|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Коли у святому місті жили ще у повному мирі, і ретельно дотримувалися законів, за благочестям і відразою до зла первосвященика Онії, | |
|
2
|
|
| бувало, і самі царі шанували це місце, і прославляли святилище багатими дарами, | |
|
3
|
|
| так що і Селевк, цар Азії, давав зі своїх прибутків на всі витрати, потрібні для жертовного служіння. | |
|
4
|
|
| Але якийсь Симон з коліна Веніамінового, поставлений піклувальником храму, ввійшов у суперечку з первосвящеником про порушення законів у місті. | |
|
5
|
|
| І оскільки він не міг перемогти Онію, то пішов до Аполлонія, сина Фрасея, який у той час був воєначальником Келе-Сирії і Фінікії, | |
|
6
|
|
| й оголосив йому, що єрусалимська скарбниця наповнена незліченними багатствами, так само як незліченна кількість грошей зібрана, і немає у них потреби для приношення жертв, але все це може бути обернене під владу царя. | |
|
7
|
|
| Аполлоній же, побачившись з царем, повідомив йому про зазначені багатства, а він, призначивши Іліодора, поставленого над державними справами, послав його і дав наказ вивезти згадані скарби. | |
|
8
|
|
| Іліодор негайно вирушив у дорогу, під приводом огляду міст Келе-Сирії і Фінікії, а насправді для того, щоб виконати волю царя. | |
|
9
|
|
| Прибувши ж у Єрусалим і будучи дружньо прийнятим первосвящеником міста, він сповістив йому про отриману вказівку й оголосив, задля чого прийшов, притім запитував: чи дійсно все це так? | |
|
10
|
|
| Хоча первосвященик показав, що це є довірене на збереження майно вдів і сиріт, | |
|
11
|
|
| і частково Гиркана, сина Товії, мужа дуже знаменитого, а не так, як обмовляв нечестивий Симон, і що всього чотириста талантів срібла і двісті золота; | |
|
12
|
|
| кривдити ж тих, які поклалися на святість місця, на повагу і недоторканність храму, шанованого в усій вселенній, ніяк не слід. | |
|
13
|
|
| Але Іліодор, маючи царський наказ, рішуче говорив, що це має бути взяте у царську скарбницю. | |
|
14
|
|
| Призначивши день, він увійшов, щоб зробити огляд цього, і відбулося чимале хвилювання в усьому місті. | |
|
15
|
|
| Священики у священних облаченнях, упавши перед жертовником, взивали до неба, щоб Той, Який дав закон про майно, яке довіряється святилищу, у цілості зберіг його тим, що довірили. | |
|
16
|
|
| Хто дивився на лице первосвященика, відчував душевне потрясіння; бо погляд його і колір обличчя, який змінився, виявляв його душевне знічення. | |
|
17
|
|
| Його охопив жах і тремтіння тіла, з чого явна була для тих, хто дивився, скорбота його серця. | |
|
18
|
|
| Деякі родинами вибігали з домів на всенародне моління, бо випадало священному місцю зазнати наруги; | |
|
19
|
|
| жінки, оперезавши груди веретищами, натовпами ходили по вулицях; усамітнені діви деякі бігли до воріт, інші — на стіни, а деякі дивилися з вікон, | |
|
20
|
|
| усі ж, простягаючи до неба руки, молилися. | |
|
21
|
|
| Зворушливо було, як народ натовпами кидався ниць, а сильно знічений первосвященик стояв у очікуванні. | |
|
22
|
|
| Вони благали Вседержителя Бога зберегти довірене у цілості тим, що довірили. | |
|
23
|
|
| А Іліодор виконував те, що було припущенням. | |
|
24
|
|
| Коли ж він із озброєними людьми увійшов уже в скарбницю, Господь батьків і Владика усякої влади явив велике знамення: всі, хто насмілився увійти з ним, будучи ураженими страхом сили Божої, прийшли у знемогу і жах, | |
|
25
|
|
| бо явився їм кінь зі страшним вершником, покритий прекрасним покровом: швидко несучись, він уразив Іліодора передніми копитами, а той, хто сидів на ньому, здавалося, мав золоте всеозброєння. | |
|
26
|
|
| Явилися йому і ще інші два юнаки, квітучі силою, прекрасні на вигляд, благоліпно одягнені, які, ставши з того й іншого боку, безупинно бичували його, заподіюючи йому багато ран. | |
|
27
|
|
| Коли він раптово упав на землю й обійнятий був великою темрявою, тоді підняли його і поклали на ноші. | |
|
28
|
|
| Того, хто з великим почтом і охоронцями тільки-но увійшов у зазначену скарбницю, винесли як безпомічного, ясно пізнавши всемогутність Божу. | |
|
29
|
|
| Божественною силою він був повалений безмовним і позбавленим усякої надії і порятунку. | |
|
30
|
|
| Вони ж благословляли Господа, Який прославив Свою оселю; і храм, який незадовго перед тим був наповнений страхом і смутком, явленням Господа Вседержителя наповнився радістю і веселощами. | |
|
31
|
|
| Невдовзі деякі з близьких Іліодора, прийшовши, благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, хто лежав уже конаючи. | |
|
32
|
|
| Первосвященик, побоюючись, щоб цар не подумав, що юдеями зроблено яке-небудь зловмишлення проти Іліодора, приніс жертву за його порятунок. | |
|
33
|
|
| Коли ж первосвященик приносив умилостивительну жертву, ті самі юнаки знову явилися Іліодору, прикрашені тим самим одягом, і, ставши, сказали йому: віддай велику подяку первосвященику Онії, бо заради нього Господь дарував тобі життя; | |
|
34
|
|
| ти ж, покараний від Нього, сповіщай усім велику силу Бога. І, сказавши це, вони стали невидимі. | |
|
35
|
|
| Іліодор же, принісши жертву Господу і давши багато обітниць Тому, Хто зберіг йому життя, і подякувавши Онії, повернувся з воїнами до царя, | |
|
36
|
|
| і перед усіма свідчив про діла великого Бога, які він бачив своїми очима. | |
|
37
|
|
| Коли ж цар запитав Іліодора, хто був би здатний, щоб ще раз послати в Єрусалим, він відповів: | |
|
38
|
|
| якщо ти маєш якого-небудь ворога і супротивника твого правління, то пошли його туди, і зустрінеш його покараним, якщо тільки залишиться він у живих, бо на місці цьому істинно перебуває сила Божа: | |
|
39
|
|
| Він Сам, Який перебуває на небі, є стражем і заступником того місця, і тих, що приходять зі злим наміром, уражає й умертвляє. | |
|
40
|
|
| Ось що сталося з Іліодором, і так урятована скарбниця храму. |
