|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
|
Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе;
|
(За? н7ѕ7.) Сі‰ гlа ї}съ и3 возведE џчи свои2 на нeбо и3 речE: џ§е, пріи1де чaсъ: прослaви сн7а твоего2, да и3 сн7ъ тв0й прослaвитъ тS:
|
|
2
|
2
|
|
як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне.
|
ћкоже дaлъ є3си2 є3мY влaсть всsкіz пл0ти, да всsко, є4же дaлъ є3си2 є3мY, дaстъ и5мъ жив0тъ вёчный:
|
|
3
|
3
|
|
Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа.
|
сe же є4сть жив0тъ вёчный, да знaютъ тебE є3ди1наго и4стиннаго бGа, и3 є3г0же послaлъ є3си2 ї}съ хrтA.
|
|
4
|
4
|
|
Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
|
Ѓзъ прослaвихъ тS на земли2, дёло соверши1хъ, є4же дaлъ є3си2 мнЁ да сотворю2:
|
|
5
|
5
|
|
І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу.
|
и3 нн7э прослaви мS ты2, џ§е, ў тебє2 самогw2 слaвою, ю4же и3мёхъ ў тебє2 прeжде мjръ не бhсть.
|
|
6
|
6
|
|
Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
|
Kви1хъ и4мz твоE человёкwмъ, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ t мjра: твои2 бёша, и3 мнЁ и5хъ дaлъ є3си2, и3 сл0во твоE сохрани1ша:
|
|
7
|
7
|
|
Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе.
|
нн7э разумёша, ћкw вс‰, є3ли6ка дaлъ є3си2 мнЁ, t тебє2 сyть:
|
|
8
|
8
|
|
Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
|
ћкw гlг0лы, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, дaхъ и5мъ, и3 тjи пріsша, и3 разумёша вои1стинну, ћкw t тебє2 и3зыд0хъ, и3 вёроваша, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2.
|
|
9
|
9
|
|
Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої.
|
Ѓзъ њ си1хъ молю2: не њ (всeмъ) мjрэ молю2, но њ тёхъ, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, ћкw твои2 сyть:
|
|
10
|
10
|
|
І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них.
|
и3 мо‰ вс‰ тво‰ сyть, и3 тво‰ мо‰: и3 прослaвихсz въ ни1хъ:
|
|
11
|
11
|
|
Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
|
и3 ктомY нёсмь въ мjрэ, и3 сjи въ мjрэ сyть, и3 ѓзъ къ тебЁ грzдY. Џ§е с™hй, соблюди2 и5хъ во и4мz твоE, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, да бyдутъ є3ди1но, ћкоже (и3) мы2.
|
|
12
|
12
|
|
Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання.
|
Е#гдA бёхъ съ ни1ми въ мjрэ, ѓзъ соблюдaхъ и5хъ во и4мz твоE: и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, сохрани1хъ, и3 никт0же t ни1хъ поги1бе, т0кмw сhнъ поги1бельный, да сбyдетсz писaніе:
|
|
13
|
13
|
|
Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
|
нн7э же къ тебЁ грzдY, и3 сі‰ гlю въ мjрэ, да и4мутъ рaдость мою2 и3сп0лнену въ себЁ.
|
|
14
|
14
|
|
Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
|
Ѓзъ дaхъ и5мъ сл0во твоE, и3 мjръ возненави1дэ и4хъ, ћкw не сyть t мjра, ћкоже (и3) ѓзъ t мjра нёсмь:
|
|
15
|
15
|
|
Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
|
не молю2, да в0змеши и5хъ t мjра, но да соблюдeши и5хъ t непріsзни:
|
|
16
|
16
|
|
Вони не від світу, як і Я не від світу.
|
t мjра не сyть, ћкоже (и3) ѓзъ t мjра нёсмь:
|
|
17
|
17
|
|
Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
|
с™и2 и5хъ во и4стину твою2: сл0во твоE и4стина є4сть.
|
|
18
|
18
|
|
Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
|
(За? н7з7.) Ћкоже менE послaлъ є3си2 въ мjръ, и3 ѓзъ послaхъ и5хъ въ мjръ,
|
|
19
|
19
|
|
І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
|
и3 за ни1хъ ѓзъ сщ7Y себE, да и3 тjи бyдутъ сщ7eни во и4стину.
|
|
20
|
20
|
|
Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім.
|
Не њ си1хъ же молю2 т0кмw, но и3 њ вёрующихъ словесE и4хъ рaди въ мS,
|
|
21
|
21
|
|
Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
|
да вси2 є3ди1но бyдутъ: ћкоже ты2, џ§е, во мнЁ, и3 ѓзъ въ тебЁ, да и3 тjи въ нaсъ є3ди1но бyдутъ: да (и3) мjръ вёру и4метъ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2:
|
|
22
|
22
|
|
І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине;
|
и3 ѓзъ слaву, ю4же дaлъ є3си2 мнЁ, дaхъ и5мъ: да бyдутъ є3ди1но, ћкоже мы2 є3ди1но є3смA:
|
|
23
|
23
|
|
Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
|
ѓзъ въ ни1хъ, и3 ты2 во мнЁ: да бyдутъ совершeни во є3ди1но, и3 да разумёетъ мjръ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2 и3 возлюби1лъ є3си2 и5хъ, ћкоже менE возлюби1лъ є3си2.
|
|
24
|
24
|
|
Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу.
|
Џ§е, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, хощY, да и3дёже є4смь ѓзъ, и3 тjи бyдутъ со мн0ю, да ви1дzтъ слaву мою2, ю4же дaлъ є3си2 мнЁ, ћкw возлюби1лъ мS є3си2 прeжде сложeніz мjра.
|
|
25
|
25
|
|
Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
|
Џ§е првdный, и3 мjръ тебє2 не познA, ѓзъ же тS познaхъ, и3 сjи познaша, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2:
|
|
26
|
26
|
|
І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.
|
и3 сказaхъ и5мъ и4мz твоE, и3 скажY, да любы2, є4юже мS є3си2 возлюби1лъ, въ ни1хъ бyдетъ, и3 ѓзъ въ ни1хъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.