1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 106
|
Псалом 106
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 106. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Да реку́ть ізба́вленнії Го́сподем, ї́хже ізба́ви із руки́ врага́, | Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога, |
|
3
|
3
|
| і от стран собра́ їх, от восто́к і за́пад, і сі́вера і мо́ря; | і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня. |
|
4
|
4
|
| заблуди́ша в пусти́ні безво́дній, путі́ гра́да оби́тельнаго не обріто́ша; | Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного. |
|
5
|
5
|
| а́лчуще і жа́ждуще, душа́ їх в них ізчезе́. | Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня. |
|
6
|
6
|
| І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізба́ви я; | Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої. |
|
7
|
7
|
| і наста́ви я на путь прав, вни́ти во град оби́тельний. | І привів їх прямою дорогою до міста заселеного. |
|
8
|
8
|
| Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських, |
|
9
|
9
|
| я́ко наси́тил єсть ду́шу тщу, і ду́шу а́лчущу іспо́лни благ; | бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром. |
|
10
|
10
|
| сідя́щия во тьмі і сі́ні сме́ртній, окова́нния нището́ю і желі́зом, | Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом, |
|
11
|
11
|
| я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жія, і сові́т Ви́шняго раздражи́ша. | бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього. |
|
12
|
12
|
| І смири́ся в труді́х се́рдце їх, і ізнемого́ша, і не бі помага́яй. | Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм. |
|
13
|
13
|
| І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я; | Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, |
|
14
|
14
|
| і ізведе́ я із тьми і сі́ні сме́ртния, і у́зи їх растерза́. | вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав. |
|
15
|
15
|
| Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; | Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських: |
|
16
|
16
|
| я́ко сокруши́ врата́ мі́дная, і вереї́ желі́зния сломи́. | бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав. |
|
17
|
17
|
| Восприя́т я от путі́ беззако́нія їх; беззако́ній бо ра́ди свої́х смири́шася. | Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли. |
|
18
|
18
|
| Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ їх, і прибли́жишася до врат сме́ртних. | Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти. |
|
19
|
19
|
| І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я; | Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, |
|
20
|
20
|
| посла́ сло́во своє́, і ізціли́ я, і ізба́ви я от растлі́ній їх. | послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх. |
|
21
|
21
|
| Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. |
|
22
|
22
|
| і да пожру́ть Єму́ же́ртву хвали́ і да возвістя́ть діла́ Єго́ в ра́дості. | Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його. |
|
23
|
23
|
| Сходя́щії в мо́ре в корабле́х, творя́щії ді́ланія в вода́х мно́гих, | Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих, |
|
24
|
24
|
| ті́ї ви́діша діла́ Госпо́дня і чудеса́ Єго́ во глубині́. | вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині: |
|
25
|
25
|
| Рече́ — і ста дух бу́рен, і вознесо́шася во́лни єго́; | скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, — |
|
26
|
26
|
| восхо́дять до небе́с і низхо́дять до бездн; душа́ їх в злих та́яше; | піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей. |
|
27
|
27
|
| см'ято́шася, подвиго́шася, я́ко пія́ний, і вся му́дрость їх поглощена́ бисть. | Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня. |
|
28
|
28
|
| І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізведе́ я; | Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди. |
|
29
|
29
|
| і повелі́ бу́рі, і ста в тишину́, і умолко́ша во́лни єго́. | Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли. |
|
30
|
30
|
| І возвесели́шася, я́ко умолко́ша, і наста́ви я в приста́нище хоті́нія Своєго́. | І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані. |
|
31
|
31
|
| Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. |
|
32
|
32
|
| да вознесу́ть єго́ в Це́ркві людсті́й, і на сіда́лищі ста́рець восхва́лять Єго́. | Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин. |
|
33
|
33
|
| Положи́л єсть рі́ки в пусти́ню і ісхо́диша водна́я в жа́жду, | Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю, |
|
34
|
34
|
| зе́млю плодоно́сную в сла́ность, от зло́би живу́щих на ней. | землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній. |
|
35
|
35
|
| Положи́л єсть пусти́ню во єзе́ра водна́я і зе́млю безво́дную во ісхо́дища водна́я. | Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води. |
|
36
|
36
|
| І насели́ та́мо а́лчущия, і соста́виша гра́ди оби́тельни; | І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі, |
|
37
|
37
|
| і насі́яша се́ла, і насади́ша виногра́ди, і сотвори́ша плод жи́тен. | засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай. |
|
38
|
38
|
| І благослови́ я, і умно́жишася зіло́; і скоти́ їх не ума́ли. | Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується. |
|
39
|
39
|
| І ума́лишася і озло́бишася от ско́рби зол і болі́зні; | Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи, |
|
40
|
40
|
| ізлія́ся унічиже́ніє на кня́зі їх, і облазни́ [заблужда́ти сотвори́] я по непрохо́дній, а не по путі́. | тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів. |
|
41
|
41
|
| І помо́же убо́гу от нищети́ і положи́, я́ко о́вці, оте́чествія. | Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець. |
|
42
|
42
|
| У́зрять пра́вії і возвеселя́ться, і вся́коє беззако́ніє загради́ть уста́ своя́. | Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої. |
|
43
|
43
|
| Кто прему́др і сохрани́ть сія́? І разумі́ють ми́лості Госпо́дні. | Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
