|
Глава 6
|
Глvа, ѕ~”
|
|
1
|
1
|
|
Через якийсь час цар послав одного старця, афінянина, примушувати юдеїв відступати від законів батьківських і не жити за законами Божими,
|
По ма'лњ же вре'мени, посла` цр~ь ста'рца нњкое^го а^џинее^нина понђждати і^ё^де'я, премњни'тися эTч~ескиX преда'нїи и^ бжsтвеныX ꙁакоn не придръжа'тися,
|
|
2
|
2
|
|
а також осквернити храм Єрусалимський і найменувати його храмом Юпітера Олімпійського, а храм у Гаризині, оскільки мешканці того місця прибульці, храмом Юпітера странноприїмного.
|
ѓ^сквер#нити же въ і^ерsлимњ хра'мъ, и^ прои^меновати дїя и^ ѓ^лимъбїю. і^ и^же въ гариꙁи'не ја%коже ѓ^бита'ющїи и^мњхђ мњсто дїя стра'ннаго.
|
|
3
|
3
|
|
Важким і нестерпним було для народу нещастя, що настало.
|
стропти'во же и^ всMњ родомъ б^њ нападе'нїя лђкавъства
|
|
4
|
4
|
|
Храм наповнився любодійством і нечестям від язичників, які, спілкуючись з блудницями, змішувалися з жінками у самих священних притворах і вносили всередину речі недозволені.
|
и^жецр~ковь любодњя'нїя и^ козлогласова'нїя б^њ полна` эT ја^ꙁы'къ и^ живђщихъ со блђдницами, и^ въ сщ~енныX притворехъ женамъ приближа'ющиMся и^ неподо'бная внђтрь вноша'хђ”
|
|
5
|
5
|
|
І жертовник наповнився непотребними, забороненими законом речами.
|
ѓ^лта'рь же паки полнъ бысть неподо'бныхъ и^хже ꙁако'нъ въꙁбраня'ше
|
|
6
|
6
|
|
Не можна було ні зберігати суботи, ні дотримуватися батьківських свят, ні навіть називатися юдеєм.
|
ниже сђботъ храня'хђ, ни дн~и пра'ꙁдникъ эTч~ь въздержа'хђ” ни просто себе ниᲄоже і^ё^де'я и^менова'ше
|
|
7
|
7
|
|
З тяжким примусом водили їх щомісяця у день народження царя на ідольські жертви, а на свято Діониса примушували юдеїв у плющових вінках іти в урочистому ході на честь Діониса.
|
ведя'хђ же ся з горкою нђждею въ дн~ь рожденїя цр~ева къ жрътвњ” Бы'вши же дїѓнисїѓвђ пра'ꙁникђ, понђжда'хђся і^ё^де'и кисы и^мђще хвали'ти дїѓнисїѓна”
|
|
8
|
8
|
|
Таке повеління вийшло і сусіднім еллінським містам, за наущенням Птоломея, щоб вони так само діяли проти юдеїв і змушували їх приносити ідольські жертви,
|
шепта'нїе же и^зы'иде въ бли'жняя грады е%ллинъскїя” птоломњю поста'вившђ въ і^ё^деи праꙁнова'ти сїи праꙁникᲆ и^ пожирати.
|
|
9
|
9
|
|
а тих, що не погоджувалися переходити до еллінських звичаїв, убивали. Тоді-то можна було бачити справжню біду.
|
не и^зволя'ющихъ прїити` на повелњнїя ја%зы'ческа да ё^бїюT бњ б^о ви'дњти бњдно”
|
|
10
|
10
|
|
Дві жінки звинувачені були у тім, що обрізали своїх дітей; і за це, привісивши до сосків їхніх немовлят і перед народом провівши по місту, скинули їх зі стіни.
|
дв^њ бо же'ны ѓ^клеветани сђть ѓ^брњꙁавшїя чада своя, и%мже къ со'сцамᲆ ѓ%троки повњсиша и^ преD наро'домъ проводя'хђ и^хъ по градђ и^ съ стњны свергоша.
|
|
11
|
11
|
|
Інші бігли у ближні печери, щоб потай святкувати сьомий день, але, будучи виданими Филипу, були спалені, бо вони неправедним вважали захищатися з поваги до святости дня.
