Глава 27
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
18
Бо знав, що видали Його через заздрощі.
19
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
36
І, сидячи, стерегли Його там.
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
38
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
40
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
43
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
44
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
45
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
46
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
47
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
49
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
51
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
52
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
53
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
54
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
