Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 3

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Глава 3	Глава́ г҃

1	1
Коли у святому місті жили ще у повному мирі, і ретельно дотримувалися законів, за благочестям і відразою до зла первосвященика Онії,	Є҆гда̀ оу҆̀бо ст҃ы́й гра́дъ ѡ҆бита́емь бѣ̀ во всѧ́цѣмъ ми́рѣ, и҆ зако́ны є҆щѐ и҆зрѧ́днѡ хранѧ́хꙋсѧ, ѻ҆ні́и а҆рхїере́а благоче́стїѧ ра́ди и҆ ненавидѣ́нїѧ лꙋка́вства,
2	2
бувало, і самі царі шанували це місце, і прославляли святилище багатими дарами,	слꙋча́шесѧ и҆ сами̑мъ царє́мъ почита́ти мѣ́сто и҆ це́рковь вели́кими да̑ры прославлѧ́ти,
3	3
так що і Селевк, цар Азії, давав зі своїх прибутків на всі витрати, потрібні для жертовного служіння.	ꙗ҆́кѡ и҆ селе́ѵкъ а҆сі́йскїй ца́рь подаѧ́ше ѿ свои́хъ дохо́дѡвъ всѧ̑, ꙗ҆̀же ко слꙋже́нїємъ же́ртвъ надлежа́щаѧ и҆ждивє́нїѧ.
4	4
Але якийсь Симон з коліна Веніамінового, поставлений піклувальником храму, ввійшов у суперечку з первосвящеником про порушення законів у місті.	Сі́мѡнъ же нѣ́кїй ѿ колѣ́на венїамі́нѧ настоѧ́тель це́ркви поста́вленный, прѧ́шесѧ со а҆рхїере́емъ ѡ҆ нача́лствѣ є҆́же во гра́дѣ.
5	5
І оскільки він не міг перемогти Онію, то пішов до Аполлонія, сина Фрасея, який у той час був воєначальником Келе-Сирії і Фінікії,	Но є҆гда̀ премощѝ ѻ҆ні́и не можа́ше, прїи́де ко а҆поллѡ́нїю ѳрасе́евꙋ, и҆́же во ѻ҆́но вре́мѧ бѧ́ше воево́да кїлисѷрі́и и҆ фїнїкі́и,
6	6
й оголосив йому, що єрусалимська скарбниця наповнена незліченними багатствами, так само як незліченна кількість грошей зібрана, і немає у них потреби для приношення жертв, але все це може бути обернене під владу царя.	и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ бога́тствы неизче́тными напо́лнено є҆́сть во і҆ерⷭ҇ли́мѣ сокро́вищное храни́лище, ꙗ҆́кѡ мно́жествꙋ сокро́вищъ безчи́сленꙋ бы́ти, и҆ ꙗ҆́кѡ не надлежа́тъ сїѧ̑ къ винѣ̀ же́ртвъ, бы́ти же мо́щно, да под̾ вла́сть царе́вꙋ подпадꙋ́тъ всѧ̑ сїѧ̑.
7	7
Аполлоній же, побачившись з царем, повідомив йому про зазначені багатства, а він, призначивши Іліодора, поставленого над державними справами, послав його і дав наказ вивезти згадані скарби.	Є҆гда́ же прїи́де ко царю̀ а҆поллѡ́нїй, ѡ҆ возвѣще́иныхъ є҆мꙋ̀ бога́тствахъ и́з̾ѧвѝ: ѻ҆́нъ же и҆збра́въ и҆лїодѡ́ра, и҆́же бѣ̀ над̾ дѣла́ми є҆гѡ̀, посла̀ заповѣ́давъ, да предрѣчє́ннаѧ бога̑тства принесе́тъ.
