|
Глава 7
|
Глава`, з~”
|
|
1
|
1
|
|
Трапилося також, що були схоплені сім братів з матір’ю, яких примушував цар їсти недозволе свиняче м’ясо, їх били бичами і жилами.
|
Слђчи' же ся седми бра'тїи въкђпњ съ мт~рїю ја%тымъ, понђжда'тися эT цр~я ја%сти проти'вђ правилъ мясъ свиныхъ, бича'ми и^ жи'лами волђ'ями мђчими”
|
|
2
|
2
|
|
Один з них, взявши на себе відповідь, сказав: про що ти хочеш запитувати, або про що дізнатися від нас? ми готові краще померти, ніж переступити отецькі закони.
|
Є$ді'нъ же эT нихъ и^же бњ прьвыи та'ко рече. чт^о имаши въпраша'ти эT насъ, и^ чт^о хо'щеши ё^чи'тися” готови б^о е^смы ё^мрњти, нежели престђпи'ти эTч~ескїя законы”
|
|
3
|
3
|
|
Тоді цар, озлобившись, наказав розпалити сковороди і казани.
|
Раꙁгнњва же ся цр~ь и^ повелњ сковрады и^ коно'би раꙁжещи.
|
|
4
|
4
|
|
Коли вони були розпалені, негайно наказав тому, який узяв на себе відповідь, відрізати язик і, здерши шкіру з нього, відітнути члени тіла, на виду інших братів і матері.
|
и^мже скоро раꙁжеже'ном# повелњ прьвомђ эT нихъ и^же гл~а раз#сњщи ја^ꙁы'къ, и^ кожђ главнђю съдрати, вы'ше же рђцњ и^ но'ѕњ е^мђ эTсњщи. И$ прочїи е^го бра'тїа и^ мт~и сматря'щи.
|
|
5
|
5
|
|
Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого, повелів віднести до багаття і палити на сковороді; коли ж від сковороди поширилися сильні випари, вони разом з матір’ю умовляли одне одного мужньо перетерпіти смерть, говорячи:
|
и^ е^гда ё^же неключиM сътворенъ бы'сть, повелњ ѓ^гню` преда'ти. и^ е^ще ды'шђщђ повелњ` пещи` на сковрадњ на не'иже до'лго мђча'шеся” Прочїи въкђпњ съ мт~рїю междђ собо'ю ё^крњпля'хђся ё^мрњти крњпко, рекђщи сице”
|
|
6
|
6
|
|
Господь Бог бачить і за істиною змилосердиться над нами, як Мойсей звістив у своїй пісні перед лицем народу: «і над рабами Своїми змилосердиться».
|
Гь~ б~ъ ё^зритъ и%стиннђ. и^ ё^тњшится ѓ^ насъ” І/мже ѓ^браꙁомъ преD лицем# въ свњдњтельство пњсни просвњти мољ=сїя гл~я, и^ ѓ^ рабњхъ свои^хъ ё^тњшится.
|
|
7
|
7
|
|
Коли помер перший, вивели на наругу другого і, здерши з голови шкіру з волоссям, запитували, чи буде він їсти, перше ніж будуть мучити по частинах його тіло?
|
ё^мрьшђ ё^бо прьвомђ. симъ ѓ%бразомъ и^ врота'го и^зводя'хђ на порђга'нїе. и^ ко'жђ съ главы` е^го съ вла'сы съдра'ша, въпраша'хђ, а^ще ја%сть преже неже ё^мђчится все тњло по ё'даX”
|
|
8
|
8
|
|
Він же, відповідаючи вітчизняною мовою, сказав: ні. Тому і він прийняв муки таким же чином, як перший.
|
ѓn же эTвњща эTч~ескиM гла'сомъ реq, н^и. тњмже и^ се'и порядђ прїја%ть мђче'нїе ја%ко и^ прьвыи”
|
|
9
|
9
|
|
Будучи ж при останньому подиху, сказав: ти, мучителю, позбавляєш нас теперішнього життя, але Цар миру воскресить нас, які померли за Його закони, для життя вічного.
|
въ послњднеM же и^здыханїи быs, и^ реq” Ты б^о ѓ^каа^н#нњиши эT настоја%щаго живота` наs погђбля'еши. цр~ь же мира сконча'ныX насъ свои^хъ ради ꙁако'нъ въздви'гнетъ въ воскрsенїе живота` вњчнаго
|
|
10
|
10
|
|
Після того третій підданий був нарузі, і на вимогу дати язик — негайно виставив його, безстрашно простягнувши і руки,
|
Посем# третїи порђга'шеся, и^ ја%зыk испрошенъ а^бїе възда'сть, и^ рђки дрьꙁостне простре, и^ мђжествене рече.
|
|
11
|
11
|
|
і мужньо сказав: від неба я одержав їх і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову одержати їх.
|
эT нб~си сїя притяжа'хъ и^ е^го ради ꙁако'на призира'ю сїя. и^ эT него сїя паки ё^пова'ю въспрїяти”
|
|
12
|
12
|
|
Сам цар і ті, що були з ним, здивовані були такою мужністю отрока, як він ні у що ставив страждання.
|
тако да цр~ь і^ и^же с ниM ё^ди'вля'хђся ю%ношестњ дш~и, ја%ко нивъчто'же полага'ше мђки,
|
|
13
|
13
|
|
Коли помер і цей, у такий самий спосіб шматували і мучили четвертого.
|
и^ се'и ᲄако скончася Такоy и^ четвертаго мђча'хђ мђчители.
|
|
14
|
14
|
|
Будучи близьким до смерти, він так говорив: тому, хто помирає від людей, бажано покладати надію на Бога, що Він знову оживить; для тебе ж не буде воскресіння до життя.
|
и е^гда` ё^же бы'сᲄь къ смр~ти, та'ко рече. ё^бива'емыи эT чл~къ ё^пова'нїа ча'етъ эT б~а, паки и^мъ въскреснђти” Тебњ б^о въскрsнїе въ живо'тъ не бђдетъ”
|
|
15
|
15
|
|
Потім привели і почали мучити п’ятого.
|
Привед#ше же и^ пя'таго мђчиша, и^ ѓнъ възрњвъ нань рече
|
|
16
|
16
|
|
Він, дивлячись на царя, сказав: маючи владу над людьми, ти, сам підданий тлінню, робиш, що хочеш; але не думай, щоб рід наш залишений був Богом.
|
власть въ чл~цехъ и%маши тлњненъ сыи е^же хо'щеши твори'ши. не мниy родђ нашемђ эT б~а ѓ^ста'витися.
|
|
17
|
17
|
|
Зачекай, і ти побачиш велику силу Його, як Він покарає тебе і сім’я твоє.
|
ты же тръпи` и^ зри` велїю дръжа'вђ е^го. ка'котебе и^ сњмя твое ё^мђчитъ”
|
|
18
|
18
|
|
Після цього привели шостого, який, готуючись до смерти, сказав: не обманюй себе даремно, бо ми терпимо це за себе, згрішивши перед Богом нашим, від того і сталося гідне подиву.
|
ПосеM приведо'ша шестаго и^ тои ё^мрњти начина'ющи ᲄако реq, не прельщаися сђетно. мы б^о себе ради сїя стражDемъ съгрњша'юще къ б~ђ нашемђ, и^ досто'ина ё^дивле'нїя бысть”
|
|
19
|
19
|
|
Але не думай залишитися безкарним ти, що набрався сміливости протистояти Богу.
|
ты же не мнишися пови'ненъ бы'ти, бг~оборъствовати начаl е^си.
|
|
20
|
20
|
|
Найбільше ж достойна здивування і славної пам’яті мати, яка, бачачи, як сім її синів умертвлені протягом одного дня, благодушно переносила це у надії на Господа.
|
приведшиy мт~рь ди'внђю и^ бл~ги памяти досто'инђ. ја^же погиба'ющихᲆ седмь сн~овъ е^ді'наго дн~е и^ вре'мени ви'дящи, бл~годш~не приноша'ше ё^пова'нїа г~а ради.
|
|
21
|
21
|
|
Сповнена доблесних почуттів і укріплюючи жіноче міркування чоловічим духом, вона заохочувала кожного з них вітчизняною мовою і говорила їм:
|
ко'жDо же и^хъ ё^тњша'ше эTч~ескимъ гласом# крњпко, и^сполнена мђдросᲄи. и^ женьская помышле'нїя мђжескою дш~ею възнося'щи рече к нимъ.
