Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 9

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Глава 9	Chapter 9

1	1
У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх.	Now on the twenty-fourth day of this month the children of Israel assembled with fasting, and in sackcloths, and with ashes on their head.
2	2
І відокремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх.	And the children of Israel separated themselves from every stranger, and stood and confessed their sins, and the iniquities of their fathers.
3	3
І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Богу своєму.	And they stood in their place, and read in the book of the law of the Lord their god: and they confessed their sins to the Lord, and worshipped the Lord their God.
4	4
І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа Бога свого.	And there stood upon the stairs, of the Levites, Jesus, and the sons of Cadmiel, Sechenia the son of Sarabia, sons of Choneni; and they cried with a loud voice to the Lord their God.
5	5
І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє!	And the Levites, Jesus and Cadmiel, said, Rise up, bless the Lord our God forever and ever: and let them bless thy glorious name, and exalt it with all blessing and praise.
6	6
[І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються.	And Esdras said, Thou art the only true Lord; thou madest the heaven, and the heaven of heavens, and all their array, the earth, and all things that are in it, the seas, and all things in them; and thou quickenest all things, and the hosts of heaven worship thee.
7	7
Ти Сам, Господи Боже, обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейського, і дав йому ім’я Авраама,	Thou art the Lord God, thou didst choose Abram, and broughtest him out of the land of the Chaldeans, and gavest him the name of Abraam:
8	8
і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний.	and thou foundest his heart faithful before thee, and didst make a covenant with him to give to him and to his seed the land of the Chananites, and the Chettites, and Amorites, and Pherezites, and Jebusites, and Gergesites; and thou hast confirmed thy words, for thou art righteous.
9	9
Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря,	And thou sawest the affliction of our fathers in Egypt, and thou heardest their cry at the Red Sea.
10	10
і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні.	And thou shewedst signs and wonders in Egypt, on Pharao and all his servants, and on all the people of his land: for thou knowest that they behaved insolently against them: and thou madest thyself a name, as at this day.
11	11
Ти розсік перед ними море, і вони серед моря пройшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води.	And thou didst cleave the sea before them, and they passed through the midst of the sea on dry land; and thou didst cast into the deep them that were about to pursue them, as a stone in the mighty water.
12	12
У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному — вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли.	And thou guidedst them by day by a pillar of cloud, and by night by a pillar of fire, to enlighten for them the way wherein they should walk.
13	13
І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вірні, устави і заповіді добрі.	Also thou camest down upon mount Sina, and thou spakest to them out of heaven, and gavest them right judgments, and laws of truth, ordinances, and good commandments.
14	14
І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея.	And thou didst make known to them thy holy sabbath; thou didst enjoin upon them commandments, and ordinances, and a law, by the hand of thy servant Moses.
15	15
І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм.	And thou gavest them bread from heaven for their food, and thou broughtest them forth water from a rock for their thirst; and thou badest them go in to inherit the land over which thou stretchedst out thy hand to give it them.
16	16
Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх;	But they and our fathers behaved proudly, and hardened their neck, and did not hearken to thy commandments,
17	17
не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх.	and refused to listen, and remembered not thy wonders which thou wroughtest with them; and they hardened their neck, and appointed a leader to return to their slavery in Egypt: but thou, O God, art merciful and compassionate, long-suffering, and abundant in mercy, and thou didst not forsake them.
18	18
І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обра́зи,	And still farther they even made to themselves a molten calf, and said, These are the gods that brought us up out of Egypt: and they wrought great provocations.
19	19
але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли.	Yet thou in thy great compassions didst not forsake them in the wilderness: thou didst not turn away from them the pillar of the cloud by day, to guide them in the way, nor the pillar of fire by night, to enlighten for them the way wherein they should walk.
20	20
І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх.	And thou gavest thy good Spirit to instruct them, and thou didst not withhold thy manna from their mouth, and gavest them water in their thirst.
21	21
Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли.	And thou didst sustain them forty years in the wilderness; thou didst not allow anything to fail them: their garments did not wax old, and their feet were not bruised.
22	22
І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського.	Moreover, thou gavest them kingdoms, and didst divide nations to them: and they inherited the land of Seon king of Esebon, and the land of Og king of Basan.
23	23
І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею.	And thou didst multiply their children as the stars of heaven, and broughtest them into the land of which thou spokest to their fathers;
24	24
І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею.	And they inherited it: and thou didst destroy from before them the dwellers in the land of the Chananites, and thou gavest into their hands them and their kings, and the nations of the land, to do unto them as it pleased them.
25	25
І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї;	And they took lofty cities, and inherited houses full of all good things, wells dug, vineyards, and oliveyards, and every fruit tree in abundance: so they ate, and were filled, and grew fat, and rioted in thy great goodness.
26	26
і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи.	But they turned, and revolted from thee, and cast thy law behind their backs; and they slew thy prophets, who testified against them to turn them back to thee, and they wrought great provocations.
27	27
І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх.	Then thou gavest them into the hand of them that afflicted them, and they did afflict them: and they cried to thee in the time of their affliction, and thou didst hear them from thy heaven, and in thy great compassions gavest them deliverers, and didst save them from the hand of them that afflicted them.
28	28
Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово.	But when they rested, they did evil again before thee: so thou leftest them in the hands of their enemies, and they ruled over them: and they cried again to thee, and thou heardest them from heaven, and didst deliver them in thy great compassions.
29	29
Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали.	And thou didst testify against them, to bring them back to thy law: but they hearkened not, but sinned against thy commandments and thy judgments, which if a man do, he shall live in them; and they turned their back, and hardened their neck, and heard not.
30	30
Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів.	Yet thou didst bear long with them many years, and didst testify to them by thy Spirit by the hand of thy prophets: but they hearkened not; so thou gavest them into the hand of the nations of the land.
31	31
Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий.	But thou in thy many mercies didst not appoint them to destruction, and didst not forsake them; for thou art strong, and merciful, and pitiful.
32	32
І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня.	And now, O our God, the powerful, the great, the mighty, and the terrible, keeping thy covenant and thy mercy, let not all the trouble seem little in thy sight which has come upon us, and our kings, and our princes, and our priests, and our prophets, and our fathers, and upon all thy people, from the days of the kings of Assur even to this day.
33	33
В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні.	But thou art righteous in all the things that come upon us; for thou hast wrought faithfully, but we have greatly sinned.
34	34
Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм.	And our kings, and our princes, and our priests, and our fathers, have not performed thy law, and have not given heed to thy commandments, and have not kept thy testimonies which thou didst testify to them.
35	35
І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх.	And they did not serve thee in thy kingdom, and in thy great goodness which thou gavest to them, and in the large and fat land which thou didst furnish before them, and they turned not from their evil devices.
36	36
І ось, ми нині раби; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами.	Behold, we are servants this day, and as for the land which thou gavest to our fathers to eat the fruit of it and the good things of it, behold, we are servants upon it:
37	37
І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні.	and its produce is abundant for the kings whom thou didst appoint over us because of our sins; and they have dominion over our bodies, and over our cattle, as it pleases them, and we are in great affliction.
38	38
За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших.	And in regard to all these circumstances we make a covenant, and write it, and our princes, our Levites, and our priests, set their seal to it.

← Глава 8

Глава 10 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт