|
Глава 26
|
Глvа, к~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
|
И бысть е^гда сконча` і^с~ словеса` сїа вс^я, рече оу^чн~комъ свои^мъ”
|
|
2
|
2
|
|
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
|
Вњсте ја%ко по двою` дн~ю па'сха бђдетъ, и^ сн~ъ члчsкїи преданъ бђдетъ на пропя'тїе”
|
|
3
|
3
|
|
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
|
Тогда` събра'шася а^рхїере'е и^ кни'жницы и^ ста'рцы людъстїи, в# дворъ а^рхїере'ѓвъ, гл~емаго каіа'фа,
|
|
4
|
4
|
|
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
|
и^ съвњщашя, да і^с~а лестїю и^мђтъ, и^ оу^бїютъ.
|
|
5
|
5
|
|
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
|
гл~ахђ же, н^о не в# пра'зник#, да не мо'лъва бђдетъ в лю'дехъ”
|
|
6
|
6
|
|
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
|
І$с~ђ же бы'вшђ вᲆ виџанїи, в домђ симона прокаженаго,
|
|
7
|
7
|
|
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
|
пристђпи` к немђ жена, сткляницђ мљ=ра и^мђщи многоцњ'ннаго, и^ въꙁлива'ше на главђ е^го възлежа'щђ.
|
|
8
|
8
|
|
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
|
видњвше же оу^чн~ицы е^го, негодова'шя гл~юще, чосо раd ги'бель сїа бысть;
|
|
9
|
9
|
|
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
|
можа'ше б^о с^е мљ=ро продано` быти на мно'ѕњ, и^ датися ни'щимъ.
|
|
10
|
10
|
|
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
|
раꙁђмњв же і^с, рече и^мᲆ чтотрђжае^те женђ`; дњ'ло б^о добро` съдњ'ла ѓ^ мнњ.
|
|
11
|
11
|
|
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
|
всегда` б^о ни'щиX и%мате с# собою`, мене же не всегда и%мате.
|
|
12
|
12
|
|
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
|
възлїа'вши б^о сїа мљ=ро с^е на тњло мое`, на погребенїе м^я сътвори.
|
|
13
|
13
|
|
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
|
а^ми'нь гл~ю вамъ. и^дњже а^ще проповњ'дано бђ'детъ е^љhлїе се` въ всемъ ми'рњ, рече'тся, і^ е^же сътвори сїа в# па'мять е^я`.
|
|
14
|
14
|
|
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
|
Тогда шеD е^дінъ эT ѓ^боюна'десяте, гл~емыи` і^ю'да и^скарїѓ'тъскїи къ а^рхїе^ре'ѓмъ
|
|
15
|
15
|
|
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
|
рече. что` м^и хо'щете да'ти, и^ а^ꙁъ вамъ предамъ е^го`” ѓ^ни же поста'виша е^мђ тридесяᲄе сре'брениk.
|
|
16
|
16
|
|
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
|
и^ эTтолњ и^ска'ше подобна времене, да е^го предасть”
|
|
17
|
17
|
|
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
|
В пе'рвыи же дн~ь ѓ^прњ'сночныи, пристђпи'ша оу^чн~цы і^с~ови гл~юще е^мђ. гд^њ хо'щеши оу^гото'ва^емъ т^и ја%сти пасхђ;
|
|
18
|
18
|
|
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
|
ѓ%н же реq. и^дњте въ' градъ къ ѓ'нсїци, и^ рцњте е^мђ, оу^читель гл~етъ, врњмя мое` бли'зъ е^сть, оу^ тебе сътворю па'схђ съ оу^чн~кы мои'ми.
|
|
19
|
19
|
|
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
|
и^ сътвори'ша оу^ченицы, ја%коже повелњ и^мъ і^с~, и^ оу^гото'вашя па'схђ”
|
|
20
|
20
|
|
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
|
Вечерђ же бы'вшђ, въꙁлежа'ше съ ѓ^бњманадесяте оу^ченико'ма”
|
|
21
|
21
|
|
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
|
І$ ја%дђ'щемъ и^мъ, рече. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко е^ді'нъ эT васъ предасть м^я”
|
|
22
|
22
|
|
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
|
И$ скорбя'ще ѕњло, начашя гл~ати е^мђ е^ді'нъ кожDо и^хъ. е^да а^ꙁъ е^смъ г~и;
|
|
23
|
23
|
|
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
|
ѓ%н же эTвњщавъ рече. ѓ^мочи'выи` съ мною в соли'ло рђ'кђ, тои м^я предасть.
