|
Глvа, л~”
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
|
Любя'и сн~а свое^го ё^части'т# е^мђ ра'ны, да възвеселиTся напослњдо'къ свои”
|
Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним.
|
|
2
|
2
|
|
Кажа'и сн~ъ свои наслади'тся послњди ѓ^ немъ, и^ посредњ ꙁна'емыхъ ѓ^ немъ похва'лится”
|
Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним.
|
|
3
|
3
|
|
Оу^ча` сн~ъ свои възревнитъ врага`, и^ преD дрђги ѓ^ немъ възра'дђется.
|
Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього.
|
|
4
|
4
|
|
ё^мретъ эTц~ъ е^мђ и^ ја%ко не ё'мре, подобна б^о себњ ѓ^ста'ви по себњ.
|
Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе;
|
|
5
|
5
|
|
в животњ свое^мъ ви'дњвъ и& и^ възвеселися, и^ на ё^мрњтїи свое^мъ не ѓ^скръби'ся”
|
за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився;
|
|
6
|
6
|
|
Проти'вђ врагоM ѓ^стави ме'стника, и^ дрђгомъ възда'юща блгDть”
|
для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів — того, хто воздає подяку.
|
|
7
|
7
|
|
ѓ^ дш~ахъ сн~овъ ѓ^бя'жетъ стрђпы своя, и^ ѓ^ вся'комъ во'пли възмяте'тся ё^троба е^го”
|
Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його.
|
|
8
|
8
|
|
Ко'нь не ё^ченъ сверњпъ и^де'тъ, и^ сн~ъ самовлъныи блђдникъ бђдетъ.
|
Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим.
|
|
9
|
9
|
|
накажи` ча'да и^ ё^дивиT т^я, и^граяи с ни'мъ и^ сътвори'тъ ти печа'ль”
|
Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе.
|
|
10
|
10
|
|
Не смњ'ися с ниM да не поболи'ши ѓ^ неM, и^ напослњдокъ сотне'ши си` зђбы”
|
Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і потім не скреготати зубами своїми.
|
|
11
|
11
|
|
Не да'ждь е^мђ вла'сти въ ю'ности,
|
Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його.
|
|
12
|
12
|
|
съкрђши ре'бра е^го дондеже мла'дъ еs е^гда` ка'ко ѓ^жестњвъ и^ не покори'тъ ти ся.
|
Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі.
|
|
13
|
13
|
|
накажи` сн~ъ свои и^ дњлаи ѓ^ немъ, да не въ бестђдїе е^го поTкнешися”
|
Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його.
|
|
14
|
14
|
|
Лђ'че е^сть ни'щъ и^ крњпоk съ здра'вїемъ, нежели богаT и^ ё^ра'нен# тњломъ своиM”
|
Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом;
|
|
15
|
15
|
|
Здра'вїе и^сцњлно лђче е^сть вся'кого зла'та, и^ тњло здра'во нежели богаTство бесчи'слено.
|
здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство;
|
|
16
|
16
|
|
нњсть богаTство лђче здра'вїя теле'снаго, и^ нњсть веселїя паче ра'досᲄи срчDныя”
|
немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну;
|
|
17
|
17
|
|
Лђче е^сть смр~ть паче живота` горка, и^ нежели недђг# доlгїи”
|
краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває.
|
|
18
|
18
|
|
Мно'го добро` просы'пано преD ё^сты` затво'реными, преDложе'нїя бра'шна преDлежа'ща ё^ гроба`”
|
Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі.
|
|
19
|
19
|
|
Ка'я по'льза и%долђ эT жрътвы, не и'мать б^о ја%сᲄи ни ѓ^боня'ти.
|
Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може:
|
|
20
|
20
|
|
та'коже и^згони'мыи гм~ъ,
|
так переслідуваний від Господа,
|
|
21
|
21
|
|
зря'и ѓ^чи'ма и^ стеня`. ја%ко е^внђхъ ѓ^сяза'яи деви'цђ и^ възъстеня'етъ, та'ко творя'и по нђжди сђды.
|
дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає.
|
|
22
|
22
|
|
не да'ждь печа'ли дш~и свое'и, и^ не ѓ^скорби` себе совњтомъ свои^мъ.
|
Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю;
|
|
23
|
23
|
|
Весе'лїе срчDно живо'тъ чл~ка, и^ радова'нїе мђжеско длъгоденьствїе”
|
веселощі серця — життя людини, і радість чоловіка — довголіття;
|
|
24
|
24
|
|
Люби` дш~ђ свою и^ тњши срDце свое и^ печа'ль эT себе эTрини дале'че.
|
люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум,
|
|
25
|
25
|
|
мно'ги б^о печа'ль ё^би`, нњсᲄь по'льза в не'и.
|
бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає.
|
|
26
|
26
|
|
рве'нїе и^ ја%рость ё^маля'ютъ дн~и, и^ прежде вре'мене печа'ль ста'рость наво'дитъ”
|
Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість.
|
|
27
|
27
|
|
Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.