1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa н7
|
Глава 50
|
|
1
|
1
|
| И# припaдъ їHсифъ на лицE nтцA своегw2, плaкасz (г0рькw) њ нeмъ и3 њблобызA є3го2: | Йосиф упав на лице батька свого, і плакав над ним, і цілував його. |
|
2
|
2
|
| и3 повелЁ їHсифъ рабHмъ свои6мъ погребaтелємъ погребсти2 nтцA своего2. И# погреб0ша погребaтеліе ї}лz. | І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували Ізраїля. |
|
3
|
3
|
| И# и3сп0лнишасz є3мY четhредесzть днjй: тaкw бо и3счислsютсz днjе погребeніz: и3 плaкасz є3гw2 є3гЂпетъ сeдмьдесzтъ днjй. | І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів. |
|
4
|
4
|
| Е#гдa же преид0ша днjе плaча, глаг0ла їHсифъ ко вельм0жамъ фараHнwвымъ, глаг0лz: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 вaми, рцhте њ мнЁ во ќшы фараHну, глаг0люще: | Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так: |
|
5
|
5
|
| nтeцъ м0й заклs мz прeжде скончaніz (своегw2), глаг0лz: во гр0бэ, є3г0же и3скопaхъ себЁ въ земли2 ханаaни, тaмw мS погреби2: нн7э u5бо возшeдъ погребY nтцA моего2 и3 возвращyсz. И# рек0ша фараHну по словеси2 їHсифову. | батько мій закляв мене, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.] |
|
6
|
6
|
| И# речE фараHнъ ко їHсифу: взhди, погреби2 nтцA твоего2, ћкоже заклs тz. | І сказав фараон: піди і поховай батька твого, як він закляв тебе. |
|
7
|
7
|
| И# взhде їHсифъ погребсти2 nтцA своего2. И# совзыд0ша съ ни1мъ вси2 раби2 фараw6ни и3 старBйшины д0му є3гw2, и3 вси2 старBйшины земли2 є3гЂпетскіz, | І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської, |
|
8
|
8
|
| и3 вeсь д0мъ їHсифовъ и3 брaтіz є3гw2, и3 вeсь д0мъ nтцA є3гw2 и3 срHдницы є3гw2: џвцы же и3 волы2 њстaвиша въ земли2 гесeмъ. | і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем. |
|
9
|
9
|
| И# совзыд0ша съ ни1мъ и3 колєсни1цы и3 кHнницы, и3 бhсть п0лкъ вели1къ ѕэлw2. | З ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим. |
|
10
|
10
|
| И# пріид0ша на гумно2 ґтaдово, є4же є4сть њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, и3 рыдaша є3гw2 рыдaніемъ вeліимъ и3 крёпкимъ ѕэлw2: и3 сотвори2 плaчь nтцY своемY сeдмь днjй. | І дійшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів. |
|
11
|
11
|
| И# ви1дэша жи1теліе земли2 ханаaнскіz плaчь на гумнЁ ґтaдовэ и3 рёша: плaчь вели1къ сeй є4сть є3гЂптzнwмъ. Сегw2 рaди наречeсz и4мz мёсту томY плaчь є3гЂпетскъ, є4же є4сть њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна. | І бачили жителі землі тієї, хананеї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані. |
|
12
|
12
|
| И# сотвори1ша є3мY тaкw сhнове є3гw2, ћкоже заповёда и5мъ. | І зробили сини Яковові з ним, як він заповів їм; |
|
13
|
13
|
| И# взsша є3го2 сhнове є3гw2 въ зeмлю ханаaню и3 погреб0ша є3го2 въ пещeрэ сугyбэй, ю4же стzжA ґвраaмъ пещeру въ стzжaніе гр0ба t є3фрHна хеттeанина, прsмw мамврjи. | і віднесли його сини його в землю Ханаанську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре. |
|
14
|
14
|
| И# возврати1сz їHсифъ во є3гЂпетъ, сaмъ и3 брaтіz є3гw2 и3 вси2 совозшeдшіи погребсти2 nтцA є3гw2. | І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погребіння ним батька свого. |
|
15
|
15
|
| Ви1дэвше же брaтіz їHсифwвы, ћкw ќмре nтeцъ и4хъ, рёша: да не когдA воспомzнeтъ ѕл0бу нaшу їHсифъ и3 воздаsніемъ воздaстъ нaмъ за вс‰ ѕл†z, ±же показaхомъ є3мY. | І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили? |
|
16
|
16
|
| И# пришeдше ко їHсифу рек0ша: nтeцъ тв0й заклS прeжде кончи1ны своеS, глаг0лz: | І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи: |
|
17
|
17
|
| тaкw рцhте їHсифу: њстaви и5мъ непрaвду и3 грёхъ и4хъ, ћкw лук†ваz тебЁ показaша: и3 нн7э пріими2 непрaвду рабHвъ бGа nтцA твоегw2. И# плaкасz їHсифъ, глаг0лющымъ и5мъ къ немY. | так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це. |
|
18
|
18
|
| И# пришeдше къ немY рек0ша: сE, мы2 тебЁ раби2. | Прийшли і самі брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі. |
|
19
|
19
|
| И# речE къ ни6мъ їHсифъ: не б0йтесz, б9ій бо є4смь ѓзъ: | І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога; |
|
20
|
20
|
| вы2 совэщaсте на мS ѕл†z, бGъ же совэщA њ мнЁ во бlг†z, дабы2 бhло ћкоже днeсь, и3 препитaлисz бы лю1діе мн0зи. | ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей; |
|
21
|
21
|
| И# речE и5мъ: не б0йтесz, ѓзъ препитaю вaсъ и3 д0мы вaшz. И# ўтёши и5хъ, и3 глаг0ла и5мъ по сeрдцу и4хъ. | отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх. |
|
22
|
22
|
| И# всели1сz їHсифъ во є3гЂптэ сaмъ и3 брaтіz є3гw2 и3 вeсь д0мъ nтцA є3гw2: и3 поживE їHсифъ лётъ сто2 дeсzть. | І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років. |
|
23
|
23
|
| И# ви1дэ їHсифъ є3фрє1мли дёти до трeтіzгw р0да: и3 сhнове махjра сhна манассjина роди1шасz при бeдрэхъ їHсифовыхъ. | І бачив Йосиф дітей у Єфрема до третього роду, також і сини Махира, сина Манассіїного, народилися на коліна Йосифа. |
|
24
|
24
|
| И# речE їHсифъ брaтіи своeй, глаг0лz: ѓзъ ўмирaю, посэщeніемъ же посэти1тъ вaсъ бGъ и3 и3зведeтъ вaсъ t земли2 сеS въ зeмлю, њ нeйже клsтсz бGъ nтцє1мъ нaшымъ ґвраaму, їсаaку и3 їaкwву. | І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову. |
|
25
|
25
|
| И# заклS їHсифъ сhны ї}лєвы, глаг0лz: въ посэщeніи, и4мже посэти1тъ вaсъ бGъ, совознеси1те и3 кHсти мо‰ tсю1ду съ вaми. | І закляв Йосиф синів Ізраїлевих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси. |
|
26
|
26
|
| И# скончaсz їHсифъ сhй лётъ стA десzти2: и3 погреб0ша є3го2, и3 положи1ша въ рaцэ во є3гЂптэ. | І помер Йосиф ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті. |
