Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 11

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Глава 11	Глава́ а҃і

1	1
Коли минуло дуже небагато часу, Лісій, опікун і родич царя, намісник царський, з великим засмученням переносячи те, що сталося,	По ма́лѣ же весьма̀ вре́мени лѷсі́а, намѣ́стннкъцаре́въ и҆ сро́дникъ и҆ къ дѣлѡ́мъ приста́вникъ, ѕѣлѡ̀ тѧ́жцѣ сносѧ̀ бы̑вшаѧ,
2	2
зібрав до вісімдесяти тисяч піхоти і всю кінноту, і вирушив проти юдеїв з наміром зробити місто їхнє місцем проживання еллінів,	собра́въ а҆́ки ѻ҆́смьдесѧтъ ты́сѧщъ и҆ конники всѧ̑, прїи́де на і҆ꙋде́євъ, помышлѧ́ѧ оу҆́бѡ гра́дъ є҆́ллинѡмъ ѡ҆бита́лище,
3	3
храм обкласти податком, подібно до інших язичницьких капищ, а священноначалля зробити щорічно продажним.	хра́мъ же среброда́ненъ сотвори́ти, ꙗ҆́коже и҆ про́чїихъ ꙗ҆зы̑къ ка̑пища, и҆ по всѧ̑ лѣ̑та продава́ти а҆рхїере́йство,
4	4
Ніскільки не подумав він про силу Божу, понадіявшись на десятки тисяч піхоти, на тисячі кінноти і на вісімдесят слонів.	ника́коже помышлѧю бж҃їю держа́вꙋ безꙋ́мнѡ оу҆пова́ѧ на тмы̑ пѣбшцє́въ и҆ на ты́сѧщы ко́нникѡвъ и҆ на ѻ҆́смьдесѧтъ слонѡ́въ.
5	5
Вступивши в Юдею і наблизившись до Вефсури, місця укріпленого, віддаленого від Єрусалима стадій на п’ять, він обложив його.	Вше́дъ же во і҆ꙋде́ю и҆ прибли́живсѧ ко веѳсꙋ́рѣ, къ мѣ́стꙋ оу҆́бѡ крѣ́пкомꙋ сꙋ́щꙋ, ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма же ѿстоѧщемꙋ ꙗ҆́кѡ сті́дїй пѧ́ть, сїѐ оу҆тѣснѧ́ше.
6	6
Коли Маккавей і ті, що були з ним, довідалися, що він облягає твердині, то з плачем і сльозами разом з народом благали Господа, щоб Він послав доброго ангела на спасіння Ізраїля.	Є҆гда́ же позна̀ маккаве́й и҆ и҆̀же съ ни́мъ ра́тꙋюща є҆го̀ тверды̑ни, съ пла́чемъ и҆ слеза́ми молѧ́хꙋ гдⷭ҇а со всѣ́мъ наро́домъ, бл҃га́го а҆́гг҃ла посла́ти ко сп҃се́нїю і҆и҃лѧ.
7	7
Маккавей же, сам перший узявши зброю, переконував інших разом з ним, піддаючи себе небезпекам, допомогти братам; і вони негайно охоче вирушили з ним у похід.	Са́мъ же маккаве́й пе́рвый взѧ́въ ѻ҆рꙋ́жїе оу҆вѣщава́ше про́чихъ вкпѣ съ ни́мъ бѣ́дство под̾ѧ́ти, є҆́же помога́ти бра́тїи свое́й: вкꙋ́пѣ же и҆ со оу҆́се́рдмъ оу҆стреми́шасѧ.
8	8
Коли вони були поблизу Єрусалима, негайно явився проводирем їх вершник у білому одязі, який потрясав золотою зброєю.	Та́мѡ же, и҆ бли́з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма сꙋ́щымъ, ꙗ҆ви́сѧ предводѧ́й и҆́хъ ко́нникъ во ѻ҆де́жди бѣ́лѣ всеѻрꙋ́жїе злато́е потрѧса́ющь.
