|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, | Понѥже Uбо мнози начаша чинити повэсть. о извэстьныихъ. въ насъ вещьхъ. |
|
2
|
2
|
| як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, | яко же предаша намъ. бывъше искони. самовидьци слUгы бывъше словеси. |
|
3
|
3
|
| то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, | изволисz и мнэ. хожьшю испрьва по всэхъ. въ истинU по рzдU пьсати тебэ славьныи fеофиле. |
|
4
|
4
|
| щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений. | да разUмэѥши. о нихъ же наUченъ ѥси. словесы Uтвьржениѥ. |
|
5
|
5
|
| У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. | Быc въ дн7и ирода цrz июдеиска. иереи етеръ именьмь захариа. t епимериа авианя. и жена ѥго. t дъщеръ ароновъ. имя ѥи елисаветь. |
|
6
|
6
|
| Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. | бэста бо оба правьдьна. предь бGмь. ходzща. въ заповэдьхъ сихъ. и оправьданиихъ гн7ихъ бес порока. |
|
7
|
7
|
| У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. | и не бэ има чада Ӑ Понѥже бэ елисаветь неплоды. и оба зам™рэвъша. въ дн7ьхъ своихъ бzста. |
|
8
|
8
|
| Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, | быc же слUжащю ѥмU. въ дн7ь чреды своѥя предь бм7ь. |
|
9
|
9
|
| за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, | по обычаю иереискU. лUчисz ѥмU покати въ цр7квь гн7ю. |
|
10
|
10
|
| а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. | и все множьство людии бэ мlтвU творz вънэ. въ годъ тьмьяна. |
|
11
|
11
|
| Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. | яви же сz ѥмU анGлъ гн7ь. стоя одеснUю олтарz. кадильнааго. |
|
12
|
12
|
| Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. | и съмzтесz захариа видэвъ. и страхъ нападе на нь. |
|
13
|
13
|
| Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; | рече же къ нѥмU анGлъ. гн7ь. не боисz захарие. занѥ Uслышана быc мlтва твоя. и жена твоя елисавеfь родить сн7ъ тебэ. и наречеши имя ѥмU iw7нъ. |
|
14
|
14
|
| і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, | и бUдеть тебэ радость и веселиѥ. и мнозэ о рожьствэ ѥго въздрадUютьсz. |
|
15
|
15
|
| бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. | бUдеть бо велии предь бм7ь. и вина и сикера не имать пити. и д¦а с™го испълнитьсz. и ѥще и чрева м™ри своѥя. |
|
16
|
16
|
| І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. | и многы сн7ы изlвы wбратить къ го7µ бо7µ ихъ. |
|
17
|
17
|
| І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. | и тъ предьидеть предь нимь. д¦мь и силою илииною. обратить с®ца оц7емъ и чада. противьныя въ мUдрость правьдьныихъ. Uготовати гв7и люди съвьршены. |
|
18
|
18
|
| І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. | и рече захариа къ анGлU. по чесомU разUмэю се. азъ бо ѥсмь старъ. и жена моя зам™рэвъши въ дн7ьхъ своихъ. |
|
19
|
19
|
| Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. | и tвэщавъ анGлъ рече ѥмU. азъ ѥсмь гаврилъ престояи предъ бм7ь. и посланъ ѥсмь гlти къ тебе. и бlговэстити тебэ се. |
|
20
|
20
|
| І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. | и се бUдеши. мълча. и не могыи прогlти. до нѥго же дн7е бUдеть се Ӑ Занѥ не вэрова словесьмъ моимъ. яко же събUдетьсz въ времz моѥ. |
|
21
|
21
|
| Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. | и бэша людиѥ жьдUще захариэ. и чюжахUсz. иже мUждzаше въ цр7кви. |
|
22
|
22
|
| Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. | и шьдъ же не можаше гlти. къ нимъ. и разUмэша. яко видэниѥ видэ. въ цр7кви. и бэ помавая имъ. и пребываше нэмъ. |
|
23
|
23
|
| А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. | и быc яко испълнишасz дн7ьѥ слUжьбы ѥго. иде въ домъ свои. |
|
24
|
24
|
| Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: | по сихъ же дн7ьхъ. зачатъ елисавеfь жена ѥго. и таяшесz. пzть мц7ь. глщ7и. |
|
25
|
25
|
| так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми. | яко тако сътвори мнэ Gь. въ дн7и въ ня же призри. отzти поношениѥ моѥ. въ члв7цхъ. |
