1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Ѕмjй же бЁ мудрёйшій всёхъ ѕвэрeй сyщихъ на земли2, и5хже сотвори2 гDь бGъ. И# речE ѕмjй женЁ: что2 ћкw речE бGъ: да не ћсте t всsкагw дрeва рaйскагw; | Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю? |
|
2
|
2
|
| И# речE женA ѕмjю: t всsкагw дрeва рaйскагw ћсти бyдемъ: | І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти, |
|
3
|
3
|
| t плодa же дрeва, є4же є4сть посредЁ раS, речE бGъ, да не ћсте t негw2, нижE прикоснeтесz є3мY, да не ќмрете. | тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти. |
|
4
|
4
|
| И# речE ѕмjй женЁ: не смeртію ќмрете: | І сказав змій жінці: ні, не вмрете, |
|
5
|
5
|
| вёдzше бо бGъ, ћкw въ џньже ѓще дeнь снёсте t негw2, tвeрзутсz џчи вaши, и3 бyдете ћкw б0зи, вёдzще д0брое и3 лукaвое. | але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло. |
|
6
|
6
|
| И# ви1дэ женA, ћкw добро2 дрeво въ снёдь и3 ћкw ўг0дно nчи1ма ви1дэти и3 красно2 є4сть, є4же разумёти: и3 взeмши t плодA є3гw2 kдE, и3 дадE мyжу своемY съ соб0ю, и3 kд0ста. | І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв. |
|
7
|
7
|
| И# tверз0шасz џчи nбёма, и3 разумёша, ћкw нaзи бёша: и3 сши1ста ли1ствіе смок0вное, и3 сотвори1ста себЁ препо‰саніz. | І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання. |
|
8
|
8
|
| И# ўслhшаста глaсъ гDа бGа ходsща въ раи2 по полyдни: и3 скрhстасz ґдaмъ же и3 женA є3гw2 t лицA гDа бGа посредЁ дрeва рaйскагw. | І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю. |
|
9
|
9
|
| И# призвA гDь бGъ ґдaма и3 речE є3мY: ґдaме, гдЁ є3си2; | І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти? |
|
10
|
10
|
| И# речE є3мY: глaсъ слhшахъ тебє2 ходsща въ раи2, и3 ўбоsхсz, ћкw нaгъ є4смь, и3 скрhхсz. | Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався. |
|
11
|
11
|
| И# речE є3мY бGъ: кто2 возвэсти2 тебЁ, ћкw нaгъ є3си2, ѓще не бы2 t дрeва, є3г0же заповёдахъ тебЁ сегw2 є3ди1нагw не ћсти, t негw2 ћлъ є3си2; | І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти? |
|
12
|
12
|
| И# речE ґдaмъ: женA, ю4же дaлъ є3си2 со мн0ю, тA ми2 дадE t дрeва, и3 kд0хъ. | Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв. |
|
13
|
13
|
| И# речE гDь бGъ женЁ: что2 сіE сотвори1ла є3си2; И# речE женA: ѕмjй прельсти1 мz, и3 kд0хъ. | І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла. |
|
14
|
14
|
| И# речE гDь бGъ ѕмjю: ћкw сотвори1лъ є3си2 сіE, пр0клzтъ ты2 t [пaче] всёхъ скотHвъ и3 t всёхъ ѕвэрeй земнhхъ: на пeрсехъ твои1хъ и3 чрeвэ ходи1ти бyдеши, и3 зeмлю снёси вс‰ дни6 животA твоегw2: | І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого; |
|
15
|
15
|
| и3 враждY положY междY тоб0ю и3 междY жен0ю, и3 междY сёменемъ твои1мъ и3 междY сёменемъ тоS: т0й твою2 блюсти2 бyдетъ [Е#вр.: сотрeтъ] главY, и3 ты2 блюсти2 бyдеши є3гw2 пsту. | і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту*. |
|
16
|
16
|
| И# женЁ речE: ўмножaz ўмн0жу печ†ли тво‰ и3 воздых†ніz тво‰: въ болёзнехъ роди1ши ч†да, и3 къ мyжу твоемY њбращeніе твоE, и3 т0й тоб0ю њбладaти бyдетъ. | Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою. |
|
17
|
17
|
| И# ґдaму речE: ћкw послyшалъ є3си2 глaса жены2 твоеS и3 ћлъ є3си2 t дрeва, є3г0же заповёдахъ тебЁ сегw2 є3ди1нагw не ћсти, t негw2 ћлъ є3си2: проклzтA землS въ дёлэхъ твои1хъ, въ печaлехъ снёси тyю вс‰ дни6 животA твоегw2: | Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; |
|
18
|
18
|
| тє1рніz и3 волчцы2 возрасти1тъ тебЁ, и3 снёси травY сeлную: | терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; |
|
19
|
19
|
| въ п0тэ лицA твоегw2 снёси хлёбъ тв0й, д0ндеже возврати1шисz въ зeмлю, t неsже взsтъ є3си2: ћкw землS є3си2, и3 въ зeмлю tи1деши. | у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся. |
|
20
|
20
|
| И# наречE ґдaмъ и4мz женЁ своeй жи1знь, ћкw тA мaти всёхъ живyщихъ. | І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва*, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе. |
|
21
|
21
|
| И# сотвори2 гDь бGъ ґдaму и3 женЁ є3гw2 ри6зы кHжаны, и3 њблечE и5хъ. | І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх. |
|
22
|
22
|
| И# речE бGъ: сE, ґдaмъ бhсть ћкw є3ди1нъ t нaсъ, є4же разумёти д0брое и3 лукaвое: и3 нн7э да не когдA прострeтъ рyку свою2 и3 в0зметъ t дрeва жи1зни и3 снёстъ, и3 жи1въ бyдетъ во вёкъ. | І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно. |
|
23
|
23
|
| И# и3згнA є3го2 гDь бGъ и3з8 раS слaдости дёлати зeмлю, t неsже взsтъ бhсть. | І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий. |
|
24
|
24
|
| И# и3зри1ну ґдaма, и3 всели2 є3го2 прsмw раS слaдости: и3 пристaви херувjма, и3 плaменное nрyжіе њбращaемое, храни1ти пyть дрeва жи1зни. | І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя. |
