|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами. | И бысть въ ѥдинъ отъ дьнии тэхъ учzщу ѥму въ црькъви и благовэстуѭщу сташz сz архиереи и кънижьници съ старьци |
|
2
|
2
|
| І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? | и рэшz глаголѭще къ нѥму: рьци намъ коѥѭ областиѭ се твориши и къто ѥсть давыи тебэ область сиѭ; |
|
3
|
3
|
| Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені — | отъвэщавъ же рече къ нимъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе и рьцэте ми: |
|
4
|
4
|
| хрещення Іоанове було з небес чи від людей? | крьщениѥ иоаново съ небесе ли бэ или отъ чловэкъ; |
|
5
|
5
|
| Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? | они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще яко аще речемъ отъ небесе речеть по чьто не вэровасте ѥмµ; |
|
6
|
6
|
| А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк. | аще ли речемъ отъ чловэкъ людиѥ вьси камениѥмь побиѭть ны. извэстьно бо бэ людемъ яко иоанъ пророкъ бэ. |
|
7
|
7
|
| І відповіли: не знаємо, звідки. | и отъвэщашz: не вэмъ отъкѫду. |
|
8
|
8
|
| Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю. | исусъ же рече имъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ се творѭ. |
|
9
|
9
|
| І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час. | Начzтъ же къ людемъ глаголати притъчѫ сиѭ. чловэкъ насади виноградъ и въдасть и дэлателемъ и отиде на лэта мънога. |
|
10
|
10
|
| І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. | и въ врэмz посъла къ дэлателемъ рабъ да отъ плода винограда дадzть ѥму. дэлателѥ же бивъше и пустишz тъщь. |
|
11
|
11
|
| Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим. | и приложи другыи посълати рабъ. они же и того бивъше и досаждьше ѥму пустишz тъщь. |
|
12
|
12
|
| І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали. | и приложи третии посълати. они же и сего уязвьше изгънашz. |
|
13
|
13
|
| Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться. | рече же господь винограда: чьто сътворѭ; послѭ сынъ мои възлюблѥныи. негли сего видэвъши усрамляѭть сz. |
|
14
|
14
|
| А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою. | видэвъше же и дэлателѥ мышляахѫ другъ къ другу глаголѭще: сь ѥсть наслэдьникъ придэте убиѥмъ и да наше бѫдеть достояниѥ. |
|
15
|
15
|
| І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника? | и изведъше и вънъ из винограда убишz. чьто убо створить имъ господинъ винограда; |
|
16
|
16
|
| Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так! | придеть и погубить дэлателѩ сиѩ и въдасть виноградъ инэмъ. слышавъше же рэшz: да не бѫдеть. |
|
17
|
17
|
| А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? | онъ же възьрэвъ на нѩ рече: чьто убо ѥсть писаноѥ се камень ѥгоже не врэду сътворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу; |
|
18
|
18
|
| Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить. | вьсякъ падыи на камени томь съкрушить сz. а на нѥмьже падеть сътьреть и. |
|
19
|
19
|
| І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу. | и възискашz архиереи и кънижьници възложити на нь руцэ въ тъ часъ и убояшz сz людии. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ сиѭ. |
|
20
|
20
|
| І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя. | и съглzдавъше посълаша засэдьникы творzща сz правьдьници сѫще да имѫть и въ словеси да бышz и прэдали владычьству и области воѥводы. |
|
21
|
21
|
| І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш; | и въпросишz и глаголѭще: учителю вэмъ яко право глаголѥши и учиши и не на лица зьриши нъ въ истинѫ пѫти божию учиши. |
|
22
|
22
|
| чи належить нам давати податок кесареві, чи ні? | достоить ли намъ кесареви дань дати ли ни; |
|
23
|
23
|
| Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте? | разумэвъ же льсть ихъ рече къ нимъ: чьто мz искушаѥте; |
|
24
|
24
|
| Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве. | покажите ми пэнzзь. чии имать образъ и написаниѥ; отъвэщавъше рэшz: кесаревъ. |
|
25
|
25
|
| Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. | онъ же рече къ нимъ: въздадите убо яже сѫть кесарева кесареви. и яже сѫть божия богови. |
|
26
|
26
|
| І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли. | и не могошz зазьрэти глагола ѥго прэдъ людьми. и дивльше сz о отъвэтэ ѥго умълчашz. |
|
27
|
27
|
| Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його: | Пристѫпльше же нэции отъ садукеи глаголѭщеи въскрэшению не быти въпрашаахѫ и глаголѭще: |
|
28
|
28
|
| Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму. | учителю муѶси написалъ ѥсть намъ аще кому братъ умреть имы женѫ и тъ бес чzдъ умреть. да поиметь женѫ ѥго братъ и въскрэсить сэмz брата своѥго. |
|
29
|
29
|
| Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним; | седмь убо братиѩ бэ. и прьвыи поѥмь женѫ умрэтъ бесчzдьнъ. |
|
30
|
30
|
| узяв ту жінку другий, і той помер бездітним; | и поѩтъ въторыи жену и тъ умрэтъ бесчzдьнъ. |
|
31
|
31
|
| узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли. | и третии поѩтъ ѭ. такожде и вьси семь умрэшz не оставльше чzдъ. |
|
32
|
32
|
| Після всіх померла і жінка. | послэжде же вьсэхъ и жена умрэтъ. |
|
33
|
33
|
| Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину. | въ въскрэшениѥ убо котораго ихъ бѫдеть жена; семь бо имэшz ѭ женѫ. |
|
34
|
34
|
| Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж; | и отъвэщавъ исусъ рече имъ: сынове вэка сего женzть сz и посагаѭть. |
|
35
|
35
|
| а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж. | а съподобльшеи сz вэкъ тъ улучити и въскрэшениѥ ѥже отъ мрьтвыихъ ни женzть сz ни посагаѭть |
|
36
|
36
|
| І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння. | ни умрэти потомь могѫть. равьни бо сѫть ангеломъ и сынове суть божии въскрэшению сынове сѫще. |
|
37
|
37
|
| А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. | а яко въстаѭть мрьтвии и муѶси съказа при кѫпинэ якоже глаголетть господа бога авраамля и бога исакова и бога ияковля. |
|
38
|
38
|
| Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі. | богъ же нэсть мрьтвыихъ нъ живыихъ вьси бо тому живи сѫть. |
|
39
|
39
|
| На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав. | отъвэщавъше ѥдини кънижьници рэшz: учителю добрэ рече. |
|
40
|
40
|
| І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм: | кътому же не съмэахѫ ѥго въпрашати ни чьсо же. рече же къ нимъ: |
|
41
|
41
|
| як це кажуть, що Христос є сином Давидовим, | како глаголѭть нэции христа быти сына давыдова; |
|
42
|
42
|
| А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, | а самъ давыдъ глаголеть въ кънигахъ псаломьскыихъ: рече господь господеви моѥму сzди о деснѫѭ мене |
|
43
|
43
|
| доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх? | доньдеже положѫ врагы твоѩ подъножию ногама твоима. |
|
44
|
44
|
| Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому? | давыдъ и убо господа нарицаѥть то како ѥму ѥсть сынъ; |
|
45
|
45
|
| І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм: | слышящемъ же вьсэмъ людемъ рече къ ученикомъ своимъ: |
|
46
|
46
|
| стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях, | вънимаите себе t кънижьникъ. хотzщиихъ въ одеждzхъ ходити. и любzщиихъ. цэлования на тържищи ихъ. и прэдъсэдания на съньмищихъ и прэжезъвания на обэдэхъ. |
|
47
|
47
|
| які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження. | иже сънэдають домы въдовиць. и виною далече молzтьсz. си приимUть осUжениѥ большеѥ. |
