|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
|
Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи.
|
(За? lf7.) Бё же нёкто болS лaзарь t виfaніи, t вeси марjины и3 мaрfы сестры2 є3S.
|
|
2
|
2
|
|
Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
|
Бё же марjа помaзавшаz гDа мЂромъ и3 њтeршаz н0зэ є3гw2 власы6 свои1ми, є3sже брaтъ лaзарь болsше.
|
|
3
|
3
|
|
Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає.
|
Послaстэ u5бо сєстрB къ немY, глаг0лющэ: гDи, сE, є3г0же лю1биши, боли1тъ.
|
|
4
|
4
|
|
Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
|
Слhшавъ же ї}съ речE: сіS болёзнь нёсть къ смeрти, но њ слaвэ б9іи, да прослaвитсz сн7ъ б9ій є3S рaди.
|
|
5
|
5
|
|
Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
|
Люблsше же ї}съ мaрfу и3 сестрY є3S и3 лaзарz.
|
|
6
|
6
|
|
Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
|
Е#гдa же ўслhша, ћкw боли1тъ, тогдA пребhсть на нeмже бЁ мёстэ двA дни6.
|
|
7
|
7
|
|
Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї.
|
Пот0мъ же гlа ўчн7кHмъ: и4демъ во їудeю пaки.
|
|
8
|
8
|
|
Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди?
|
Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2: раввJ, нн7э и3скaху тебE кaменіемъ поби1ти їудeє, и3 пaки ли и4деши тaмw;
|
|
9
|
9
|
|
Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
|
TвэщA ї}съ: не двa ли нaдесzте час† є3стA во дни2; ѓще кто2 х0дитъ во дни2, не п0ткнетсz, ћкw свётъ мjра сегw2 ви1дитъ:
|
|
10
|
10
|
|
а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним.
|
ѓще же кто2 х0дитъ въ нощи2, п0ткнетсz, ћкw нёсть свёта въ нeмъ.
|
|
11
|
11
|
|
Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
|
Сі‰ речE, и3 посeмъ гlа и5мъ: лaзарь дрyгъ нaшъ ќспе: но и3дY, да возбужY є3го2.
|
|
12
|
12
|
|
Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.
|
Рёша u5бо ўчн7цы2 є3гw2: гDи, ѓще ќспе, спасeнъ бyдетъ.
|
|
13
|
13
|
|
Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
|
Речe же ї}съ њ смeрти є3гw2: nни1 же мнёша, ћкw њ ўспeніи снA гlетъ.
|
|
14
|
14
|
|
Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер;
|
ТогдA речE и5мъ ї}съ не њбинyzсz: лaзарь ќмре:
|
|
15
|
15
|
|
і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
|
и3 рaдуюсz вaсъ рaди, да вёруете, ћкw не бёхъ тaмw: но и4демъ къ немY.
|
|
16
|
16
|
|
Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним.
|
Речe же fwмA, глаг0лемый близнeцъ, ўчн7кHмъ: и4демъ и3 мы2, да ќмремъ съ ни1мъ.
|
|
17
|
17
|
|
Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
|
Пришeдъ же ї}съ, њбрёте є3го2 четhри дни6 ўжE и3мyща во гр0бэ.
|
|
18
|
18
|
|
Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять.
|
Бё же виfaніа бли1з8 їеrли1ма ћкw стaдій пzтьнaдесzть,
|
|
19
|
19
|
|
І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
|
и3 мн0зи t їудє1й бsху пришли2 къ мaрfэ и3 марjи, да ўтёшатъ и5хъ њ брaтэ є3ю2.
|
|
20
|
20
|
|
Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
|
Мaрfа u5бо є3гдA ўслhша, ћкw ї}съ грzдeтъ, срёте є3го2: марjа же д0ма сэдsше.
|
|
21
|
21
|
|
Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
|
Речe же мaрfа ко ї}су: гDи, ѓще бы є3си2 здЁ бhлъ, не бы2 брaтъ м0й ќмерлъ:
|
|
22
|
22
|
|
Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
|
но и3 нн7э вёмъ, ћкw є3ли6ка ѓще пр0сиши t бGа, дaстъ тебЁ бGъ.