|
|
24
|
24
|
|
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
|
сн~ъ же члчsкїи и%детъ, ја^коже е^сть пи'сано ѓ^ немъ. го'ре же чл~кђ томђ, и%мже сн~ъ члчsкїи предастъся, добро` б^ы бы'ло е^мђ, а^ще ся не бы ро'дилъ чл~къ то'и”
|
|
25
|
25
|
|
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
|
эTвњщав же і^оу'да предааи` е^го, рече. е^да а^ꙁъ е^смъ, рав#ви; гл~а е^мђ, т^ы рече”
|
|
26
|
26
|
|
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
|
ЈА/дђщемъ же и^мъ, прїемъ і^с~ хлњбъ, и^ блsви'въ, преломи, дая'ше оу^чн~комᲆ, и^ рече. прїимњте, і^ ја^ди'те, с^е е^сть тњ'ло мое`.
|
|
27
|
27
|
|
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
|
и^ прїем# ча'шђ, хвалђ` въздавъ, дастъ и^м# гл~я. пїите эT неа` вс^и.
|
|
28
|
28
|
|
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
|
се` бо е^сть кроv моа` но'ваго ꙁавњта, ја%же за мно'гыя` и^ꙁлива'ема, въ ѓ^ставле'нїе грњховъ”
|
|
29
|
29
|
|
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
|
Гл~ю же вамъ, ја%ко не и%мамъ пи'ти эT нн~њ эT сего плода` ло'знаго, до' дн~е того, е^гда и& пїю с вами но'во въ црsтвїи эTц~а мое^го”
|
|
30
|
30
|
|
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
|
И$ въспњв#ше, изидо'шя в# го'рђ е^леѓ'нскђю”
|
|
31
|
31
|
|
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
|
Тогда гл~а и^мъ і^с~. вс^и в^ы събла'знитеся ѓ^ мнᲇ в но'щъ сїю`. пи'сано б^о е^сть” Поражђ па'стыря, и^ разы'дђтся ѓ^вця ста'да
|
|
32
|
32
|
|
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
|
по въскр~се'нїи же мое^мъ, варя'ю в^ы в# галиле'и`.
|
|
33
|
33
|
|
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
|
эTвњщав же петръ, рече е^мђ. а^ще и^ вс^и събла'ꙁнятся ѓ^ тебњ а^зъ николиже съблажнюся”
|
|
34
|
34
|
|
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
|
Рече е^мђ і^с~. а^ми'нь гл~ю тебњ, ја^ко в сїю нощь прежDе да'же а^лекто'ръ не въꙁгласи'тъ, тр^икра'ты эTве'ржешися мене”
|
|
35
|
35
|
|
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
|
Гл~а е^мђ петръ. а^ще м^и е^сть и^ оу^мрети с тобою, не эTвр'ъгђся тебе`” такоже и^ вс^и оу^ченицы рњша”
|
|
36
|
36
|
|
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
|
Тогда` прїиде с ними і^с~ в# весь, нарица'емђю геџсїмани” И$ гл~а оу^чн~комъ. сњди'те т^ђ, дондеже шDе помолю'ся тамо.