|
и^нїи же къ ближниM сᲆвокђпля'ющеся пещерамъ, и^ та'ино сђботныи дн~ь празднђ'юще. е^гда` въꙁвњщено бысть филиппђ съж#жени сђть. зане боя'хђся бл~гоѓ^бразне и^мњти славы бл~гочестнаго дн~е.
|
|
12
|
12
|
|
Тих, кому випаде читати цю книгу, прошу не страшитися напастей і зрозуміти, що ці страждання служать не на погублення, а на напоумлення роду нашого.
|
молю ё^бо чтђщихъ кни'гђ сїю не ё^страшатися нанесеныхъ ради. мнњти же мђченїя сїя не къ погђбленїю н^о къ накаꙁанїю ро'да на'шего быти.
|
|
13
|
13
|
|
Бо те саме, що нечестивцям не дається багато часу, але швидко піддаються вони карам, є знамення великого благодіяння.
|
и^б^о не мно'го вре'мя ѓ^ста'вится нечествђю^щимъ, н^о скоро мщенїе воꙁдасᲄься. вели'каго бл~годња'нїя е^сть знаменїе”
|
|
14
|
14
|
|
Бо не так, як до інших народів, продовжує Господь довготерпіння, щоб карати їх, коли вони досягнуть повноти гріхів, не так судив Він про нас,
|
не бо ја%ко на и%ных ја^ꙁы'цеX ждетъ долготръпеливыи влDка, да'же къ срњтенїю и^хъ грњховъ и^ къ и^сполнеенїю мђ'читъ. тако и^ на наs сђди` бы'ти,
|
|
15
|
15
|
|
щоб покарати нас після, коли вже досягнемо краю гріхів.
|
да не до конца ѓ^сᲄавляеT грњхомъ на'шимъ бы'ти, послњди насъ м#ститъ,
|
|
16
|
16
|
|
Він ніколи не відбирає у нас Своєї милости і, караючи нещастями, не залишає Свого народу.
|
понеже никогда эT насъ млsрдїе свое эTи'метъ. ѓ^блича'ющи б^о въ сђпротивныхъ не ѓ^ста'витъ лю'дїи свои^хъ.
|
|
17
|
17
|
|
Втім, нехай буде це сказано на пам’ять нам: після цих небагатьох слів повернемося до оповіді.
|
ѓ^баче же къ потръпњнїю и^ сїя намъ да речется малыX ради вниᲄи въ повsњ.
|
|
18
|
18
|
|
Був такий собі Єлеазар, з перших книжників, муж, який уже досяг старости, але дуже красивої зовнішности: його примушували, розкриваючи йому рот, їсти свиняче м’ясо.
|
е^леа^зарᲆ нњкто эT прежнихъ кни'жникᲆ. мQђ времены прешеD, и^ ли'цемᲆ кра'сенъ. ѓ^творенымъ ё^стомъ насиляе^мъ мя'са свинїя ја%сти”
|
|
19
|
19
|
|
Віддаючи перевагу славній смерті перед зганьбленим життям, він добровільно пішов на муки, і плював,
|
Э/н же съ честїю смр~ть наче нежел^и животъ съ нена'вистїю и^ꙁволяше, во'лею преDи^дя'ше на мђ'кђ
|
|
20
|
20
|
|
як належало тим, хто вирішив устояти проти того, чого з любови до життя не дозволено споживати.
|
плю'ющи. и%м#же ѓ%бразомъ подоба'ше ё^битися и%ныM ᲄръпенїе подая'ше. и^ не ѓ^скверняшеся сътворити неподо'бная живота` ради любве.
|
|
21
|
21
|
|
Тоді приставлені до беззаконного жертвоприношення, які знали цього мужа з давнього часу, відкликавши його, наодинці переконували його принести ним самим приготоване м’ясо, яке він міг би споживати, і прикинутися, начебто їсть призначене від царя жертовне м’ясо,
|
беꙁаконици же ё^млsрді'шася вчиненїи древняго ради к# мђжђ зна'нїя, взе'мше е^гоᲄа'ино моля'хђ принесо'ша мя'са ја%же ја%сти е^мђ подоба'шеся и^ е^го ради ё^гото'вана, лицемњрне же сътвори'ти сїе ја%сти мя'са эT жрътвы цр~емъ повелњныя
|
|
22
|
22
|
|
щоб через це уникнути смерти і за давньою з ними дружбою скористатися їхнім людинолюбством.
|
да сїе съдњла'въ эT смр~ти и^ꙁба'виTся и^ древняя ради дрђжбы полђчи'ти чл~колюбїя.
