|
Глvа, і~”
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Премђдръ сђдїя ка'жеT лю'ди своя, и^ влDчьство раꙁђмиваго ё^чинено бђдетъ.
|
Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане.
|
|
2
|
2
|
|
ЈА/коже бђдђтъ сђдїи` лю'деM е^го, таки и^ слђ'гы е^го. и^ ја%коже бђдетъ влDка гра'дђ, тацы и^ вс^и живђщїи в немᲆ”
|
Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому.
|
|
3
|
3
|
|
Цр~ь ненаказанъ погђбля'етъ лю'ди своя, и^ грады ё^селя'ются премђдростїю силныхъ”
|
Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто.
|
|
4
|
4
|
|
В рђцњ гн~и власть земли, и^ подобнаго въꙁдви'гнетъ въ время на не'и.
|
У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній.
|
|
5
|
5
|
|
в рђцњ гн~и бл~гое ше'ствїе мђжа, и^ на лице кни'жника воꙁложатъ сла'вђ свою.
|
У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою.
|
|
6
|
6
|
|
во вся'кои пра'вдњ не дръжи гнњ'ва на и^скреняго свое^го, и^ не твори ничесоже въ дњлехъ досажденїя”
|
Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом.
|
|
7
|
7
|
|
Въꙁненавидњна преD бм~ъ и^ чл~кы гордыни, и^ эT ѓ'боиX престђпиT непра'веDне”
|
Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох.
|
|
8
|
8
|
|
Црsтво эT ја^зы'ка въ ја^ꙁы'къ преводи'тся непра'вды дњльма, и^ досажденїя и^мњнїи.
|
Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство.
|
|
9
|
9
|
|
почто ся гордитъ земля и^ пепелъ,
|
Чого гордиться земля і попіл?
|
|
10
|
10
|
|
ја%ко въ животњ и^звергохъ ё^тро'бђ е^го”
|
І за життя вивергаються нутрощі його.
|
|
11
|
11
|
|
длъгђю бо'лесть эTсњка'етъ вра'чъ,
|
Тривалу хворобу лікар нехтує:
|
|
12
|
12
|
|
и^ цр~ь дньs а^ ё'тро ё%мретъ,
|
і ось, нині цар, а завтра помирає.
|
|
13
|
13
|
|
и^ е^гда ё%мретъ чл~къ наслњдяT и& и^ гади и^ ѕвњри и^ чрьвїе”
|
Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва.
|
|
14
|
14
|
|
Нача'токᲆ горды'ни чл~кђ эTстђпа'ющђ эT г~а, и^ эT сътворшаго и& эTстђпи срDце е^го,
|
Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його;
|
|
15
|
15
|
|
ја%ко нача'токъ горды'ни грњхъ, и^ деrжа'и е^го ѓ^дръжитᲆ сквернђ”
|
бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти;
|
|
16
|
16
|
|
Сего ради не прослави г~ь наведе'нїя, и^ и^ разврати е& до конца”
|
і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його.
|
|
17
|
17
|
|
Прsтлъ князе'и ниꙁложи' г~ь, и посади смиренныя в нихъ мњсто”
|
Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх.
|
|
18
|
18
|
|
Ко'рень ја%зы'къ и^сторже г~ь, и^ всади смиренныя в нихъ мњсто”
|
Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних.
|
|
19
|
19
|
|
Зе'млю ја^ꙁыk раꙁврати г~ь, и^ погђби ихъ до ѓ^снова'нїя земля`.
|
Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі.
|
|
20
|
20
|
|
погђби ю& и^зятъ эT нихъ, и^ престави эT ꙁемля па'мять и^хъ”
|
Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх.
|
|
21
|
21
|
|
Несоꙁда'на бысть чл~комъ гордыни, н^и гнњвъ ја%рости рожDенїеM же'нъ”
|
Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками.
|
|
22
|
22
|
|
Сњмя чsтно кое` сњмя чл~че, сњмя чsтное кое боя'щеся г~а.
|
Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа.
|
|
23
|
23
|
|
сᲇмя беZчестное кое` сњмя чл~че сњмя беꙁъчестное кое` престђпа'ю^щее ꙁа'повњди”
|
Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді.
|
|
24
|
24
|
|
Посредњ бра'тїа старњи и^хъ че'стен#, и^ боя'щися г~а преD ѓ^чима е^го”
|
Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його.
|
|
25
|
25
|
|
Бога'тъ и^ сла'венъ и^ нищъ, похва'ла и^хъ страхᲆ гн~ь.
|
Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній.
|
|
26
|
26
|
|
неправеDно е^сᲄь ё^каря'ти нища раꙁимива, и^ не подобно е^сть слави'тђ мђжа грњшника”
|
Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного.
|
|
27
|
27
|
|
Вельмо'жа и^ сђдїя и^ силнїи сла'вни бђдђт#, и^ нњсть и^хъ н^и е^ді'нᲆ вя'щїи боа'щагося г~а.
|
Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа.
|
|
28
|
28
|
|
рабђ раꙁђмивђ свобоDнїи поработаюT. и^ мђжъ хи'тръ не поропщетъ.
|
Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати.
|
|
29
|
29
|
|
не мђдри'ся твори'ти дњ'ла свое^го, и^ не сла'ви себе въ время тђги”
|
Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку.
|
|
30
|
30
|
|
Лђче дњлая'и въ всеM, неже ходя'и и славя'ися и^ лишая'ся хлњ'ба”
|
Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі.
|
|
31
|
31
|
|
Ча'до кро'тостїю просла'ви дш~ђ свою, и^ дажDь е'и честь противђ са'нови ея`”
|
Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством.
|
|
32
|
32
|
|
Съгрњша'ющаго въ дш~ђ е^го кт^о ѓ^правдиT, и^ли кт^о просла'витъ бечествђ'юща животъ сво'и”
|
Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє?
|
|
33
|
33
|
|
Ни'щїи славиM е^сть хђдожесᲄва ради свое^го, и^ бога'тыи славимъ е^сть богатьства ради свое^го”
|
Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство:
|
|
34
|
34
|
|
Прославля'и же ся в нищетњ, и^ въ бога'тьствњ коликощи. и^ прославленыи въ богатьствњ и^ в нищетњ коликощи”
|
шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності?
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.