1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Ґдaмъ же познA є4vу женY свою2, и3 зачeнши роди2 кaіна и3 речE: стzжaхъ человёка бGомъ. | Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа. |
|
2
|
2
|
| И# приложи2 роди1ти брaта є3гw2, ѓвелz. И# бhсть ѓвель пaстырь nвeцъ, кaінъ же бЁ дёлаzй зeмлю. | І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом. |
|
3
|
3
|
| И# бhсть по днeхъ, принесE кaінъ t плодHвъ земли2 жeртву бGу: | Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу, |
|
4
|
4
|
| и3 ѓвель принесE и3 т0й t первор0дныхъ nвeцъ свои1хъ и3 t тyкwвъ и4хъ. И# призрЁ бGъ на ѓвелz и3 на дaры є3гw2: | і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його, |
|
5
|
5
|
| на кaіна же и3 на жє1ртвы є3гw2 не внsтъ. И# њпечaлисz кaінъ ѕэлw2, и3 и3спадE лицE є3гw2. | а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його. |
|
6
|
6
|
| И# речE гDь бGъ кaіну: вскyю приск0рбенъ бhлъ є3си2; и3 вскyю и3спадE лицE твоE; | І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє? |
|
7
|
7
|
| Е#дA ѓще прaвw принeслъ є3си2, прaвw же не раздэли1лъ є3си2, не согрэши1лъ ли є3си2; ўм0лкни: къ тебЁ њбращeніе є3гw2, и3 ты2 тёмъ њбладaеши. | якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним. |
|
8
|
8
|
| И# речE кaінъ ко ѓвелю брaту своемY: п0йдемъ на п0ле. И# бhсть внегдA бhти и5мъ на п0ли, востA кaінъ на ѓвелz брaта своего2 и3 ўби2 є3го2. | І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його. |
|
9
|
9
|
| И# речE гDь бGъ ко кaіну: гдЁ є4сть ѓвель брaтъ тв0й; И# речE: не вёмъ: є3дA стрaжъ брaту моемY є4смь ѓзъ; | І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму? |
|
10
|
10
|
| И# речE гDь: что2 сотвори1лъ є3си2 сіE; глaсъ кр0ве брaта твоегw2 вопіeтъ ко мнЁ t земли2: | І сказав [Господь]: що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі; |
|
11
|
11
|
| и3 нн7э пр0клzтъ ты2 на земли2, ћже развeрзе ўстA сво‰ пріsти кр0вь брaта твоегw2 t руки2 твоеS: | і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї; |
|
12
|
12
|
| є3гдA дёлаеши зeмлю, и3 не приложи1тъ си1лы своеS дaти тебЁ: стенS и3 трzсhйсz бyдеши на земли2. | коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі. |
|
13
|
13
|
| И# речE кaінъ ко гDу бGу: вsщшаz винA моS, є4же њстaвитисz ми2: | І сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести; |
|
14
|
14
|
| ѓще и3зг0ниши мS днeсь t лицA земли2, и3 t лицA твоегw2 скрhюсz, и3 бyду стенS и3 трzсhйсz на земли2, и3 бyдетъ, всsкъ њбрэтazй мS ўбіeтъ мS. | ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене. |
|
15
|
15
|
| И# речE є3мY гDь бGъ: не тaкw: всsкъ ўби1вый кaіна седми1жды tмсти1тсz. И# положи2 гDь бGъ знaменіе на кaінэ, є4же не ўби1ти є3гw2 всsкому њбрэтaющему є3го2. | І сказав йому Господь [Бог]: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь [Бог] Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його. |
|
16
|
16
|
| И# и3зhде кaінъ t лицA б9іz и3 всели1сz въ зeмлю наjдъ, прsмw є3дeму. | І пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема. |
|
17
|
17
|
| И# познA кaінъ женY свою2, и3 зачeнши роди2 є3нHха. И# бЁ зи1ждzй грaдъ, и3 и3меновA грaдъ во и4мz сhна своегw2 є3нHхъ. | І пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох. |
|
18
|
18
|
| Роди1сz же є3нHху гаідaдъ: и3 гаідaдъ роди2 малелеи1ла: и3 малелеи1лъ роди2 маfусaла: маfусaлъ же роди2 ламeха. | В Єноха народився Ірад [Гаїдад]; Ірад народив Мехіаеля [Малелеїла]; Мехіаель народив Мафусала; Мафусал народив Ламеха. |
|
19
|
19
|
| И# взS себЁ ламeхъ двЁ жєны2: и4мz є3ди1нэй ґдA и3 и4мz вторёй селлA. | І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла [Селла]. |
|
20
|
20
|
| И# роди2 ґдA їwви1ла: сeй бsше nтeцъ живyщихъ въ селeніихъ скотопитaтелей. | Ада народила Іавала: він був батьком тих, хто живе в наметах з отарами. |
|
21
|
21
|
| И# и4мz брaту є3гw2 їувaлъ: сeй бsше показaвый пэвни1цу и3 гyсли. | Ім’я брата його Іувал: він був батьком всіх, хто грає на гуслях і сопілках. |
|
22
|
22
|
| Селлa же и3 тaz роди2 f0вела: сeй бsше млатобjецъ, ковaчь мёди и3 желёза: сестрa же f0велова ноемA. | Цилла також народила Тувалкаїна [Фовела], що був ковачем усякого знаряддя з міді і заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема. |
|
23
|
23
|
| Речe же ламeхъ свои6мъ женaмъ: ґдA и3 селлA, ўслhшите глaсъ м0й, жєны2 ламeхwвы, внуши1те мо‰ словесA: ћкw мyжа ўби1хъ въ ћзву мнЁ и3 ю4ношу въ стрyпъ мнЁ: | І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ламехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі; |
|
24
|
24
|
| ћкw седми1цею tмсти1сz t кaіна, t ламeха же сeдмьдесzтъ седми1цею. | якщо за Каїна відомститься всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро. |
|
25
|
25
|
| Познa же ґдaмъ є4vу женY свою2: и3 зачeнши роди2 сhна, и3 и3меновA и4мz є3мY си1fъ, глаг0лющи: воскRси1 бо ми2 бGъ сёмz друг0е, вмёстw ѓвелz, є3г0же ўби2 кaінъ. | І пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн. |
|
26
|
26
|
| И# си1fу бhсть сhнъ: и3меновa же и4мz є3мY є3нHсъ: сeй ўповA призывaти и4мz гDа бGа. | У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога]. |
