Глава 3
1
Коли у святому місті жили ще у повному мирі, і ретельно дотримувалися законів, за благочестям і відразою до зла первосвященика Онії,
2
бувало, і самі царі шанували це місце, і прославляли святилище багатими дарами,
3
так що і Селевк, цар Азії, давав зі своїх прибутків на всі витрати, потрібні для жертовного служіння.
4
Але якийсь Симон з коліна Веніамінового, поставлений піклувальником храму, ввійшов у суперечку з первосвящеником про порушення законів у місті.
5
І оскільки він не міг перемогти Онію, то пішов до Аполлонія, сина Фрасея, який у той час був воєначальником Келе-Сирії і Фінікії,
6
й оголосив йому, що єрусалимська скарбниця наповнена незліченними багатствами, так само як незліченна кількість грошей зібрана, і немає у них потреби для приношення жертв, але все це може бути обернене під владу царя.
7
Аполлоній же, побачившись з царем, повідомив йому про зазначені багатства, а він, призначивши Іліодора, поставленого над державними справами, послав його і дав наказ вивезти згадані скарби.
8
Іліодор негайно вирушив у дорогу, під приводом огляду міст Келе-Сирії і Фінікії, а насправді для того, щоб виконати волю царя.
9
Прибувши ж у Єрусалим і будучи дружньо прийнятим первосвящеником міста, він сповістив йому про отриману вказівку й оголосив, задля чого прийшов, притім запитував: чи дійсно все це так?
10
Хоча первосвященик показав, що це є довірене на збереження майно вдів і сиріт,
11
і частково Гиркана, сина Товії, мужа дуже знаменитого, а не так, як обмовляв нечестивий Симон, і що всього чотириста талантів срібла і двісті золота;
12
кривдити ж тих, які поклалися на святість місця, на повагу і недоторканність храму, шанованого в усій вселенній, ніяк не слід.
13
Але Іліодор, маючи царський наказ, рішуче говорив, що це має бути взяте у царську скарбницю.
14
Призначивши день, він увійшов, щоб зробити огляд цього, і відбулося чимале хвилювання в усьому місті.
15
Священики у священних облаченнях, упавши перед жертовником, взивали до неба, щоб Той, Який дав закон про майно, яке довіряється святилищу, у цілості зберіг його тим, що довірили.
16
Хто дивився на лице первосвященика, відчував душевне потрясіння; бо погляд його і колір обличчя, який змінився, виявляв його душевне знічення.
17
Його охопив жах і тремтіння тіла, з чого явна була для тих, хто дивився, скорбота його серця.
18
Деякі родинами вибігали з домів на всенародне моління, бо випадало священному місцю зазнати наруги;
19
жінки, оперезавши груди веретищами, натовпами ходили по вулицях; усамітнені діви деякі бігли до воріт, інші — на стіни, а деякі дивилися з вікон,
20
усі ж, простягаючи до неба руки, молилися.
21
Зворушливо було, як народ натовпами кидався ниць, а сильно знічений первосвященик стояв у очікуванні.
22
Вони благали Вседержителя Бога зберегти довірене у цілості тим, що довірили.
23
А Іліодор виконував те, що було припущенням.
24
Коли ж він із озброєними людьми увійшов уже в скарбницю, Господь батьків і Владика усякої влади явив велике знамення: всі, хто насмілився увійти з ним, будучи ураженими страхом сили Божої, прийшли у знемогу і жах,
25
бо явився їм кінь зі страшним вершником, покритий прекрасним покровом: швидко несучись, він уразив Іліодора передніми копитами, а той, хто сидів на ньому, здавалося, мав золоте всеозброєння.
26
Явилися йому і ще інші два юнаки, квітучі силою, прекрасні на вигляд, благоліпно одягнені, які, ставши з того й іншого боку, безупинно бичували його, заподіюючи йому багато ран.
27
Коли він раптово упав на землю й обійнятий був великою темрявою, тоді підняли його і поклали на ноші.
28
Того, хто з великим почтом і охоронцями тільки-но увійшов у зазначену скарбницю, винесли як безпомічного, ясно пізнавши всемогутність Божу.
29
Божественною силою він був повалений безмовним і позбавленим усякої надії і порятунку.
30
Вони ж благословляли Господа, Який прославив Свою оселю; і храм, який незадовго перед тим був наповнений страхом і смутком, явленням Господа Вседержителя наповнився радістю і веселощами.
31
Невдовзі деякі з близьких Іліодора, прийшовши, благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, хто лежав уже конаючи.
32
Первосвященик, побоюючись, щоб цар не подумав, що юдеями зроблено яке-небудь зловмишлення проти Іліодора, приніс жертву за його порятунок.
33
Коли ж первосвященик приносив умилостивительну жертву, ті самі юнаки знову явилися Іліодору, прикрашені тим самим одягом, і, ставши, сказали йому: віддай велику подяку первосвященику Онії, бо заради нього Господь дарував тобі життя;
34
ти ж, покараний від Нього, сповіщай усім велику силу Бога. І, сказавши це, вони стали невидимі.
35
Іліодор же, принісши жертву Господу і давши багато обітниць Тому, Хто зберіг йому життя, і подякувавши Онії, повернувся з воїнами до царя,
36
і перед усіма свідчив про діла великого Бога, які він бачив своїми очима.
37
Коли ж цар запитав Іліодора, хто був би здатний, щоб ще раз послати в Єрусалим, він відповів:
38
якщо ти маєш якого-небудь ворога і супротивника твого правління, то пошли його туди, і зустрінеш його покараним, якщо тільки залишиться він у живих, бо на місці цьому істинно перебуває сила Божа:
39
Він Сам, Який перебуває на небі, є стражем і заступником того місця, і тих, що приходять зі злим наміром, уражає й умертвляє.
40
Ось що сталося з Іліодором, і так урятована скарбниця храму.