|
|
22
|
22
|
|
я не знаю, як ви з’явилися в утробі моїй; не я дала вам дихання і життя; не мною утворився склад кожного.
|
не вњмъ како вᲆ чрево мое ја^ви'стеся, ниже б^о аZ дх~ъ и^ дш~ђ дахъ вамъ и^ живо'тъ. и^ ко'ждо ё^ды не а^ꙁъ соꙁда'хъ,
|
|
23
|
23
|
|
Отже, Творець світу, Який утворив природу людини й упорядкував походження усіх, знову дасть вам дихання і життя з милістю, оскільки ви тепер не щадите самих себе за Його закони.
|
н^о мира творецъ съꙁда'выи родъ чл~чь и^ всњх# и^спытђя роже'нїе и^ дх~ъ, ваM жи'ꙁненъ паки съ млsтїю въꙁдастᲆ ја%ко нн~њ сами себе презира'ете ради зако'на е^го”
|
|
24
|
24
|
|
Антиох же, думаючи, що його зневажають, і приймаючи ці слова за наругу над собою, переконував наймолодшого, який ще залишався, не тільки словами, але і клятвеними запевненнями, що і збагатить і ощасливить його, якщо він відступить від отецьких законів, що буде мати його за друга і довірить йому почесні посади.
|
А$нтїѓ'х же непщђяй ё^ничижи'ти поно'сенъ ви'дњ гла'съ е^ще же ю^нњ'ишђ сђща не то'кмо словесы` моля'шеся, н^о и^ съ клятвою ё^крњпля'ше богата и^ бл~жена сътвори'ти и^ преведена, эT ѓ^ч~ескихъ закон#. и^ дрђга бы'ти и^ вещи требђю^щая е^мђ въꙁда'ти.
|
|
25
|
25
|
|
Але оскільки юнак ніскільки не слухав, то цар, покликавши матір, переконував її порадити синові зберегти себе.
|
н^о на сїя е^гда ю'ноша никакоже ё^клоня'шеся възва` цр~ь мт~рь и^ совњтоваше е'и да ю'ноши сътворитъ на сп~сенїе.
|
|
26
|
26
|
|
Після багатьох його умовлянь, вона погодилася умовляти сина.
|
е^гда же мно'гими е^го словесы` бысть ё^молена. ѓ^бњща` совњтова'ти сн~ђ свое^мђ.
|
|
27
|
27
|
|
Нахилившись же до нього і насміхаючись з жорстокого мучителя, вона так говорила вітчизняною мовою: сину! май милість до мене, яка дев’ять місяців носила тебе в утробі, три роки годувала тебе молоком, вигодувала і виростила і виховала тебе.
|
приклони'вшися е^мђ посмњяся жестокђ мђчи'телю” сице рече эTч~ескимъ гласомъ, сн~е поми'лђи мя носи'вшђю т^я въ чревњ џ~, мsць. и^ дои^вшђю т^я лњта г~, и^ въскорми'вшђю т^я и^ приведшђю въ во'зрастъ се'и.
|
|
28
|
28
|
|
Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і, бачачи все, що на них, пізнай, що все створив Бог з нічого і що так з’явився і рід людський.
|
молю' тя ча'до да зри'ши на' нб~о и^ зе'млю, и^ на вся` ја%же в нихъ сђть, и^ ё^раꙁђмњ'еши ја%ко эT не сђщихъ сътвори` сїя б~ъ, и^ чл~чь роD та'коже бы'ти.
|
|
29
|
29
|
|
Не страшися цього вбивці, але будь достойним братів твоїх і прийми смерть, щоб я з милости Божої знову придбала тебе з братами твоїми.
|
не ё^бо'ися плоторастерꙁа'теля сего, н^о досᲄо'и^нъ бывъ бра'тїи твоей въспрїими` смр~ть. да въ млsти съ бра'тїею твое'ю въспрїимђ т^я.
|
|
30
|
30
|
|
Коли вона ще продовжувала говорити, юнак сказав: чого ви очікуєте? Я не слухаю повеління царя, а підкорююся повелінню закону, який був даний батькам нашим через Мойсея.
|
е^ще же сїя е'й гл~ющи, ю%ноша реq. кого потерпиᲄе не послђшаю повелњнїи цр~евыхᲆ. н^о повелњнїя зако'на слђшаю да'ннаго эTц~емъ нашим#, мољ=сїѓмъ.
|
|
31
|
31
|
|
Ти ж, винахіднику всього зла для євреїв, не уникнеш рук Божих.
|
тыy вся'коя ѕло'бы ѓ^брњта'тель бывый на і^ё^де'а, не ё^бњжи'ши рђкђ бж~їю.
|
|
32
|
32
|
|
Ми страждаємо за свої гріхи.
|
Мы' бо ꙁа грњхи` наша сїя стражDемᲆ
|
|
33
|
33
|
|
Якщо для напоумлення і покарання нашого живий Господь і прогнівався на нас на деякий час, то Він знову змилостивиться над рабами Своїми;
|
а^ще же ради ја%ꙁве'нїя и^ наказа'нїя живы'и г~ь мало прогнњвася. н^о па'ки примњрится рабо'мъ свои^мъ
|
|
34
|
34
|
|
ти ж, нечестивий і найзлочинніший з усіх людей, не підносься марно, величаючись облудними надіями, що ти піднімеш руку на рабів Його,
|
ты же ЭO непрпDбныи и^ всњхъ чл~къ сквернавњ'ишїи, не въздвиѕа'ися сђе^тно кичася т#щетнымъ ё^пова'нїемъ, на бнsыя ѓ'троки възнося рђкђ.
|
|
35
|
35
|
|
бо ти ще не уник суду всемогутнього і всевидючого Бога.
|
не ё^бо вседръжи'теля и^ всевидца б~а сђда и^ꙁбњглъ е^си.
|
|
36
|
36
|
|
Брати наші, перетерпівши нині короткі муки, за завітом Божим одержали життя вічне, а ти за судом Божим понесеш праведне покарання за гордовитість.
|
бра'тїя б^о моя мало нн~њ болњꙁни потръпњша по ꙁавњтђ бж~їю вњчнаго живота` полђчи'ша. ты же сђдомъ бж~їимъ пра'вымъ горды'ня твоея мђки въспрїимеши въꙁда'нїе.
|
|
37
|
37
|
|
Я ж, як і брати мої, віддаю і душу і тіло за отецькі закони, закликаючи Бога, щоб Він скоро змилосердився над народом, і щоб ти з муками і карами сповідав, що Він єдиний є Бог,
|
аZ же ја%ко и^ бра'тїя моя дш~ђ и^ тњло мое предаю ꙁа эTч~ескїя ꙁако'ны, възыва'ющи б~а і^и^л~ю въско'рњ млsтива бы'ти. тебе же смђще'нїемъ и^ бие^нїемъ и^сповњда'ти, ꙁане е^ді'нъ то'кмо б~ъ е^сть.
|
|
38
|
38
|
|
і щоб на мені і на братах моїх закінчився гнів Всемогутнього, який праведно спостиг весь рід наш.
|
на мнњ и^ братїи моеи престанетъ вседръжителя гнњвъ, нанесеныи праведно всемђ родђ на'шемђ”
|
|
39
|
39
|
|
Тоді розгніваний цар учинив з ним ще жорстокіше, ніж з іншими, обурюючись за насміяння.
|
Тогда` цр~ь раꙁъја^ри'ся ја%ростїю нань паче всњхъ горчае, нанесенаго ради посмњха горкаго.
|
|
40
|
40
|
|
Так і цей скінчив життя чистим, цілком поклавшись на Господа.
|
и^ се'и ё^бо чи'сто премњни'ся, по всемђ на г~а ё^пова'я.
|
|
41
|
41
|
|
Після синів померла і мати.
|
послњди же сн~овъ и^ мт~и сконча'ся.
|
|
42
|
42
|
|
Про жертви ідольські і про незвичайні муки сказано достатньо.
|
тњмже ѓ^ жрътвахъ и^ ѓ^ находя'щиX ѕло'бахъ толи'ко и^звњстися”
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.