9	9
Усі вони разом подякували милосердному Богу, й укріпилися духом, готові знищити не тільки людей, але і лютих звірів і навіть залізні стіни.	Вкꙋ́пѣ же всѝ благослови́ша млⷭ҇рдаго бг҃а и҆ оу҆крѣпи́шасѧ дꙋша́ми, не то́чїю человѣ́кѡвъ, но и҆ ѕвѣре́й лютѣ́йшихъ и҆ стѣ́ны жєлѣ́зны сокрꙋша́ти сꙋ́ще гото́ви,
10	10
Так прийшли вони, під покровом небесного споборника, з милости до них Господа.	и҆дѧ́хꙋ во оу҆строе́нїи съ нб҃се спобо́рника и҆мѣ́юще, ми́лꙋющꙋ и҆̀хъ гдⷭ҇ꙋ:
11	11
Як леви, кинулися вони на ворогів, і уразили їх одинадцять тисяч піших і тисячу шістсот кінних, а всіх інших змусили тікати.	львоѡбра́знѡ же оу҆стрѣми́вшесѧ на сꙋпоста́ты, положи́ша ѿ ни́хъ є҆ди́нона́десѧть ты́сѧщъ пѣшцє́въ, ко́нникѡвъ же ты́сщꙋ и҆ ше́сть сѡ́тъ,
12	12
Багато хто з них, будучи пораненими, рятувалися роздягненими, і сам Лісій урятувався ганебною втечею.	всѣ́хе же понꙋ́диша бѣжа́ти: мно́зи же ѿ ни́хъ ꙗ҆́звени на́зи оу҆цѣлѣ́ша, и҆ са́мъ лѷсі́а стꙋ́днѡ бѣжа́въ спасе́сѧ.
13	13
Будучи ж досить розумним і розмірковуючи сам із собою над поразкою, яка трапилася з ним, він зрозумів, що євреї непереможні, тому що всемогутній Бог допомагає їм; тому, пославши до них,	Не без̾ оу҆ма́ же сы́й, размышлѧ́ѧ въ себѣ̀ бы́вшее на себѐ пораже́нїе и́ оу҆разꙋмѣ́въ непобѣди́мыхъ бы́ти є҆вре́ѡвъ, всемогꙋ́щемꙋ бг҃ꙋ спобо́рствꙋющемꙋ и҆̀мъ, посла́въ
14	14
запевняв, що він погоджується на всі законні вимоги і переконає царя бути їхнім другом.	оу҆вѣщава́ше, ꙗ҆́кѡ и҆́мать примири́тисѧ во всѣ́хъ пра́ведныхъ и҆ ꙗ҆́кѡ совѣ́тꙋѧ прекли҆ царѧ̀, да бꙋ́детъ и҆̀мъ дрꙋ́гъ.
15	15
Маккавей, піклуючись про користь, погодився на все, що пропонував Лісій; бо цар схвалив усе, що запропонував Маккавей Лісію у листі щодо юдеїв.	Соизво́ли же маккаве́й ѡ҆ всѣ́хъ, ѡ҆ ни́хже лѷсі́а молѧ́ше, ѡ҆ полезныхъ радѧ́щь: є҆ли̑ка бо маккаве́й дадѐ лѷсі́а на писмѣ̀ ѡ҆ і҆ꙋде́ехъ, соизво́ли ца́рь.