|
26
|
26
|
| Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, | въ шестыи же. мcць. посланъ быc анGлъ гаврилъ t б7а. въ градъ галилеискъ. ѥмU же имя назареfь. |
|
27
|
27
|
| до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. | къ дв7э обрUченэи мUжеви. ѥмU же иосифъ. t домU дв7дова. и имя ѥи дв7а мр7ия. |
|
28
|
28
|
| Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. | и въшьдъ къ нѥи анGлъ рече. радUисz блгdтьная Gь съ тобою. Блн7а ты ѥси въ женахъ. |
|
29
|
29
|
| Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. | она же слышавъши. съмzтесz о словеси. и помышляше въ себе. како бUдеть цэлованиѥ се. |
|
30
|
30
|
| І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. | и рече ѥи анGлъ. не боисz мр7ие. обрэте блгdть. t б7а. |
|
31
|
31
|
| І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. | и се зачьнъши въ чревэ. и родиши сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7. |
|
32
|
32
|
| Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. | съ бUдеть велии. и сн7ъ вышьняго. наречетьсz. и дасть ѥмU Gь б7ъ престолъ дв7да оц7а ѥго. |
|
33
|
33
|
| І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. | и въселитьсz въ домU ияковли въ вэкы. и цр7ствию ѥго нэсть коньца. |
|
34
|
34
|
| Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? | рече же мр7ия къ анGлU. како бUдеть се мънэ. иде мUжа не знаю. |
|
35
|
35
|
| Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. | и tвэщавъ анGлъ рече ѥи. д¦ъ с™ъ наидеть на тz. и сила вышьняаго осэнить тz. тэмь же и ѥже родитьсz. с™о наречетьсz сн7ъ б9ии. |
|
36
|
36
|
| Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, | и се елисавеfь. Uжика твоя. и та зачатъ сн7а въ старость свою. и се мcць шестыи ѥсть ѥи. нарицаѥмэи неплодъви. |
|
37
|
37
|
| бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. | яко не изнеможеть отъ б7а. всzкъ гlъ. |
|
38
|
38
|
| Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел. | и рече мр7ия. се раба гн7я. бUди мнэ по гlU твоѥмU. и tиде t нея анGлъ. |
|
39
|
39
|
| Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, | Въ оны дн7и. въставъши мр7иа. иде въ горU съ тъщаниѥмь въ градъ июдовъ. |
|
40
|
40
|
| і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. | и въниде въ домъ захариинъ. и цэлова елисавеfь |
|
41
|
41
|
| Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. | и быc. яко Uслыша елисаветь. цэлованиѥ мр7иино. възыграсz младеньць радощами въ чревэ ѥя. и исплънисz д¦мь елисавеfь. |
|
42
|
42
|
| І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! | и възпи гласъмь великъмь и рече. блcна ты въ женахъ. и блcнъ плодъ Uтробы твоѥя. |
|
43
|
43
|
| І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? | и отъкUдU се мнэ. да приде м™и Gа моѥго. къ мнэ. |
|
44
|
44
|
| Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. | се бо яко быc глаc цэлования твоѥго въ Uшию моѥю. възыграсz младеньць. радощами въ Uтробэ моѥи. |
|
45
|
45
|
| Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. | бlжная же вэрU ятъ. яко бUдеть съвьршениѥ гlанымь ѥи. отъ б7а. |
|
46
|
46
|
| І сказала Марія: величає душа Моя Господа, | и рече мр7ия. величить дш7а моя Gа. |
|
47
|
47
|
| і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, | и въздрадовасz д¦ъ мои о бз7э сп7си моѥмь. |
|
48
|
48
|
| бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. | яко призри на съмэрение моѥ. се бо tселэ блажать мя вси роди. |
|
49
|
49
|
| Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. | яко сътвори мнэ величиѥ сильнъ. и с™о имz ѥмU. |
|
50
|
50
|
| І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. | и милость ѥго въ родъ и родъ боѩщиимъ сz ѥго. |
|
51
|
51
|
| Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; | сътвори дрьжавѫ мышьцеѭ своѥѭ расточи гръдыѩ мыслиѭ срьдьца ихъ. |
|
52
|
52
|
| скинув сильних з престолів і підніс смиренних; | низъложи сильныѩ съ прэстолъ и възнесе съмэреныѩ. |
|
53
|
53
|
| голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. | алчѫщzѩ исплъни благъ и богатzщzѩ сz отъпусти тъщz. |
|
54
|
54
|
| Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, | приѩтъ израиля отрока своѥго помzнѫти милость |
|
55
|
55
|
| як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. | якоже глагола къ отьцемъ нашимъ аврааму и сэмени ѥго до вэка. |
|
56
|
56
|
| Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій. | пребыc же мр7ия съ нѥю. яко три мcцэ. и и възвратисz въ домъ свои. |
|
57
|
57
|
| Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. | елисавеfи же испълнишасz дн7ьѥ родити. и роди сн7ъ. |
|
58
|
58
|
| І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. | и слышаша окр7стъ живUщеи. w рожdении ѥя. яко въ* възвеличилъ ѥсть Gь млcть свою съ нѥю. |
|
59
|
59
|
| І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. | и бы въ осмыи дн7ь. придоша обрэзатъ отрочате. и нарицахUть и именьмь оц7а своѥго захариа. |
|
60
|
60
|
| На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. | и tвэщавъши м™и ѥго ре?. ни. нъ да наречетьсz iw7анъ. |
|
61
|
61
|
| І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. | и рэша ѥи. яко никто же ѥсть t рожения твоѥго. иже нарицаѥтьсz именьмь тэмь. |
|
62
|
62
|
| І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. | помаяхU же оц7ю ѥго. како бы хотэлъ нарещи ѥ. |
|
63
|
63
|
| Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. | и спрошь дъщицю. наpа. гlя. иоанъ ѥсть имя ѥмU. И чюдишасz вси. |
|
64
|
64
|
| І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. | и tвьрзошасz ѥго Uста. абиѥ и языкъ ѥго. и гlаше бlгсловz б7а. |
|
65
|
65
|
| І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. | и быc на всэхъ страхъ. живUщиихъ окр7стъ ихъ. и въ всеи странэ иUдеисцэи. повэдаѥми бzхU гlи си. |
|
66
|
66
|
| Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. | и положиша вси на с®цхь. своихъ. гlюще. что Uбо wтроча се бUдеть. и рUка гн7я бэ съ нимь. |
|
67
|
67
|
| І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: | и захариа оц7ь ѥго испълнисz д¦мь ст7мь. прbрчьствова. гlя. |
|
68
|
68
|
| благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. | Бlнъ Gь б7ъ изlвъ. яко посэти и сътвори избавлѥниѥ людьмъ своимъ. |
|
69
|
69
|
| І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, | и въздвиже рогъ съпасения нашего въ дому давыда отрока своѥго. |
|
70
|
70
|
| як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, | якоже глагола усты свzтыихъ сѫщиихъ отъ вэка пророкъ ѥго. |
|
71
|
71
|
| що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; | спасениѥ отъ врагъ нашихъ и из рѫкъ вьсэхъ ненавидzщиихъ насъ. |
|
72
|
72
|
| сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — | сътворити милость съ отьци нашими и помzнѫти завэтъ свzтыи свои. |
|
73
|
73
|
| дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, | клzтвоѭ ѥѭже клzтъ сz къ аврааму отьцу нашему. дати намъ |
|
74
|
74
|
| щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, | без страха из рѫкы врагъ нашихъ избавльшемъ сz |
|
75
|
75
|
| безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. | служити ѥму прэподобиѥмь и правьдоѭ прэдъ нимь вьсz дьни живота нашего. |
|
76
|
76
|
| І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. | и ты отроче прbркъ. вышьняаго наречѥшисz. предъидеши бо предъ лицемь гн7ьмь. Uготовати пUти ѥго. |
|
77
|
77
|
| Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, | дати разумъ съпасения людемъ ѥго въ отпущениѥ грэхъ ихъ. |
|
78
|
78
|
| з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, | милосрьдии ради бога нашего въ нихъже посэтилъ ѥсть насъ въстокъ съвыше. |
|
79
|
79
|
| просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру. | просвэтити сэдzщzѩ въ тьмэ и сэни съмрьтьнэ. направити ногы нашz на пѫть мирьнъ. |
|
80
|
80
|
| Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві. | отроча же растzше и крэпляшесz д¦мь. и бэ въ пUстыняхъ. до дн7е явлѥния своѥго изlю. |
