|
Глава 15
|
Глvа, е~і”
|
|
1
|
1
|
|
Коли довідався Никанор, що ті, які були з Іудою, знаходяться у країні Самарійській, то думав зовсім безкарно напасти на них у день спокою.
|
Никано'р же ја%ко ви'дњ і^ё'дђ бити въ мњстехᲆ самарїи помысли съ всњмъ ё^стремленїемъ дн~е сђботнаго сътворити бра'нь”
|
|
2
|
2
|
|
Коли ж юдеї, які невільно супроводжували його, говорили: «не губи їх так жорстоко і нелюдяно, воздай честь дню, освяченому Всевидючим»;
|
По нђжди же последђ'юще е^мђ і^ё^де'и и гл~юще, ника'коy сице ѕвњрьскы и^ варьвар#скы сътвориши” сла'вђ же возда'и ст~ыни, и^ почти вс^я видящаго.
|
|
3
|
3
|
|
тоді цей нечестивець запитав: «невже є Владика на небі, Який повелів святкувати день суботній?»
|
нечестивыи же вопроси а^ще е^сть си'лныи на' нб~си, и^же повелњ празнова'ти дн~ь сђбо'тныи”
|
|
4
|
4
|
|
І коли вони відповіли: «є живий Господь, Владика небесний, Який повелів шанувати сьомий день»,
|
Э/нњм же эTвњщавшиM, е^сть г~ь живъ се'и на' нб~си си'лен#, и^же повелњ праZновати сеDмыи дн~ь”
|
|
5
|
5
|
|
то він сказав: «а я — господар на землі, який повеліває взяти зброю і виконати царську службу». Втім, він не встиг звершити свого наміру.
|
Э/н же рече и^ а'зъ си'ленъ е^смь на земли`, повелњва'яи прїяти ѓ^рђжїя и^ потребная цр~еви и^спо'лнити. ѓ^баче же не воздръжа сътвори'ти и^злїя'ннаго совњта”
|
|
6
|
6
|
|
Звеличуючись з великою гордістю, Никанор думав здобути загальну перемогу над тими, що були з Іудою.
|
Ника'норъ же вели'кою горды'нею воздвижеn, помысли ѓ%бщђю бра'нь състави'ти на і^ё^дђ”
|
|
7
|
7
|
|
Маккавей же не переставав надіятися з повною упевненістю, що одержить заступництво від Господа.
|
Маккаве'и же всегда` надњя'шеся съ всњмъ ё^пова'нїемᲆ ꙁастђпленїе эT г~а полђчи'ти.
|
|
8
|
8
|
|
Він переконував тих, що були з ним, не страшитися навали язичників, але, згадуючи приклади небесної допомоги, які були раніше, і нині очікувати собі перемоги і допомоги від Вседержителя.
|
и^ ё^тњшаше свои^хъ да не ё^боя'тся пришествїа ја%зыкъ. и^мњ'ющи же въ ра'зђме преDбы'вшђю иM эT нб~си по'мощъ” і^ нн~њ чаюT эT вседръжителя быти себњ` побњде и^ по'мощи.
|
|
9
|
9
|
|
Втішаючи їх обітницями закону і пророків, нагадуючи їм подвиги, звершені ними самими, він надихнув їх мужністю.
|
и^ наказа и^хъ эT за'кона и^ прoркъ, въспомина'я иM предъбы'вшая поDвиги, и^ ё^сердны и^хъ сътвори.
|
|
10
|
10
|
|
Збуджуючи дух їхній, він переконував їх, указуючи притому на віроломність язичників і порушення ними клятв.
|
и^ та'ко дш~ами иX воздви'же въкђпњ показа и^мᲆ ја%зы'ческа льщенїя, и^ кля'твамъ престђпленїя.
|
|
11
|
11
|
|
Озброїв же він кожного не стільки міцними щитами і списами, скільки переконливими добрими промовами, і притім усіх обрадував розповіддю про гідне ймовірности сновидіння.
