1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa м7є
|
Глава 45
|
|
1
|
1
|
| И# не можaше їHсифъ ўдержaтисz всBмъ предстоsщымъ є3мY, но речE: њтосли1те всёхъ t менє2. И# не предстоsше ни є3ди1нъ їHсифу, є3гдA познавaшесz брaтіи своeй. | Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм. |
|
2
|
2
|
| И# и3спусти2 глaсъ съ плaчемъ: слhшаша же вси2 є3гЂптzне, и3 слhшано бhсть въ домY фараHновэ. | І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів. |
|
3
|
3
|
| Речe же їHсифъ брaтіи своeй: ѓзъ є4смь їHсифъ: є3щe ли nтeцъ м0й жи1въ є4сть; И# не мог0ша брaтіz tвэщaти є3мY: смути1шасz бо. | І сказав Йосиф братам своїм: я — Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним. |
|
4
|
4
|
| Речe же їHсифъ брaтіи своeй: прибли1житесz ко мнЁ. И# прибли1жишасz. И# речE: ѓзъ є4смь їHсифъ, брaтъ вaшъ, є3г0же продaсте во є3гЂпетъ: | І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет; |
|
5
|
5
|
| нн7э u5бо не скорби1те, нижE жeстоко вaмъ да kви1тсz, ћкw продaсте мS сёмw: на жи1знь бо послa мz бGъ пред8 вaми: | але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя; |
|
6
|
6
|
| сіe бо втор0е лёто глaдъ на земли2, и3 є3щE пsть лётъ њстA, въ ни1хже не бyдетъ њрaніz, ни жaтвы: | тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть; |
|
7
|
7
|
| послa бо мS бGъ пред8 вaми њстaвити вaмъ њстaнокъ на земли2 и3 препитaти вaшъ њстaнокъ вeлій: | Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визволенням. |
|
8
|
8
|
| нн7э u5бо не вы2 послaсте мS сёмw, но бGъ: и3 сотвори1 мz ћкw nтцA фараHну и3 господи1на всемY д0му є3гw2 и3 кнsзz всeй земли2 є3гЂпетстэй: | Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській. |
|
9
|
9
|
| потщaвшесz u5бо, взhдите ко nтцY моемY и3 рцhте є3мY: сі‰ глаг0летъ сhнъ тв0й їHсифъ: сотвори1 мz бGъ господи1на всeй земли2 є3гЂпетстэй: сни1ди u5бо ко мнЁ и3 не ўмeдли: | Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися; |
|
10
|
10
|
| и3 всели1шисz въ земли2 гесeмли ґравjйстэй, и3 бyдеши бли1з8 менє2 ты2 и3 сhнове твои2, и3 сhнове сынHвъ твои1хъ, џвцы тво‰ и3 вол0ве твои2, и3 є3ли6ка сyть тво‰: | ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє; |
|
11
|
11
|
| и3 препитaю тS тaмw, є3щe бо пsть лётъ бyдетъ глaдъ на земли2, да не поги1бнеши ты2 и3 сhнове твои2, и3 вс‰ и3мBніz тво‰. | і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє. |
|
12
|
12
|
| СE, џчи вaши ви1дzтъ, и3 џчи веніамjна брaта моегw2, ћкw ўстA мо‰ глагHлющаz къ вaмъ: | І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами; |
|
13
|
13
|
| возвэсти1те u5бо nтцY моемY всю2 слaву мою2 сyщую во є3гЂптэ, и3 є3ли6ка ви1дите: и3 ўскори1вше, приведи1те nтцA моего2 сёмw. | скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди. |
|
14
|
14
|
| И# напaдъ на вhю веніамjна, брaта своегw2, плaкасz над8 ни1мъ, и3 веніамjнъ плaкасz на вhи є3гw2. | Й упав він на шию Веніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його. |
|
15
|
15
|
| И# њблобызaвъ всю2 брaтію свою2, плaкасz над8 ни1ми: и3 по си1хъ глаг0лаша къ немY брaтіz є3гw2. | І цілував усіх братів своїх і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його. |
|
16
|
16
|
| И# пронесeсz глaсъ въ домY фараHновэ, глаг0люще: пріид0ша брaтіz їHсифwва. Возрaдовасz же фараHнъ и3 раби2 є3гw2. | Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і приємно було фараонові і рабам його. |
|
17
|
17
|
| Речe же фараHнъ ко їHсифу: рцы2 брaтіи своeй: сіE сотвори1те: нап0лните сосyды вaшz (пшени1цы) и3 и3ди1те въ зeмлю ханаaню, | І сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’ючте худобу вашу [хлібом] і йдіть у землю Ханаанську; |
|
18
|
18
|
| и3 взeмше nтцA вaшего и3 и3мBніz в†ша, пріиди1те ко мнЁ: и3 дaмъ вaмъ t всёхъ бл†гъ є3гЂпетскихъ, и3 снёсте тyкъ земли2: | і візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єгипетській, і ви будете їсти плоди землі. |
|
19
|
19
|
| тh же заповёждь сі‰: взsти и5мъ колесни6цы t земли2 є3гЂпетскіz, дётемъ и4хъ и3 женaмъ и4хъ: и3 пои1мше nтцA своего2, пріиди1те: | Тобі ж повеліваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть; |
|
20
|
20
|
| и3 не пощади1те nчи1ма сосyдwвъ вaшихъ: вс‰ бо благ†z є3гЂпєтскаz вaмъ бyдутъ. | і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам. |
|
21
|
21
|
| Сотвори1ша же тaкw сhнове ї}лєвы: дадe же и5мъ їHсифъ колесни6цы по повелёнію фараHна царS (є3гЂпетска), и3 дадE и5мъ брaшно на пyть: | Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу, |
|
22
|
22
|
| и3 всBмъ дадE суг{бы ри6зы, веніамjну же дадE три1ста златни1цъ и3 пsтеры ри6зы премBнныz: | кожному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібників і п’ять перемін одягу; |
|
23
|
23
|
| и3 nтцY своемY послA тaкожде, и3 дeсzть nслHвъ везyщихъ t всёхъ бл†гъ є3гЂпетскихъ, и3 дeсzть мскHвъ везyщихъ хлёбы на пyть nтцY є3гw2. | також і батькові своєму послав десять ослів, нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу. |
|
24
|
24
|
| И# tпусти2 брaтію свою2. И# tид0ша. И# речE и5мъ: не гнёвайтесz на пути2. | І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі. |
|
25
|
25
|
| И#зыд0ша же и3з8 є3гЂпта и3 пріид0ша въ зeмлю ханаaню ко їaкwву nтцY своемY | І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого, |
|
26
|
26
|
| и3 повёдаша є3мY глаг0люще: ћкw сhнъ тв0й їHсифъ жи1въ є4сть, и3 џнъ владёетъ над8 всeю землeю є3гЂпетскою. И# ўжасeсz въ мhсли їaкwвъ: не вёроваше бо и5мъ. | і сповістили його, сказавши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм. |
|
27
|
27
|
| Глаг0лаша же є3мY вс‰ речє1ннаz t їHсифа, є3ли6ка речE и5мъ. Ўзрёвъ же колесни6цы, ±же послA їHсифъ, є4же взsти є3го2, њживE д¦ъ їaкwва, nтцA и4хъ, | Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх, |
|
28
|
28
|
| и3 речE ї}ль: вели1ко ми2 є4сть (*сіE), ѓще є3щE їHсифъ сhнъ м0й жи1въ є4сть: шeдъ ўзрю2 є3го2, прeжде нeже ўмрeти ми2. | і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру. |
