|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися.
|
И помяну́ Бо́гъ Но́а, и вся́ звѣ́ри, и вся́ скоты́, и вся́ пти́цы, и вся́ га́ды пресмыка́ющыяся, єли́ка бѣ́ху съ ни́мъ въ ковче́зѣ: и наведе́ Бо́гъ ду́хъ на зе́млю, и преста́ вода́.
|
|
2
|
2
|
|
І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба.
|
И заключи́шася исто́чницы бе́здны и хля́би небе́сныя: и удержа́ся до́ждь от небесе́.
|
|
3
|
3
|
|
Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів.
|
И вспя́ть по́йде вода́ иду́щая от земли́: и умаля́шеся вода́ по стѣ́ пяти́десятихъ дне́хъ.
|
|
4
|
4
|
|
І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських.
|
И сѣ́де ковче́гъ въ ме́сяцъ седмы́й, въ два́десять седмы́й де́нь ме́сяца, на гора́хъ Арара́тскихъ.
|
|
5
|
5
|
|
Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.
|
Вода́ же уходя́щи умаля́шеся да́же до деся́таго ме́сяца: и въ деся́тый ме́сяцъ, въ пе́рвый де́нь ме́сяца яви́шася верси́ го́ръ.
|
|
6
|
6
|
|
Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега
|
И бы́сть по четы́редесятихъ дне́хъ отве́рзе Но́є око́нце ковче́га, є́же сотвори́,
|
|
7
|
7
|
|
і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води.
|
и посла́ вра́на [ви́дѣти, а́ще уступи́ла вода́ от лица́ земли́]: и изше́дъ не возврати́ся, до́ндеже изся́че вода́ от земли́.
|
|
8
|
8
|
|
Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі,
|
И посла́ голуби́цу по не́мъ ви́дѣти, а́ще уступи́ла вода́ от лица́ земли́:
|
|
9
|
9
|
|
але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.
|
и не обрѣ́тши голуби́ца поко́я нога́ма свои́ма, возврати́ся къ нему́ въ ковче́гъ, я́ко вода́ бя́ше по всему́ лицу́ всея́ земли́: и просте́ръ ру́ку свою́, прія́тъ ю́ и внесе́ ю́ къ себѣ́ въ ковче́гъ.
|
|
10
|
10
|
|
І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега.
|
И преме́дливъ єще́ се́дмь дні́й, па́ки посла́ голуби́цу изъ ковче́га.
|
|
11
|
11
|
|
Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі.
|
И возврати́ся къ нему́ голуби́ца къ ве́черу, и имѣ́яше суче́цъ ма́сличенъ съ ли́ствіємъ во устѣ́хъ свои́хъ: и позна́ Но́є, я́ко уступи́ вода́ от лица́ земли́.
|
|
12
|
12
|
|
Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
|
И преме́дливъ єще́ се́дмь дні́й други́хъ, па́ки посла́ голуби́цу, и не приложи́ возврати́тися къ нему́ пото́мъ.
|
|
13
|
13
|
|
Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі.
|
И бы́сть въ пе́рвоє и шестьсо́тноє лѣ́то житія́ Но́єва, въ пе́рвый де́нь пе́рваго ме́сяца, изся́че вода́ от лица́ земли́: и откры́ Но́є покро́въ ковче́га, єго́же сотвори́, и ви́дѣ, я́ко изся́че вода́ от лица́ земли́.
|
|
14
|
14
|
|
Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
|
Въ ме́сяцъ же вторы́й, въ два́десять седмы́й де́нь ме́сяца и́зсше земля́.
|
|
15
|
15
|
|
І сказав [Господь] Бог Ною:
|
И рече́ Госпо́дь Бо́гъ Но́єви, глаго́ля:
|
|
16
|
16
|
|
вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою;
|
изы́ди изъ ковче́га ты́ и жена́ твоя́, и сы́нове твои́ и жены́ сыно́въ твои́хъ съ тобо́ю:
|
|
17
|
17
|
|
виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі.
|
и вся́ звѣ́ри, єли́цы су́ть съ тобо́ю, и вся́ку пло́ть от пти́цъ да́же до ското́въ, и вся́къ га́дъ дви́жущійся по земли́ изведи́ съ собо́ю: и расти́теся и мно́житеся на земли́.
|
|
18
|
18
|
|
І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним;
|
И изы́де Но́є и жена́ єго́, и сы́нове єго́ и жены́ сыно́въ єго́ съ ни́мъ,
|
|
19
|
19
|
|
усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.
|
и вси́ звѣ́ріє, и вси́ ско́ти, и вся́ пти́цы и вси́ га́ди дви́жущіися по ро́ду своєму́ на земли́ изыдо́ша изъ ковче́га.
|
|
20
|
20
|
|
І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику.
|
И созда́ Но́є же́ртвенникъ Го́сподеви: и взя́ от всѣ́хъ ското́въ чи́стыхъ и от всѣ́хъ пти́цъ чи́стыхъ и вознесе́ во всесожже́ніє на же́ртвенникъ.
|
|
21
|
21
|
|
І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:
|
И обоня́ Госпо́дь воню́ благоуха́нія. И рече́ Госпо́дь Бо́гъ размы́сливъ: не приложу́ ктому́ прокля́ти зе́млю за дѣла́ человѣ́ческая, зане́ прилежи́тъ помышле́ніє человѣ́ку прилѣ́жно на зла́я от ю́ности єго́: не приложу́ у́бо ктому́ порази́ти вся́кую пло́ть живу́щую, я́коже сотвори́хъ:
|
|
22
|
22
|
|
надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.
|
во вся́ дни́ земли́ сѣ́ятва и жа́тва, зима́ и зно́й, лѣ́то и весна́, де́нь и но́щь не преста́нутъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.