Глава 5
|
Главa є7
|
1
|
1
|
І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв. | И# бhсть в0пль людjй и3 жeнъ и4хъ вели1къ на брaтію свою2 їудє1и. |
2
|
2
|
Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити. | И# бhша нёцыи глаг0люще: сhнове нaши и3 дщє1ри нaшz мн0зи сyть нaмъ, и3 да в0змемъ (за цёну) пшени1цу и3 kди1мъ и3 жи1ви бyдемъ. |
3
|
3
|
Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду. | И# бhша нёцыи глаг0люще: сeла н†ша и3 віногрaды нaшz и3 д0мы нaшz мы2 да дади1мъ въ зал0гъ, и3 в0змемъ пшени1цу, и3 ћсти бyдемъ. |
4
|
4
|
Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших; | И# бhша нёцыи глаг0люще: взаи1мъ взsхомъ сребро2 на д†ни царє1вы, дади1мъ сeла н†ша и3 віногрaды нaшz и3 д0мы нaшz: |
5
|
5
|
у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших. | и3 нн7э ћкоже пл0ть брaтій нaшихъ, пл0ть нaша, ћкоже сhнове и4хъ, сhнове нaши: и3 сE, мы2 порабощaемъ сhны нaшz и3 дщє1ри нaшz въ рабы6, и3 сyть t дщeрей нaшихъ порабощє1ны, и3 нёсть си1лы въ рукaхъ нaшихъ (tкупи1ти) и3 сeла н†ша и3 віногрaды нaшz ў вельм0жъ. |
6
|
6
|
Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився. | И# њскорбёхъ ѕэлw2, є3гдA ўслhшахъ в0пль и4хъ и3 словесA сі‰. |
7
|
7
|
Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх. І скликав я проти них велике зібрання | И# ўсовётова сeрдце моE во мнЁ, и3 воспрети1хъ держ†внымъ и3 нач†лнымъ и3 рек0хъ и5мъ: ли1хвы ли кjйждо t брaта своегw2 и3стsжетъ, ю4же вы2 и3стzзyете; и3 собрaхъ проти1ву и5мъ собрaніе вели1ко |
8
|
8
|
і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді. | и3 рек0хъ и5мъ: мы2 и3скупи1хомъ брaтію нaшу їудеHвъ, пр0даныхъ kзhкwмъ, по си1лэ нaшей: вh же продaсте брaтію вaшу, и3 tдадyтсz нaмъ; И# ўмолчaша, и3 не њбрэт0ша что2 tвэщaти. |
9
|
9
|
І сказав я: недобре ви робите. Чи не в страху Бога нашого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших? | И# рек0хъ: не добро2 дёло, є4же вы2 творитE: тaкw не во стрaсэ бGа нaшегw (ходsще) ўбэжитe ли t поношeніz kзhкwвъ врагHвъ нaшихъ; |
10
|
10
|
І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей. | и3 ѓзъ и3 брaтіz мо‰ и3 знaеміи мои2 взаи1мъ дaхомъ и5мъ пBнzзи и3 пшени1цу: њстaвимъ u5бо лихои1мство сіE: |
11
|
11
|
Поверніть їм нині ж поля їхні, виноградні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба, і вина й олії, за який ви позичили їм. | возврати1те же и5мъ днeсь сeла и4хъ и3 віногрaды и4хъ и3 м†слины и4хъ и3 д0мы и4хъ, и3 t сребрA пшени1цу и3 віно2 и3 є3лeй tдади1те и5мъ. |
12
|
12
|
І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять. | И# рек0ша: tдади1мъ и3 t ни1хъ не взhщемъ, тaкw сотвори1мъ, ћкоже ты2 глаг0леши. И# призвaхъ свzщeнникwвъ и3 заклsхъ и5хъ сотвори1ти по словеси2 семY. |
13
|
13
|
І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це. | И# њтрzс0хъ nдeжду мою2 и3 рек0хъ: тaкw да и3стрzсeтъ бGъ всsкаго мyжа, и4же не и3сп0лнитъ сл0ва сегw2, t д0му є3гw2 и3 t трудHвъ є3гw2, и3 да бyдетъ тaкw tтрzсeнъ и3 т0щь. И# речE всE мн0жество: ґми1нь. И# восхвали1ша бGа. И# сотвори1ша лю1діе по глаг0лу семY. |
14
|
14
|
Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників. | T днE тогw2, въ џньже повелЁ (цaрь) мнЁ бhти вождeмъ и4хъ въ земли2 їyдинэ, t лёта двадесsтагw и3 дaже до лёта три1десzть вторaгw ґртаxeрxа царS, лётъ дванaдесzть, ѓзъ и3 брaтіz мо‰ њбр0ку и4хъ не kд0хомъ. |
15
|
15
|
А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого. | И# њбр0кwвъ пeрвыхъ, и4миже прeжде менє2 њтzгчи1ша и5хъ, и3 пріsша t ни1хъ въ хлёбэ и3 въ вінЁ, по си1хъ сребрA (на всsкъ дeнь) дідрaхмъ четhредесzть: и3 служє1бницы и4хъ њбладaша людьми2. Ѓзъ же не сотвори1хъ тaкw рaди стрaха б9іz. |
16
|
16
|
При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу. | И# въ дёлэ стёны сі‰ созидaхъ: и3 селA не стzжaхъ, и3 вси2 џтроцы мои2 с0брани бsху тaмw на дёло. |
17
|
17
|
Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколишніх народів. | Їудє1й же и3 начaлникwвъ сто2 пzтьдесsтъ мужeй, и3 приходsщіи къ нaмъ t kзы6къ, и5же w4крестъ нaсъ, при трапeзэ моeй. |
18
|
18
|
І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому. | И# бЁ ўгот0вано мнЁ на всsкъ дeнь: телeцъ є3ди1нъ и3 nвeцъ шeсть и3збрaнныхъ и3 козeлъ бhша мнЁ (и3 пти6цы), и3 междY десzти2 днjй всBмъ вінA мн0гw: и3 съ си1ми хлёба госп0дству моемY не взыскaхъ, занE тzжкA раб0та на лю1дехъ си1хъ. |
19
|
19
|
Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього! | Помzни1 мz, б9е м0й, во блaго по всBмъ, є3ли6ка сотвори1хъ лю1демъ си6мъ. |