1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa f7i
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| Пріид0ста же двA ѓгGла въ сод0мъ въ вeчеръ: лHтъ же сэдsше пред8 враты2 сод0мскими. Ви1дэвъ же лHтъ, востA въ срётеніе и5мъ и3 поклони1сz лицeмъ на зeмлю | І прийшли ті два ангели в Содом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі |
|
2
|
2
|
| и3 речE: сE, госп0діе, ўклони1тесz въ д0мъ рабA вaшегw и3 почjйте, и3 њмhйте н0ги вaшz, и3 њбyтреневавше tи1дете въ пyть св0й. Рёша же: ни2, но на ст0гнэ почjемъ. | і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці. |
|
3
|
3
|
| И# принyди |, и3 ўклони1шасz къ немY, и3 внид0ша въ д0мъ є3гw2: и3 сотвори2 и5мъ ўчреждeніе, и3 њпрэсн0ки и3спечE и5мъ, и3 kд0ша. | Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли. |
|
4
|
4
|
| Пред8 спaніемъ же мyжіе грaда сод0млzне њб8ид0ша д0мъ, t ю4ноши дaже до стaрца, вeсь нар0дъ вкyпэ: | Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок |
|
5
|
5
|
| и3 и3ззывaху лHта, и3 глаг0лаху къ немY: гдЁ сyть мyжіе вшeдшіи къ тебЁ н0щію; и3зведи2 | къ нaмъ, да бyдемъ съ ни1ми. | і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх. |
|
6
|
6
|
| И#зhде же лHтъ къ ни6мъ въ преддвeріе, двє1ри же затвори2 за соб0ю. | Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері, |
|
7
|
7
|
| Речe же къ ни6мъ: никaкоже, брaтіе, не дёйте ѕлA: | і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла; |
|
8
|
8
|
| сyть же ми2 двЁ дщє1ри, ±же не познaша мyжа: и3зведY и5хъ къ вaмъ, и3 твори1те и5мъ, ћкоже ўг0дно є4сть вaмъ: т0чію мужє1мъ си6мъ не сотвори1те њби1ды, тогH бо рaди внид0ша под8 кр0въ д0му моегw2. | ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічого, тому що вони прийшли під дах дому мого. |
|
9
|
9
|
| Рёша же є3мY: tиди2 tсю1ду: пришeлъ є3си2 (сёмw) њбитaти, є3дa ли и3 сyдъ суди1ти; нн7э u5бо тS њѕл0бимъ пaче, нeжели џныхъ. И# наси1лствоваша мyжа лHта ѕэлw2, и3 прибли1жишасz разби1ти двє1ри. | Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері. |
|
10
|
10
|
| Простeрше же мyжіе рyки, вовлек0ша лHта къ себЁ въ хрaмину, и3 двє1ри хрaмины заключи1ша: | Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули; |
|
11
|
11
|
| мyжы же, сyщыz пред8 двeрьми д0му, порази1ша слэпот0ю t мaла дaже до вели1ка: и3 разслaбишасz и4щуще двeрій. | а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу. |
|
12
|
12
|
| Рёша же мyжіе къ лHту: сyть ли тебЁ здЁ зsтіе и3ли2 сhнове и3ли2 дщє1ри; и3ли2 ѓще кто2 тебЁ и4нъ є4сть во грaдэ, и3зведи2 (|) t мёста сегw2: | Сказали мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх виведи із цього місця, |
|
13
|
13
|
| ћкw мы2 погублsемъ мёсто сіE, понeже возвhсисz в0пль и4хъ пред8 гDемъ, и3 послA нaсъ гDь и3стреби1ти є3го2. | тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його. |
|
14
|
14
|