16	16
Лист же, написаний Лісієм до юдеїв, був такого змісту: «Лісій народу юдейському — радуватися.	Бѣ́ша бо писа̑нїѧ і҆ꙋдеємъ пѡ́сланаѧ ѿ лѷсі́и, и҆мꙋ́щаѧ ѡ҆́бразъ сице́въ, лѷсі́а мно́жествꙋ і҆ꙋде́йскꙋ ра́доватисѧ:
17	17
Іоан і Авессалом, вами послані, передавши підписану відповідь, клопотали про те, що було зазначено у ньому.	і҆ѡа́ннъ и҆ а҆вессалѡ́мъ, и҆̀же по́слани сꙋ́ть ѿ ва́съ, даю̑ща напи́санный ѿвѣ́тъ, проша́ста ѡ҆ назна́менанныхъ въ не́мъ:
18	18
Отже, про що потрібно було донести царю, я пояснив, і, що можна було прийняти, на те він погодився.	є҆ли̑ка оу҆̀бо подоба́ше царю̀ предложи́ти, и҆звѣсти́хъ, и҆ ꙗ҆̀же бѧ́хꙋ прїѧ̑тна, соизво́ли:
19	19
Тому, якщо ви будете зберігати добру прихильність до правління, то і на майбутній час я потурбуюсь допомагати вам для блага.	а҆́ще оу҆̀бо въ дѣ́лѣхъ вѣ́рность соблюдетѐ, то̀ и҆ въ про́чее покꙋшꙋ́сѧ вино́венъ ва́мъ бы́ти благи́хъ:
20	20
Про подробиці ж я доручив як вашим, так і моїм посланим переговорити з вами.	ѡ҆ си́хъ же подро́бнꙋ заповѣ́дахъ си́ма и҆ пѡ́сланнымъ ѿ меиє̀ побесѣ́довати съ ва́ми:
21	21
Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, місяця Діоскоринфія, двадцять четвертого дня».	здра́вствꙋйте. Лѣ́та сто̀ четы́редесѧть ѻ҆сма́гѡ, (мцⷭ҇а) дїоскорі́нѳїа, днѐ два́десѧть четве́ртагѡ.
22	22
Лист же царя був такого змісту: «Цар Антиох брату Лісію — радуватися.	Ца́рское же посла́нїе содержа́ше сїѧ̑: ца́рь а҆нтїо́хъ лѷсі́и бра́тꙋ ра́доватисѧ:
23	23
З того часу, як батько мій відійшов до богів, наше бажання те, щоб піддані царства залишалися безтурботними у відправленні справ своїх.	ѻ҆тцꙋ̀ на́шемꙋ въ бо́ги премѣ́ншꙋсѧ, мы̀ хотѧ́ще во ца́рствїи сꙋ́щихъ безмѧте́жныхъ бы́ти и҆ ѡ҆ свои́хъ прилѣжа́ти,
24	24
Коли ж ми почули, що юдеї не погоджуються на почате батьком моїм нововведення еллінських звичаїв, а віддають перевагу власним установленням, і тому просять, щоб дозволено було їм дотримуватися своїх законів;	слы́шахомъ і҆ꙋдє́й не соблаговолѧ́ющихъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀ повелѣ́нїю, є҆́же премѣни́тисѧ и҆̀мъ на є҆́ллинскїѧ зако́ны, но и҆зволѧ́ющихъ держа́ти своѧ̑ за́пѡвѣди и тогѡ̀ ра́ди молѧ́щихъ, да да́рꙋютсѧ и҆̀мъ закѡ́ннаѧ и҆́хъ:
25	25
то, бажаючи, щоб і цей народ не був потурбованим, визначаємо, щоб храм їхній був відновлений і щоб жили вони за звичаєм своїх предків.	хотѧ́ще оу҆́бѡ и҆ семꙋ̀ ꙗ҆зы́кꙋ без̾ мѧте́жа бы́ти, сꙋди́хомъомъ и҆ хра́мъ и҆̀мъ возврати́ти и҆ жи́ти по прароди́тєлскимъ и҆́хъ ѡ҆бы́чаємъ:
26	26
Отже, ти добре зробиш, якщо пошлеш до них і укладеш мир з ними, щоб вони, знаючи наші наміри, були благодушні і весело продовжували займатися ділами своїми».	бла́гѡ оу҆̀бо сотвори́ши, а҆́ще по́слеши къ ни̑мъ и҆ десни́цꙋ да́си, ꙗ҆́кѡ да познавше на́ше произволе́нїе, благодꙋ́шни бꙋ́дꙋтъ и҆ безпеча́льнѡ пребꙋ́дꙋтъ ко своемꙋ̀ ѡ҆хране́нїю.
