1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7f
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
| И# востaвъ їaкwвъ на н0зэ, и4де въ зeмлю вост0чную къ лавaну сhну ваfуи1ла сЂріна, брaту же ревeкки мaтере їaкwвли и3 и3сavли. | І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава]. |
|
2
|
2
|
| Ўзрё же, и3 сE, клaдzзь на п0ли: и3 бsху тaмw три2 ст†да nвeцъ, почивaюще при нeмъ: t тогH бо клaдzзz напаsхусz стадA. Кaмень же вeлій бsше над8 ќстіемъ клaдzзz. | І побачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь. |
|
3
|
3
|
| И# собирaхусz тaмw вс‰ стадA: и3 tвалsху кaмень t ќстіz клaдzзz и3 напаsху џвцы: и3 пaки полагaху кaмень на ќстіи клaдzзz на мёстэ своeмъ. | Коли збиралися туди всі отари, відвалювали камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя. |
|
4
|
4
|
| Речe же и5мъ їaкwвъ: брaтіz, tкyду є3стE вы2; Nни1 же рёша: t харрaна є3смы2. | Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана. |
|
5
|
5
|
| Речe же и5мъ: знaете ли лавaна сhна нахHрова; Nни1 же рёша: знaемъ. | Він сказав їм: чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо. |
|
6
|
6
|
| Речe же и5мъ: здрaвствуетъ ли; Nни1 же рёша: здрaвствуетъ. И# сE, рахи1ль дщи2 є3гw2 и3дsше со nвцaми. | Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, дочка його, йде з вівцями. |
|
7
|
7
|
| И# речE їaкwвъ: є3щE є4сть днE мн0гw, не u5 чaсъ собирaти скотA: напои1вше џвцы, шeдше паси1те. | І сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть. |
|
8
|
8
|
| Nни1 же рёша: не м0жемъ, д0ндеже соберyтсz вси2 пастуси2 и3 tвалsтъ кaмень t ќстіz клaдzзz, и3 напои1мъ џвцы. | Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець. |
|
9
|
9
|
| Е#щE є3мY глаг0лющу къ ни6мъ, и3 сE, рахи1ль дщи2 лавaнz грzдsше со nвцaми nтцA своегw2: nнa бо пасsше џвцы nтцA своегw2. | Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого]. |
|
10
|
10
|
| Бhсть же ћкw ўзрЁ їaкwвъ рахи1ль дщeрь лавaна брaта мaтере своеS и3 џвцы лавaна брaта мaтере своеS, и3 приступи1въ їaкwвъ tвали2 кaмень t ќстіz клaдzзz: | Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору колодязя і напоїв овець Лавана, брата матері своєї. |
|
11
|
11
|
| и3 напои2 џвцы лавaна брaта мaтере своеS, и3 цэловA їaкwвъ рахи1ль, и3 возопи1въ глaсомъ свои1мъ, восплaкасz: | І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав. |
|
12
|
12
|
| и3 повёда рахи1ли, ћкw брaтъ nтцA є3S є4сть и3 ћкw сhнъ ревeккинъ є4сть. И# тeкши повёда nтцY своемY по словесє1мъ си6мъ. | І сказав Яків Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала батьку своєму [все це]. |
|
13
|
13
|
| Бhсть же ћкw ўслhша лавaнъ и4мz їaкwва сhна сестры2 своеS, течE во срётеніе є3мY и3 њб8eмь є3го2 лобзA, и3 введE є3го2 въ д0мъ св0й. И# повёда лавaну вс‰ словесA сі‰. | Лаван, почувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розповів Лавану про все це. |
|
14
|
14
|
| И# речE є3мY лавaнъ: t костeй мои1хъ и3 t пл0ти моеS є3си2 ты2. И# бЁ съ ни1мъ мёсzцъ днjй. | Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць. |
|
15
|
15
|
| Речe же лавaнъ їaкwву: понeже брaтъ м0й є3си2 ты2, да не пораб0таеши мнЁ тyне: повёждь ми2, что2 мздA твоS є4сть; | І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі? |
|
16
|
16
|
| Ў лавaна же бёстэ двЁ дщє1ри: и4мz старёйшей лjа, и4мz же ю3нёйшей рахи1ль. | У Лавана ж було дві дочки; ім’я старшої: Лія; ім’я молодшої: Рахиль. |
|
17
|
17
|
| Џчи же л‡ины болёзнєнны: рахи1ль же бЁ добрA ви1домъ и3 краснA вз0ромъ ѕэлw2. | Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і красива лицем. |
|
18
|
18
|
| Возлюби1 же їaкwвъ рахи1ль. И# речE: пораб0таю тебЁ сeдмь лётъ за рахи1ль дщeрь твою2 мeншую. | Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою. |
|
19
|
19
|
| Речe же є3мY лавaнъ: лyчше ми2 тебЁ дaти ю5, нeжели и3н0му tдaти мyжеви: со мн0ю живи2. | Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене. |
|
20
|
20
|
| И# раб0та їaкwвъ за рахи1ль сeдмь лётъ: и3 бhша пред8 ни1мъ ћкw м†лы дни6, занeже любsше ю5. | І служив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її. |
|
21
|
21
|
| Речe же їaкwвъ лавaну: дaждь ми2 женY мою2, понeже соверши1шасz днjе, да вни1ду къ нeй. | І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї. |
|
22
|
22
|
| Собрa же лавaнъ вс‰ мyжы мёста тогw2, и3 сотвори2 брaкъ. | Лаван скликав усіх людей того міста і зробив вечерю. |
|
23
|
23
|
| И# бhсть вeчеръ, и3 поeмь лавaнъ лjю дщeрь свою2, введE ко їaкwву: и3 вни1де къ нeй їaкwвъ. | Увечері ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків]. |
|
24
|
24
|
| Дадe же лавaнъ лjи дщeри своeй зeлфу рабhню свою2, є4й въ рабY. | І дав Лаван служницю свою Зелфу у служниці дочці своїй Лії. |
|
25
|
25
|
| Бhсть же заyтра, и3 сE, бsше лjа, и3 речE їaкwвъ лавaну: что2 сіE сотвори1лъ ми2 є3си2; не рахи1ли ли рaди раб0тахъ ў тебє2; вскyю же њби1дэлъ мS є3си2; | Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене? |
|
26
|
26
|
| Tвэщa же лавaнъ: нёсть тaкw въ нaшемъ мёстэ вдaти мeншую прeжде старёйшіz. | Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу; |
|
27
|
27
|
| Скончaй u5бо седми6ны сеS, и3 дaмъ ти2 и3 сію2 за дёло, є4же дёлаеши ў менє2 є3щE сeдмь лётъ друг‡z. | закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших. |
|
28
|
28
|
| Сотвори1 же їaкwвъ тaкw: и3 и3сп0лни седми6ны сеS: и3 дадE є3мY лавaнъ рахи1ль дщeрь свою2 є3мY въ женY. | Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину. |
|
29
|
29
|
| Дадe же лавaнъ рахи1ли дщeри своeй вaллу рабY свою2, є4й въ рабY. | І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахилі. |
|
30
|
30
|
| И# вни1де (їaкwвъ) къ рахи1ли: возлюби1 же рахи1ль пaче, нeже лjю: и3 раб0та є3мY сeдмь лётъ друг‡z. | [Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших. |
|
31
|
31
|
| Ви1дэвъ же гDь бGъ, ћкw ненави1дима бsше лjа, tвeрзе ложеснA є3S: рахи1ль же бsше непл0ды. | Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна. |
|
32
|
32
|
| И# зачaтъ лjа и3 роди2 сhна їaкwву: наречe же и4мz є3мY руви1мъ, глаг0лz: ћкw призрЁ гDь на моE смирeніе и3 дадe ми сhна: нн7э u5бо возлю1битъ мS мyжъ м0й. | Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій. |
|
33
|
33
|
| И# зачaтъ пaки лjа и3 роди2 сhна вторaго їaкwву и3 речE: занE ўслhша гDь, ћкw ненави1дима є4смь, и3 придадe ми и3 сего2. И# наречE и4мz є3мY сmмеHнъ. | І зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І нарекла йому ім’я: Симеон. |
|
34
|
34
|
| И# зачaтъ є3щE и3 роди2 сhна и3 речE: въ нн7эшнее врeмz ў менє2 бyдетъ мyжъ м0й, роди1хъ бо є3мY три2 сhны. Сегw2 рaди наречE и4мz є3мY леvjй. | І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій. |
|
35
|
35
|
| И# зачeнши є3щE роди2 сhна и3 речE: нн7э є3щE сіE и3сповёмъ гDу. Сегw2 рaди наречE и4мz є3мY їyда, и3 престA раждaти. | І ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа. Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати. |