| И#зhде же лHтъ и3 глаг0ла къ зsтємъ свои6мъ, пои1мшымъ дщє1ри є3гw2, и3 речE: востaните и3 и3зыди1те t мёста сегw2, ћкw погублsетъ гDь грaдъ. Возмнёсz же и3грaти пред8 зzтьми2 свои1ми. | І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, які брали за себе дочок його, і сказав: встаньте, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує. |
|
15
|
15
|
| Е#гдa же ќтро бhсть, понуждaху ѓгGли лHта, глаг0люще: востaвъ, поими2 женY твою2 и3 двЁ дщє1ри тво‰, ±же и4маши, и3 и3зhди, да не и3 ты2 поги1бнеши со беззак0нми грaда. | Коли зійшла зоря, ангели почали прискорювати Лота, говорячи: встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за беззаконня міста. |
|
16
|
16
|
| И# смути1шасz, и3 взsша ѓгGли за рyку є3го2, и3 за рyку женY є3гw2, и3 за рyки двyхъ дщeрей є3гw2, понeже пощадЁ и5 гDь. | І оскільки він барився, то мужі ті [ангели], з милости до нього Господньої, взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його і поставили його за містом. |
|
17
|
17
|
| И# бhсть є3гдA и3звед0ша | в0нъ, и3 рёша: спасaz спасaй твою2 дyшу: не њзирaйсz вспsть, нижE пост0й во всeмъ предёлэ (сeмъ): въ горЁ спасaйсz, да не когдA кyпнw ћтъ бyдеши. | Коли ж вивели їх геть, то один з них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути. |
|
18
|
18
|
| Речe же лHтъ къ ни6мъ: молю1сz, гDи, | Але Лот сказав їм: ні, Владико! |
|
19
|
19
|
| понeже њбрёте рaбъ тв0й млcть пред8 тоб0ю, и3 возвели1чилъ є3си2 прaвду твою2, ю4же твори1ши на мнЁ, є4же жи1ти души2 моeй: ѓзъ же не возмогY спасти1сz въ горЁ, да не когдA пости1гнутъ мS ѕл†z, и3 ўмрY: | ось, раб Твій знайшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер; |
|
20
|
20
|
| сE, грaдъ сeй бли1з8 є4же ўбэжaти ми2 тaмw, и4же є4сть мaлъ, и3 тaмw спасyсz: не мaлъ ли є4сть; и3 живA бyдетъ душA моS тебє2 рaди. | ось, ближче тікати у це місто, воно ж мале; побіжу я туди, — воно ж мале; і збережеться життя моє [заради Тебе]. |
|
21
|
21
|
| И# речE є3мY: сE, ўдиви1хсz лицY твоемY, и3 њ словеси2 сeмъ, є4же не погуби1ти грaда, њ нeмже глаг0лалъ є3си2: | І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це: не знищу місто, про яке ти говориш; |
|
22
|
22
|
| потщи1сz u5бо спасти1сz тaмw: не возмогy бо сотвори1ти дёла, д0ндеже вни1деши тaмw: сегw2 рaди прозвA и4мz грaду томY сигHръ. | поспішай, спасайся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Сигор. |
|
23
|
23
|
| С0лнце взhде над8 зeмлю, лHтъ же вни1де въ сигHръ. | Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор. |
|
24
|
24
|
| И# гDь њдожди2 на сод0мъ и3 гом0рръ жyпелъ, и3 џгнь t гDа съ небесE. | І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба, |
|
25
|
25
|
| И# преврати2 грaды сі‰, и3 всю2 њкрeстную странY, и3 вс‰ живyщыz во градёхъ, и3 вс‰ прозzб†ющаz t земли2. | і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі. |
|
26
|
26
|
| И# њзрёсz женA є3гw2 вспsть, и3 бhсть ст0лпъ слaнъ. | Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом. |
|
27
|
27
|
| Востaвъ же ґвраaмъ заyтра (и4де) на мёсто, и3дёже стоsше пред8 гDемъ, | І встав Авраам рано-вранці [і пішов] на місце, де стояв перед лицем Господа, |
|
28