8	8
Іліодор негайно вирушив у дорогу, під приводом огляду міст Келе-Сирії і Фінікії, а насправді для того, щоб виконати волю царя.	Ско́рѡ же и҆лїодѡ́ръ творѧ́ше ше́ствїе, под̾ ви́домъ оу҆́бѡ а҆́кибы гра́ды кїлисѷрі̑йскїѧ и҆ фїнїкі̑йскїѧ проходѧ̀, са́мою же ве́щїю царе́во повелѣ́нїе испо́лнити хотѧ́щь.
9	9
Прибувши ж у Єрусалим і будучи дружньо прийнятим первосвящеником міста, він сповістив йому про отриману вказівку й оголосив, задля чого прийшов, притім запитував: чи дійсно все це так?	Прише́дъ же во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ любомꙋ́дреннѡ ѿ а҆рхїере́а гра́дскагѡ прїѧ́тъ, повѣ́да ѡ҆ бы́вшемъ и҆з̾ѧвле́нщ, и҆ чесѡ̀ ра́ди прїи́де, сказа̀: вопроша́ше же, а҆́ще и҆́стиннѡ сїѧ̑ та́кѡ сꙋ́ть.
10	10
Хоча первосвященик показав, що це є довірене на збереження майно вдів і сиріт,	Тогда̀ а҆рхїере́й показа̀ положє́на бы́ти сїѧ̑ вдѡ́въ и҆ сиро́тъ,
11	11
і частково Гиркана, сина Товії, мужа дуже знаменитого, а не так, як обмовляв нечестивий Симон, і що всього чотириста талантів срібла і двісті золота;	нѣ̑каѧ же бы́ти и҆ ѵ҆риа́на сы́на тѡві́ина мꙋ́жа ѕѣлѡ̀ че́стна, а҆ не ꙗ҆́коже бѣ̀ ѡ҆болга́ѧй нечести́вый сі́мѡнъ, всегѡ́ же сребра̀ тала̑нтъ четы́реста, а҆ зла́та двѣ́стѣ:
12	12
кривдити ж тих, які поклалися на святість місця, на повагу і недоторканність храму, шанованого в усій вселенній, ніяк не слід.	ѡ҆би́дѣти же ввѣ́рившихъ мѣ́ста ст҃ы́ни, и҆ че́стности и҆ безѡпа́сствꙋ честны́ѧ по всемꙋ̀ мі́рꙋ це́ркве, весьма̀ не возмо́жно є҆́сть.
13	13
Але Іліодор, маючи царський наказ, рішуче говорив, що це має бути взяте у царську скарбницю.	И҆лїодѡ́ръ же, ца́рскихъ ра́ди повелѣ́нїй, и҆̀хже и҆мѧ́ше, глаго́лаше, ꙗ҆́кѡ всѧ́чески подоба́етъ взѧ́ти сїѧ̑ въ ца́рскоесокро́вище.
14	14
Призначивши день, він увійшов, щоб зробити огляд цього, і відбулося чимале хвилювання в усьому місті.	Ѡ҆предѣли́въ же де́нь, вхожда́ше, присмотре́нїе ѡ҆ си́хъ хотѧ̀ сотвори́ти: бѣ́ же не ма́ло по всемꙋ̀ гра́дꙋ смѧте́нїе.
15	15
Священики у священних облаченнях, упавши перед жертовником, взивали до неба, щоб Той, Який дав закон про майно, яке довіряється святилищу, у цілості зберіг його тим, що довірили.	Свѧще́нницы же пред̾ ѻ҆лтаре́мъ въ свѧще́нническихъ ри́захъ пове́ргше себѐ, призыва́хꙋ съ небесѐ да́вшаго зако́нъ ѡ҆ положе́нныхъ, дабы̀ положи́вшымъ сїѧ̑ цѣ́лѡ сохрани́лъ.
16	16
Хто дивився на лице первосвященика, відчував душевне потрясіння; бо погляд його і колір обличчя, який змінився, виявляв його душевне знічення.	Бѣ́ же зрѧ́щемꙋ лицѐ а҆рхїере́ево оу҆звлѧ́тисѧ мы́слїю: зра́къ бо и҆ ви́дъ и҆змѣне́нъ ꙗ҆влѧ́ше дꙋше́внꙋю тꙋгꙋ̀.
17	17
Його охопив жах і тремтіння тіла, з чого явна була для тих, хто дивився, скорбота його серця.	Ѡ҆блїѧ́ бо мꙋ́жа боѧ́знь нѣ́каѧ и҆ стра́хъ тѣле́сный, и҆́миже ꙗ҆вле́нна бы́сть зрѧ́щымъ се́рдца настоѧ́щаѧ болѣ́знь.
18	18
Деякі родинами вибігали з домів на всенародне моління, бо випадало священному місцю зазнати наруги;	И҆ні́и же кꙋ́пнѡ и҆з̾ домѡ́въ и҆стека́хꙋ на всенаро́днꙋю моли́твꙋ, занѐ хотѧ́ше прщтѝ мѣ́сто въ порꙋга́нїе.
19	19
жінки, оперезавши груди веретищами, натовпами ходили по вулицях; усамітнені діви деякі бігли до воріт, інші — на стіни, а деякі дивилися з вікон,	Жєны́ же препоѧ́савшѧсѧ по пе́рсемъ власѧни́цами на пꙋте́хъ оу҆множа́хꙋсѧ: заключє́ныѧ же дѣви̑цы є҆ди̑ны оу҆́бѡ прибѣга́хꙋ ко вратѡ́мъ, и҆ны̑ѧ же на стѣ́ны, нѣ̑кїѧ же ѻ҆ко́нцами приница́хꙋ.
20	20
усі ж, простягаючи до неба руки, молилися.	Вси́ же воздѣва́юще рꙋ́це на не́бо молѧ́хꙋсѧ.
21	21
Зворушливо було, як народ натовпами кидався ниць, а сильно знічений первосвященик стояв у очікуванні.	Оу҆мили́телно же бѣ̀ мно́жества смѣше́ное паде́нїе и҆ ѕѣлѡ̀ бѣ́дствꙋющагѡ а҆рхїере́а ча́ѧнїе.
22	22
Вони благали Вседержителя Бога зберегти довірене у цілості тим, що довірили.	И҆ сі́и оу҆̀бо призыва́хꙋ вседержи́телѧ бг҃а, да ввѣ́рєннаѧ ввѣ́рившымъ цѣ̑ла сохрани́тъ со всѧ́кимъ без̾ѡпа́сствомъ.
23	23
А Іліодор виконував те, що було припущенням.	И҆лїодѡ́ръ же є҆́же оу҆мы́сли, соверша́ше: та́може є҆мꙋ̀ со копїенѡ́сцы въ газофѷла́кїю оу҆жѐ прише́дшꙋ,
24	24
Коли ж він із озброєними людьми увійшов уже в скарбницю, Господь батьків і Владика усякої влади явив велике знамення: всі, хто насмілився увійти з ним, будучи ураженими страхом сили Божої, прийшли у знемогу і жах,	(вседержи́тель) ѻ҆тцє́въ гдⷭ҇ь и҆ всѧ́кїѧ вла́сти ѡ҆блада́тель ꙗ҆вле́нїе ве́лїе сотворѝ, ꙗ҆́кѡ всѣ̑мъ дерзнꙋ́вшымъ совни́ти оу҆жаснꙋ́вшымсѧ бж҃їѧ силы, во ѡ҆слабле́нїе и҆ во оу҆́жасъ премѣни́тисѧ.
25	25
бо явився їм кінь зі страшним вершником, покритий прекрасним покровом: швидко несучись, він уразив Іліодора передніми копитами, а той, хто сидів на ньому, здавалося, мав золоте всеозброєння.	Ꙗ҆ви́сѧ бо и҆̀мъ нѣ́кїй ко́нь стра́шна и҆мѣ́ѧ вса́дника и҆ предо́брымъ покро́вомъ оу҆кра́шенъ, напа́дъ же со оу҆стремле́нїемъ вонзѐ во и҆лїодѡ́ра прє́днѧѧ кѡпы́та: сѣдѧ́й же на не́мъ ꙗ҆влѧ́шесѧ зла́то ѻ҆рꙋ́жїе и҆мѣ́ѧ.
