоді Іуда, підбадьоривши їх, наказав їм бути у готовності. | |
|
13
|
|
| Залишившись же наодинці зі старійшинами, тримав раду, маючи намір раніше, ніж царське військо ввійде в Юдею і оволодіє містом, вийти і вирішити діло за допомогою Господа. | |
|
14
|
|
| Віддавши піклування про себе Творцю світу, він переконував тих, що були з ним, боротися мужньо до смерти, за закони, за храм, місто, батьківщину і права громадянські, і розташував військо біля Модина. | |
|
15
|
|
| Давши тим, що були з ним, умовний знак «Божа перемога», він з обраними сильними юнаками вночі накинувся на царський намет, убив у війську до чотирьох тисяч чоловік і, крім того, найбільшого слона з людьми, які знаходилися на ньому. | |
|
16
|
|
| Нарешті, наповнивши військо страхом і сум’яттям, вони благополучно відійшли. | |
|
17
|
|
| Відбулося це вже на світанку дня, заступництвом Господа. | |
|
18
|
|
| Цар же, на досвіді пізнавши відважність юдеїв, намагався оволодіти місцями за допомогою хитрости. | |
|
19
|
|
| І приступив він до Вефсури, міцної фортеці юдейської, але був змушений утікати, і потерпів поразку і втрату; | |
|
20
|
|
| Іуда ж надсилав тим, що були у фортеці, все потрібне. | |
|
21
|
|
| Такий собі Родок з війська юдейського повідомив ворога про цю таємницю, але був знайдений, схоплений і ув’язнений. | |
|
22
|
|
| Удруге цар почав переговори з жителями Вефсури; дав їм і від них одержав мир, відійшов і повернув проти тих, що були з Іудою, але був переможений. | |
|
23
|
|
| Довідавшись же, що Филип, залишений в Антиохії правителем, відійшов, він збентежився: став умовляти юдеїв, упокорився і клявся виконати всі справедливі вимоги, потім примирився з ними і приніс жертву, вшанував храм і виявив милості місту, | |
|
24
|
|
| прийняв Маккавея і поставив його воєначальником від Птолемаїди до самого Геррина. | |
|
25
|
|
| Потім пішов він у Птолемаїду: птолемаїдяни невдоволені були договором, обурювалися на умови і хотіли скасувати їх. | |
|
26
|
|
| Увійшов на судилище Лісій, захищався за можливістю, умовив їх, заспокоїв, зробив прихильними і вирушив до Антиохії. Так закінчилася навала і повернення царя. |