|
|
37
|
37
|
|
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
|
и^ пое^мъ петра и^ ѓ'ба сн~а зеведе'ѓва, начятъ скорбњти и^ тђжи'ти”
|
|
38
|
38
|
|
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
|
Тогда гл~а иM і^с~, приско'рбна е^сть дш~а моа` до см~ръти. пожDи'те зд^њ, и^ бди'те съ мно'ю”
|
|
39
|
39
|
|
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
|
И$ прешедъ ма'ло, паде` на лици свое^мъ моляся и^ гл~я. эTч~е мо'и. а'ще въꙁможно е^сть, да ми'мои%детъ эT мене чаша сїа. ѓ^баче не ја^коже а^ꙁъ хощђ, н^о ја%коже т^ы”
|
|
40
|
40
|
|
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
|
И$ пришDе къ оу^чн~комъ, и^ ѓ^брњте и^хъ спя'щя. и^ гл~а петро'ви. та'ко ли, не въꙁмого'сте е^ді'наго часа` побдњти со мною;
|
|
41
|
41
|
|
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
|
бди'те и^ моли'теся, да не вни'дете в напасть. дх~ь б^о бо'дръ, пло'ть же немощ#на”
|
|
42
|
42
|
|
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
|
паки втори'цею шDе, помоли'ся, гл~я. ѓ^ч~е мои, а^ще не мо'жетъ сїа ча'ша ми'мои^ти эT мене, а^ще не пїю еа`, бђди во'ля твоа`”
|
|
43
|
43
|
|
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
|
и^ пришDе ѓ^брᲇте и^хъ па'ки спя'щя, бњ'ста б^о и^мъ ѓ%чи ѓ^тяготњнњ.
|
|
44
|
44
|
|
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
|
и^ ѓ^ста'вль и^хᲆ, шедъ паки, помоли'ся трети'цею, тожDе сло'во ре'кᲆ”
|
|
45
|
45
|
|
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
|
Тогда прїиде къ оу^чн~комъ свои^мъ, и^ гл~а и^мъ. спи'те про'чее и^ почиваите. с^е прибли'жися часъ, и^ сн~ъ члчsкїи предае^тся в рђкы грњшникомъ.
|
|
46
|
46
|
|
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
|
в#ста'нњте, и'деM. с^е прибли'жися предааи` м^я”
|
|
47
|
47
|
|
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
|
И$ е^ще е^мђ гл~ющђ, с^е і^оу'да е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте прїиде, и^ с нимъ нароD мно'гъ, съ ѓ^рђжїемъ, и^ дреко'льми, эT а^рхїере'и и^ ста'рецъ люDскыхъ”
|
|
48
|
48
|
|
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
|
Предааи` же е^го, дасть и^мъ зна'менїе, гл~я. е^гоже а^ще лобжђ`, то'и е^сть, и^мњте е^го”
|
|
49
|
49
|
|
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
|
І$ а'бїе пристђпль къ і^с~ови, рече. радђися равви, и^ ѓ^блобыꙁа е^го”
|
|
50
|
50
|
|
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
|
І$с~ же рече е^мђ. дрђже твори на неже е^си прише'лъ; тогда` пристђ'пльше, вᲆзложи'ша рђцњ на і^с~а, и^ я'ша е^го”
|
|
51
|
51
|
|
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
|
И$ с^е е^ді'нъ эT сђщыхъ съ і^с~омъ, простеръ рђкђ`, и^звлече` ноQ сво'и, и^ оу^да'ри раба а^рхїере'ѓ^ва, и^ оу^рњ'за е^мђ оу^хо”
|
|
52
|
52
|
|
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
|
тогда гл~а е^мђ і^с~, въꙁврати ножъ свои в мњсто е^го. вс^и б^о прїе'мшеи` ножъ, ножеM поги'бнђт#”
|
|
53
|
53
|
|
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
|
И$л^и мниттися ја%ко не могђ нн~њ оу^моли'ти эTц~а мое^го, и^ преDставитъ м^и вя'ще и'ли дв^анадесяте легеѓ'на а^гг~лъ;
|
|
54
|
54
|
|
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
|
ка'коже оу^бо сбђ'дёTся писа'нїа, ја%кота'ко подобаеT быти;
|
|
55
|
55
|
|
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
|
в# то'и часᲆ рече і^с~ наро'доM. ја%ко на раꙁбо'иника ли и^зыдо'сте съ ѓ^рђжїеM и^ дреколми ја^ти м^я. по вся дн~и при ваs сњдњхъ в# цр~къви оу^ча, и^ не ја^сте мене”
|
|
56
|
56
|
|
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
|
Се же вс^е быs да с#бђ'дђт#ся писанїа пррoчьская” Тогда оу^ченицы вс^и ѓ^сᲄавльше е^го бњжа'шя”
|
|
57
|
57
|
|
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
|
Воини же е'мше і^с~а, ведоша к# каі^а^фњ а^рхїере'ѓ^ви, и^дњже книжницы и^ ста'рци събра^шася.
|
|
58
|
58
|
|
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
|
петрᲆ же и^дяше по немъ и^здале'че до двора а^рхїере'ѓ^ва, и^ вшеD внђтръ, сњдя'ше съ слђга'ми, ви'дњти кончі'нђ.
|
|
59
|
59
|
|
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
|
а^рхїере'е же и^ ста'рцы, и^ со'нмᲆ весь, и^скахђ лж#е свњдњтельства на і^с~а, ја^ко да оу^бїюT е^го,
|
|
60
|
60
|
|
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
|
и^ не ѓ^брњтахђ. и^ мно'гомъ лже свњдњтелемъ пристђ'пльшемъ, не ѓ^брњто'шя” Послњди же пристђпи'вша дв^а лже свњдњтеля,
|
|
61
|
61
|
|
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
|
рњ'ста. сей рече. могђ` раꙁори'ти цр~ков# бж~їю, и^ треми дн~ьми създа'тї ю&.
|
|
62
|
62
|
|
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
|
и^ въсᲄаv а^рхїере'и, рече е^мђ. ничесоже ли эTвњщавае^ши, чт^о сїи на тя свњдњтельствђютъ;
|
|
63
|
63
|
|
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
|
і^с~ же млъча'ше” и^ эTвњща'въ а^рхїере'и, рече е^мђ. заклина'ю т^я бг~омъ живы'мъ, да рече'ши наM, а^ще т^ы е^си х~с, сн~ъ бж~їи”
|
|
64
|
64
|
|
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
|
Гл~а е^мђ і^с~. т^ы рече. ѓ^ба'че гл~ю ваM. эTсе'лњ оу'зрите сн~а члчsкаго сњдя'ща ѓ^деснђю си'лы, и^ грядђща на ѓ^блацњхъ нбsныхъ”
|
|
65
|
65
|
|
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
|
Тогда` а^рхїере'й растръза ри'ѕы своа` гл~я. јако хђлђ гл~а. чт^о и^ е^ще требђе^мъ свњдњтелїи; с^е нн~њ слы'шасте хђлђ е^го.
|
|
66
|
66
|
|
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
|
что` ся вамъ мнитъ; ѓ^ниже эTвњща'вше рњшя, пови'ненъ е^сть смръти”
|
|
67
|
67
|
|
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
|
Тогда` ꙁаплева'шя лице е^го, и^ па'кости е^мђ дњя'хђ” э%ви же за лани'тђ оу^дари'шя
|
|
68
|
68
|
|
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
|
гл~юще, прорци` намъ х~е кт^о е^сть оу^дареи` т^я;
|
|
69
|
69
|
|
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
|
пе'тръ же внњ сњдяше в# дворњ” И$ пристђпи к немђ еді'на рабы'ни гл~ющи. и^ ты` б^њ съ і^с~омъ галиле'искымъ”
|
|
70
|
70
|
|
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
|
э%нже эTвръж'еся преD всњми гл~я. не вњмъ чт^о гл~еши.
|
|
71
|
71
|
|
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
|
и^зшеDшђ же е^мђ къ вратомъ, оу^зрњ е^го дрђга'а, и^ гл~а сђщиM т^ђ. и сей б^њ съ і^с~омъ наꙁореѓ^мъ.
|
|
72
|
72
|
|
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
|
и^ па'кы эTврᲆжеся с кляᲄвою, ја^ко не зна'ю чл~ка. по
|
|
73
|
73
|
|
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
|
малњ же пристђпи'вше стоя'щеи`. рњшя петро'ви, въи^стинђ и^ ты эT нихъ е^си. и^б^о бесᲇда твоа` ја^вњ т^я творитъ”
|
|
74
|
74
|
|
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
|
Тогда начатъ роти'тися и^ клятися, ја%ко не зна'ю чл~ка” і^ а^бїе пњтелᲆ въз#гласи`”
|
|
75
|
75
|
|
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
|
И$ помянђ` петръ гл~ъ і^с~овъ, рече'ныи е^мђ. ја%ко преже да'же пњтел# не възгласитъ, тр^и кра'ты эTвръжешися мене. і^ и^зшеD вонᲆ пла'кася го'рко”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.