26	26
Явилися йому і ще інші два юнаки, квітучі силою, прекрасні на вигляд, благоліпно одягнені, які, ставши з того й іншого боку, безупинно бичували його, заподіюючи йому багато ран.	и҆ні́и же два̀ ꙗ҆ви́стасѧ є҆мꙋ̀ ю҆́нѡши си́лою благолѣ́пни, предо́бри сла́вою, оу҆кра́шени же ѡ҆дѣѧ́нїемъ: и҆̀же и҆ ѡ҆бстꙋ̑пльща є҆го̀ ѿ ѻ҆бои́хъ стра́нъ, бїѧ́ста є҆го̀ непреста́ннѡ, мнѡ́ги налага̑юща є҆мꙋ̀ ра̑ны.
27	27
Коли він раптово упав на землю й обійнятий був великою темрявою, тоді підняли його і поклали на ноші.	Внеза́пꙋ же (и҆лїодѡ́ра) па́дша на зе́млю и҆ мно́гою тмо́ю ѡ҆б̾ѧ́та восхи́тивше и҆ на носи́ло положи́вше,
28	28
Того, хто з великим почтом і охоронцями тільки-но увійшов у зазначену скарбницю, винесли як безпомічного, ясно пізнавши всемогутність Божу.	того̀, и҆́же неда́внѡ со мно́гимъ риста́нїемъ и҆ со всѧ́кимъ дорѷноше́нїемъ въ предрѣче́ннꙋю вни́де газофѷла́кїю, и҆зноша́хꙋ безпомо́щна себѣ̀ сꙋ́ща, ꙗ҆́внѡ бж҃їю си́лꙋ позна́вше.
29	29
Божественною силою він був повалений безмовним і позбавленим усякої надії і порятунку.	И҆ то́й оу҆́бѡ бжⷭ҇твеннымъ дѣ́йствомъ безгла́сенъ и҆ всѧ́кагѡ оу҆пова́нїѧ и҆ спасе́нїѧ лише́нъ пове́рженъ бѧ́ше.
30	30
Вони ж благословляли Господа, Який прославив Свою оселю; і храм, який незадовго перед тим був наповнений страхом і смутком, явленням Господа Вседержителя наповнився радістю і веселощами.	Сі́и же гдⷭ҇а благословлѧ́хꙋ просла́вльшаго своѐ мѣ́сто: и҆ ма́лымъ пре́жде стра́ха и҆ смѧте́нїѧ по́лнаѧ це́рковь, вседержи́телю ꙗ҆́вльшꙋсѧ гдⷭ҇ꙋ, ра́дости и҆ весе́лїѧ и҆спо́лнисѧ.
31	31
Невдовзі деякі з близьких Іліодора, прийшовши, благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, хто лежав уже конаючи.	Ско́рѡ же нѣ́цыи ѿ дрꙋгѡ́въ и҆лїодѡ́ровыхъ молѧ́хꙋ ѻ҆ні́ю призва́ти вы́шнѧго, да живо́тъ да́рꙋетъ є҆мꙋ̀ весьма̀ въ послѣ́днемъ и҆здыха́нщ лежа́щемꙋ.
32	32
Первосвященик, побоюючись, щоб цар не подумав, що юдеями зроблено яке-небудь зловмишлення проти Іліодора, приніс жертву за його порятунок.	Помы́сливъ же а҆рхїере́й, да не когда̀ ца́рь мнѣ́нїе воз̾имѣ́етъ, ꙗ҆́кѡ ѕлодѣ́йство нѣ́кое на и҆лїодѡ́ра і҆ꙋде́є сотвори́ша, принесѐ же́ртвꙋ ѡ҆ спасе́нщ мꙋ́жа.
33	33
Коли ж первосвященик приносив умилостивительну жертву, ті самі юнаки знову явилися Іліодору, прикрашені тим самим одягом, і, ставши, сказали йому: віддай велику подяку первосвященику Онії, бо заради нього Господь дарував тобі життя;	Є҆гда́ же а҆рхїере́й молѧ́шесѧ, ті́ижде ю҆́нѡши па́ки ꙗ҆ви́стасѧ и҆лїодѡ́рꙋ тѣ́мижде ѡ҆дѣѧ́ньми ѡ҆блечє́на и҆ ста̑вша рѣ́ста: мнѡ́гаѧ ѻ҆ні́и а҆рхїере́ю благодарє́нїѧ возда́ждь, є҆гѡ́ бо ра́ди гдⷭ҇ь тебѣ̀ живо́тъ дарова̀:
34	34
ти ж, покараний від Нього, сповіщай усім велику силу Бога. І, сказавши це, вони стали невидимі.	ты́ же ѿ негѡ̀ бїе́нъ возвѣстѝ всѣ̑мъ вели́чїе бж҃їе и҆ держа́вꙋ. И҆ сїѧ̑ рє́кша неви́дими бы́ста.
35	35
Іліодор же, принісши жертву Господу і давши багато обітниць Тому, Хто зберіг йому життя, і подякувавши Онії, повернувся з воїнами до царя,	и҆лїодѡ́ръ же же́ртвꙋ прине́съ гдⷭ҇еви, и҆ ѡ҆бѣ́ты превели̑кїѧ ѡ҆бѣща́въ живо́тъ дарова́вшемꙋ, и҆ ѻ҆ні́и возблагодари́въ, возврати́сѧ ко царю̀ съ вѡ́ины,
36	36
і перед усіма свідчив про діла великого Бога, які він бачив своїми очима.	свидѣ́телствоваше же всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же ви́дѣ ѻ҆чи́ма дѣла̀ превели́кагѡ бг҃а.
37	37
Коли ж цар запитав Іліодора, хто був би здатний, щоб ще раз послати в Єрусалим, він відповів:	Є҆гда́ же ца́рь вопроша́ше и҆лїодѡ́ра, кто̀ бы́лъ бы ключи́мь є҆щѐ є҆ди́ною во і҆ерⷭ҇ли́лїъ по́сланъ бы́ти, ѿвѣща̀:
38	38
якщо ти маєш якого-небудь ворога і супротивника твого правління, то пошли його туди, і зустрінеш його покараним, якщо тільки залишиться він у живих, бо на місці цьому істинно перебуває сила Божа:	а҆́ще ко́его и҆́маши врага̀, и҆лѝ ца́рствꙋ твоемꙋ̀ навѣ́тника, послѝ є҆го̀ ѻ҆на́мѡ, и҆ ꙗ҆́звена є҆го̀ прїи́меши, а҆́ще и҆ спасе́тсѧ: занѐ въ мѣ́стѣ то́мъ и҆́стиннѡ є҆́сть бж҃їѧ нѣ́каѧ си́ла:
39	39
Він Сам, Який перебуває на небі, є стражем і заступником того місця, і тих, що приходять зі злим наміром, уражає й умертвляє.	то́й бо ѡ҆бита́нїе на нбⷭ҇сѝ и҆мѣ́ѧй надзира́тель є҆́сть и҆ помо́щникъ мѣ́стꙋ томꙋ̀, и҆ грѧдꙋ́щихъ на ѡ҆ѕлобле́нїе поража́етъ и҆ погꙋблѧ́етъ.
40	40
Ось що сталося з Іліодором, і так урятована скарбниця храму.	И҆ сїѧ̑ оу҆́бѡ ꙗ҆̀же ѡ҆ и҆лїодѡ́рѣ и҆ ѡ҆ хране́нїи газофѷла́кїи си́це и҆мѣ́ютсѧ.

← Глава 2

Глава 4 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт