|
Глvа, м~з”
|
Глава 47
|
|
1
|
1
|
|
И$ по немъ въста` наџа'нъ пррoчесᲄвова'ти въ дн~и двDвы
|
Після цього з’явився Нафан, щоб пророкувати у дні Давида.
|
|
2
|
2
|
|
ЈА/коже тђкъ эTлђчеn эT ѓ^лътаря, тако и^ дв~дъ эT сн~вᲆ і^и^л~евыхъ.
|
Як жир, відокремлений від мирної жертви, так Давид від синів Ізраїлевих.
|
|
3
|
3
|
|
со львы` и^гра` ја%ко с козлищи, и^ с медвњдьми ја%ко съ а'гньцы ѓ%вчими
|
Він грав з левами, як з козенятами, і з ведмедями, як з ягнятами.
|
|
4
|
4
|
|
въ ю'ности свое'и” не ё^би'лъ л^и и^споли'на, и^ эTја%ть поноше'нїе эT людїи.
|
В юності своїй чи не убив він велетня, чи не зняв ганьбу з народу,
|
|
5
|
5
|
|
е^гда простретъ рђцњ пра'щею ка'менемъ, ниꙁложи'ти горды'ню голїа'довђ.
|
коли підняв руку з пращним каменем і подолав гординю Голіафа?
|
|
6
|
6
|
|
приꙁва' бо г~а вы'шнего, и^ даде` въ десницђ е^го крњпость, ниꙁложи'ти чл~ка си'лна на брани, и^ въꙁдви'гнђти ро'гъ людїи свои^хъ.
|
Бо він воззвав до Господа Всевишнього, і Він дав силу правиці його — уразити людину, сильну на війні, і піднести ріг народу свого.
|
|
7
|
7
|
|
се` въ тмаX просла'вилъ е^си, и^ въсхвали е^го ѓ^ блsвенїи е^гда же носи'ти е^мђ вњнецъ славы. г~ь
|
Так прославив народ його десятками тисяч і звеличив його у благословеннях Господа, як достойний вінець слави,
|
|
8
|
8
|
|
потреби б^о враги ѓ%крsтᲆ и^ ё^ничижи филисти'мляны проти'вники до дн~ешняго дн~е. съкрђши` и^мъ ро'гъ,
|
бо він знищив навколишніх ворогів і смирив ворожих филистимлян, — навіть донині скрушив ріг їх.
|
|
9
|
9
|
|
въ всяцњмъ дњлњ своеM дасть и^сповњда'нїе ст~омђ вы'шънемђ гл~ъми славы.
|
Після кожного діла свого він приносив подяку Святому Всевишньому словом хвали;
|
|
10
|
10
|
|
всњмъ срDцем# е^го въсхвали`, и^ въꙁлюби` сътворъшаго и&”
|
від усього серця він оспівував і любив Творця свого.
|
|
11
|
11
|
|
И$ поста'ви пњвца` прямо ѓ^лтаре'ви, и^ звђкомъ и^хъ ё^слажа'ти гласъ”
|
І поставив перед жертовником піснеспівців, щоб голосом їх усолоджувати піснеспіви.
|
|
12
|
12
|
|
дасть празDникомᲆ бл~гђ лњпотђ, и^ ё^краси` времена до кон#чины. въспњва'ти иM и%мя ст~ое е^го, и^ эT ё'тра красиᲄи въ ст~илищи
|
Він надав святам велич і з точністю визначив часи, щоб вони хвалили святе ім’я Його і з раннього ранку оглашали святилище.
|
|
13
|
13
|
|
Гь~ эTја%ть грњхи е^го, и^ въꙁнесе роh его въ вњки” И$ дасть е^мђ ꙁавњтъ црsкъ, и^ прsтлъ славы въ і^и^л~и”
|
І Господь відпустив йому гріхи і навіки підніс ріг його і дарував йому завіт царствений і престіл слави в Ізраїлі.
|
|
14
|
14
|
|
Посемъ въста сн~ъ разђмиченъ, и^ сего ради ѓ^бита` въ простраnстве”
|
Після нього постав мудрий син його і заради батька жив щасливо.
|
|
15
|
15
|
|
Соло'монъ въцр~ися въ дн~и ми'ра, ја%ко б~ъ препоко'и ѓ%крsтъ. да съзижDетъ домъ въ и^мя е^го, и^ да ё^готовитъ ст~илище въ вњки.
|
Соломон царював у мирні дні, тому що Бог заспокоїв його з усіх боків, щоб він побудував дім в ім’я Його і приготував святилище навіки.
|
|
16
|
16
|
|
Ко'ль преё^мђдрися вᲆ ю'ности свое'и, и наплънися ја%ко рњка` ра'зђма,
|
Який мудрий був ти в юності твоїй і, подібно до ріки, повний розуму!
|
|
17
|
17
|
|
и^ зеMлю покры` дш~а твоя. и^сполнилъ е^си при'тчамъ гаданїя,
|
Душа твоя покрила землю, і ти наповнив її загадковими притчами;
|
|
18
|
18
|
|
про'иде и%мя твое въ ѓ'стровы далече, и^ възлю'бленъ бысть ѓ^ ми'рњ свое^мъ”
|
ім’я твоє пронеслося до віддалених островів, і тебе любили за мир твій;
|
|
19
|
19
|
|
Пњсньми и^ приTчами и^ приѓ^браженїеM, и въ сказа'нїи подиви'шася страны
|
за пісні і вислови, за притчі і пояснення тобі дивувалися країни.
|
|
20
|
20
|
|
и%менеM г~а б~а, нареченаго б~а і^и^л~ева.
|
В ім’я Господа Бога, найменованого Богом Ізраїля,
|
|
21
|
21
|
|
събраl е^си ја%ко мᲇдь зла'то, и^ ја%ко ѓ%лово ё^мно'жилъ е^си сребро`”
|
ти зібрав золото, як мідь, і примножив срібло, як свинець.
|
|
22
|
22
|
|
Вдаl е^си бока твоя` жена'мъ, и^ порабощенъ бысть тњломъ свои^мъ
|
Але ти схилив стегна твої до жінок і поневолився ними тілом твоїм;
|
|
23
|
23
|
|
и далъ е^си поро'къ на дш~ђ свою. и^ ѓ^сквернилъ е^си сњмя свое, нанести` гнњвъ на ча'да своя, и^ ё^милитися ѓ^ беꙁђмїи свое^мъ. быти на двою мђчительствђ, и^ эT е^фре'ма быти црsтвђ непокори'вђ”
|
ти поклав пляму на славу твою й осквернив сім’я твоє так, що навів гнів на дітей твоїх, — і вони гірко оплакували твоє безумство, — що влада розділилася надвоє, і від Єфрема пішло непокірливе царство.
|
|
24
|
24
|
|
Гь~ же не и^маᲄь ѓста'виᲄи млsти свое^я, и^ не растлњеT эT дњлъ е^го. не и^стребиTся эT и^ꙁбраnнаго е^го и^щадїя, и^ сњмя възлюби'вшаго е^го не и^ꙁметъ”
|
Але Господь не залишить Своєї милости і не зруйнує жодного із діл Своїх, не знищить нащадків обраного Свого і не викорінить сім’я того, хто полюбив Його.
|
|
25
|
25
|
|
І$а'ковђ дасть ѓ^станокъ, и^ дв~дђ эT него ко'рень.
|
І Він дав Якову залишок, і Давиду — корінь від нього.
|
|
26
|
26
|
|
и^ почи` соло'монъ съ эTц~ы свои^ми.
|
І спочив Соломон з батьками своїми
|
|
27
|
27
|
|
и^ ѓ^ста'ви по себњ эT сᲇмене свое^го лю'демъ беꙁђмїе,
|
і залишив після себе від сімені свого безумство народу,
|
|
28
|
28
|
|
и^ ё^маля'щася ра'ꙁђмомъ ровоа'ма, и^же эTста'ви лю'ди эT совњта свое^го”
|
убогого розумом Ровоама, який відвернув від себе народ через свої наради,
|
|
29
|
29
|
|
І$еровоа'ма сн~а нава'това, и^же сътвори'ша съгрњши'ти і^и^л~я. и^ даs е^фремђ пђть къ грњхђ,
|
й Ієровоама, сина Наватового, який увів у гріх Ізраїля і Єфрему указав шлях гріха.
|
|
30
|
30
|
|
и^ ё^множишася грњси и^хъ ѕњло, эTстђпити и%мъ эT ꙁемля` свое^я,
|
І дуже примножилися гріхи їхні, так що вони вигнані були із землі своєї;
|
|
31
|
31
|
|
и^ вся'ко лђкаvство и^ꙁыска'ша, дондеже месть прїиде на' ня”
|
і замірялися вони на всяке зло, доки не прийшла на них помста.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.