|
кое^гождо и^хъ въѓ^рђжи не щи'томъ и^ ко'пїи ё^тверженїи, н^о словесы` благи'ми ё^тњши. и^ сказа` со'нъ досᲄовњренъ, и^ ё^тробы всXњ възвесели”
|
|
12
|
12
|
|
Видіння ж його було таке: він бачив Онію, який був первосвящеником, мужа чесного і доброго, поважного на вигляд, лагідного норовом, приємного у словах, який з дитинства ревно засвоїв усе, що стосувалося чеснот, — бачив, що він, простягаючи руки, молиться за весь народ юдейський.
|
бы'сть же е^го си'цево видњнїе. ѓ^ни'ю бывшаго а^рхїере'я мђжа добраго и^ бл~гаго, срамли'ва видњнїеM кроᲄка же ѓ^браꙁом и^ бе'сњдою лњпа и^же эT дTњства прилежа'щаго всњмъ бл~гим#, рђцњ въздᲇжђща моли'ти за вся` лю'ди і^ё^де'искїя”
|
|
13
|
13
|
|
Потім явився інший муж, прикрашений сивинами і славою, оточений дивною і надзвичайною величчю.
|
посемъ ја^ви'тися і^ и'наго мђжа сњдинами и^ сла'вою ди'вна, и^ вели'ко бл~голњпїе бы'ти ѓ'крsтъ е^го”
|
|
14
|
14
|
|
І сказав Онія: це братолюбець, який багато молиться за народ і святе місто, Єремія, пророк Божий.
|
эTвњща'вшаго же ѓ^нїю и^ рекшаго, се'и е^сть братолюби'тель и^ мно'го мл~яся ѓ^ лю'дехъ и^ ѓ^ ст~њмъ гра'дњ, і^еремїя бж~їи прoркъ”
|
|
15
|
15
|
|
Тоді Єремія, простягши праву руку, дав Іуді золотий меч і, подаючи його, сказав:
|
просте'ршђ же і^еремїи десни'цђ да'ти і^ё'дњ ме'чь зла'тъ. да'вши же въз#гласи` сїя,
|
|
16
|
16
|
|
візьми цей святий меч, дар від Бога, яким ти знищиш ворогів.
|
прїими ст~ыи мечь даръ эT б~а, и^мже съкрђши'ши сђпоста'ты.
|
|
17
|
17
|
|
Утішені настільки добрими словами Іуди, які могли пробуджувати до мужности і зміцнювати серця юних, юдеї наважилися не розташовуватися станом, а відважно напасти і, з повною мужністю вступивши у битву, вирішити діло, бо місто і святиня і храм перебували у небезпеці.
|
ё^крњпльше же ся і^ё'диными словесы` пребл~гими, и^миy въѓрђжи'шася, и^ дш~а ю'ношъ и^спра'вишаs, вое^ва'ти и^ бра'тися крњпко да эT ве'щеи си'ла позна'ется. ꙁане` сего раd храмъ ст~ыи и^ градъ погиба'ше.
|
|
18
|
18
|
|
Боротьба за дружин і дітей, братів і рідних здавалася їм ділом менш важливим; найбільше і переважне побоювання було за святий храм.
|
бњ' бо ѓ^ жена'хъ и^ ча'дехъ, е^ще же и^ ѓ^ бра'тїи и^ ё'жикахъ въ бњдњ ё^мале'нїя живђщимъ. ве'лїи же быs и^ прьвыи страX и^же ꙁа ст~ыню хра'ма.
|
|
19
|
19
|
|
Для тих, які залишилися у місті, також чимало було занепокоєння, бо вони тривожилися за битву, яка мала бути у полі.
|
такожDе и^ въ градњ сђщимъ бњдне възмђще'ныM гръдаго ради совњт'а.
|
|
20
|
20
|
|
Отже, коли всі очікували, що настає вирішення діла, коли вороги вже з’єдналися і військо було поставлене у стрій, слони розміщені у належних місцях і кіннота розташована по боках, —
|
ја^ко всMњ ё^же` ча'ющимъ сђдђ пришеDшђ. и^ сђпоста'томъ ё^же` смњсившимся и^ во'и съчине'ни. и^ звњри и^ ко'нницы въ бл~говре'меннњ мњстњ на лњхи въчине'ни.
|
|
21
|
21
|
|
Маккавей, бачачи наступ численного війська, строкатість приготованої зброї і лютість звірів, здійняв руки до неба і закликав Господа, Який творить чудеса і все бачить, знаючи, що не зброєю здобувається перемога, але Сам Він, як Йому вгодно, дарує перемогу достойним.
|
съразђмᲇва'я же мак#каве'и мно'гих# прише'ствїе, и^ ѓ^рђжїи раꙁли'кихъ ё^краше'нїе, и^ сверњп#ства звњреи. просте'рши рђцњ на' нб~о, призыва'ше чю'дотворя'щаh и^ ниꙁђ ви'дящаго г~а, и^же не по ѓ^рђжїемъ си'лы, н^о ја%коже годњ е^мђ даs досто'инымъ ѓ^долњ'нїе”
|
|
22
|
22
|
|
У молитві своїй він так говорив: Ти, Господи, за часів Єзекії, царя Юдейського, послав ангела, — і він уразив із полку Сеннахиримового сто вісімдесят п’ять тисяч.
|
рече же приꙁыва'ю симъ ѓ^бразомъ” Ты` влDко посла'лъ е^си а^гг~ла твое^го при е^зекїи цр~и і^ё'динњ, и^ ё^би'лъ е^си эT во'евъ сенахири'мовыхъ, р~п~Wе~”
|
|
23
|
23
|
|
І нині, Господи небес, пошли доброго ангела перед нами на страх і трепет ворогам.
|
и^ нн~њ влDко силныи на нб~сехъ посли` а'гг~ла твое^го бл~га пред# на'ми въ стра'сњ и^ тре'петњ
|
|
24
|
24
|
|
Силою правиці Твоєї нехай будуть уражені ті, що прийшли з хулою на святий народ Твій. Цим він скінчив.
|
вели'чества мы'ш#ца твое^я, да ё^боятся съ хђле'нїемъ пришеDшїи на лю'ди твоя” и^ се'и же сице помоли'ся.
|
|
25
|
25
|
|
Ті, що були з Никанором, ішли зі звуком труб і криками,
|
никано'ръ і^ иже с нимъ съ трђба'ми и^ пњсньми подвиꙁа'хђся.
|
|
26
|
26
|
|
а ті, що знаходилися з Іудою, з призиванням і молитвами вступили у битву з ворогами.
|
і^ё'да же съ приꙁыва'нїемъ и^ мл~твами смњси'ся съ сђпостаты.
|
|
27
|
27
|
|
Руками воюючи, а серцями молячися Богу, вони побили не менше тридцяти п’яти тисяч, дуже обрадувані видимою допомогою Божою.
|
рђка'ма б^о бо'рющися, г~а же срDцемъ моля'щи. простроша боле л~Wе, ја%вле'нїемъ бж~їимъ ѕњло възра'довавшеся”
|
|
28
|
28
|
|
Закінчивши діло і радісно повертаючись, вони дізналися, що Никанор упав у своєму всеозброєнні.
|
Бы'сть же по пораже'нїю и^ съ ра'досᲄїю възвраща'хђся, и^ позна'ша никано'ра паDша съ ѓрђжїи свои^ми.
|
|
29
|
29
|
|
Коли крик і шум затихли, вони звеличили Господа вітчизняною мовою.
|
бывшђ же во'плю и^ смяте'нїю блsвяхђ си'лнаго эTч~ескимъ гла'сомъ.
|
|
30
|
30
|
|
Тоді Іуда, первоподвижник за співгромадян і тілом і душею, який кращі літа свої віддав для одноплемінників, дав наказ, щоб відтяли голову Никанора і руку з плечем і несли в Єрусалим.
|
и^ повелњ и^же ꙁа вся'кђ плоть и^ дш~ђ и^ граD свое^го ро'да, и^ во'зрастᲆ прьвоподви'жникъ и^ бл~гораꙁђмїя снабди'тель і^ё'да, никано'ровђ главђ` и^ рђкђ съ рамоM эTсњщи, и^ принести вᲆ і^ерsлимъ.
