|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
|
Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
|
(За? п7}.) Њправди1вшесz u5бо вёрою, ми1ръ и4мамы къ бGу гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ,
|
|
2
|
2
|
|
через Якого вірою і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією слави Божої.
|
и4мже и3 приведeніе њбрэт0хомъ вёрою во блгdть сію2, въ нeйже стои1мъ, и3 хвaлимсz ўповaніемъ слaвы б9іz.
|
|
3
|
3
|
|
І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
|
Не т0чію же, но и3 хвaлимсz въ ск0рбехъ, вёдzще, ћкw ск0рбь терпёніе содёловаетъ,
|
|
4
|
4
|
|
від терпіння — досвідченість, від досвідчености — надія,
|
терпёніе же и3скyсство, и3скyсство же ўповaніе:
|
|
5
|
5
|
|
а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
|
ўповaніе же не посрами1тъ, ћкw любы2 б9іz и3зліsсz въ сердцA н†ша д¦омъ с™hмъ дaннымъ нaмъ.
|
|
6
|
6
|
|
Бо Христос, коли ми ще були немічні, в призначений час помер за нечестивих.
|
Е#щe бо хrт0съ сyщымъ нaмъ немощны6мъ, по врeмени за нечести1выхъ ќмре.
|
|
7
|
7
|
|
Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і зважиться померти.
|
Е#двa бо за првdника кто2 ќмретъ: за бlгaго бо нeгли кто2 и3 дeрзнетъ ўмрeти.
|
|
8
|
8
|
|
Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
|
Составлsетъ же свою2 люб0вь къ нaмъ бGъ, ћкw, є3щE грёшникwмъ сyщымъ нaмъ, хrт0съ за ны2 ќмре.
|
|
9
|
9
|
|
Тож, тим більше нині, будучи виправдані Його Кров’ю, спасемося Hим від гніву.
|
Мн0гw u5бо пaче, њправдaни бhвше нн7э кр0вію є3гw2, спасeмсz и4мъ t гнёва.
|
|
10
|
10
|
|
Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
|
(За? п7f7.) Ѓще бо врази2 бhвше примири1хомсz бGу смeртію сн7а є3гw2, множaе пaче примири1вшесz спaсемсz въ животЁ є3гw2:
|
|
11
|
11
|
|
І не тільки це, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми одержали нині примирення.
|
не т0чію же, но и3 хвaлимсz њ бз7э гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ, и4мже нн7э примирeніе пріsхомъ.
|
|
12
|
12
|
|
Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом — смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили.
|
Сегw2 рaди ћкоже є3ди1нэмъ человёкомъ грёхъ въ мjръ вни1де и3 грэх0мъ смeрть, и3 тaкw смeрть во вс‰ человёки вни1де, въ нeмже вси2 согрэши1ша.
|
|
13
|
13
|
|
Бо і до закону гріх був у світі: але гріх не зараховується, коли нема закону.
|
До зак0на бо грёхъ бЁ въ мjрэ: грёхъ же не вмэнsшесz, не сyщу зак0ну.
|
|
14
|
14
|
|
Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили‚ подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
|
Но цaрствова смeрть t ґдaма дaже до мwmсeа и3 над8 несогрэши1вшими по под0бію преступлeніz ґдaмова, и4же є4сть w4бразъ бyдущагw.
|
|
15
|
15
|
|
Та не так із злочином‚ як з даром благодатi. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерти, то тим більше благодать Божа і дар через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
|
Но не ћкоже прегрэшeніе, тaкw и3 дaръ. Ѓще бо прегрэшeніемъ є3ди1нагw мн0зи ўмр0ша, мн0жае пaче блгdть б9іz и3 дaръ блгdтію є3ди1нагw чlвёка ї}са хrтA во мн0гихъ преизли1шествова.
|
|
16
|
16
|
|
І дар не такий‚ як суд за одного, що згрішив; бо суд за один злочин — на осуд, а дар благодаті — на виправдання від багатьох злочинів.
|
И# не ћкоже є3ди1нэмъ согрёшшимъ даровaніе: грёхъ бо и3з8 є3ди1нагw во њсуждeніе: дaръ же t мн0гихъ прегрэшeніи во њправдaніе.
|
|
17
|
17
|
|
Бо коли злочином одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведности, пануватимуть в житті через єдиного Ісуса Христа.
|
(За? §.) Ѓще бо є3ди1нагw прегрэшeніемъ смeрть цaрствова є3ди1нэмъ, мн0жае пaче и3збhтокъ блгdти и3 дaръ прaвды пріeмлюще, въ жи1зни воцарsтсz є3ди1нэмъ ї}съ хrт0мъ.
|
|
18
|
18
|
|
Тому як через злочин одного — всім людям осудження, так виправданням одного — всім людям виправдання життя.
|
Тёмже u5бо, ћкоже є3ди1нагw прегрэшeніемъ во вс‰ человёки вни1де њсуждeніе, тaкожде и3 є3ди1нагw њправдaніемъ во вс‰ человёки вни1де њправдaніе жи1зни.
|
|
19
|
19
|
|
Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
|
Ћкоже бо њслушaніемъ є3ди1нагw человёка грёшни бhша мн0зи, си1це и3 послушaніемъ є3ди1нагw првdни бyдутъ мн0зи.
|
|
20
|
20
|
|
Закон же прийшов‚ щоб збільшилось злочинів. А коли примножився гріх, стало більше благодаті,
|
Зак0нъ же привни1де, да ўмн0житсz прегрэшeніе. И#дёже бо ўмн0жисz грёхъ, преизбhточествова блгdть:
|
|
21
|
21
|
|
щоб, як гріх панував до смерти, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.
|
да ћкоже цaрствова грёхъ во смeрть, тaкожде и3 блгdть воцRи1тсz прaвдою въ жи1знь вёчную, ї}съ хrт0мъ гDемъ нaшимъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.