|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. | (За? R№‹.) Всsка душA властeмъ предержaщымъ да повинyетсz: нёсть бо влaсть ѓще не t бGа, сyщыz же вл†сти t бGа ўчинeны сyть. |
|
2
|
2
|
| Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. | Тёмже противлszйсz влaсти, б9ію повелёнію противлsетсz: противлsющіисz же себЁ грёхъ пріeмлютъ. |
|
3
|
3
|
| Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. | Кн‰зи бо не сyть боsзнь дHбрымъ дэлHмъ, но ѕлы6мъ. Х0щеши же ли не боsтисz влaсти; Бlг0е твори2, и3 и3мёти бyдеши похвалY t негw2: |
|
4
|
4
|
| Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він — Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. | б9ій бо слyга є4сть, тебЁ во бlг0е. Ѓще ли ѕл0е твори1ши, б0йсz, не бо2 без8 ўмA [всyе] мeчь н0ситъ: б9ій бо слугA є4сть, tмсти1тель въ гнёвъ ѕл0е творsщему. |
|
5
|
5
|
| І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти. | Тёмже потрeба повиновaтисz не т0кмw за гнёвъ, но и3 за с0вэсть. |
|
6
|
6
|
| Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті. | Сегw2 бо2 рaди и3 д†ни даетE: служи1тєли бо б9іи сyть, во и4стое сіE пребывaюще. |
|
7
|
7
|
| Отже, віддавайте всім належне: кому податок — податок; кому данину — данину; кому страх — страх; кому честь — честь. | Воздади1те u5бо всBмъ дHлжнаz: є3мyже ќбw ўр0къ, ўр0къ: (ґ) є3мyже дaнь, дaнь: (ґ) є3мyже стрaхъ, стрaхъ: (и3) є3мyже чeсть, чeсть. |
|
8
|
8
|
| Hе залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови; бо хто любить іншого, той виконав закон. | Ни є3ди1ному же ничи1мже д0лжни бывaйте, т0чію є4же люби1ти дрyгъ дрyга: любsй бо дрyга, зак0нъ и3сп0лни. |
|
9
|
9
|
| Бо заповіді: «Hе перелюбствуй», «Hе убивай», «Hе кради», «Hе лжесвідчи», «Hе пожадай чужого» й усі інші містяться у цьому слові: «Люби ближнього твого, як самого себе». | Е$же бо: не прелюбы2 сотвори1ши, не ўбіeши, не ўкрaдеши, не лжесвидётелствуеши, не пох0щеши, и3 ѓще кaz и4на зaповэдь, въ сeмъ словеси2 совершaетсz, во є4же: возлю1биши и4скреннzго твоего2, ћкоже сaмъ себE. |
|
10
|
10
|
| Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону. | Любы2 и4скреннему ѕлA не твори1тъ: и3сполнeніе u5бо зак0на любы2 є4сть. |
|
11
|
11
|
| Так чиніть, знаючи час, що вже пора нам від сну встати. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували. | И# сіE, вёдzще врeмz, ћкw чaсъ ўжE нaмъ t снA востaти. (За? Rв7‹.) Нн7э бо ближaйшее нaмъ спcніе, нeжели є3гдA вёровахомъ. |
|
12
|
12
|
| Hіч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла. | Н0щь (ќбw) прeйде, ґ дeнь прибли1жисz: tложи1мъ u5бо дэлA тє1мнаz, и3 њблечeмсz во nрyжіе свёта. |
|
13
|
13
|
| Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах і пияцтві, не в перелюбстві й розпусті, не в сварках і заздрощах; | Ћкw во дни2, благоwбрaзнw да х0димъ, не козлогласов†ніи и3 піsнствы, не любодэ‰ніи и3 студодэ‰ніи, не рвeніемъ и3 зaвистію: |
|
14
|
14
|
| а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа і піклування про плоть не обертайте на похоті. | но њблецhтесz гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ, и3 пл0ти ўг0діz не твори1те въ п0хwти. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