|
|
23
|
23
|
|
Ісус говорить їй: воскресне брат твій.
|
Гlа є4й ї}съ: воскрeснетъ брaтъ тв0й.
|
|
24
|
24
|
|
Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день.
|
Глаг0ла є3мY мaрfа: вёмъ, ћкw воскрeснетъ въ воскRшeніе, въ послёдній дeнь.
|
|
25
|
25
|
|
Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе.
|
Речe (же) є4й ї}съ: ѓзъ є4смь воскRшeніе и3 жив0тъ: вёруzй въ мS, ѓще и3 ќмретъ, њживeтъ:
|
|
26
|
26
|
|
І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
|
и3 всsкъ живhй и3 вёруzй въ мS не ќмретъ во вёки. Е$млеши ли вёру семY;
|
|
27
|
27
|
|
Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ.
|
Глаг0ла є3мY: є4й, гDи: ѓзъ вёровахъ, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ сн7ъ б9ій, и4же въ мjръ грzдhй.
|
|
28
|
28
|
|
Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
|
И# сі‰ рeкши, и4де и3 пригласи2 марjю сестрY свою2 тaй, рeкши: ўч™ль пришeлъ є4сть, и3 глашaетъ тS.
|
|
29
|
29
|
|
Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього.
|
Nнa (же) ћкw ўслhша, востA ск0рw и3 и4де къ немY.
|
|
30
|
30
|
|
Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
|
Не ўжe бо бЁ пришeлъ ї}съ въ вeсь, но бЁ на мёстэ, и3дёже срёте є3го2 мaрfа.
|
|
31
|
31
|
|
Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там.
|
Їудeє (же) u5бо сyщіи съ нeю въ домY и3 ўтэшaюще ю5, ви1дэвше марjю, ћкw ск0рw востA и3 и3зhде, по нeй и3д0ша, глаг0люще, ћкw и4детъ на гр0бъ, да плaчетъ тaмw.
|
|
32
|
32
|
|
Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
|
Марjа же ћкw пріи1де, и3дёже бЁ ї}съ, ви1дэвши є3го2, падE є3мY на ногY, глаг0лющи є3мY: гDи, ѓще бы є3си2 бhлъ здЁ, не бы2 ќмерлъ м0й брaтъ.
|
|
33
|
33
|
|
Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився.
|
Ї}съ u5бо, ћкw ви1дэ ю5 плaчущусz и3 пришeдшыz съ нeю їудє1и плaчущz, запрети2 д¦у, и3 возмути1сz сaмъ,
|
|
34
|
34
|
|
І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись.
|
и3 речE: гдЁ положи1сте є3го2; Глаг0лаша є3мY: гDи, пріиди2 и3 ви1ждь.
|
|
35
|
35
|
|
Заплакав Ісус.
|
Прослези1сz ї}съ.
|
|
36
|
36
|
|
Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його.
|
Глаг0лаху u5бо жи1дове: ви1ждь, кaкw люблsше є3го2.
|
|
37
|
37
|
|
А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
|
Нёцыи же t ни1хъ рёша: не можaше ли сeй, tвeрзый џчи слэп0му, сотвори1ти, да и3 сeй не ќмретъ;
|
|
38
|
38
|
|
Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
|
Ї}съ же пaки претS въ себЁ, пріи1де ко гр0бу. Бё же пещeра, и3 кaмень лежaше на нeй.
|
|
39
|
39
|
|
Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі.
|
Гlа ї}съ: возми1те кaмень. Глаг0ла є3мY сестрA ўмeршагw мaрfа: гDи, ўжE смерди1тъ: четвероднeвенъ бо є4сть.
