|
Глvа, к~в”
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Ка'мени нечи'стомђ точенъ е^сть лњни'выи,
|
До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його.
|
|
2
|
2
|
|
и^ вся'къ подвижа'яи е^го эTтрясе'тъ рђ'кђ свою”
|
До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку.
|
|
3
|
3
|
|
Стђ'дъ эTц~ђ ненакаꙁа'нъ сн~ъ, дщи же на ё^моле'нїе е^мђ бђдетъ”
|
Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження.
|
|
4
|
4
|
|
дщи же мђдра почте'тъ эTц~а свое^го, а^ не срамля'ющися печа'ль эTц~ђ.
|
Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив.
|
|
5
|
5
|
|
эTц~а и^ мђжа посрами'тъ дръꙁая, и^ эT ѓбо'ю беще'стїе прїиметъ”
|
Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві.
|
|
6
|
6
|
|
ЈА/ко мђсике'иска печа'ль, без#вре'менна повњсᲄь. ра'ны и^ накаꙁа'нїе въ вся'ко вре'мя премђдрости,
|
Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу.
|
|
7
|
7
|
|
ја%ко сълњпля'я чре'пїе. ја%ко ё^ча'и бђя'го, та'ко възбђжDа'яи спя'ща эT тя'жка сна.
|
Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну.
|
|
8
|
8
|
|
повњда'яи дрњмлющђ, повњда'етъ бђ'ю, и^ на концы рече'тъ чт^о е^сть”
|
Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?»
|
|
9
|
9
|
|
НаD мр~твыми пла'чися и^ще'зе б^о свTњ, и^ бђяго плачися и^з#чеꙁе б^о ра'ꙁђмъ.
|
Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього.
|
|
10
|
10
|
|
слаDко е^сть пла'катися мр~твьца, ја%ко почи'лъ е^сть. бђя'го же лђче смр~ть неже живо'тъ зо'лъ”
|
Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть.
|
|
11
|
11
|
|
Сњтова'нїе мр~твᲆца, з~, дн~їи, бђя'го же и^ нечести'ваго вся` дн~и живота` е^го.
|
Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його.
|
|
12
|
12
|
|
съ безђмными не мно'жи слове'съ, и^ къ неразђмивђ не ходи”
|
З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи;
|
|
13
|
13
|
|
Храни'ся эT него да не трђда прїимеши, и^ не ѓ^скверни'шися въ стяжа'нїи е^го.
|
бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним;
|
|
14
|
14
|
|
ё^клони'ся эT него и^ ѓ^бря'щеши поко'и, и^ не ё^ны'еши безђмїемъ е^го”
|
ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його.
|
|
15
|
15
|
|
Па'че ѓ%лова чт^о ѓ^тяжчи'тся, н^о и^мя е^мђ чт^о е^сть то'кмо бђ'и”
|
Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний?
|
|
16
|
16
|
|
Пњсо'къ и^ соl и^ рђдђ желњза ле'гко е^сть понести, паче чл~ка неразђми'ва”
|
Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду.
|
|
17
|
17
|
|
Съключе'нїе древя'но на ё^тверже'нїе храми'ны да не расто'ргнется, та'коже и^ срDце ё^тверже'но на размышле'нїе совњта въ врњмя не ё^страшится”
|
Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху.
|
|
18
|
18
|
|
срDце ѓ^снова'но на совњсти ра'зђма ја%ко сълњпле'нїе песо'чно тесаныя стњ'ны”
|
Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні.
|
|
19
|
19
|
|
ЈА/ко дроблїе ка'менїе на высо'цњ лежа'щее проти'вђ вњтрђ не стерпи'тъ,
|
Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру:
|
|
20
|
20
|
|
та'коже срDце страши'во въ размышле'нїи бђя'го пря'мо вся'комђ стра'хђ не стерпитъ”
|
так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху.
|
|
21
|
21
|
|
Оу^то'кся въ ѓ%ко и^ точитъ сле'зы, и ё^то'кся въ срDце и^сто'читъ чюв#ство”
|
Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне.
|
|
22
|
22
|
|
Вергаяи камы на пти'цы разлђчитъ я&, і^ и'же поно'ситъ дрђ'гђ разори'тъ дрQђбђ”
|
Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу.
|
|
23
|
23
|
|
На дрђ'га а^ще и^звлече'ши ме'чь, не надњ'ися е^сть б^о ме'сть эT него”
|
Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби.
|
|
24
|
24
|
|
на дрђга а^ще эTверꙁе'ши ё^ста не бо'ися, стыди'ся е^сть б^о и^змњне'нїе. нњсᲄь добра эT мђ'жа лђка'ва,
|
Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення.
|
|
25
|
25
|
|
развњ поноше'нїя и^ горды'ня, и^ эTкрове'нїе та'ины, и^ ја%звы ле'стны, сихъ эTбњжиT вся'къ дрђ'гъ”
|
Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга.
|
|
26
|
26
|
|
Вњ'рђ стяжи в нищетњ съ и%скренимъ бђди, да въ бл~гиX е^го вкђ'пњ възвесели'шися”
|
Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його;
|
|
27
|
27
|
|
И$ въ время ско'рби пребыва'и с ни'мъ, да въ наслњдїе е^го наслњди'ши”
|
залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині.
|
|
28
|
28
|
|
Прьвње ѓ^гня и^ ды'ма пе'щнаго па'ра, та'ко первње кро'ве клевета”
|
Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки.
|
|
29
|
29
|
|
дрђга застђпа'ти не срамњ'ися, и^ эT лица е^го не съкрыва'ися,
|
Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його;
|
|
30
|
30
|
|
а^ще т^и ключиTся и^ ѕл^о е^го ради” вся'къ слы'шаяи съхранитъ я&”
|
а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.
|
|
31
|
31
|
|
Кт^о да'сть м^и въ ё^стњхъ мои^хъ храни'лище, и^ на ё^стњхъ мои^хъ печа'тъ кова да не падђся эT нея, и^ ја^зы'къ мои да не погђбитъ м^я”
|
Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене!
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.