Порівняти Біблія (Київський ізвод) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 26

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 26	Chapter 26

1	1
(Зач. 107) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с вся словеса́ сія́, рече́ ученико́м Свої́м:	And it came to pass, when Jesus had finished all these words, he said unto his disciples,
2	2
ві́сте, я́ко по двою́ дню Па́сха бу́деть, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть на проп'я́тіє.	Ye know that after two days the passover cometh, and the Son of man is delivered up to be crucified.
3	3
Тогда́ собра́шася архієре́є, і кни́жници, і ста́рці людсті́ї во двор архієре́йов, глаго́лемаго Кая́фи,	Then were gathered together the chief priests, and the scribes, and the elders of the people, unto the court of the high priest, who was called Caiaphas;
4	4
і совіща́ша, да Ісу́са ле́стію і́муть і убію́ть;	and they took counsel together that they might take Jesus by subtlety, and kill him.
5	5
глаго́лаху же: но не в пра́здник, да не молва́ бу́деть в лю́дех.	But they said, Not during the feast, lest a tumult arise among the people.
6	6
(Зач. 108) Ісу́су же би́вшу в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго,	Now when Jesus was in Bethany, in the house of Simon the leper,
7	7
приступи́ к Нему́ жена́, сткля́ницю ми́ра іму́щи многоці́ннаго, і возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща.	there came unto him a woman having an alabaster cruse of exceeding precious ointment, and she poured it upon his head, as he sat at meat.
8	8
Ви́дівше же ученици́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ (бисть)?	But when his disciples saw it, they had indignation, saying, To what purpose is this waste?
9	9
можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ би́ти на мно́зі і да́тися ни́щим.	For this ointment might have been sold for much, and given to the poor.
10	10
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что тружда́єте жену́? Ді́ло бо добро́ соді́ла о Мні;	But Jesus perceiving it said unto them, Why trouble ye the woman? for she hath wrought a good work upon me.
11	11
всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, Мене́ же не всегда́ і́мате;	For ye have the poor always with you; but me ye have not always.
12	12
возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на ті́ло Моє́, на погребе́ніє М'я сотвори́;	For in that she poured this ointment upon my body, she did it to prepare me for burial.
13	13
Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́дано бу́деть Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, рече́ться і є́же сотвори́ сія́, в па́м'ять єя́.	Verily I say unto you, Wheresoever this gospel shall be preached in the whole world, that also which this woman hath done shall be spoken of for a memorial of her.
14	14
Тогда́ шед єди́н от обоюна́десяте, глаго́лемий Іу́да Іскаріо́тський, ко архієре́йом,	Then one of the twelve, who was called Judas Iscariot, went unto the chief priests,
15	15
рече́; что мі хо́щете да́ти, і аз вам преда́м Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреник;	and said, What are ye willing to give me, and I will deliver him unto you? And they weighed unto him thirty pieces of silver.
16	16
і отто́лі іска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́сть.	And from that time he sought opportunity to deliver him unto them.
17	17
В пе́рвий же день оприсно́чний приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще Єму́: гді хо́щеши угото́ваем Ті я́сти Па́сху?	Now on the first day of unleavened bread the disciples came to Jesus, saying unto him, Where wilt thou that we should make ready for thee to eat the passover?
18	18
Он же рече́: іді́те во град ко о́нсиці і рці́те єму́: Учи́тель глаго́леть: вре́м'я Моє́ близ єсть; у тебе́ сотворю́ Па́сху со ученики́ Мої́ми.	And he said, Go into the city to such a man, and say unto him, The Teacher saith, My time is at hand; I keep the passover at thy house with my disciples.
19	19
І сотвори́ша ученици́, я́коже повелі́ їм Ісу́с, і угото́ваша Па́сху.	And the disciples did as Jesus appointed them; and they made ready the passover.
20	20
Ве́черу же би́вшу, возлежа́ше со обімана́десяте ученико́ма;	Now when even was come, he was sitting at meat with the twelve;
21	21
і яду́щим їм, рече́: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я.	and as they were eating, he said, Verily I say unto you, that one of you shall betray me.
22	22
І скорб'я́ще зіло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́н ки́йждо їх: єда́ аз єсьм, Го́споди?	And they were exceeding sorrowful, and began to say unto him each of them, Is it I, Lord?
23	23
Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть;	And he answered and said, He that dipped his hand with me in the dish, the same shall betray me.
24	24
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.	The Son of man goeth, even as it is written of him: but woe unto that man through whom the Son of man is betrayed! good were it for that man if he had not been born.
25	25
Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глагола єму́: ти рекл єси́.	And Judas, who betrayed him, answered and said, Is it I, Rabbi? He saith unto him, Thou hast said.
26	26
Іду́щим же їм, приє́м Ісу́с хліб і благослови́в преломи́, і дая́ше ученико́м, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.	And as they were eating, Jesus took the bread, and gave thanks, and brake it; and he gave to the disciples, and said, Take, eat; this is my body.
27	27
І приє́м ча́шу і хвалу́ возда́в, даде́ їм, глаго́ля: пи́йте от нея́ всі;	And he took the cup, and gave thanks, and gave to them, saying, Drink ye all of it;
28	28
сія́ бо єсть Кров моя́, Но́ваго Заві́та, я́же за мно́гія ізлива́єма во оставле́ніє гріхо́в.	for this is my blood of the new covenant, which is poured out for many unto remission of sins.
29	29
Глаго́лю же вам, я́ко не і́мам пи́ти отни́ні от сего́ плода́ ло́знаго, до дне того́, єгда́ є пію́ с ва́ми но́во во Ца́рствії Отця́ Моєго́.	But I say unto you, that I shall not drink henceforth of this fruit of the vine, until that day when I drink it new with you in my Father’s kingdom.
30	30
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нську.	And when they had sung a hymn, they went out into the mount of Olives.
31	31
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: всі ви соблазните́ся о Мні в нощ сію́; пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці ста́да;	Then saith Jesus unto them, All ye shall be offended in me this night: for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep of the flock shall be scattered abroad.
32	32
по воскресе́нії же Моє́м варя́ю ви в Галиле́ї.	But after I am raised up, I will go before you into Galilee.
33	33
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться о Тебі́, аз нікогда́же соблажню́ся.	But Peter answered and said unto him, If all shall be offended in thee, yet I will never be offended.
34	34
Рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко в сію́ нощ, пре́жде да́же але́ктор не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.	Jesus said unto him, Verily I say unto thee, that this night, before the cock crow, thou shalt deny me thrice.
35	35
Глаго́ла єму́ Петр: а́ще мі єсть і умре́ти с Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі ученици́ рі́ша.	Peter saith unto him, Even if I must die with thee, yet will I not deny thee. And likewise also said all the disciples.
36	36
Тогда́ при́йде с ни́ми Ісу́с в весь, нарица́ємую Гефсима́нія, і глаго́ла ученико́м: сіді́те ту, до́ндеже шед помолю́ся та́мо.	Then cometh Jesus with them unto a place called Gethsemane, and saith unto the disciples, Sit ye here, while I go and pray yonder.
37	37
І поє́м Петра́ і о́ба си́на Зеведе́йова, нача́т скорбі́ти і тужи́ти.	And he took with him Peter and the two sons of Zebedee, and began to be sorrowful and sore troubled.
38	38
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю.	Then saith Jesus unto them, My soul is exceeding sorrowful, even unto death: abide ye here, and watch with me.
39	39
І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти.	And he went forward a little, and fell on his face, and prayed, saying, My Father, if it be possible, let this cup pass away from me: nevertheless, not as I will, but as thou wilt.
40	40
І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх сп'я́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю?	And he cometh unto the disciples, and findeth them sleeping, and saith unto Peter, What, could ye not watch with me one hour?
41	41
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́.	Watch and pray, that ye enter not into temptation: the spirit indeed is willing, but the flesh is weak.
42	42
Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́.	Again a second time he went away, and prayed, saying, My Father, if this cup cannot pass away from me, except I drink it, thy will be done.
43	43
І прише́д обрі́те їх па́ки сп'я́щих; бі́ста бо їм о́чі отяготі́ні.	And he cometh and findeth them sleeping again, for their eyes were heavy.
44	44
І оста́вль їх, шед па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во рек.	And he left them, and went away again, and prayed a third time, saying the same words.
45	45
Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников;	Then cometh he to his disciples, and saith unto them, Sleep on now, and take your rest: behold, the hour is at hand, and the Son of man is betrayed into the hands of sinners.
46	46
воста́ніте, і́дем; се прибли́жися предая́й М'я.	Arise, let us be going: behold, he is at hand that betrayeth me.
47	47
І єще́ Єму́ глаго́лющу, се Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, при́йде, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і ста́рець людськи́х.	And while he yet spake, lo, Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and elders of the people.
48	48
Предая́й же Єго́ даде́ їм зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́.	Now he that betrayed him gave them a sign, saying, Whomsoever I shall kiss, that is he: take him.
49	49
І а́біє присту́пль ко Ісу́сові, рече́: ра́дуйся, Равві́. І облобиза́ Єго́.	And straightaway he came to Jesus, and said, Hail, Rabbi; and kissed him.
50	50
Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́.	And Jesus said unto him, Friend, wherefore art thou come? Then they came and laid hands on Jesus, and took him.
51	51
І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо.	And behold, one of them that were with Jesus stretched out his hand, and drew his sword, and smote the servant of the high priest, and struck off his ear.
52	52
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: возврати́ нож твой в мі́сто єго́; всі бо приє́мшії нож ноже́м поги́бнуть;	Then saith Jesus unto him, Put up again thy sword into its place: for all they that take the sword shall die by the sword.
53	53
іли́ мни́ться ті, я́ко не могу́ ни́ні умоли́ти Отця́ Моєго́, і предста́вить Мі в'я́щше не́же двана́десяте легео́на а́нгел?	Or thinkest thou that I cannot now beseech my Father, and he shall send me more than twelve legions of angels?