|
|
40
|
40
|
|
Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
|
Гlа є4й ї}съ: не рёхъ ли ти2, ћкw ѓще вёруеши, ќзриши слaву б9ію;
|
|
41
|
41
|
|
Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
|
Взsша u5бо кaмень, и3дёже бЁ ўмeрый лежS. Ї}съ же возведE џчи горЁ и3 речE: џ§е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw ўслhшалъ є3си2 мS:
|
|
42
|
42
|
|
Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
|
ѓзъ же вёдэхъ, ћкw всегдA мS послyшаеши: но нар0да рaди стоsщагw w4крестъ рёхъ, да вёру и4мутъ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2.
|
|
43
|
43
|
|
Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть.
|
И# сі‰ рeкъ, глaсомъ вели1кимъ воззвA: лaзаре, грzди2 в0нъ.
|
|
44
|
44
|
|
І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде.
|
И# и3зhде ўмeрый, њбsзанъ рукaма и3 ногaма ўкр0емъ, и3 лицE є3гw2 ўбрyсомъ њбsзано. Гlа и5мъ ї}съ: разрэши1те є3го2, и3 њстaвите и3ти2.
|
|
45
|
45
|
|
Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього.
|
Мн0зи u5бо t їудє1й пришeдшіи къ марjи и3 ви1дэвше, ±же сотвори2 ї}съ, вёроваша въ него2:
|
|
46
|
46
|
|
А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.
|
нёцыи же t ни1хъ и3д0ша къ фарісewмъ и3 рек0ша и5мъ, ±же сотвори2 ї}съ.
|
|
47
|
47
|
|
Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
|
(За? м7.) Собрaша u5бо ґрхіерeє и3 фарісeє с0нмъ, и3 глаг0лаху: что2 сотвори1мъ; ћкw чlвёкъ сeй мнHга знaмєніz твори1тъ:
|
|
48
|
48
|
|
Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом.
|
ѓще њстaвимъ є3го2 тaкw, вси2 ўвёруютъ въ него2: и3 пріи1дутъ ри1млzне, и3 в0змутъ мёсто и3 kзhкъ нaшъ.
|
|
49
|
49
|
|
Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
|
Е#ди1нъ же нёкто t ни1хъ каіaфа, ґрхіерeй сhй лёту томY, речE и5мъ: вы2 не вёсте ничесHже,
|
|
50
|
50
|
|
і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
|
ни помышлsете, ћкw ќне є4сть нaмъ, да є3ди1нъ человёкъ ќмретъ за лю1ди, ґ не вeсь kзhкъ поги1бнетъ.
|
|
51
|
51
|
|
Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
|
СегH же њ себЁ не речE: но ґрхіерeй сhй лёту томY, проречE, ћкw хотsше ї}съ ўмрeти за лю1ди,
|
|
52
|
52
|
|
і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
|
и3 не т0кмw за лю1ди, но да и3 ч†да б9іz расточє1наz соберeтъ во є3ди1но.
|
|
53
|
53
|
|
З того дня змовились убити Його.
|
T тогw2 u5бо днE совэщaша, да ўбію1тъ є3го2.
|
|
54
|
54
|
|
І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми.
|
Ї}съ же ктомY не ћвэ хождaше во їудeехъ, но и4де tтyду во странY бли1з8 пустhни, во є3фрeмъ нарицaемый грaдъ, и3 тY хождaше со ўчн7ки6 свои1ми.
|
|
55
|
55
|
|
Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
|
Бё же бли1з8 пaсха їудeйска, и3 взыд0ша мн0зи во їеrли1мъ t стрaнъ прeжде пaсхи, да њчи1стzтсz.
|
|
56
|
56
|
|
Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято?
|
И#скaху u5бо ї}са, и3 глаг0лаху къ себЁ, въ цeркви стоsще: что2 мни1тсz вaмъ, ћкw не и4мать ли пріити2 въ прaздникъ;
|
|
57
|
57
|
|
А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його.
|
Дaша же ґрхіерeє и3 фарісeє зaповэдь, да ѓще кто2 њщути1тъ (є3го2), гдЁ бyдетъ, повёсть, ћкw да и4мутъ є3го2.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.