|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю. | Му́хи уме́ршія згноя́ють єле́я сла́дость. Че́стно ма́лоє му́дрості па́че сла́ви вели́ки безу́мія. |
|
2
|
2
|
| Серце мудрого — на праву сторону, а серце нерозумного — на ліву. | Се́рдце му́драго одесну́ю єго́, се́рдце же безу́мнаго ошу́юю єго́. |
|
3
|
3
|
| Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний. | І в путь єгда́ безу́мний і́деть, се́рдце єго́ лиша́ється, і я́же помишля́єть, вся безу́міє суть. |
|
4
|
4
|
| Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини. | А́ще дух владі́ющаго взи́деть на тя, мі́ста твоєго́ не оста́ви, я́ко ізціле́ніє утоли́ть гріхи́ вели́кі. |
|
5
|
5
|
| Є зло, яке бачив я під сонцем, це — ніби погрішність, яка йде від володаря: | Єсть лука́вство, є́же ви́діх под со́лнцем, а́ки нево́льно ізи́де от лиця́ владі́ющаго. |
|
6
|
6
|
| невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько. | Вдан безу́мний в висоти́ вели́кі, а бога́тії во смире́нних ся́дуть. |
|
7
|
|
| Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки. | |
|
8
|
|
| Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій. | |
|
9
|
|
| Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них. | |
|
10
|
|
| Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити. | |
|
11
|
|
| Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний. | |
|
12
|
|
| Слова з уст мудрого — благодать, а вуста нерозумного гублять його ж: | |
|
13
|
|
| початок слів з уст його — глупота, а кінець промови з уст його — безумство. | |
|
14
|
|
| Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього? | |
|
15
|
|
| Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто. | |
|
16
|
|
| Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано! | |
|
17
|
|
| Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення! | |
|
18
|
|
| Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім. | |
|
19
|
|
| Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло. | |
|
20
|
|
| Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою. |
