|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
|
Понѥже Uбо мнози начаша чинити повэсть. о извэстьныихъ. въ насъ вещьхъ.
|
|
2
|
2
|
|
як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
|
яко же предаша намъ. бывъше искони. самовидьци слUгы бывъше словеси.
|
|
3
|
3
|
|
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
|
изволисz и мнэ. хожьшю испрьва по всэхъ. въ истинU по рzдU пьсати тебэ славьныи fеофиле.
|
|
4
|
4
|
|
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
|
да разUмэѥши. о нихъ же наUченъ ѥси. словесы Uтвьржениѥ.
|
|
5
|
5
|
|
У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
|
Быc въ дн7и ирода цrz июдеиска. иереи етеръ именьмь захариа. t епимериа авианя. и жена ѥго. t дъщеръ ароновъ. имя ѥи елисаветь.
|
|
6
|
6
|
|
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
|
бэста бо оба правьдьна. предь бGмь. ходzща. въ заповэдьхъ сихъ. и оправьданиихъ гн7ихъ бес порока.
|
|
7
|
7
|
|
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
|
и не бэ има чада Ӑ Понѥже бэ елисаветь неплоды. и оба зам™рэвъша. въ дн7ьхъ своихъ бzста.
|
|
8
|
8
|
|
Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
|
быc же слUжащю ѥмU. въ дн7ь чреды своѥя предь бм7ь.
|
|
9
|
9
|
|
за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
|
по обычаю иереискU. лUчисz ѥмU покати въ цр7квь гн7ю.
|
|
10
|
10
|
|
а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
|
и все множьство людии бэ мlтвU творz вънэ. въ годъ тьмьяна.
|
|
11
|
11
|
|
Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
|
яви же сz ѥмU анGлъ гн7ь. стоя одеснUю олтарz. кадильнааго.
|
|
12
|
12
|
|
Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
|
и съмzтесz захариа видэвъ. и страхъ нападе на нь.
|
|
13
|
13
|
|
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
|
рече же къ нѥмU анGлъ. гн7ь. не боисz захарие. занѥ Uслышана быc мlтва твоя. и жена твоя елисавеfь родить сн7ъ тебэ. и наречеши имя ѥмU iw7нъ.
|
|
14
|
14
|
|
і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
|
и бUдеть тебэ радость и веселиѥ. и мнозэ о рожьствэ ѥго въздрадUютьсz.
|
|
15
|
15
|
|
бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
|
бUдеть бо велии предь бм7ь. и вина и сикера не имать пити. и д¦а с™го испълнитьсz. и ѥще и чрева м™ри своѥя.
|
|
16
|
16
|
|
І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
|
и многы сн7ы изlвы wбратить къ го7µ бо7µ ихъ.
|
|
17
|
17
|
|
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
|
и тъ предьидеть предь нимь. д¦мь и силою илииною. обратить с®ца оц7емъ и чада. противьныя въ мUдрость правьдьныихъ. Uготовати гв7и люди съвьршены.
|
|
18
|
18
|
|
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
|
и рече захариа къ анGлU. по чесомU разUмэю се. азъ бо ѥсмь старъ. и жена моя зам™рэвъши въ дн7ьхъ своихъ.
|
|
19
|
19
|
|
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
|
и tвэщавъ анGлъ рече ѥмU. азъ ѥсмь гаврилъ престояи предъ бм7ь. и посланъ ѥсмь гlти къ тебе. и бlговэстити тебэ се.
|
|
20
|
20
|
|
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
|
и се бUдеши. мълча. и не могыи прогlти. до нѥго же дн7е бUдеть се Ӑ Занѥ не вэрова словесьмъ моимъ. яко же събUдетьсz въ времz моѥ.
|
|
21
|
21
|
|
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
|
и бэша людиѥ жьдUще захариэ. и чюжахUсz. иже мUждzаше въ цр7кви.
|
|
22
|
22
|
|
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
|
и шьдъ же не можаше гlти. къ нимъ. и разUмэша. яко видэниѥ видэ. въ цр7кви. и бэ помавая имъ. и пребываше нэмъ.
|
|
23
|
23
|
|
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
|
и быc яко испълнишасz дн7ьѥ слUжьбы ѥго. иде въ домъ свои.
|
|
24
|
24
|
|
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
|
по сихъ же дн7ьхъ. зачатъ елисавеfь жена ѥго. и таяшесz. пzть мц7ь. глщ7и.
|
|
25
|
25
|
|
так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
|
яко тако сътвори мнэ Gь. въ дн7и въ ня же призри. отzти поношениѥ моѥ. въ члв7цхъ.
|
|
26
|
26
|
|
Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
|
въ шестыи же. мcць. посланъ быc анGлъ гаврилъ t б7а. въ градъ галилеискъ. ѥмU же имя назареfь.
|
|
27
|
27
|
|
до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
|
къ дв7э обрUченэи мUжеви. ѥмU же иосифъ. t домU дв7дова. и имя ѥи дв7а мр7ия.
|
|
28
|
28
|
|
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
|
и въшьдъ къ нѥи анGлъ рече. радUисz блгdтьная Gь съ тобою. Блн7а ты ѥси въ женахъ.
|
|
29
|
29
|
|
Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
|
она же слышавъши. съмzтесz о словеси. и помышляше въ себе. како бUдеть цэлованиѥ се.
|
|
30
|
30
|
|
І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
|
и рече ѥи анGлъ. не боисz мр7ие. обрэте блгdть. t б7а.
|
|
31
|
31
|
|
І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
|
и се зачьнъши въ чревэ. и родиши сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7.
|
|
32
|
32
|
|
Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
|
съ бUдеть велии. и сн7ъ вышьняго. наречетьсz. и дасть ѥмU Gь б7ъ престолъ дв7да оц7а ѥго.
|
|
33
|
33
|
|
І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
|
и въселитьсz въ домU ияковли въ вэкы. и цр7ствию ѥго нэсть коньца.
|
|
34
|
34
|
|
Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
|
рече же мр7ия къ анGлU. како бUдеть се мънэ. иде мUжа не знаю.
|
|
35
|
35
|
|
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
|
и tвэщавъ анGлъ рече ѥи. д¦ъ с™ъ наидеть на тz. и сила вышьняаго осэнить тz. тэмь же и ѥже родитьсz. с™о наречетьсz сн7ъ б9ии.
|
|
36
|
36
|
|
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
|
и се елисавеfь. Uжика твоя. и та зачатъ сн7а въ старость свою. и се мcць шестыи ѥсть ѥи. нарицаѥмэи неплодъви.
|
|
37
|
37
|
|
бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
|
яко не изнеможеть отъ б7а. всzкъ гlъ.
|
|
38
|
38
|
|
Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
|
и рече мр7ия. се раба гн7я. бUди мнэ по гlU твоѥмU. и tиде t нея анGлъ.
|
|
39
|
39
|
|
Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
|
Въ оны дн7и. въставъши мр7иа. иде въ горU съ тъщаниѥмь въ градъ июдовъ.
|
|
40
|
40
|
|
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
|
и въниде въ домъ захариинъ. и цэлова елисавеfь
|
|
41
|
41
|
|
Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
|
и быc. яко Uслыша елисаветь. цэлованиѥ мр7иино. възыграсz младеньць радощами въ чревэ ѥя. и исплънисz д¦мь елисавеfь.
|
|
42
|
42
|
|
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
|
и възпи гласъмь великъмь и рече. блcна ты въ женахъ. и блcнъ плодъ Uтробы твоѥя.
|
|
43
|
43
|
|
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
|
и отъкUдU се мнэ. да приде м™и Gа моѥго. къ мнэ.
|
|
44
|
44
|
|
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
|
се бо яко быc глаc цэлования твоѥго въ Uшию моѥю. възыграсz младеньць. радощами въ Uтробэ моѥи.
|
|
45
|
45
|
|
Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
|
бlжная же вэрU ятъ. яко бUдеть съвьршениѥ гlанымь ѥи. отъ б7а.
|
|
46
|
46
|
|
І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
|
и рече мр7ия. величить дш7а моя Gа.
|
|
47
|
47
|
|
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
|
и въздрадовасz д¦ъ мои о бз7э сп7си моѥмь.
|
|
48
|
48
|
|
бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
|
яко призри на съмэрение моѥ. се бо tселэ блажать мя вси роди.
|
|
49
|
49
|
|
Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
|
яко сътвори мнэ величиѥ сильнъ. и с™о имz ѥмU.
|
|
50
|
50
|
|
І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
|
и милость ѥго въ родъ и родъ боѩщиимъ сz ѥго.
|
|
51
|
51
|
|
Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
|
сътвори дрьжавѫ мышьцеѭ своѥѭ расточи гръдыѩ мыслиѭ срьдьца ихъ.
|
|
52
|
52
|
|
скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
|
низъложи сильныѩ съ прэстолъ и възнесе съмэреныѩ.
|
|
53
|
53
|
|
голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
|
алчѫщzѩ исплъни благъ и богатzщzѩ сz отъпусти тъщz.
|
|
54
|
54
|
|
Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
|
приѩтъ израиля отрока своѥго помzнѫти милость
|
|
55
|
55
|
|
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
|
якоже глагола къ отьцемъ нашимъ аврааму и сэмени ѥго до вэка.
|
|
56
|
56
|
|
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
|
пребыc же мр7ия съ нѥю. яко три мcцэ. и и възвратисz въ домъ свои.
|
|
57
|
57
|
|
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
|
елисавеfи же испълнишасz дн7ьѥ родити. и роди сн7ъ.
|
|
58
|
58
|
|
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
|
и слышаша окр7стъ живUщеи. w рожdении ѥя. яко въ* възвеличилъ ѥсть Gь млcть свою съ нѥю.
|
|
59
|
59
|
|
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
|
и бы въ осмыи дн7ь. придоша обрэзатъ отрочате. и нарицахUть и именьмь оц7а своѥго захариа.
|
|
60
|
60
|
|
На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
|
и tвэщавъши м™и ѥго ре?. ни. нъ да наречетьсz iw7анъ.
|
|
61
|
61
|
|
І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
|
и рэша ѥи. яко никто же ѥсть t рожения твоѥго. иже нарицаѥтьсz именьмь тэмь.
|
|
62
|
62
|
|
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
|
помаяхU же оц7ю ѥго. како бы хотэлъ нарещи ѥ.
|
|
63
|
63
|
|
Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
|
и спрошь дъщицю. наpа. гlя. иоанъ ѥсть имя ѥмU. И чюдишасz вси.
|
|
64
|
64
|
|
І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
|
и tвьрзошасz ѥго Uста. абиѥ и языкъ ѥго. и гlаше бlгсловz б7а.
|
|
65
|
65
|
|
І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
|
и быc на всэхъ страхъ. живUщиихъ окр7стъ ихъ. и въ всеи странэ иUдеисцэи. повэдаѥми бzхU гlи си.
|
|
66
|
66
|
|
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
|
и положиша вси на с®цхь. своихъ. гlюще. что Uбо wтроча се бUдеть. и рUка гн7я бэ съ нимь.
|
|
67
|
67
|
|
І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
|
и захариа оц7ь ѥго испълнисz д¦мь ст7мь. прbрчьствова. гlя.
|
|
68
|
68
|
|
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
|
Бlнъ Gь б7ъ изlвъ. яко посэти и сътвори избавлѥниѥ людьмъ своимъ.
|
|
69
|
69
|
|
І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
|
и въздвиже рогъ съпасения нашего въ дому давыда отрока своѥго.
|
|
70
|
70
|
|
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
|
якоже глагола усты свzтыихъ сѫщиихъ отъ вэка пророкъ ѥго.
|
|
71
|
71
|
|
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
|
спасениѥ отъ врагъ нашихъ и из рѫкъ вьсэхъ ненавидzщиихъ насъ.
|
|
72
|
72
|
|
сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
|
сътворити милость съ отьци нашими и помzнѫти завэтъ свzтыи свои.
|
|
73
|
73
|
|
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
|
клzтвоѭ ѥѭже клzтъ сz къ аврааму отьцу нашему. дати намъ
|
|
74
|
74
|
|
щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
|
без страха из рѫкы врагъ нашихъ избавльшемъ сz
|
|
75
|
75
|
|
безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
|
служити ѥму прэподобиѥмь и правьдоѭ прэдъ нимь вьсz дьни живота нашего.
|
|
76
|
76
|
|
І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
|
и ты отроче прbркъ. вышьняаго наречѥшисz. предъидеши бо предъ лицемь гн7ьмь. Uготовати пUти ѥго.
|
|
77
|
77
|
|
Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
|
дати разумъ съпасения людемъ ѥго въ отпущениѥ грэхъ ихъ.
|
|
78
|
78
|
|
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
|
милосрьдии ради бога нашего въ нихъже посэтилъ ѥсть насъ въстокъ съвыше.
|
|
79
|
79
|
|
просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
|
просвэтити сэдzщzѩ въ тьмэ и сэни съмрьтьнэ. направити ногы нашz на пѫть мирьнъ.
|
|
80
|
80
|
|
Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
|
отроча же растzше и крэпляшесz д¦мь. и бэ въ пUстыняхъ. до дн7е явлѥния своѥго изlю.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.