|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Трапилося також, що були схоплені сім братів з матір’ю, яких примушував цар їсти недозволе свиняче м’ясо, їх били бичами і жилами. | |
|
2
|
|
| Один з них, взявши на себе відповідь, сказав: про що ти хочеш запитувати, або про що дізнатися від нас? ми готові краще померти, ніж переступити отецькі закони. | |
|
3
|
|
| Тоді цар, озлобившись, наказав розпалити сковороди і казани. | |
|
4
|
|
| Коли вони були розпалені, негайно наказав тому, який узяв на себе відповідь, відрізати язик і, здерши шкіру з нього, відітнути члени тіла, на виду інших братів і матері. | |
|
5
|
|
| Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого, повелів віднести до багаття і палити на сковороді; коли ж від сковороди поширилися сильні випари, вони разом з матір’ю умовляли одне одного мужньо перетерпіти смерть, говорячи: | |
|
6
|
|
| Господь Бог бачить і за істиною змилосердиться над нами, як Мойсей звістив у своїй пісні перед лицем народу: «і над рабами Своїми змилосердиться». | |
|
7
|
|
| Коли помер перший, вивели на наругу другого і, здерши з голови шкіру з волоссям, запитували, чи буде він їсти, перше ніж будуть мучити по частинах його тіло? | |
|
8
|
|
| Він же, відповідаючи вітчизняною мовою, сказав: ні. Тому і він прийняв муки таким же чином, як перший. | |
|
9
|
|
| Будучи ж при останньому подиху, сказав: ти, мучителю, позбавляєш нас теперішнього життя, але Цар миру воскресить нас, які померли за Його закони, для життя вічного. | |
|
10
|
|
| Після того третій підданий був нарузі, і на вимогу дати язик — негайно виставив його, безстрашно простягнувши і руки, | |
|
11
|
|
| і мужньо сказав: від неба я одержав їх і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову одержати їх. | |
|
12
|
|
| Сам цар і ті, що були з ним, здивовані були такою мужністю отрока, як він ні у що ставив страждання. | |
|
13
|
|
| Коли помер і цей, у такий самий спосіб шматували і мучили четвертого. | |
|
14
|
|
| Будучи близьким до смерти, він так говорив: тому, хто помирає від людей, бажано покладати надію на Бога, що Він знову оживить; для тебе ж не буде воскресіння до життя. | |
|
15
|
|
| Потім привели і почали мучити п’ятого. | |
|
16
|
|
| Він, дивлячись на царя, сказав: маючи владу над людьми, ти, сам підданий тлінню, робиш, що хочеш; але не думай, щоб рід наш залишений був Богом. | |
|
17
|
|
| Зачекай, і ти побачиш велику силу Його, як Він покарає тебе і сім’я твоє. | |
|
18
|
|
| Після цього привели шостого, який, готуючись до смерти, сказав: не обманюй себе даремно, бо ми терпимо це за себе, згрішивши перед Богом нашим, від того і сталося гідне подиву. | |
|
19
|
|
| Але не думай залишитися безкарним ти, що набрався сміливости протистояти Богу. | |
|
20
|
|
| Найбільше ж достойна здивування і славної пам’яті мати, яка, бачачи, як сім її синів умертвлені протягом одного дня, благодушно переносила це у надії на Господа. | |
|
21
|
|
| Сповнена доблесних почуттів і укріплюючи жіноче міркування чоловічим духом, вона заохочувала кожного з них вітчизняною мовою і говорила їм: | |
|
22
|
|
| я не знаю, як ви з’явилися в утробі моїй; не я дала вам дихання і життя; не мною утворився склад кожного. | |
|
23
|
|
| Отже, Творець світу, Який утворив природу людини й упорядкував походження усіх, знову дасть вам дихання і життя з милістю, оскільки ви тепер не щадите самих себе за Його закони. | |
|
24
|
|
| Антиох же, думаючи, що його зневажають, і приймаючи ці слова за наругу над собою, переконував наймолодшого, який ще залишався, не тільки словами, але і клятвеними запевненнями, що і збагатить і ощасливить його, якщо він відступить від отецьких законів, що буде мати його за друга і довірить йому почесні посади. | |
|
25
|
|
| Але оскільки юнак ніскільки не слухав, то цар, покликавши матір, переконував її порадити синові зберегти себе. | |
|
26
|
|
| Після багатьох його умовлянь, вона погодилася умовляти сина. | |
|
27
|
|
| Нахилившись же до нього і насміхаючись з жорстокого мучителя, вона так говорила вітчизняною мовою: сину! май милість до мене, яка дев’ять місяців носила тебе в утробі, три роки годувала тебе молоком, вигодувала і виростила і виховала тебе. | |
|
28
|
|
| Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і, бачачи все, що на них, пізнай, що все створив Бог з нічого і що так з’явився і рід людський. | |
|
29
|
|
| Не страшися цього вбивці, але будь достойним братів твоїх і прийми смерть, щоб я з милости Божої знову придбала тебе з братами твоїми. | |
|
30
|
|
| Коли вона ще продовжувала говорити, юнак сказав: чого ви очікуєте? Я не слухаю повеління царя, а підкорююся повелінню закону, який був даний батькам нашим через Мойсея. | |
|
31
|
|
| Ти ж, винахіднику всього зла для євреїв, не уникнеш рук Божих. | |
|
32
|
|
| Ми страждаємо за свої гріхи. | |
|
33
|
|
| Якщо для напоумлення і покарання нашого живий Господь і прогнівався на нас на деякий час, то Він знову змилостивиться над рабами Своїми; | |
|
34
|
|
| ти ж, нечестивий і найзлочинніший з усіх людей, не підносься марно, величаючись облудними надіями, що ти піднімеш руку на рабів Його, | |
|
35
|
|
| бо ти ще не уник суду всемогутнього і всевидючого Бога. | |
|
36
|
|
| Брати наші, перетерпівши нині короткі муки, за завітом Божим одержали життя вічне, а ти за судом Божим понесеш праведне покарання за гордовитість. | |
|
37
|
|
| Я ж, як і брати мої, віддаю і душу і тіло за отецькі закони, закликаючи Бога, щоб Він скоро змилосердився над народом, і щоб ти з муками і карами сповідав, що Він єдиний є Бог, | |
|
38
|
|
| і щоб на мені і на братах моїх закінчився гнів Всемогутнього, який праведно спостиг весь рід наш. | |
|
39
|
|
| Тоді розгніваний цар учинив з ним ще жорстокіше, ніж з іншими, обурюючись за насміяння. | |
|
40
|
|
| Так і цей скінчив життя чистим, цілком поклавшись на Господа. | |
|
41
|
|
| Після синів померла і мати. | |
|
42
|
|
| Про жертви ідольські і про незвичайні муки сказано достатньо. |
