|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| А вищезгадуваний Симон, зробившись зрадником скарбів і батьківщини, зводив наклепи на Онію, ніби він сам заохочував Іліодора і був винуватцем зла. | |
|
2
|
|
| Благодійника міста, піклувальника за єдиноплемінників і ревнителя законів, він насмілився називати супротивником правителя. | |
|
3
|
|
| Коли ж ворожнеча дійшла до того, що через одного з довірених людей Симона стали звершуватися вбивства: | |
|
4
|
|
| тоді Онія, бачачи, що боротьба небезпечна, що Аполлоній, як воєначальник Келе-Сирії і Фінікії, шаленіє, збільшуючи злобу Симона, | |
|
5
|
|
| вирушив до царя, не як обвинувач співгромадян, але маючи на увазі користь кожного й усього народу, | |
|
6
|
|
| бо він бачив, що без царського захисту неможливо мирно влаштувати справи, і Симон не залишить свого безумства. | |
|
7
|
|
| Але коли помер Селевк, і одержав царство Антиох, прозваний Єпифаном, тоді домагався священноначалля Іасон, брат Онії, | |
|
8
|
|
| пообіцявши царю при побаченні триста шістдесят талантів срібла і з деяких прибутків вісімдесят талантів. | |
|
9
|
|
| Понад те обіцяв і ще підписати сто п’ятдесят талантів, якщо надано йому буде владою його влаштувати училище для тілесних вправ юнаків і писати єрусалимлян антиохійцями. | |
|
10
|
|
| Коли цар дав згоду, і він одержав владу, негайно почав схиляти одноплемінників своїх до еллінських звичаїв. | |
|
11
|
|
| Він відкинув людинолюбно надані юдеям царські пільги за клопотанням Іоана, батька Евполемового, який посилав посольство до римлян про дружбу і союз; порушуючи законні установи, він вводив супротивні закону звичаї. | |
|
12
|
|
| Навмисно під самою фортецею побудував він училище для тілесних вправ юнаків і, залучивши кращих з юнаків, підводив їх під соромітну покришку. | |
|
13
|
|
| Так з’явилася схильність до еллінізму і зближення з іноплемінництвом унаслідок непомірного нечестя Іасона, цього безбожника, а не первосвященика, | |
|
14
|
|
| так що священики перестали бути ревними до служіння жертовнику і, нехтуючи храм і будучи недбалими до жертв, поспішали брати участь у противних закону іграх палестри за закликом кинутого диска. | |
|
15
|
|
| Ні у що ставили вони вітчизняну пошану; тільки еллінські почесті визнавали найкращими. | |
|
16
|
|
| За це спіткало їх тяжке відвідування, і ті самі, з якими вони змагалися у способі життя і хотіли в усьому уподібнитися, стали їхніми ворогами і мучителями; | |
|
17
|
|
| бо нечестиво чинити проти Божественних законів неможливо безкарно, як показує час, що настає після того. | |
|
18
|
|
| Коли святкувалися у Тирі п’ятирічні ігри, і цар був присутній там, | |
|
19
|
|
| тоді нечестивий Іасон послав туди глядачами антиохійців з Єрусалима, щоб доставити триста драхм срібла на жертву Геркулесу; але самі ті, що принесли, просили не вживати їх на жертву, вважаючи це непристойним, а призначити на інші витрати: | |
|
20
|
|
| отже, ним послані ці гроші у жертву Геркулесу від імені того, хто посилав, а тими, що принесли, вони обернені на влаштування гребних суден. | |
|
21
|
|
| Коли потім Аполлоній, син Менесфея, був посланий у Єгипет з нагоди сходження на престіл царя Птоломея Филометора, Антиох запідозрив його у ворожості до себе і почав намагатися убезпечити себе проти нього; тому, вирушивши в Іоппію, він прийшов до Єрусалима. | |
|
22
|
|
| Чудово прийнятий Іасоном і містом, він увійшов при світильниках і вигуках, і звідти вирушив з військом у Фінікію. | |
|
23
|
|
| Після трьох років Іасон послав Менелая, брата вищезгаданого Симона, щоб він доставив цареві гроші і зробив представлення деяких потрібних справ. | |
|
24
|
|
| Він же, представившись цареві і підлестивши його владі, захопив собі священноначалля, надбавивши триста талантів срібла проти Іасона. | |
|
25
|
|
| Одержавши від царя накази, він повернувся, не принісши з собою нічого гідного первосвященства, а тільки гнів жорстокого тирана і лють дикого звіра. | |
|
26
|
|
| Так Іасон, який обманув свого брата, сам був обманутий іншим і, як вигнанець, відійшов у країну Аммонитську. | |
|
27
|
|
| Менелай же одержав владу, але ніскільки не турбувався про обіцяні цареві гроші, хоч Сострат, начальник міської фортеці, і робив вимоги, | |
|
28
|
|
| бо на ньому лежав збір данин; з цієї причини обоє вони були викликані царем. | |
|
29
|
|
| Менелай залишив спадкоємцем первосвященства брата свого Лисимаха, а Сострат — Кратита, начальника кіпрян. | |
|
30
|
|
| У той час, як це відбувалося, збунтувалися тарсяни і маллоти за те, що вони віддані були у дар Антиохиді, наложниці царській. | |
|
31
|
|
| Тому цар поспішно вирушив, щоб дати лад справам, залишивши замість себе Андроника, одного з почесних сановників. | |
|
32
|
|
| Тоді Менелай, думаючи скористатися сприятливою нагодою, викрав із храму деякі золоті сосуди і подарував Андронику, а інші продав у Тирі й навколишніх містах. | |
|
33
|
|
| Достовірно дізнавшись про те, Онія викрив його і відійшов у безпечне місце — Дафну, що лежить біля Антиохії. | |
|
34
|
|
| Тому Менелай, заставши наодинці Андроника, просив його убити Онію; і він, прийшовши до Онії і підступно запевнивши його, давши руку з клятвою, хоч і був у підозрі, переконав його вийти зі сховища і негайно убив, не посоромившись правди. | |
|
35
|
|
| Цим роздратовані були не тільки юдеї, але і багато хто з інших народів, і обурювалися на беззаконне убивство цього мужа. | |
|
36
|
|
| Коли ж цар повернувся з країн Киликії, то юдеї, які були у місті, (*разом) з обуреними еллінами донесли йому, що Онію вбили безвинно. | |
|
37
|
|
| Антиох, душевно засмучений і розчулений співчуттям, оплакував чесноти і велике благочестя померлого, | |
|
38
|
|
| й у гніві на Андроника, негайно знявши з нього порфиру і роздерши одяг, наказав водити його по всьому місту і на тому самому місці, де він злочинно погубив Онію, стратити вбивцю; чим Господь і воздав йому заслужену кару. | |
|
39
|
|
| Коли ж у місті було вчинено багато святотатств Лисимахом, зі зволення Менелая, і рознеслася про те чутка, то народ повстав на Лисимаха, бо викрадено було багато золотих сосудів. | |
|
40
|
|
| Коли повстав народ, сповнений гніву, то Лисимах озброїв до трьох тисяч чоловік і почав беззаконне насильство під проводом одного тирана, старого літами і не менш застарілого у безумстві. | |
|
41
|
|
| Побачивши таке насильство Лисимаха, одні схопили каміння, інші — товсті кілки, а деякі, хапаючи з землі пилюку, кидали всі разом на людей Лисимаха, | |
|
42
|
|
| і таким чином багатьох з них поранили, інших уразили, і всіх змусили тікати, а самого святотатця умертвили біля скарбниці. | |
|
43
|
|
| Щодо цього відбувся суд над Менелаєм. | |
|
44
|
|
| Коли цар прибув у Тир, то послані від зібрання старійшин три мужі представили йому скаргу. | |
|
45
|
|
| Менелай, уже взятий, обіцяв Птоломею, синові Дорименовому, великі гроші, якщо він ублагає за нього царя. | |
|
46
|
|
| І Птоломей, відкликавши царя у притвор під приводом відпочинку, перекрутив справу. | |
|
47
|
|
| Менелая, винуватця всього зла, звільнив від звинувачень, а нещасних, які, якби і перед скіфами говорили, були б відпущені незасудженими, засудив на смерть. | |
|
48
|
|
| Так швидко понесли несправедливу страту ті, що говорили на захист міста, народу і священних сосудів. | |
|
49
|
|
| Тиряни, обурюючись на те, щедро доставили потрібне для поховання їх. | |
|
50
|
|
| А Менелай, завдяки користолюбству начальників, утримав за собою владу і, зростаючи у злобі, зробився жорстоким ворогом громадян. |