54	54
Ка́ко у́бо сбу́дуться писа́нія, я́ко та́ко подоба́єть би́ти?	How then should the scriptures be fulfilled, that thus it must be?
55	55
В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́.	In that hour said Jesus to the multitudes, Are ye come out as against a robber with swords and staves to seize me? I sat daily with you teaching in the temple, and ye took me not.
56	56
Се же все бисть, да сбу́дуться писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша.	But all this is come to pass, that the scriptures of the prophets might be fulfilled. Then all the disciples left him, and fled.
57	57
(Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася.	And they that had taken Jesus led him away to the house of Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were gathered together.
58	58
Петр же ідя́ше по Нем іздале́ча до двора́ архієре́йова; і вшед внутр, сідя́ше со слуга́ми, ви́діти кончи́ну.	But Peter followed him afar off, unto the court of the high priest, and entered in, and sat with the officers, to see the end.
59	59
Архієре́є же, і ста́рці, і сонм весь іска́ху лжесвиді́тельства на Ісу́са, я́ко да убію́ть Єго́,	Now the chief priests, and the elders, and the whole council sought false witness against Jesus, that they might put him to death;
60	60
і не обріта́ху; і мно́гим лжесвиді́телем присту́пльшим, не обріто́ша. По́сліжде же приступи́вша два лжесвиді́теля,	and they found none: yea, though many false witnesses came, yet found they none. But afterward came two false witnesses,
61	61
рі́ста: Сей рече́: могу́ разори́ти це́рков Бо́жию і треми́ де́ньми созда́ти ю.	and said, This man said, I am able to destroy the temple of God, and to build it in three days.
62	62
І воста́в архієре́й рече́ Єму́: нічесо́же ли отвіщава́єши, что сі́ї на Тя свиді́тельствують?	And the high priest stood up, and said unto him, Answerest thou nothing? what is it which these witness against thee?
63	63
Ісу́с же молча́ше. І отвіща́в архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя Бо́гом Живи́м, да рече́ши нам, а́ще Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий?	But Jesus held his peace. And the high priest answered and said unto him, I adjure thee by the living God, that thou tell us whether thou art the Christ, the Son of God.
64	64
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ти рекл єси́; оба́че глаго́лю вам: отсе́лі у́зрите Си́на Челові́чеськаго сідя́ща одесну́ю Си́ли і гряду́ща на о́блаціх небе́сних.	Jesus saith unto him, Thou hast said: nevertheless I say unto you, Henceforth ye shall see the Son of man sitting at the right hand of Power, and coming on the clouds of heaven.
65	65
Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зи своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла; что єще́ тре́буєм свиді́телей? Се ни́ні сли́шасте хулу́ Єго́!	Then the high priest rent his garments, saying, He hath spoken blasphemy: what further need have we of witnesses? behold, now ye have heard his blasphemy:
66	66
Что вам мни́ться? Они́ же отвіща́вше рі́ша: пови́нен єсть сме́рті.	what think ye? They answered and said, He is worthy of death.
67	67
Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ і па́кості Єму́ ді́яху [і по лани́тома бія́ху Єго́]; о́вії же за лани́ту уда́риша [зауша́ху Єго́],	Then did they spit in his face and buffet him: and some smote him with the palms of their hands,
68	68
глаго́люще: прорци́ нам, Христе́, кто єсть ударе́й Тя?	saying, Prophesy unto us, thou Christ: who is he that struck thee?
69	69
Петр же вні сідя́ше во дворі́. І приступи́ к нему́ єди́на раби́ня, глаго́лющи: і ти бил єси́ со Ісу́сом Галиле́йським.	Now Peter was sitting without in the court: and a maid came unto him, saying, Thou also wast with Jesus the Galilean.
70	70
Он же отве́ржеся пред всі́ми, глаго́ля: не вім, что глаго́леши.	But he denied before them all, saying, I know not what thou sayest.
71	71
Ізше́дшу же єму́ ко врато́м, узрі́ єго́ друга́я, і глаго́ла су́щим та́мо: і сей бі со Ісу́сом Назоре́йом.	And when he was gone out into the porch, another maid saw him, and saith unto them there, This man also was with Jesus of Nazareth.
72	72
І па́ки отве́ржеся с кля́твою, я́ко не зна́ю челові́ка.	And again he denied with an oath, I know not the man.
73	73
Пома́лі же приступи́вше стоя́щії, рі́ша Петро́ві: воі́стину і ти от них єси́, і́бо бесі́да твоя́ я́ві тя твори́ть.	And after a little while they that stood by came and said to Peter, Of a truth thou also art one of them; for thy speech maketh thee known.
74	74
Тогда́ нача́т роти́тися і кля́тися, я́ко не зна́ю челові́ка. І а́біє пі́тель возгласи́.	Then began he to curse and to swear, I know not the man. And straightaway the cock crowed.
75	75
І пом'яну́ Петр глаго́л Ісу́сов, рече́нний єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. І ізше́д вон пла́кася го́рко.	And Peter remembered the word of Jesus, which he had said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice. And he went out, and wept bitterly.

← Глава 25

Глава 27 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт