|
Глава 12
|
Глvа, в~і.
|
|
1
|
1
|
|
У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
|
В т^о вре'мя и^де і^с~ в сђбоᲄы сквоѕњ сњянїа. оу^чн~цы же е^го въꙁалка'шяся, и^ начя'ша въстерѕа'ти кла'сы и^ ја%сти.
|
|
2
|
2
|
|
Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.
|
фарисее же видњ'вше, рᲇша е^мђ. с^е оу^ченицы твои` творя'тъ, е^гоже не достоиT творити в сђботы.
|
|
3
|
3
|
|
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
|
ѓ^н же рече` и%мъ” нњ'сте ли чли` чт^о сътвори двDъ, е^гда` въꙁалка са'мᲆ, и^ сђщїи с нимъ;
|
|
4
|
4
|
|
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам?
|
ка'ко вни'де в' хра'мъ бж~їи, и^ хлњбы преDложенїя снњсть, и%хже не досто'ино емђ б^њ ја%сти, ни сђщимъ с ниM, то'кмо и^е^ре'ѓ^мъ е^ди'нњмъ;
|
|
5
|
5
|
|
Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні?
|
и^л^и нњ'сте чл^и в# ꙁако'нњ, ЈА/ко в# сђбо'ты сщ~е'ницы в# цр~кви сђботы сквернятъ, и^ непови'нни сђть;
|
|
6
|
6
|
|
Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму.
|
Гл~ю же ва'мъ, ја%ко цр~кве бо'ле е^сть ꙁдњ`”
|
|
7
|
7
|
|
Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.
|
А/ще ли бы'сте видᲇли чт^о е^сть млsти хо'щђ, а^ не же'ртвᲇ, нико'лиже оу%бо бы'сте ѓ^сђжDали непови'нныX.
|
|
8
|
8
|
|
Бо Син Людський є господарем і суботи.
|
г~ь бо е%сть и^ сђбо'тᲇ сн~ъ чл~чскїи”
|
|
9
|
9
|
|
І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.
|
И/ пришеD эTтђдђ прїиде на соnмище иX.
|
|
10
|
10
|
|
І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його.
|
И$ с^е чл~къ б^њ т^ђ, рђкђ и^мы` сђхђ. и^ въпросишя е^го гл~юще, а^ще досто'итъ въ сђбо'ты цњлити; да на'нь вᲆз#гл~ютъ”
|
|
11
|
11
|
|
Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
|
ѓ%н же рече и%м#. кто` е^сть эT ва'съ чл~къ, и%же и%мать ѓ^вчя е^ді'но, и^ а'ще впаде'тся в сђбо'ты въ я'мђ, не и%метъ ли, и^ и'ꙁмет#;
|
|
12
|
12
|
|
Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити.
|
ко'льми оу^бо лђ'чши е^сть чл~къ ѓ^вча'те; Тњмже оу^бо досто'итᲆ в сђбо'ты добротвори'ти”
|
|
13
|
13
|
|
Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.
|
Тогда` гл~а чл~кђ, простри` рђ'кђ твою. и^ простретъ, и^ оу^тверди'ся цњла` ја^ко дрђга'а”
|
|
14
|
14
|
|
Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.
|
Фарисе'е же шедше совњтъ сътвори'ша нань, како да е^го погђбяT. і^с~ же раꙁђмњвъ, эTи%де эTтђ'дђ,
|
|
15
|
15
|
|
І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
|
И/ по немъ и^до'шя наро'ди мно'ѕи, и^ і^сцњли` и^хъ всњхъ”
|
|
16
|
16
|
|
І заборонив, щоб не являли Його.
|
и^ запрњти и^мъ да не ја%вњ е^готворятъ
|
|
17
|
17
|
|
Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
|
ЈА/ко да с#бђдется рече'ное и^саїемъ пррoкомъ гл~ющемъ”
|
|
18
|
18
|
|
це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд.
|
Се^ ѓ%трокъ мои е^гоже и^зво'лихъ, възлю'бленныи` мои, на'ньже бл~говоли дш~а моя. положђ дх~ь мои на немъ, и^ сђдъ ја%ꙁы'комъ въꙁвњститъ.
|
|
19
|
19
|
|
Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;
|
не прерњчеT, ни въꙁопїет#. ниже оу^слы'шитъ кт^о на распђтїих# гла'са е^го.
|
|
20
|
20
|
|
тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
|
тро'сти съкрђше'ны не прело'митъ, и^ ле'на в#не'мшася не оу^гаситъ, до'ндеже и^зведетъ в# побњдђ сђдъ.
|
|
21
|
21
|
|
і на ім’я Його уповатимуть народи.
|
и^ на и^мя е^го ја^ꙁы'ци оу^поваюT”
|
|
22
|
22
|
|
Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
|
Тогда` приведо'ша к немђ бᲇснђ'ющася слњпа и^ нњма, и^ и^сцњли е^го, ја^ко слᲇпомђ и^ нњмомђ гл~ати и^ гля'дати”
|
|
23
|
23
|
|
І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
|
И$ дивля'хђся вси наро'ди гл~юще. е^да се'и е^сть х~с, сн~ъ двDв#;
|
|
24
|
24
|
|
Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
|
фарїсе'е же слы'шавше, рњша. се'и не и^ꙁго'нитъ бњсы, токмо ѓ^ вее^лꙁевђ'лњ кня'ѕи бњсо'в#стњмъ”
|
|
25
|
25
|
|
Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
|
Вњдыи же іс~ мы'сли иX, рече и^мᲆ. вся'ко црsтво раꙁдњ'лшееся на ся, ꙁапђстње^тъ. и^ всякᲆ граD, и^ли домъ раꙁдњли'выи`ся на' ся, не ста'нетъ.
|
|
26
|
26
|
|
І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
|
и^ а'ще сатана`, сатанђ` и^зго'нит#, на' ся раꙁдњлился е^сть, ка'ко оу^бо` ста'нетъ црsтво е^го;
|
|
27
|
27
|
|
І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
|
И$ а'ще а%ꙁъ ѓ^ вее^льꙁевђ'лњ и^ꙁгоню` бњсы, сн~ове ва'ши ѓ' комь и^зго'нят#; Сего ра'ди тїи вамъ бђ'дђть сђдїя`.
|
|
28
|
28
|
|
Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
|
а%ще ли же а^ꙁъ ѓ^ дс~њ бж~їи и^згоню` бњ'сы, оу^бо пости'же на васъ црsтвїе бж~їе”
|
|
29
|
29
|
|
Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
|
И$ли` ка'ко мо'жетъ кт^о вни'ти в домъ крњ'пкаго, и^ съсђ'ды е^го расхи'тити, а%ще не пе'рвње свя'жетъ крњпкаго, и^ тогда` до'мъ е^го расхи'титъ;
|
|
30
|
30
|
|
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
|
И/же нњ'сть со мно'ю, на' мя е^сть, и^ і'же не събира'етъ съ мно'ю, растачаеT”
|
|
31
|
31
|
|
Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
|
Сего` ра'ди гл~ю вамъ, вся'къ грњхъ и^ хђла, эTпђ'стиTся чл~комъ, а^ ја%же на дх~ъ хђла`, не эTпђ'стится чл~коM.
|
|
32
|
32
|
|
І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
|
и^ і^же а^ще речетᲆ сло'во на' сн~а члчsкаго, эTпђ'стится е^мђ. а^ и^же речетъ на' дх~а ст~го, не эTпђ'стится е^мђ, ни в сїи вњкъ, ни в бђ'дђщїи”
|
|
33
|
33
|
|
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
|
И$л^и сътвори'те дрњ'во добро, и^ пло'дъ е^го до'бръ. и^л^и сътвори'те древо ꙁл^о, и^ пло'дъ е^го ꙁол#. эT плода` бо древо поꙁнано бђ'детъ”
|
|
34
|
34
|
|
Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
|
ПорожDенїа е^хи'днова, ка'ко мо'жете добро гл~ати, ꙁл^и сђще; эT и^збы'тка бо срDцђ, оу^ста гл~ютъ”
|
|
35
|
35
|
|
Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
|
Бл~гыи чл~къ, эT бл~гаго съкро'вища и^зно'ситᲆ бл~га'а. и^ лђка'выи чл~к#, эT лђка'ваго съкро'вища, и^зно'ситъ лђка'вая”
|
|
36
|
36
|
|
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
|
Гл~ю же ва'мъ, ја%ко вся'ко сло'во пра'здно е^же а^ще рекђтᲆ чл~цы, въздадя'тъ ѓ^ не'мъ сло'во въ дн~ь сђд#ныи”
|
|
37
|
37
|
|
бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
|
эT слове'съ б^о свои^хъ ѓ^пра'вдишися, и^ эT слове'сᲆ своиX ѓ^сђ'дишися”
|
|
38
|
38
|
|
Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
|
Тогда` эTвњща'ша нњцїи эT кни'жник# и фарисе'и гл~юще. оу^чи'телю, хо'щеM эT тебе ꙁнаменїе видњти”
|
|
39
|
39
|
|
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
|
ѓ%н же эTвњщавъ рече и^мъ. родъ лђка'въ и^ прелюбодњ'и, зна'менїя и'щетъ. и^ зна'менїе не дасться е^мђ, то'кмо зна'менїе і^ѓ'ны прoрка.
|
|
40
|
40
|
|
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
|
ја%коже б^о бњ` і^ѓ'на вᲆ чревњ ки'товњ три дн~и, и^ три но'щи. та'ко бђ'детъ и^ сн~ъ члчsкїи в# срDци ꙁем#ли три дн~и, и^ три но'щи”
|
|
41
|
41
|
|
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
|
Мђжїе ниневи'т#стїи в#ста'нђтъ на сђдъ с родоM симъ, і^ ѓ^сђ'дятᲆ и&, ја%ко пока'ашяся про'повњдїю іѓ'ниною. и^ с^е бо'ле і^ѓ'ны зд^њ”
|
|
42
|
42
|
|
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
|
Цр~ца ю'ж#скаа в#ста'нетъ на сђдъ с родомъ сим#, и^ ѓ^сђдитъ и&, ја%ко прїиде эT коне'цъ ꙁемля` слы'шати премђ'дрость соло'моновђ. и^ се бо'ле соло'мона ꙁд^њ”
|
|
43
|
43
|
|
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
|
Є$гда же нечи'стыи дXђ и^зы'детъ эT чл~ка, прехо'дитъ сквозњ беꙁвоDная мњста, ища` поко'я, и^ не ѓ^брњта'етъ.
|
|
44
|
44
|
|
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
|
тогда рече'тъ, въꙁ#вращђ'ся в# домъ мо'и эTнђдђже и^ꙁыдо'хъ. и^ пришеD ѓ^бря'щетъ пра'ꙁденъ, помете'нъ и^ оу^краше'нъ.
|
|
45
|
45
|
|
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
|
тогда` и%дет, и^ по'иметъ с# собою сеDмь и^нњхъ дђховъ лютњишиX себе`, и^ вшеDше живђтъ т^ђ. и^ бђдђтъ послњдняа чл~кђ томђ горша пе'рвых#. та'ко бђдетᲆ и^ ро'дђ семђ лђка'вомђ”
|
|
46
|
46
|
|
Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
|
Є/ще же е^мђ гл~ющђ к# народомᲆ. с^е мати е^го и^ братїа е^го стоя'хђ вн^њ, и^щђще гл~ати е^мђ.
|
|
47
|
47
|
|
І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
|
рече же нњ'кїи е^мђ. с^е мт~и твоа`, и^ бра'тїа твоя вн^њ стоя'тъ хотя'ще гл~ати тебњ.
|
|
48
|
48
|
|
Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
|
ѓ%нᲆ же эTвњща'въ рече къ гл~ющемђ е^мђ. кᲄо е^сть мт~и моа`, и^ кт^о сђть братїя моа`;
|
|
49
|
49
|
|
І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
|
и^ про'стеръ рђ'кђ свою на оу^чн~ки своя, рече. с^е мт~и моа` и^ братїя моа`.
|
|
50
|
50
|
|
бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
|
и^же б^о а^ще сътворитъ во'лю эTц~а мое^го и^же е^сть на нб~сехᲆ, то'и браT мои, и^ сестра`, и^ мт~и м^и е^сть”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.