Глава 10
1
Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю.
2
Серце мудрого — на праву сторону, а серце нерозумного — на ліву.
3
Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний.
4
Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини.
5
Є зло, яке бачив я під сонцем, це — ніби погрішність, яка йде від володаря:
6
невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько.
7
Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки.
8
Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій.
9
Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них.
10
Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити.
11
Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний.
12
Слова з уст мудрого — благодать, а вуста нерозумного гублять його ж:
13
початок слів з уст його — глупота, а кінець промови з уст його — безумство.
14
Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього?
15
Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто.
16
Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано!
17
Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення!
18
Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім.
19
Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло.
20
Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою.
