|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
І сказала Юдиф: почніть Богу моєму на тимпанах, співайте Господу моєму на кимвалах, злагоджено співайте Йому нову пісню, возносьте і закликайте ім’я Його;
|
И рече́ Іуді́ѳъ: начни́те Бо́гу моєму́ въ тимпа́нѣхъ, пойте Го́сподеви моєму́ въ кимва́лѣхъ, кра́сно воспо́йте єму́ пѣ́снь но́ву, возноси́те и призыва́йте и́мя єго́:
|
|
2
|
2
|
|
тому що Він є Бог Господь, Який сокрушає війни, тому що Він ополчився за мене серед народу і вивів мене від руки моїх переслідувачів.
|
я́ко Бо́гъ сокруша́яй бра́ни Госпо́дь, я́ко во ополченіихъ єго́ посредѣ́ люді́й изъя́тъ мя́ изъ руки́ гоня́щихъ мя́:
|
|
3
|
3
|
|
Прийшов Ассур з гір півночі, прийшов з міріадами війська свого, і безліч їх загатили воду в джерелах, і кіннота їх покрила пагорби.
|
пріи́де Ассу́ръ изъ го́ръ от сѣ́вера, пріи́де во тма́хъ си́лы своєя́, и́хже мно́жество загради́ исто́чники, и ко́нница и́хъ покры́ хо́лмы:
|
|
4
|
4
|
|
Він сказав, що краї мої спалить, юнаків моїх мечем знищить, грудних немовлят кине об землю, малих дітей моїх віддасть на розкрадання, дів моїх полонить.
|
рече́ пожещи́ предѣ́лы моя́, и ю́ношы моя́ уби́ти мече́мъ, и ссу́щыя моя́ положи́ти въ помо́стъ, и младе́нцы моя́ да́ти въ расхище́ніє, и дѣ́вы моя́ плѣни́ти:
|
|
5
|
5
|
|
Але Господь Вседержитель подолав їх рукою жінки.
|
Госпо́дь Вседержи́тель опрове́рже и́хъ руко́ю жены́,
|
|
6
|
6
|
|
Не від юнаків упав сильний їх, не сини титанів уразили його, і не рослі велетні налягли на нього, але Юдиф, дочка Мерарії, красою лиця свого погубила його;
|
не бо́ паде́ си́льный и́хъ от ю́ношъ, ниже́ сы́нове тіта́новы порази́ша єго́, ниже́ высо́цы исполи́ни нападо́ша на него́, но Іуді́ѳъ дщи́ Мера́ріна доброто́ю лица́ своєго́ разсла́би єго́:
|
|
7
|
7
|
|
тому що вона для звеличення тих, що бідували в Ізраїлі, зняла із себе одяг удівства свого, помазала лице своє запашною мастю,
|
совлече́ся бо одѣя́нія вдовства́ своєго́ на возвыше́ніє бѣ́дствующихъ во Ізра́или, пома́за лице́ своє́ умаще́ніємъ
|
|
8
|
8
|
|
прикрасила волосся своє головним убором, одягла для зваблення його лляний одяг.
|
и увѣнча́ власы́ своя́ увя́сломъ и прія́тъ оде́жду льня́ну въ прельще́ніє єго́:
|
|
9
|
9
|
|
Її сандалії зачарували погляд його, і краса її полонила душу його; меч пройшов по шиї його.
|
санда́лія єя́ похи́ти о́ко єго́, и добро́та єя́ плѣни́ ду́шу єго́, про́йде ме́чь вы́ю єго́:
|
|
10
|
10
|
|
Перси жахнулися від відваги її, і ми́дяни розгубилися від сміливости її.
|
устраши́шася пе́рсы держа́вы єя́, и ми́ды дерзнове́ніємъ єя́ разсѣдо́шася:
|
|
11
|
11
|
|
Тоді вигукнули смиренні мої, — і вони злякалися; немічні мої, — і вони знітилися; піднесли голос свій, — і вони кинулися тікати.
|
тогда́ воскли́кнуша смире́нніи мои́ и возопи́ша немощні́и мои́, и устраши́шася: вознесо́ша гла́съ сво́й, и побѣжде́ни бы́ша:
|
|
12
|
12
|
|
Сини молодих дружин кололи їх і, як дітям рабів-утікачів, наносили їм рани; вони загинули від ополчення Господа мого.
|
сы́нове отрокови́цъ бодо́ша и́хъ и я́ко рабо́въ бѣглецо́въ уязвля́ху и́хъ, погибо́ша от ополче́нія Го́спода моєго́:
|
|
13
|
13
|
|
Заспіваю Господу моєму пісню нову. Великий Ти, Господи, і славний, дивний силою і непереможний!
|
воспою́ Го́сподеви моєму́ пѣ́снь но́ву: Го́споди, ве́лій єси́ и сла́венъ, ди́венъ въ крѣ́пости, непребори́мый,
|
|
14
|
14
|
|
Нехай працює для Тебе усяке створіння Твоє: бо Ти сказав, — і звершилося; Ти послав Духа Твого, — і влаштувалося, — і немає нікого, хто протистав би гласові Твоєму.
|
тебѣ́ да рабо́таєтъ вся́ка тва́рь твоя́: я́ко ре́клъ єси́, и бы́ша: посла́лъ єси́ Ду́ха твоєго́, и созда́: и нѣ́сть, и́же противоста́нетъ гла́су твоєму́:
|
|
15
|
15
|
|
Гори з водами зрушаться з основ, і камені, як віск, розтануть від імені Твого, але до тих, хто боїться Тебе, Ти благомилостивий.
|
го́ры бо от основа́ніи съ вода́ми подви́гнутся, ка́меніє же от лица́ твоєго́ я́ко во́скъ раста́єтъ: надъ боя́щимися же тебе́ ты́ уми́лостивля́єшися,
|
|
16
|
16
|
|
Мала всяка жертва для пахощів, і всякий жир незначний для всепалення Тобі, але той, хто боїться Господа, завжди великий.
|
я́ко ма́ло вся́ка же́ртва въ воню́ благоуха́нія, и малѣ́йшій вся́къ ту́къ во всесожже́ніє тебѣ́: боя́йся же Го́спода вели́къ вы́ну:
|
|
17
|
17
|
|
Горе народам, які повстають на рід мій: Господь Вседержитель помститься їм у день суду, пошле вогонь і черву на їхні тіла, — і вони будуть відчувати біль і плакати вічно.
|
го́ре язы́комъ востаю́щымъ на ро́дъ мо́й: Госпо́дь Вседержи́тель отмститъ и́мъ въ де́нь су́дный, да́ти о́гнь и че́рвіє на пло́ти и́хъ, и воспла́чутся въ чу́вствѣ да́же до вѣ́ка.
|
|
18
|
18
|
|
Коли прийшли в Єрусалим, вони поклонилися Богу, і, коли народ очистився, піднесли всепалення свої і добровільні жертви свої і дари свої.
|
Єгда́ же внидо́ша во Ієрусали́мъ, поклони́шася Бо́гу: и єгда́ очи́стишася лю́діє, принесо́ша всесожега́ємая своя́ и произво́льная своя́ и да́ры своя́.
|
|
19
|
19
|
|
Юдиф же принесла всі сосуди Олоферна, які віддав їй народ, і завісу, яку вона взяла зі спальні його, віддала в жертву Господу.
|
И возложи́ Іуді́ѳъ вся́ сосу́ды Олофе́рновы, єли́ки дадо́ша лю́діє є́й, и завѣ́су, ю́же взя́ она́ от ло́жницы єго́, въ да́ръ Го́споду даде́.
|
|
20
|
20
|
|
Народ веселився у Єрусалимі перед святилищем три місяці, і Юдиф перебувала з ними.
|
И бя́ху лю́діє веселя́щеся во Ієрусали́мѣ предъ лице́мъ святы́хъ ме́сяцы три́, и Іуді́ѳъ съ ни́ми пребы́сть.
|
|
21
|
21
|
|
Але після цих днів кожен повернувся у край свій, а Юдиф вирушила у Ветилую, де залишалася в маєтку своєму, і була у свій час славною по всій землі.
|
По дне́хъ же си́хъ возврати́ся кі́йждо во наслѣ́діє своє́: и Іуді́ѳъ отъи́де во ветилу́ю, и пребыва́ше надъ стяжа́ніємъ свои́мъ, и бы́сть во вре́мя своє́ сла́вна во все́й земли́.
|
|
22
|
22
|
|
Багато хто бажав її, але чоловік не пізнав її у всі дні її життя з того дня, як чоловік її Манассія помер і відійшов до народу свого.
|
И мно́зи жела́ша єя́, и не позна́ му́жъ єя́ вся́ дни́ живота́ єя́, от него́же дне́ у́мре Манассі́а му́жъ єя́ и приложи́ся къ лю́демъ свои́мъ.
|
|
23
|
23
|
|
Вона придбала велику славу і постаріла в домі чоловіка свого, проживши до ста п’яти років, і відпустила служницю свою на волю. Вона померла у Ветилуї, і поховали її в печері чоловіка її Манассії.
|
И произы́де вели́ка зѣ́ло́, и состарѣ́ся въ дому́ му́жа своєго́ лѣ́тъ ста́ пяти́, и отпусти́ рабы́ню свою́ свобо́дну, и у́мре во ветилу́и, и погребо́ша ю́ въ пеще́рѣ му́жа єя́ Манассі́и.
|
|
24
|
24
|
|
Дім Ізраїля оплакував її сім днів. Маєток же свій раніше смерти своєї вона розділила між родичами Манассії, чоловіка свого, і між близькими з роду свого.
|
И пла́кася єя́ до́мъ Ізра́илевъ дні́й се́дмь. И раздѣли́ имѣ́нія своя́ пре́жде сме́рти своєя́ всѣ́мъ бли́жнимъ Манассі́и му́жа своєго́ и бли́жнимъ ро́да своєго́.
|
|
25
|
25
|
|
І ніхто більше не страшив синів Ізраїля у дні Юдифі і багато днів після смерти її.
|
И не бя́ше ктому́ устраша́яй сыно́въ Ізра́илевыхъ во дни́ Іуді́ѳы и по сме́рти єя́ дни́ мно́ги.
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.