1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| И# соверши1шасz нeбо и3 землS, и3 всE ўкрашeніе и4хъ. | Так були створені небо і земля і все воїнство їх. |
|
2
|
2
|
| И# соверши2 бGъ въ дeнь шестhй дэлA сво‰, ±же сотвори2: и3 почи2 въ дeнь седмhй t всёхъ дёлъ свои1хъ, ±же сотвори2. | І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив. |
|
3
|
3
|
| И# блгcви2 бGъ дeнь седмhй, и3 њс™и2 є3го2: ћкw въ т0й почи2 t всёхъ дёлъ свои1хъ, ±же начaтъ бGъ твори1ти. | І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював. |
|
4
|
4
|
| СіS кни1га бытіS небесE и3 земли2, є3гдA бhсть, въ џньже дeнь сотвори2 гDь бGъ нeбо и3 зeмлю, | Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо, |
|
5
|
5
|
| и3 всsкій ѕлaкъ сeлный, прeжде дaже бhти на земли2, и3 всsкую травY сeлную, прeжде дaже прозsбнути: не бо2 њдожди2 гDь бGъ на зeмлю, и3 человёкъ не бsше дёлати ю5: | і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі, |
|
6
|
6
|
| и3ст0чникъ же и3схождaше и3з8 земли2 и3 напаsше всE лицE земли2. | але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі. |
|
7
|
7
|
| И# создA бGъ человёка, пeрсть (взeмъ) t земли2, и3 вдyну въ лицE є3гw2 дыхaніе жи1зни: и3 бhсть человёкъ въ дyшу жи1ву. | І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою. |
|
8
|
8
|
| И# насади2 гDь бGъ рaй во є3дeмэ на вост0цэхъ, и3 введE тaмw человёка, є3г0же создA. | І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив. |
|
9
|
9
|
| И# прозzбE бGъ є3щE t земли2 всsкое дрeво крaсное въ видёніе и3 д0брое въ снёдь: и3 дрeво жи1зни посредЁ раS, и3 дрeво є4же вёдэти разумётелное д0брагw и3 лукaвагw. | І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла. |
|
10
|
10
|
| Рэкa же и3сх0дитъ и3з8 є3дeма напаsти рaй: tтyду разлучaетсz въ четhри нач†ла. | З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки. |
|
11
|
11
|
| И$мz є3ди1нэй фісHнъ: сіS њкружaющаz всю2 зeмлю є3vілaтскую: тaмw ќбw є4сть злaто. | Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото; |
|
12
|
12
|
| Злaто же џныz земли2 д0брое: и3 тaмw є4сть ѓнfраxъ и3 кaмень зелeный. | і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс. |
|
13
|
13
|
| И# и4мz рэцЁ вторёй геHнъ: сіS њкружaющаz всю2 зeмлю є3fі0пскую. | Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш. |
|
14
|
14
|
| И# рэкA трeтіz тjгръ: сіS проходsщаz прsмw ґссmрjwмъ. Рэкa же четвeртаz є3vфрaтъ. | Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат. |
|
15
|
15
|
| И# взS гDь бGъ человёка, є3г0же создA, и3 введE є3го2 въ рaй слaдости, дёлати є3го2 и3 храни1ти. | І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його. |
|
16
|
16
|
| И# заповёда гDь бGъ ґдaму, гlz: t всsкагw дрeва, є4же въ раи2, снёдію снёси: | І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, |
|
17
|
17
|
| t дрeва же, є4же разумёти д0брое и3 лукaвое, не снёсте t негw2: ґ въ џньже ѓще дeнь снёсте t негw2, смeртію ќмрете. | а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш. |
|
18
|
18
|
| И# речE гDь бGъ: не добро2 бhти человёку є3ди1ному: сотвори1мъ є3мY пом0щника по немY. | І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою. |
|
19
|
19
|
| И# создA бGъ є3щE t земли2 вс‰ ѕвBри сє1лныz и3 вс‰ пти6цы небє1сныz, и3 приведE | ко ґдaму ви1дэти, что2 наречeтъ |: и3 всsко є4же ѓще наречE ґдaмъ дyшу жи1ву, сіE и4мz є3мY. | Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй. |
|
20
|
20
|
| И# наречE ґдaмъ и3менA всBмъ скотHмъ, и3 всBмъ пти1цамъ небє1снымъ, и3 всBмъ ѕвэрє1мъ зємнhмъ. Ґдaму же не њбрётесz пом0щникъ под0бный є3мY. | І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього. |
|
21
|
21
|
| И# наложи2 бGъ и3зступлeніе на ґдaма, и3 ќспе: и3 взS є3ди1но t рeбръ є3гw2, и3 и3сп0лни пл0тію вмёстw є3гw2. | І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. |
|
22
|
22
|
| И# создA гDь бGъ ребро2, є4же взS t ґдaма, въ женY, и3 приведE ю5 ко ґдaму. | І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка. |
|
23
|
23
|
| И# речE ґдaмъ: сE, нн7э к0сть t костeй мои1хъ и3 пл0ть t пл0ти моеS: сіS наречeтсz женA, ћкw t мyжа своегw2 взzтA бhсть сіS. | І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого]. |
|
24
|
24
|
| Сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA своего2 и3 мaтерь и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета двA въ пл0ть є3ди1ну. | Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю. |
|
25
|
25
|
| И# бёста џба н†га, ґдaмъ же и3 женA є3гw2, и3 не стыдsстасz. | І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися. |
