|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Браття‚ бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння. | (За? RG.) Брaтіе, бlговолeніе ќбw моегw2 сeрдца и3 моли1тва, ћже къ бGу по ї}ли, є4сть во спcніе. |
|
2
|
2
|
| Бо свідчу їм, що мають ревність Божу, та не за розумом. | Свидётелствую бо и5мъ, ћкw рeвность б9ію и4мутъ, но не по рaзуму. |
|
3
|
3
|
| Бо, не розуміючи праведности Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорилися праведності Божій, | Не разумёюще бо б9іz прaвды и3 свою2 прaвду и4щуще постaвити, прaвдэ б9іей не повинyшасz: |
|
4
|
4
|
| бо кінець закону — Христос, на праведність кожного‚ хто вірує. | кончи1на бо зак0на хrт0съ, въ прaвду всsкому вёрующему. |
|
5
|
5
|
| Мойсей пише про праведність від закону: «Людина, виконавши його, буде жити ним». | Мwmсeй бо пи1шетъ прaвду ю4же t зак0на: ћкw сотвори1вый т† человёкъ жи1въ бyдетъ въ ни1хъ. |
|
6
|
6
|
| А праведність від віри так говорить: «Hе кажи в серці твоєму: хто зійде на небо?» Тобто Христа звести. | Ґ ћже t вёры прaвда си1це глаг0летъ: да не речeши въ сeрдцы твоeмъ: кто2 взhдетъ на нб7о, си1рэчь хrтA свести2: |
|
7
|
7
|
| Або: «Хто зійде в безодню?» Тобто Христа з мертвих підняти. | и3ли2 кто2 сни1детъ въ бeздну, си1рэчь хrтA t мeртвыхъ возвести2. |
|
8
|
8
|
| Але що говорить Писання? «Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм», тобто слово віри, яке проповідуємо. | Но что2 глаг0летъ писaніе; Бли1з8 ти2 глаг0лъ є4сть, во ўстёхъ твои1хъ и3 въ сeрдцы твоeмъ, си1рэчь глаг0лъ вёры, є3г0же проповёдаемъ: |
|
9
|
9
|
| Бо якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, | ћкw ѓще и3сповёси ўсты6 твои1ми гDа ї}са, и3 вёруеши въ сeрдцы твоeмъ, ћкw бGъ того2 воздви1же и3з8 мeртвыхъ, спасeшисz: |
|
10
|
10
|
| бо серцем вірують для праведности, а устами сповідують для спасіння. | сeрдцемъ бо вёруетсz въ прaвду, ўсты6 же и3сповёдуетсz во спcніе. |
|
11
|
11
|
| Бо Писання говорить: «Усякий, хто вірує в Hього, не осоромиться». | (За? Rд7.) Глаг0летъ бо писaніе: всsкъ вёруzй въ џнь не постыди1тсz. |
|
12
|
12
|
| Тут нема різниці між юдеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто прикликає Його. | Нёсть бо рaзнствіz їудeеви же и3 є4ллину: т0й бо бGъ всёхъ, богатsй [богaтъ сhй] во всёхъ призывaющихъ є3го2. |
|
13
|
13
|
| Бо «всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться». | Всsкъ бо, и4же ѓще призовeтъ и4мz гDне, спасeтсz. |
|
14
|
14
|
| Але як покликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповідника? | Кaкw u5бо призовyтъ, въ нег0же не вёроваша; Кaкw же ўвёруютъ, є3гHже не ўслhшаша; кaкw же ўслhшатъ без8 проповёдающагw; |
|
15
|
15
|
| І як проповідувати, коли не будуть послані? Бо написано: «Які прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить добро!» | Кaкw же проповёдzтъ, ѓще не п0слани бyдутъ; Ћкоже є4сть пи1сано: к0ль красны6 н0ги благовэствyющихъ ми1ръ, благовэствyющихъ бlгaz. |
|
16
|
16
|
| Але не всі послухались благовістування. Бо Ісая говорить: «Господи, хто повірив тому, що почув від нас?» | Но не вси2 послyшаша бlговэствовaніz. И#сaіа бо глаг0летъ: гDи, кто2 вёрова слyху нaшему; |
|
17
|
17
|
| Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого. | Тёмже u5бо вёра t слyха, слyхъ же гlг0ломъ б9іимъ. |
|
18
|
18
|
| Але питаю: «Хіба вони не чули?» Hавпаки, «по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту їхні слова». | Но глаг0лю: є3дA не слhшаша; Тёмже u5бо [но пaче], во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе и4хъ, и3 въ концы6 вселeнныz глаг0лы и4хъ. |
|
19
|
19
|
| Ще питаю: «Хіба Ізраїль не знав?» Але перший Мойсей говорить: «Я викличу у вас ревнощі не народом, розгніваю вас народом нерозумним». | Но глаг0лю: є3дA не разумЁ ї}ль; Пeрвый мwmсeй глаг0летъ: ѓзъ раздражY вы2 не њ kзhцэ, но њ kзhцэ неразyмнэ [њ не kзhцэ, њ kзhцэ неразyмнэ] прогнёваю вaсъ. |
|
20
|
20
|
| А Ісая сміливо каже: «Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не питали про Мене». | И#сaіа же дерзaетъ и3 глаг0летъ: њбрэт0хсz не и4щущымъ менE, kвлeнъ бhхъ не вопрошaющымъ њ мнЁ. |
|
21
|
21
|
| Про Ізраїля ж каже: «Цілий день Я простягав Мої руки до народу непокірливого і впертого». | Ко ї}лю же гlетъ: вeсь дeнь воздёхъ рyцэ мои2 къ лю1демъ непокори6вымъ и3 пререкaющымъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