|
|
31
|
31
|
|
Прийшовши туди, він скликав одноплемінників і поставив перед жертовником священиків, покликав і тих, які знаходилися у фортеці,
|
и^ пришеDше же та'мо и^ съзва` вся колњна ја%зы'ка свое^го и^ жръцевъ і^ и^же въ кра'ю сђщиX. и^ ста` преD ѓ^лтареM.
|
|
32
|
32
|
|
і, показавши голову мерзенного Никанора і руку злохульника, яку він простягав на святий дім Вседержителя і звеличувався,
|
и^ покаꙁа` и^мъ главђ` никано'ровђ и^ рђкђ хђленїя ю'же простре` на храм# ст~ыи вседръжи'теля въꙁносяся”
|
|
33
|
33
|
|
наказав вирізати язик у нечестивого Никанора і, роздрібнивши його, розкидати птахам, руку ж безумця повісити навпроти храму.
|
и^ ја^ꙁы'кᲆ нечесᲄи'ваго никано'ра эTсњчь и^ повелњ` раZдроби'ти птицаM, рђкђ же беꙁђмнаго противђ цр~кви възвњ'сити”
|
|
34
|
34
|
|
Тоді всі, звертаючись до неба, прославляли Господа, Який явив допомогу, і говорили: благословенний Той, Хто зберіг неоскверненим місце Своє!
|
Вси' же на' нб~о блsвиша г~а прја^вле'наго, рекђщи, блsвеn сᲆхрани'выи мњсто свое нескве'рно.
|
|
35
|
35
|
|
Голову ж Никанора повісив він на фортеці як видиме для всіх і ясне знамення допомоги Господньої.
|
възвњси же никаноровђ главђ` на кра'ю, и^ꙁвњсᲄна всMњ и^ ја^вля'я гн~ея по'мощи зна'менїе”
|
|
36
|
36
|
|
І всі загальним присудом визначили: ніколи не залишати без торжества день цей, шанувати як свято тринадцятий день дванадцятого місяця, називаного сирською мовою Адаром, за день до дня Мардохеєвого.
|
И$ повелњша вс^и ѓ%бщиM совњтоM ника'коже ѓ^ста'вити беZ празнDова'нїа дн~и сего, и^мᲇти же пра'зниk сей, г~і дн~я, в~і мsца. а^дар# же гл~ется сљ=рїискиM гласоM, прDе е^ді'ныM днеM мардохе'ева дн~и”
|
|
37
|
37
|
|
Так скінчилася справа з Никанором; і оскільки з того часу місто залишилося у владі євреїв, то я і закінчу тут моє слово.
|
ја%же бо ѓ^ никано'рњ и^мњ'ются си'це. и^ эT тXњ вре'меn ё^дръжа'ся граD эT е^вре'и” И$ аZ здᲇ ѓ^ставлю сло'во.
|
|
38
|
38
|
|
Якщо я виклав його добре і задовільно, то я цього і бажав; якщо ж слабко і посередньо, то я зробив те, що було під силу мені.
|
и^ а^ще ё^бо бл~го и^ пра'во сᲆчине'нїю семђ` и^ саM хотXњ, а^ще же бл~госъврьше'не и^ въ мњрђ сїе врђче'но м^и быs.
|
|
39
|
39
|
|
Неприємно пити окремо вино і негайно ж окремо воду, тоді як вино, змішане з водою, солодке і приносить задоволення; так і складений твір приємно займає слух читача при співмірності. Тут нехай буде кінець.
|
ја%коже бо вино` по всемђ` пи'ти и^ли` всегDа вода` съпроти'вно еs. иMже ѓ^браꙁоM вино` с водо'ю смњшава'ти весели'тъ и^ блгDть скончава'етᲆ. такожDе съчине'нїе и^ ё^краше'нїе сло'ва весели'тъ слђхи послђшаю^щихъ. в сем# же бђди и^ скон#ча'нїе”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.