|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень — втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, — | Бhсть же є3гдA ўслhша санаваллaтъ и3 тwвjа и3 гисaмъ ґравjйскій и3 пр0чіи врази2 нaши, ћкw создaхъ стёну, и3 не њстaсz въ ни1хъ сквaжнz: и3 ѓзъ дaже до врeмене џнагw двeрій не постaвихъ во вратёхъ: |
|
2
|
2
|
| тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло. | и3 послA санаваллaтъ и3 гисaмъ ко мнЁ, глагHлюща: пріиди2, и3 соберeмсz вкyпэ въ вeсехъ на п0ли њнw2 (глаг0лемэмъ). Тjи же помышлsста мнЁ сотвори1ти ѕл0е. |
|
3
|
3
|
| Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас. | И# послaхъ къ ни1ма послHвъ, глаг0лz: дёло вели1ко ѓзъ творю2 и3 не могY сни1ти, да не престaнетъ дёло: є3гдa же совершY є5, взhду къ вaма. |
|
4
|
4
|
| Чотири рази присилали вони до мене з таким самим запрошенням, і я відповідав їм те саме. | И# послaста ко мнЁ, ћкоже глаг0лъ сeй, четhрижды, и3 послaхъ къ ни1ма по си6мъ. |
|
5
|
5
|
| Тоді прислав до мене Санаваллат у п’ятий раз свого слугу, в якого в руці був відкритий лист. | И# прислA ко мнЁ санаваллaтъ пsтое џтрока своего2, и3 послaніе tвeрсто въ рукY є3гw2, и3 бЁ напи1сано въ нeмъ: |
|
6
|
6
|
| У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками; | во kзhцэхъ ўслhшано є4сть, и3 гисaмъ речE, ћкw ты2 и3 їудeє мhслите tступи1ти, сегw2 рaди ты2 созидaеши стёну, и3 ты2 да бyдеши и5мъ въ царS: |
|
7
|
7
|
| і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимося разом. | и3 къ си6мъ прор0ки постaвилъ є3си2 себЁ, да бyдеши во їеrли1мэ царeмъ над8 їyдою: и3 нн7э возвэстsтсz царю2 словесA сі‰: и3 сегw2 рaди нн7э пріиди2, да сотвори1ма совётъ вкyпэ. |
|
8
|
8
|
| Але я послав до нього сказати: нічого такого не було, про що ти говориш; ти вигадав це своїм розумом. | И# послaхъ къ немY, глаг0лz: не сотвори1сz по словесeмъ си6мъ, ћкоже ты2 глаг0леши, занE t сeрдца твоегw2 ты2 лжeши въ си1хъ: |
|
9
|
9
|
| Бо всі вони залякували нас, думаючи: опустяться руки їхні від цієї справи, і вона не відбудеться; але я тим більше зміцнив руки мої. | ћкw вси2 страшaтъ нaсъ, глаг0люще: њслабёютъ рyцы и4хъ t дёла сегw2, и3 не сотвори1тсz: и3 нн7э ўкрэпи1хъ рyки мо‰. |
|
10
|
10
|
| Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Божий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі. | И# ѓзъ внид0хъ въ д0мъ семeа сhна далаjева, сhна метавеи1лева, и3 т0й заключeнъ, и3 речE: да соберeмсz въ д0мъ б9ій посредЁ є3гw2 и3 заключи1мъ двє1ри є3гw2, ћкw прих0дzтъ н0щію, да ўбію1тъ тS. |
|
11
|
11
|
| Але я сказав: чи може втікати така людина, як я? Чи може такий, як я, увійти в храм, щоб залишитися живим? Не піду. | И# рек0хъ: кт0 є3сть мyжъ, kк0въ ѓзъ, и3 ўбэжи1тъ; и3ли2 кто2 ћкw ѓзъ, и4же вни1детъ въ д0мъ, и3 жи1въ бyдетъ; не вни1ду. |
|
12
|
12
|
| Я знав, що не Бог послав його, хоча він пророче говорив мені, але що Товія і Санаваллат підкупили його. | И# ўразумёхъ, и3 сE, бGъ не послA є3гw2: ћкw прор0чествова сл0во на мS. |
|
13
|
13
|
| Для того він був підкуплений, щоб я злякався і зробив так і згрішив, і щоб мали про мене недобру думку і переслідували мене за це докорами. | И# тwвjа и3 санаваллaтъ наsста на мS нар0дъ, да ўстрашyсz, и3 сотворю2 тaкw, и3 согрэшY, и3 да бyду и5мъ во и4мz ѕло2, ћкw да пон0сzтъ ми2. |
|
14
|
14
|
| Пом’яни, Боже мій, Товію і Санаваллата за цими справами їхніми, а також пророчицю Ноадію й інших пророків, які хотіли залякати мене! | Помzни2, б9е, тwвjю и3 санаваллaта по дэлHмъ и4хъ си6мъ, и3 нwадjа прор0ка и3 пр0чихъ прорHкъ, и5же страшaху мS. |
|
15
|
15
|
| Стіна була зроблена у двадцять п’ятий день місяця Елула, за п’ятдесят два дні. | И# соверши1сz стэнA въ двaдесzть пsтый мцcа є3лyла въ пzтьдесsтъ и3 двA дни6. |
|
16
|
16
|
| Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим. | И# бhсть є3гдA ўслhшаша вси2 врази2 нaши, и3 ўбоsшасz вси2 kзhцы, и5же w4крестъ нaсъ, и3 нападE стрaхъ вели1къ пред8 џчи и4хъ, и3 познaша, ћкw t гDа бGа нaшегw совершeно бhсть дёло сіE. |
|
17
|
17
|
| Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них. | И# во дни6 w4ны t мн0гихъ держaвныхъ їyдиныхъ посл†ніz прихождaху къ тwвjи, и3 тwв‡ина (посл†ніz) прихождaху къ ни6мъ. |
|
18
|
18
|
| Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії. | Мн0зи бо во їудeи клsшасz є3мY, ћкw зsть бЁ сехенjи сhна и3рaева: и3 їwнаfaнъ сhнъ є3гw2 поS дщeрь месулaма сhна варахjина въ женY. |
|
19
|
19
|
| Навіть про доброту його вони говорили при мені, і мої слова переносилися до нього. Товія надсилав листи, щоб залякати мене. | И# словесA є3гw2 бhша глаг0лющіи ко мнЁ, и3 словесA мо‰ бhша и3зносsщіи є3мY. И# послaніе послA тwвjа, да ўстраши1тъ менE. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
