1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lз
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
|
Всели1сz же їaкwвъ въ земли2, и3дёже њбитA їсаaкъ, nтeцъ є3гw2, въ земли2 ханаaни.
|
Яків жив у землі подорожування батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській.
|
|
2
|
2
|
|
Сjи же р0ди ї†кwвли. ЇHсифъ же бsше седминaдесzти лётъ, пасhй џвцы nтцA своегw2 съ брaтіею своeю, ю4нъ сhй, съ сынми2 вaллы и3 съ сынми2 зeлфы, жeнъ nтцA своегw2: нанес0ша же на їHсифа ѕлY клеветY ко ї}лю nтцY своемY.
|
Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин батька свого. І доносив Йосиф недобрі про них чутки до [Ізраїля] батька їх.
|
|
3
|
3
|
|
Їaкwвъ же люблsше їHсифа пaче всёхъ сынHвъ свои1хъ, ћкw сhнъ въ стaрости є3мY бhсть: и3 сотвори2 є3мY ри1зу пeстру.
|
Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг.
|
|
4
|
4
|
|
Ви1дэвше же брaтіz є3гw2, ћкw лю1битъ є3го2 nтeцъ пaче всёхъ сынHвъ свои1хъ, возненави1дэша є3го2 и3 не можaху глаг0лати къ немY ничт0же ми1рно.
|
І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо.
|
|
5
|
5
|
|
Ви1дэвъ же їHсифъ с0нъ, повёда и5 брaтіи своeй
|
І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.
|
|
6
|
6
|
|
и3 речE и5мъ: послyшайте снA сегw2, є3г0же ви1дэхъ:
|
Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив:
|
|
7
|
7
|
|
мнёхъ вaсъ вsжущихъ снопы2 средЁ п0лz: и3 востA м0й сн0пъ и3 стA прsмw, вaши же снопы2 њбрати1вшесz поклони1шасz моемY снопY.
|
ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові.
|
|
8
|
8
|
|
Рёша же є3мY брaтіz є3гw2: є3дA цaрствуz цaрствовати бyдеши над8 нaми, и3ли2 госп0дствуz госп0дствовати бyдеши над8 нaми; И# приложи1ша є3щE ненави1дэти є3го2 снHвъ рaди є3гw2 и3 рaди словeсъ є3гw2.
|
І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його.
|
|
9
|
9
|
|
Ви1дэ же с0нъ другjй и3 повёда є3го2 nтцY своемY и3 брaтіи своeй, и3 речE: сE, ви1дэхъ другjй с0нъ: ѓки бы с0лнце и3 лунA и3 є3динонaдесzть ѕвёздъ покланsхусz мнЁ.
|
І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені.
|
|
10
|
10
|
|
И# запрети2 є3мY nтeцъ є3гw2 и3 речE є3мY: что2 с0нъ сeй, є3г0же є3си2 ви1дэлъ; є3дA пришeдше пріи1демъ ѓзъ и3 мaти твоS и3 брaтіz тво‰ поклони1тисz тебЁ до земли2;
|
І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?
|
|
11
|
11
|
|
Позави1дэша же є3мY брaтіz є3гw2: nтeцъ же є3гw2 соблюдE сл0во сіE.
|
Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово.
|
|
12
|
12
|
|
Tид0ша же брaтіz є3гw2 пасти2 џвцы nтцA своегw2 въ сmхeмъ.
|
Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем.
|
|
13
|
13
|
|
И# речE ї}ль ко їHсифу: є3дA брaтіz тво‰ не пасyтъ въ сmхeмэ; грzди2, да послю1 тz къ ни6мъ. Речe же є3мY: сE, ѓзъ.
|
І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я.
|
|
14
|
14
|
|
Речe же є3мY ї}ль: шeдъ, ви1ждь, ѓще здрaвствуютъ брaтіz тво‰ и3 џвцы, и3 повёждь ми2. И# послA є3го2 t ю3д0ли хеврHни. И# пріи1де въ сmхeмъ:
|
[Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.
|
|
15
|
15
|
|
и3 њбрёте є3го2 человёкъ заблуждaюща на п0ли: вопроси1 же є3го2 человёкъ глаг0лz: чесогw2 и4щеши;
|
І знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш?
|
|
16
|
16
|
|
Џнъ же речE: брaтіи моеS и3щY: повёждь ми2, гдЁ пасyтъ.
|
Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?
|
|
17
|
17
|
|
Речe же є3мY человёкъ: tид0ша tсю1ду: слhшахъ бо и5хъ глаг0лющихъ: п0йдемъ въ дwfаjмъ. И# и4де їHсифъ в8слёдъ брaтіи своеS и3 њбрёте | въ дwfаjмэ.
|
І сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані.
|
|
18
|
18
|
|
Пред8узрёша же є3го2 и3здалeче, прeжде приближeніz є3гw2 къ ни6мъ, и3 ѕлЁ ўмhслиша ўби1ти є3го2:
|
І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його.
|
|
19
|
19
|
|
речe же кjйждо къ брaту своемY: сE, снови1децъ џный и4детъ:
|
І сказали один одному: ось, іде сновидець;
|
|
20
|
20
|
|
нн7э u5бо пріиди1те, ўбіeмъ є3го2 и3 ввeржимъ є3го2 во є3ди1нъ t рвHвъ, и3 речeмъ: ѕвёрь лю1тъ снэдE є3го2: и3 ќзримъ, что2 бyдутъ сHніz є3гw2.
|
підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів.
|
|
21
|
21
|
|
Слhшавъ же руви1мъ, tS є3го2 и3з8 рyкъ и4хъ и3 речE: не ўбіeмъ є3го2 на души2.
|
І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його.
|
|
22
|
22
|
|
Речe же и5мъ руви1мъ: не пролjйте кр0ве, ввeрзите є3го2 во є3ди1нъ t рвHвъ си1хъ, и5же въ пустhни, руки1 же не возложи1те на него2: (тщaшесz бо) ћкw да и3зhметъ є3го2 t рyкъ и4хъ и3 tдaстъ є3го2 nтцY своемY.
|
І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його.
|
|
23
|
23
|
|
Бhсть же є3гдA пріи1де їHсифъ къ брaтіи своeй, совлек0ша со їHсифа ри1зу пeструю, ћже на нeмъ,
|
Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарвну, яка була на ньому,
|
|
24
|
24
|
|
и3 поeмше є3го2 вверг0ша въ р0въ: р0въ же т0щь, воды2 не и3мsше.
|
і взяли його і кинули його у рів; рів же той був порожнім; води в ньому не було.
|
|
25
|
25
|
|
И# сэд0ша ћсти хлёбъ, и3 воззрёвше nчи1ма ви1дэша, и3 сE, п{тницы їсмaилтzне и3дsху t галаaда, и3 велблю1ды и4хъ пHлны fmміaма и3 ритjны [тyкъ масти1тый и3з8 дрёва текyщій] и3 стaкти: и3дsху же везyще во є3гЂпетъ.
|
І сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет.
|
|
26
|
26
|
|
Речe же їyда ко брaтіи своeй: кaz п0льза, ѓще ўбіeмъ брaта нaшего и3 скрhемъ кр0вь є3гw2;
|
І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його?
|
|
27
|
27
|
|
грzди1те продади1мъ є3го2 їсмaилтzнwмъ си6мъ: рyцэ же нaши да не бyдутъ на нeмъ, ћкw брaтъ нaшъ и3 пл0ть нaша є4сть. Послyшаша же брaтіz є3гw2.
|
Підемо, продамо його ізмаїльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися
|
|
28
|
28
|
|
И# мимоид0ша человёцы мадіaмстіи купцы2: и3 и3звлек0ша и3 возвед0ша їHсифа и3з8 р0ва, и3 продaша їHсифа їсмaилтzнwмъ на двaдесzть златни1цъ. И# повед0ша їHсифа во є3гЂпетъ.
|
і, коли проходили купці мадіамські, витягли Йосифа з рову і продали Йосифа ізмаїльтянам за двадцять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет.
|
|
29
|
29
|
|
Возврати1сz же руви1мъ къ р0ву и3 не ўзрЁ їHсифа въ р0вэ: и3 растерзA ри6зы сво‰,
|
Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій,
|
|
30
|
30
|
|
и3 пріи1де ко брaтіи своeй и3 речE: џтрочища нёсть, ѓзъ же кaмw и3дY ктомY;
|
і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся?
|
|
31
|
31
|
|
Взeмше же ри1зу їHсифову, заклaша к0злище t к0зъ и3 помaзаша ри1зу кр0вію:
|
І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і вимазали одяг кров’ю;
|
|
32
|
32
|
|
и3 послaша ри1зу пeструю, и3 принес0ша ко nтцY своемY и3 рек0ша: сію2 њбрэт0хомъ: познавaй, ѓще ри1за сhна твоегw2 є4сть, и3ли2 ни2;
|
і послали різнобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні.
|
|
33
|
33
|
|
И# познA ю5 и3 речE: ри1за сhна моегw2 є4сть: ѕвёрь лю1тъ снэдE є3го2: ѕвёрь восхи1ти їHсифа.
|
Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф.
|
|
34
|
34
|
|
И# растерзA їaкwвъ ри6зы сво‰, и3 возложи2 врeтище на чрє1сла сво‰, и3 плaкашесz сhна своегw2 дни6 мнHги.
|
І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів.
|
|
35
|
35
|
|
Собрaшасz же вси2 сhнове є3гw2 и3 дщє1ри и3 пріид0ша ўтёшити є3го2: и3 не хотsше ўтёшитисz, глаг0лz: ћкw сни1ду къ сhну моемY сётуz во ѓдъ. И# плaкасz њ нeмъ nтeцъ є3гw2.
|
І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печаллю зійду до сина мого в пекло. Так оплакував його батько його.
|
|
36
|
36
|
|
Мадіaне же продaша їHсифа во є3гЂпетъ пентефрjю є3vнyху фараHнову, ґрхімагjру.
|
Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців.
|