|
28
|
| и3 воззрЁ на лицE сод0ма и3 гом0рра, и3 на лицE њкрeстныz страны2, и3 ви1дэ: и3 сE, восхождaше плaмень t земли2, ѓки дhмъ пeщный. | і подивився на Содом і Гоморру і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з землі, як дим із печі. |
|
29
|
29
|
| И# бhсть є3гдA преврати2 бGъ вс‰ грaды страны2 тоS, помzнY бGъ ґвраaма и3 и3зслA лHта t среды2 превращeніz, є3гдA преврати2 гDь грaды, въ ни1хже живsше лHтъ. | І було, коли Бог винищував [усі] міста околиці цієї, згадав Бог про Авраама і вислав Лота із середовища знищення, коли нищив міста, в яких жив Лот. |
|
30
|
30
|
| И#зhде же лHтъ t сигHра, и3 сёде въ горЁ сaмъ, и3 двЁ дщє1ри є3гw2 съ ни1мъ: ўбоsсz бо жи1ти въ сигHрэ: и3 всели1сz въ пещeру сaмъ и3 дщє1ри є3гw2 съ ни1мъ. | І вийшов Лот із Сигора і став жити в горí, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Сигорі. І жив у печері, і з ним дві дочки його. |
|
31
|
31
|
| Речe же старёйшаz къ ю3нёйшей: nтeцъ нaшъ стaръ, и3 никт0же є4сть на земли2, и4же вни1детъ къ нaмъ, ћкоже nбhчно всeй земли2: | І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка ввійшла б до нас за звичаєм усієї землі; |
|
32
|
32
|
| грzди2 u5бо, ўпои1мъ nтцA нaшего він0мъ и3 преспи1мъ съ ни1мъ, и3 возстaвимъ t nтцA нaшегw сёмz. | отже, напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо від батька нашого плем’я. |
|
33
|
33
|
| Ўпои1ша же nтцA своего2 він0мъ въ нощи2 џнэй: и3 вшeдши старёйшаz, преспA со nтцeмъ свои1мъ тоS н0щи: и3 не поразумЁ џнъ, є3гдA преспA и3 є3гдA востA. | І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і спала з батьком своїм [у ту ніч]; а він не знав, коли вона лягла і коли встала. |
|
34
|
34
|
| Бhсть же наyтріе, и3 речE старёйшаz къ ю3нёйшей: сE, (ѓзъ) преспaхъ вчерA со nтцeмъ нaшимъ: ўпои1мъ є3го2 він0мъ и3 въ сію2 н0щь, и3 вшeдши преспи2 съ ни1мъ, и3 возстaвимъ t nтцA нaшегw сёмz. | На другий день старша сказала молодшій: ось, я спала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, спи з ним, і відродимо від батька нашого плем’я. |
|
35
|
35
|
| Ўпои1ша же и3 въ тY н0щь nтцA своего2 він0мъ: и3 вшeдши ю3нёйшаz преспA со nтцeмъ свои1мъ: и3 не поразумЁ џнъ, є3гдA преспA и3 є3гдA востA. | І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і ввійшла молодша і спала з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала. |
|
36
|
36
|
| И# зачaша џбэ дщє1ри лHтwвы t nтцA своегw2: | І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого, |
|
37
|
37
|
| и3 роди2 старёйшаz сhна и3 наречE и4мz є3мY мwaвъ, глаг0лющи: t nтцA моегw2. Сeй nтeцъ мwавjтwмъ дaже до нн7эшнzгw днE. | і народила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав [говорячи: він від батька мого]. Він батько моавитян донині. |
|
38
|
38
|
| Роди1 же ю3нёйшаz сhна и3 наречE и4мz є3мY ґммaнъ, глаг0лющи: сhнъ р0да моегw2. Сeй nтeцъ ґмманjтwмъ до нн7эшнzгw днE. | І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Аммі [говорячи: він син роду мого]. Він батько аммонитян донині. |