|
|
23
|
23
|
|
Але він, утвердившись у добрій думці, гідній його віку і поважної старости і досягнутої ним славної сивини, і благочестивого з дитинства виховання, а найбільше — святого і Богом даного законоположення, згідно з цим відповів, і сказав: негайно віддати на смерть;
|
ѓ^н же раꙁмышле'нїе бл~го въспрїятᲆ досто'ино во'ꙁраста и^ ста'ростїю ѓ^бдержи'мъ лњпотныа сњдины. и^ эT ѓ^трочества предобраго жи'тїя просвњща'емъ дњя'ньми. такоже и^ ст~омђ и^ бг~озда'нномђ ꙁако'нђ послњдђя, эTвњща` скоро гл~я въврещи'ся волящи въ а'дъ.
|
|
24
|
24
|
|
бо негідно у нашому віці лицемірити, щоб багато хто з юних, дізнавшись, що дев’яностолітній Єлеазар перейшов у язичництво,
|
не бо` во'зрастђ нашемђ досто'ино е^сть лицемњрити. да многи эT ю'ныхъ непщђ'юще е^леа^ꙁа'ра, ч~ лTњ, преиᲄи къ жи'тїю и^ноплемен#ныхъ.
|
|
25
|
25
|
|
і самі внаслідок мого лицемірства, заради короткого і нікчемного життя, не впали через мене в оману, і через те я поклав би нечестя і пляму на мою старість.
|
и^ ѓ^ни` мое^го ради лицемњрїя и^ маловремеnнаго живота` прельстя'тся. и^ сего ради порочнђ ста'росᲄь мою сътворю`
|
|
26
|
26
|
|
Якщо у даний час я і позбудуся мук від людей, але не уникну правиці Всемогутнього ні в цьому житті, ні після смерти.
|
а^ще б^о н~нњшняя мђки чл~ческїя и^ꙁба'влюся, н^о рђки всемогђщаго ни живъ ни скончаn и^збњжђ.
|
|
27
|
27
|
|
Тому, мужньо розлучаючись тепер з життям, сам я буду гідним старости,
|
тMњже ё^бо мђжествене разлђча'ющися живоᲄа` ста'рость досто'инђ ја^влю,
|
|
28
|
28
|
|
а юним залишу добрий приклад — охоче і мужньо приймати смерть за шановані і святі закони. Сказавши це, він одразу ж пішов на муки.
|
ю%ношаM же ё^бо ѓ%браꙁᲆ поста'влю. а^ще бо'дрою дш~ею и^ крњпко за чsтныя и^ ст~ыя ꙁако'ны подо'бная смр~ти въꙁнесђ. и^ симъ реченнымъ. съ тщанїемъ на мђкђ влеча'шеся”
|
|
29
|
29
|
|
Тоді й ті, які вели його, незадовго перед цим виявлену до нього доброзичливість змінили на ненависть через вищесказані слова, бо вони вважали їх божевіллям.
|
И$мже ведђщимъ е^го, мало прежде бл~гоживоTнаго въ бњдно жи'тїе пременя'хђ преDреченыхъ ради слове'съ, ја%ко сїи мня'хђ бестрђдїе бы'ти.
|
|
30
|
30
|
|
Готуючись уже померти під ударами, він, застогнавши, промовив: Господу, Який має досконале відання, відомо, що я, маючи можливість уникнути смерти, приймаю через бичування тіла жорстокі страждання, а душею охоче терплю їх зі страху перед Ним.
|
хотя' же ра'нами сконча'тися, въсᲄена` и^ реq” Ги~ и^же и%маши ст~ыи ра'ꙁђмъ, ја^вле'ноты` вњси ја%ко эT смр~ти можаX и^ꙁба'витися, же'стоки теле'сныя потръплю` бо'лњꙁни по дш~и, стра'ха б^о ради твое^го любовїю сїа страждђ
|
|
31
|
31
|
|
І так помер він, залишивши у смерті своїй не тільки юнакам, але і дуже багатьом з народу зразок доблести і пам’ятник доброчесности.
|
И$ сеи ё^бо симъ ѓ%бразомъ живо'тъ сконча`. не то'кмо ю'ношамъ, н^о и^ всњмъ ја^ꙁы'комъ память смр~ти своея, и^ ѓ'браꙁъ си'лы и^ крњпости ѓ^ставля'ющи”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.