27	27
До народу ж лист царя був такий: «Цар Антиох старійшинам юдейським та іншим юдеям — радуватися.	Ко і҆ꙋде́ѡмъ же ца́рское посла́нїе сицево̀ бѣ̀: ца́рь а҆нтїо́хъ старѣ́йшинамъ і҆ꙋдє́йскимъ и҆ прочымъ і҆ꙋде́ѡмъ ра́доватисѧ:
28	28
Якщо ви здорові, то цього ми і бажаємо: ми також здорові.	а҆́ще здра́вствꙋете, да бꙋ́детъ ꙗ҆́коже хо́щемъ, и҆ са́ми здра́вствꙋемъ:
29	29
Менелай оголосив нам, що ви бажаєте сходити до ваших, які у нас.	и҆з̾ѧвѝ на́мъ менела́й, ꙗ҆́кѡ хо́щете ѿше́дше бы́ти съ ва́шими:
30	30
Отже, тим, які будуть приходити до тридцятого дня місяця Ксанфика, готова правиця на запевнення їхньої безпеки:	приходѧ́щы́мъ оу҆́бѡ да́же до днѐ тридесѧ́тагѡ мцⷭ҇а занѳі́ка, дади́мъ десни́цꙋ без̾ ѡ҆пасе́нїѧ:
31	31
юдеї можуть споживати свою їжу і зберігати свої закони, як і раніше, і ніхто з них ніяким чином не буде потурбований за колишні опущення.	є҆́же оу҆потреблѧ́ти і҆ꙋде́ѡмъ свои́хъ бра́шенъ и҆ зако́нѡвъ, ꙗ҆́коже и҆ пре́жде, и҆ ни є҆ди́нъ и҆̀мъ ни по є҆ди́номꙋ ѡ҆́бразꙋ стꙋжи́ти и҆́мать ѡ҆ содѣ́ѧнныхъ въ невѣ́дѣнїи:
32	32
Я послав до вас Менелая, щоб він заспокоїв вас.	посла́хомъ же и҆ менела́а и҆мꙋ́щаго оу҆тѣ́шити ва́съ:
33	33
Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика».	здра́вствꙋйте. Лѣ́та сто̀ четы́редесѧть ѻ҆сма́гѡ, ѯанѳі́ка (мцⷭ҇а), пѧтагѡна́десѧть днѐ.
34	34
Надіслали до них лист і римляни такого змісту: «Квинт Меммій і Тит Манлій, старійшини римські, юдейському народу — радуватися.	Посла́ша же и҆ ри́млѧне къ ни̑мъ посла́нїе и҆мѣ́ющее сїѧ̑: кві́нтъ ме́ммїй и҆ ті́тъ ма́нлїй, старѣ̑йшины ри́мстїи, лю́демъ і҆ꙋдє́йскимъ ра́доватисѧ:
35	35
Що уступив вам Лісій, родич царя, те і ми підтверджуємо.	ѡ҆ ни́хже лѷсі́а сро́дникъ царе́въ соизво́ли ва́мъ, и҆ мы̀ соблаговолѧ́емъ:
36	36
А що визнав він за потрібне доповісти цареві, про те, розсудивши негайно, пошліть кого-небудь, щоб ми могли зробити, що для вас потрібно, бо ми вирушаємо в Антиохію.	а҆ ꙗ҆̀же сꙋдѝ предложи́ти царю̀, скорѣ́е посли́те кого̀ созира́юще ѡ҆ си́хъ, да оу҆ста́витъ, ꙗ҆́коже подоба́етъ ва́мъ, мы бо и҆́демъ ко а҆нтїохі́и:
37	37
Тому поспішіть, і пошліть кого-небудь, щоб і ми могли знати, якої ви думки.	сегѡ̀ ра́ди оу҆скори́те и҆ посли́те нѣ́кїихъ, да и҆ мы̀ оу҆вѣ́мы, ко́еѧ є҆стѐ мы́сли:
38	38
Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика».	Здра́вствꙋйте. Лѣ́та сто̀ четы́редесѧть ѻ҆сма́гѡ, пѧтагѡна́десѧть днѐ (мцⷭ҇а) ѯанѳі́ка.

← Глава 10

Глава 12 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт